Зранку розбудила доставка. Приїхала моя прекрасна біла дешева стільниця і мийка. З вирізом під неї все було ок, я дуже боялась цього моменту, враховуючи, що попередню стільницю зламали. Але на ділі все було нормально. Тільки вантажник старший дуже бухтів, що я не попередила заздалегідь, що потрібно занести на 7 поверх гостінкі з вузькими сходами 3-х метрову стільницю. Но то таке. Занесли да і всьо. Молодий був спокійніший, запихався, але нічого не сказав. Ну, зрештою, вони отримали свої гроші за це. По 500 гривень, думаю, нормально за таку роботу. Тим паче, мені здається, що це суто їх кошти. 

Далі по плану була поїздка в Ірпінь за витягом з ЕРДР, з приводу бабиного дому, що його розшибло ракеткою. Викликала таксі і поїхала. Не пройшло і 15 хвилин поїздки, як злетів блядський шміг. Зламав весь подальший мій розклад, сука. Тусила я під відділком близько години з лишнім, поки була тривога. Поряд була кав"ярня. Взяла чаю, круасанчик. Посиділа. Круасанчик був дуже смачнючій. Без начинки, з маслом. Прям я ще таких не їла смачних. Близько 14:00 повернулась назад до відділка, всередину, звісно, нікого не пущали. До відбою встигла ошпаритись другим гарячим чаем. 14:40, нарешті відбій. Зайшла, а там черга людей 15 стоїть. Да шо ж таке. За час очікування було три скандали, декілька претензій з приводу мови в черзі, і пару дрібних суперечок. Всім треба, розумію. Але коли ж ми перестали бути ввічливими один з одним? Це риторичне питання, ніколи не були, ха.

Далі я подумала, що було б чудово одразу поїхати в Гостомель, оформити демонтаж. І вже по приїзду я побачила, що робочий день до 16:00. На годиннику було 15:55. Все, що я встигла, це взяти зразок заяви для демонтажу. Зря тільки гроші на таксі витратила. Була така розлючена і зла, шо не лишилось вже сил їхати до бабки провідати. Вона той ще вампір енергетичний. Після візиту до неї таке враження, що тебе випили майже до останнього. Тому я не люблю її провідувати. 

Ввечері з дружбаном поклали стільницю в проектне положення. Довелось ще на сантиметр її вкоротить, не влізла. Вже більш-менш щось схоже на кухню. Завтра ще треба під трубу вирізати місце. І дочекатись приїзду посудомийки. Сподіваюсь, її привезуть ближче до 12, бо на 9 я їду на співбесіду. І буде дуже не зручно, якщо накладеться одне на одне. Але по закону підлості...

Світ – божевільна штука, особливо останнім часом. З усіма хвилюючими новинами про ненависть людей один до одного мимоволі втрачаєш віру в добро.

Однак не варто втрачати надію, адже добро живе в кожному з нас, кожен може зробити світ хоч трохи кращим. І ці 12 знімків доводять це.

Пожежні рятують жінку, чия машина мало не впала з мосту

 

Жінка робить штучне дихання своєму 5-місячному племіннику...[ Читати далі ]

Нове покоління Mercedes Sprinter. Досить симпатичне. Хоча, здається, капот став довшим. 

А якщо бамепри пофарбувати в колір кузова, то вийде тіпа "люкс".

Ну і, звичайно, з'явились електричні версії.

Будить начали с 9 утра. Сначала позвонила женщина, "месяц назад с Вами общались по поводу вакансии, помните меня?". Конечно, я помню всех, кто мне звонил с неизвестных номеров. Ага. Но работу я, все таки, ищу, потому да, "помню". Договорились на собеседование в четверг. Утром я была свободна всю среду, утро четверга и вторую половину пятницы. Но доставка Люрюа, которая смешала мне карты, все переиначила. Теперь мне нужно ждать их в среду, вместо вторника. Спасибо, хоть сообщили вовремя. А было все так четенько спланировано: доставки во вторник, в среду в Ирпень за справкой, потом к бабке в гости. На четверг я ждала только посудомоешную. Придется совмещать. 

Получила сегодня варочную поверхность. Красивая, белая, на три конфорки. Загляденье. Осталось дождаться столешницу и мойку. Пазл сойдется, надеюсь. Надо управиться с лобзиком. Врезать. Дело тонкое, надо пробовать. 

Выпало пару свободных часов. Я сделала что-то полезное? Ха. Ютуб наше все. Даже не заметила, как время прошло. Сходила еще к тетке в гости. Забрала бачок для унитаза. Хоть и бу, но купить такой 500-800 гривен. Для ограниченного бюджета безработной женщины это тоже денюжка. Купить пару прокладок и будет счастье. Лучше, чем ведрышком сливать. Еще покормили вкусно и дали с собой супчика. 

Встретились с дружбаном. Он взял пивасик, как и я вчера. Смотрели сериальчик "Борджия". Если в средневековье и правда церковники были такими, то я абсолютно удивлена, каким образом христианство еще не умерло как вид, класс и данность. Это же мрак. Хотя, видя все происходящее, можно сказать, что к вере обращаются только абсолютно нищие, лишившиеся всего люди. А зарабатывают на них люди более рациональные. Вера - прерогатива нищих и глупых, вот такие дела. 

Комендантский. Решила еще глянуть серию Токийских мстителей. Такемичи, какой же ты недалекий, абсолютно наивный персонаж. Мне больше по душе Майки: сильный, непреклонный персонаж. Хоть и легко внушаемый, учитывая, что Такемичи пришлось из будущего влиять на прошлое своей непрошибаемостью, лишь бы уберечь Майки от нехороших людишек. Но все же. Майки ван лав. 

Анонсирован 4 том Стального алхимика от Наша ідея. Это просто нечто. Как же я ждала...) Вероятно, придется еще долго ждать до выпуска 18 томов Алхимика на украинском языке. Но оно того стоит. Каждый том стоит своих 375 гривен. И я ни о чем не жалею. Еще очень хороша манга Сага о Винланде. Захватывает дух. Все никак не решусь глянуть аниме. Боюсь испортить прелесть ожидания каждого из 27 (на данный момент) томов манги. Хочу их все. Вышло всего шесть томов, 7 анонсирован. Ох, это дикое ожидание...

Допиваю свой КоКтЕйЛь из живчика и виски, что залежались в холодосе. 

Наверно, можно и спать пойти. Но это не точно.