хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Ноут і акумулятор

Ноут, зараза... За тиждень простою розряджається на 10%. Невже так і повинно бути?! По-моєму, це швидке розрядження батареї. А що ж буде за місяць? Розрядиться наполовину?

Можна було б звалити на неточне відображення рівня заряду, але це стосується лише часу роботи на зарядці.

Допомога ЗСУ

  • 05.08.23, 15:06
Зараз можна побачити деякі відео, де якийсь блогер чи журналіст робить певне опитування. Ну наприклад, коли людинка останній раз донатила на ЗСУ. Ну це питання лежить в площині допомоги нашим збройним силам. І я вважаю що до цього треба підходити більш ширше, чи глибше. Чи одне і теж разом. Справа в тому, що зараз, в цю хвилину, декому там на "нулі" потрібно скоріше дістати гранату, зайняти вигідну позицію, щоб поцілити танк противника. Або в небі вибрати певну траекторію та швидкість літака, щоб вдало запустити ракету по пункту управління... Ну...

Українська музика 2262







33%, 1 голос

0%, 0 голосів

67%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Сміливі фотосесії

Ви тремтите з жахом, коли по вас проповзає волохата восьмилапа істота? Модель Кара Делевінь доводить, що краса вимагає жертв, знімаючись для обкладинки журналу з павуком на обличчі. Але фотосесії з тваринами — це не лише про моду, це насамперед привернення уваги до проблем взаємовідносин природи та людини. Мерилін Монро, Анджеліна Джолі та інші зірки показують, що можна перебороти особисті страхи заради захисту тварин.

Модель Соня Кінскі в образі Єви

 
Кара Делевінь з жахом від павука!   [ Читати далі ]

Найпозитивніші істоти на землі...)))))

За численними дослідженнями більше 90% людей, у яких є собаки, вважають їх не просто вихованцями, а справжніми членами сім’ї. Вони організовують дні народження для своїх вихованців, дарують їм подарунки, балують їх наче дітей. Та й з іншого боку, як можна не любити цих чудових та кумедних істот? Адже вони такі віддані, наповнюють життя фарбами, позитивом, дарують море емоцій.




[ Читати далі ]

Пусте питання

  • 05.08.23, 06:41
Чому, як заходиш з ноута, праворуч видає чоловічі анкети зі знайомств, а як з телефону - жіночі?
P S: а ті хто відповідає про чоловічій акаунт - звідки така обізнаність?

13%, 2 голоси

33%, 5 голосів

27%, 4 голоси

27%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

You Mean Everything To Me




You are the answer to my lonely prayer
You are an angel from above
I was so lonely 'til you came to me
With the wonder of your love

I don't know how I ever lived before
You are my life, my destiny
Oh my darling, I love you so
You mean everything to me

If you should ever, ever go away
There would be lonely tears to cry
The sun above would never shine again
There would be teardrops in the sky

So hold me close and never let me go
And say our love will always be
Oh, my darling, I love you so
You mean everything to me

So hold me close and never let me go
And say our love will always be
Oh, my darling, I love you so
You mean everything to me

В кадрах Одри Хепберн – британская актриса и фотомодель, настоящий эталон женственности и стиля.

Девушка родилась в 1929 году, в Бельгии. У Одри было тяжелое детство. В шестилетнем возрасте она пережила развод родителей и переехала с матерью в Нидерланды. Юность Одри прошла в оккупированном немцами городе Арнеме. Во время войны девушка часто недоедала, из-за чего в дальнейшем она болела анемией и впадала в депрессию.

В 1948 году Хепберн впервые снялась в кино, ее первой работой стал фильм «Голландский за семь уроков». В 1953 году актриса получила известность, она сыграла в фильме «Римские каникулы» и получила «Оскар» за свою роль. Помимо актерской карьеры, Одри была послом ЮНИСЕФ и объездила более 20 стран. Она активно занималась гуманитарной помощью. Актриса умерла в 1993 году, в 64 года.

Одри Хепберн была миниатюрной, «легкой» девушкой. Ее талия составляла всего 50 сантиметров, при этом рост составлял 170. Одри обладала острым умом, искренностью и аристократической внешностью. Это очень привлекало публику.

Шапокляк и ружжо

  • 04.08.23, 23:58

Пошёл это я в поликлинику за справкой на оружие. Нужно среди прочего пройти психиатра.


Захожу в кабинет, вижу: бабуля лет семидесяти, эдакий божий одуванчик в белом чепце набекрень. Я уж и забыл, когда в последний раз в поликлинике доктора в чепчике видел, но не суть.  


- Садитесь, - бубнит бабуля, строча чего-то на бумагах.  


Сажусь. Кладу на стол "бегунок". Сижу. Молчим. (Пишет же человек). Я тихонечко резинку жую (Покурил только что, ну и чтоб запаха меньше...).  


Бабуля не отрываясь от бумаг спрашивает:  


- А Вы знаете, что жевать "жвачку" в присутствии женщины неприлично?  


Я извиняюсь, бормочу что-то про курение и желание уменьшить запах, вынимаю резинку и запихиваю в сигаретную пачку.  


Бабуля так же, не глядя на меня, не отрываясь от бумаг берёт мой бегунок, чего-то пишет и комментирует:  


- Легко поддается чужому влиянию.  


Я, слегка охреневший:  


- Позвольте, но Вы же сами сказали!...  


Бабуля (естественно не поднимая головы и продолжая писать):  


- Склонен к агрессии.    


У меня дыхание в зобу от возмущение спёрло, но внутренний голос гундит: "молчи, дурак!". А он (голос) не дурак. Сидим. Молчим. 3 минуты. 5 минут.    


Бабуля так же, не отрывая взгляда от бумаг:  


- Легко впадает в депрессию.  


 Я начинаю соображать, что мне сейчас не то что справку не получить, вообще заберут с мигалками, затыкаюсь и решаю молчать, хоть камни с неба.    


Сидим. Молчим. 3 минуты. 5 минут. Где-то минут через десять бабуля наконец поднимает голову и хитро-шкодливым взглядом старухи Шапокляк окинув меня выдаёт:  


- Ладно, иди уж, охотник. 


 

инет.

Акція.

  • 04.08.23, 23:55
Хтось хоче в блускай?
Як справжній єтті-тиран і єтті-деспот, все вирішую лише я.

Хочеться вийти через вікно

  • 04.08.23, 16:56
Хочеться вийти через вікно. І одного разу, через домашні сварки або запрошення на військову службу я можу це робити. Хоча, звичайно, страшно. Але мені нічого втрачати: нащадків все одно нема, стосунків ні з ним не було, закордоном не був жодного разу. І навряд чи це можливо надолужити. А заодно напишуть в пресі. Нехай я про це і не знатиму. Бо те, що зараз назвати нормальним життям неможна. Та й сам колись сказав, що відміряв собі вік до 50-ти. Так що якщо довго не буде ніяких дописів, значить я таки вчиню самогубство. І можливо ще когось з собою заберу.

Поки що спробую з'їхати кудись. Все одно профіту від спільного проживання все менше і менше, а непорозумінь все більше. Якщо не вийде... ну шо ж... тоді доведеться самовипилюватись.