1.
Вспомнишь однажды :
Мы виделись дважды –
В прошлом апреле
И в прошлом марте .
Как же с тобою
Нам встретиться в мае
И не прощаться ,
Как было уж дважды ?

припев:
Время промчалось ,
Минута к минуте . . .
Мы были вместе
В объятьях друг друга . . .

Третья попытка
Встретиться снова . . .
Как жить друг без друга ?
Сказать это слово . . .

Люблю . . .
 
                        2.
Не шути так со мной , не шути ,
Ещё не знаешь ты цену любви .
Играть конечно проще , но знай :
Неосторожность разрушит весь рай .
Каплей разлуки разбавим мы чашу ,
В которой хранятся чувства все наши ,
Может однажды вскипят в этой чаше
И мы вернёмся друг к другу однажды . . .

припев...

Л.Браток (с)

Песня, написанная Борисом Севастьяновым на слова действующего донецкого партизана, воюющего за украинский Донбасс с силами оккупантов. 
Партизан, автор текста, просит передать следующее послание
"Пусть в России слушают и, может, кто-то передумает ехать воевать к нам". 

Дiвчата, дiвчата,
Чого сумуєте,
Хлопцi потанiли*, хлопцi потанiли,
Чом не купуєте.

© МАМЦЮ МОЯ, МАМЦЮ (обрядова галицька пісня)
_______
* потаніли - подешевшали


Я вчера видел раков по пять рублей. Но больших, Но по пять рублей...
Правда, большие...
но по пять рублей...
но очень большие...
хотя и по пять...
но очень большие...
правда, и по пять рублей...
но зато большие...
хотя по пять, но большие...
а сегодня были по три,
но маленькие, но по три...
но маленькие...
зато по три...
хотя совсем маленькие...

© М.М. Жванецкий, "Я видел раков"

Жартували

Шикувалися

Фотографувалися

Бачив отців духовних

Побачив мера. Дивує, українці - співучий народ, а пісню “Колія ти моя колія!” ще не написали.

Завтра о 9:00 виїзд з Майдану на Молочанськ. З собою бажано брати, щось з комплекту: машину, прапор, вишиванку, свідомість)))

Декілька років назад я послухав концерт української бардівської музики.
Я був щиро здивований і вражений !
І не тільки майстерністю виконання,а особливо мене вразив якийсь неповторний романтизм
та задушевність  пісень ,які я почув...
Українські бардівські пісні звучали якось по-особливому,чіпляли за душу,їх хотілося слухати ще і ще.
З того часу я  почав цікавитися  українською сучасною та класичною поезією,
 слухати народні пісні.Вивчати історію України.
Потім я відкрив і продовжую відкривати для себе і українську поезію,як класичну ,так і сучасну.
В якійсь мірі ,це вплинуло на моє життя,на моє сприйняття нашого народу ,України!
Ця сторінка для тих ,хто любить українську поезію та пісні.
Тут можна публікувати вірші та пісні ,які Вам подобаються і Ваші власні твори.
Прохання ,при публікації  творів обов'язково вказувати прізвище автора.
Давайте пізнавати себе , свою культуру та історію!
 

Дуже подобається пісня "Листья желтые"

 УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ПЕРЕМОГЛА! Для популяризації української народної пісні, долучення дітей до духовності українського народу нещодавно в Запорізькій області відбувся перший фестиваль дитячого хорового мистецтва «Співочий степ». Засновник — Запорізьке обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка — для проведення фестивалю обрало мальовниче с. Скельки Василівського району на березі Дніпра саме для того, щоб привернути увагу суспільства до того складного стану, який маємо в селах України сьогодні. В організації фестивалю взяли участь сільський голова села Скельки В. Брик, Василівська районна державна адміністрація, районний відділ освіти та науки, обласне управління науки та освіти Запорізької ОДА, Запорізьке обласне об’єднання Союзу українок «Роксолана», обласна федерація «Спас». Допомогли меценати: Олександр Білоусенко (народний депутат ВР України першого скликання), Андрій Цеберко (директор заводу «Дніпрокераміка», м. Пологи), Олег Шостак (керівник провідної української компанії з виробництва кухонного посуду - “БіОл», м. Мелітополь), Геннадій Карачевцев (м. Мелітополь), В. Огаренко (ректор Класичного приватного університету, м. Запоріжжя). Будинок культури с. Скельки був переповнений бажаючими почути барвисте пісенне розмаїття, яке мали подарувати хори-учасники. Такого яскравого свята Скельки ще не бачили! А переможцями конкурсу стали: хор «Мелодія» з м. Молочанськ Токмацького району (3 місце); Зразковий хоровий колектив старших школярів «Світанок» Нововасилівського НВК «Гармонія» Приазовського району (2 місце); хоровий колектив «Мрія» Азовської ЗОШ І-ІІІ ст. Якимівського району (1 місце). Після завершенню фестивалю всі смакували козацьким кулішем, який організував для учасників сільський голова с. Скельки, й дивилися показові виступи школи «Спас» з м. Степногорська. Покидаючи гостинні Скельки, кожен загадував бажання повернутися у це село наступної весни, у травні 2012 року. Зміцнівши й подорослішавши, знову з’їхатися на нове пісенне змагання, знову наповнити народною піснею околиці, пісенним різнобарв’ям зігріти серце і душу всім, хто приєднається до дружної хорової родини «Співочого степу». Олег ТКАЧЕНКО, голова оргкомітету фестивалю,голова Запорізького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8992

Пада з неба дощ, потемнів бетон.

Йobar твій до школи пре тебе в BMW.

Вчителько моя, з камінцем кулон!

Як така паскуда в світі цім живе?

 

У твоїх очах - завжди тільки гнів.

Учні - це не люди, а осли геть тупі.

Криком вічним б'єш, нагаєм злих слів.

Принцип: "Я цариця - бійтесь і терпіть".

 

Ти ще в перші дні поділила клас

На ізгоїв, масу й дітвору "золоту".

І товчуть, товчуть "паханята" нас.

Школа, мов тюряга - видно за версту.

 

В'язнів стереже старший твій бульдог.

Менший син-любимчик поступив на дурфак.

Цей бездушний кат - справжній педагог -

Учнів мордувати буде ще не так.

 

Школа в нас давно гірша за тюрму.

Змін не буде, бо при владі теж лиш кати.

Вчителька моя - дорога кому?

Не зоря ніяка і не рідна ти.

 

Джерело: ВЧИТЕЛЬКО МОЯ

Серед жанрів української пісні є один малодосліджений та маловисвітлений - "сороміцькі" пісні (від слова "соромитися"). Ці пісні, як і український народний гумор, відрізняються від вульгарних російськомовних пісень та анекдотів, у них - дотепність та веселий характер, добра вдача українського народу. Ось деякі з "сороміцьких" українських коломийок (замість останніх слів за римою мають бути інші - "сороміцькі"):

"Всі ся хлопці поженили,
Зробили по-людськи,
Хіба я ся не оженю,
Бо не маю блюзки. (тобто п...цьки).

Всі ся хлопці поженили,
А я - в листопаді,
Та таку си жінку візьму,
Що широка в плечах

Та я би ся не женив,
Не велике діло,
Як би ми ся молодому,
Їсти не хотіло.

Або мене оженіть,
Або ня повісьте,
Або моє причандалля
Возьміть тай вдріжте.

Ой весілля, весілля,
Зарізали рака,
Молодому голова,
А молодій клешні.

Ой весілля, весілля,
Зарізали бузька,
Молодому голова,
А молодій крила.

Котилася торба з горба,
А в тій торбі раки,
Та я тебе, моя мила,
Пригорну до серця.

Ой дівчино, дівчинонько,
Шляк би тебе трафив,
Та-с ми дала напівперек,
А я не потрафив.

Я нікому не давала,
Хіба раз німому,
Бо німому файно дати -
Не скаже нікому.

Бо німому файно дати,
Бо німий не скаже,
А німий як не скаже,
То пальцем покаже.

Стара баба, шиґди-шиґди,
Не гралася ниґди,
А тепер ся грати мусить,
Бо ї кашель дусить.