коли усе на клаптики роздерте
а від життя лишилась тільки втома
у тихім місті все таке безсмертне
що навіть слово «вмерти» невідомо
коли немає й натяку на листя
на кольори і на тепло натомість
у тихім місті сніг – лише про чисте
а не про холод і про нерухомість
і у часи всевладного безчинства
яке ніяк не полишає світу
у тихім місті тільки у дитинства
є право щось уголос говорити
малюнок ШІ

Я маю звичку вишивати бісером не однією білою ниткою, а підбираючи під колір бісеру колір нитки. Тому і робота над Андріївською церквою тривала довгенько. Це було важкувато, бо кольори були розписані не просто 1,2,3 і так далі. Там було розписано яким кольором стіни, яким кольором купола, дерева, сходи... Тобто, було не просто. Але цікавезно
. Не раз перещивала хмаринки, бо бісеринки дивилися в протилежну сторону від основного полотна; десь на стінах не той колір пришила, доводилося розпороти і наново пришити вже той колір; то бісер закінчувався і треба було йти на базар за потрібним кольором. Та коли настала черга неба... Його я вишивала вже в останню чергу.
.