Трохи збила графік. Треба виправлятись. Вчора не було сил і настрою щось писати.
Коли всі гості розійшлись, я ще продовжила сидіти з бокальчиком рому. Чомусь було так порожньо і сумно. Всередині наче хтось зтискав нутро. Хотілось і кричати і мовчати одночасно. Хотілось, щоб був хтось поруч, і в той же час, щоб мене залишили нарешті в спокої. В якийсь момент все "вийшло з-під контролю", як співають Fleur у свої одноіменній пісні. Я була наче в якомусь трансі. Деструктивні думки міняли одна одну: а що буде, якщо я зараз відкрию вікно і вийду з 7 поверху? Перша година ночі, до ранку точно ніхто не знайде. Але там холодно, якщо не зразу, то замерзну. Може, все-таки, вийти? І все це, нарешті, закінчиться.
Це тривало не дуже довго, хвилин 20 мабуть. Мене інколи навіщали подібні думки, але це просто були миті, цікаві питання, якщо так можна сказать. А тут я відчула майже фізичний потяг відкрити вікно. Потім я переключилась, як тумблер. Включила серію аніме Фрірен. Обридалась з того, яке ж воно миле і лампове. Сльози лились самі по собі. Потім Сім'я шпигуна, потім Рон Кономохаші - заборонений детектив, потім Немертвий і Невдача. Спати пішла, відповідно, десь о четвертій ранку.Зранку, коли я вже проспалась, стало якось не по собі. Ні, я не була п'яна в зюзю, як могло здатися. Так, трохи на веселі, але не в соплі. І це ще більше мене збентежило.
Ввечері я вирішила подивитись на ютубі проходження гри Детройт: бути людиною. Сама не можу грати, хоч і дуже хочется. Старенький ноутбук ледве браузер терпить, про ігри взагалі не йдеться. Дуже цікава і насичена гра. Особливо мені сподобалось те, що від кожного рішення ігрока, сюжет може прийняти найнеочікуваніший поворот. Ну і дає привід задуматись, що саме означає термін "бути людиною". Дивилась всю ніч, і було прийняте геніальне рішення: не лягати спати взагалі, щоб вранці поїхати куди треба. Тільки я забула, що мені вже не 16 і безсонні ночі не проходять так просто, як раніше. Коли я робила дипломну роботу в коледжі, я до 5 ранку сиділа над кресленнями, лягала спати на дві години і потім їхала в коледж на процентовку. Або взагалі не спала. І почувала себе нормально. Сьогодні ж це була моя найбільша помилка. Треба було хоч на годину-дві лягти. День був як в тумані. Їхала в маршрутці - куняла. Сприйняття всього було дуже сповільнене. Це жесть. Більше не буду приймати участь в таких експірієнсах.
Зайшла ще в магазин, купила 6 том мани Сага про Вінланд. Історія про вікінгів. Манга дуже цікава, насичена, гарно поставлена. Навіть дивно, що аніме я так і не наважилась подивитись далі першої серії. На даний момент випущено 27 оригінальних томів. Випущено українською - 6 томів. Придумала я, конєчно, собі заняття - збирать мангу. Довго буду чекати. Ще купую Стального алхіміка. 18 томів в оригіналі. Наразі українською анонсовано тільки четвертий, лол. Ще довго розглядала фігурки, роздумуючи, чи варто мені купити хоч одну. Насправді дуже хочу Аску з Євангеліону. Але ціна більше 2000 гривень мене трохи лякає. Так, це не колекційні за десятки тисяч, але все ж таки. Дуже її люблю, навіть тату зробила.
Піду поїм, напевно. Зі святково столу багато чого залишилось. А ніч - то самий найкращий час для такого.