хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Цыплёнок жареный

Так назван рассказ Жаклин де Гё  о двух подростках случайно встретившихся в Москве в 1920 году. 

Давно не случалось читать ничего столь талантливого и проникновенного. Только у Чехова и Куприна встречается нечто похожее.

Комментарий читателя
То ли в комнате прохладно, то ли ветер за окном,
В жизни часто так нескладно мы мечтаем о другом…
Воспринять без слез так сложно, и озноб бьет осторожно,
Грусть врывается безбожно и печаль ползёт тайком.

Спасибо за ВСЁ и хотелось бы больше Ваших, Жаклин,
исполненных рассказов на сайте! Низкий поклон ВАМ!
      Слушать рассказ

Любовь и ненависть

Надумала ненависть мир уничтожить.
 Превратилась она в огонь и давай палить все вокруг!
 Увидела это любовь и стала на ее пути – водой.
 Сделалась тогда ненависть разрушительным ураганом.
 Но и любовь не дремлет: стала перед ней несокрушимой скалой.
 Дальше – больше. Ненависть – мором. Любовь – исцелением. Ненависть – войной.
Любовь – миром.
 И так, сколько бы ни пыталась ненависть уничтожить мир, всегда перед ней
надежной преградой вставала любовь.
 Она и сейчас стоит.
 Иначе давно бы уже не было мира…
*
Монах Варнава(Санин)

Свадьба.

  Не так тяжело решиться жениться, как сложно сделать предложение. Особенно с солидным холостяцким стажем за плечами. А домовой Фёдор был как раз из их числа. Он не один раз подходил к Василисе Прекрасной, но каждый раз его язык терял связь с его сознанием.

  А Василиса Прекрасная давно поняла намерения домового Фёдора, и эта ситуация её сильно забавляла. Даже больше, чем желание выйти замуж.

  Ситуацию разрешил банальный случай, когда во время очередной попытки белка Соня случайно уронила на голову домового горсть орехов. От неожиданности в такой напряженный момент Фёдор залпом выпалил: « Василисушка, выходи за меня замуж». Василиса Прекрасная весело засмеялась и пообещала подумать.

  Потом она специально тянула время, а Фёдор от неопределенности места себе не находил. Но всё же Василиса Прекрасная сжалилась – как-никак домовой её будущий муж , а мужей нужно беречь. Хорошие мужья на дороге не валяются. А под забором тем более. 

  Свадьбу гуляли всем лесом. Среди гостей была и Красная Шапочка с Серым волком в обнимочку. И Водяной со свитой русалок. И судьбоносная белка Соня была приглашена. А рядом с молодыми сидели Мурка и Василий.

  Василиса Прекрасная в свадебном платье была просто неотразимой. И домовой Фёдор в черном костюме ничего так смотрелся.

  Свадьбу играли до утра. Хозяйка и хозяин дома целую ночь не могли уснуть от топота на чердаке дома. Хозяин несколько раз заглядывал на чердак, но там никого не было. Этот топот на чердаке так и остался для него загадкой на всю оставшуюся жизнь.

Ця неймовірна жінка обіймає душею — Олег Володарський (відео)

 

Обійми. Вони такі важливі у житті кожної людини і так мало зусиль від нас вимагають. Вони такі різні, а протягом нашого життя дарують нам ніжність, підтримку, віру, спокій, впевненість, захищеність, ласку та здоров’я. Усе це нам дарують з першого подиху мамині обійми. І де б ми не були, скільки б років нам не виповнилося, сила їхнього впливу на людину не змінилася. Важливо відзначити, що просто будь-які обійми не мають такого великого впливу на організм. Щоб обійми зміцнили серце, зняли рівень стресу, допомогли уникнути депресії та покращити взаємини з рідними, обійматися потрібно з почуттям любові, пристрасті, ніжності, віддаючись цьому тілесному виду контакту усім серцем. Тож, давайте обійматися щиро, допоки є кого обійняти!

Джерело: https://thegard.city/.../na-dopomogu-prihodit-psiholog...

 

Любов Кукурузяк, член ГО «Волонтерський рух Буковини»

«Ти мене у всьому розумієш,

Зустрічаєш із усіх доріг.

Ти лише одна ось так умієш

Обійняти, ставши на поріг.

Сивина вже заховалась в коси,

І злодійка — зморшка у очей.

Скільки ж ти напрацювалась, мамцю!

Скільки не доспала ти ночей…»

 

Про це мало говорять. Цього намагаються не знати. Не тому, що це погано чи не правильно, а тому, що це дуже важко розуміти, про це вкрай складно говорити вголос чи писати. Наші неймовірні дівчата, наші кохані та рідні жінки, наші справжні та сердечні українки ламають крила і хворіють душею від нашої неусвідомленості та байдужості.

 

Вони линуть душею і думками туди, на фронт. Хрести над могилами наших воїнів шрамами віддзеркалюються на їхніх серцях. Вони стояли поруч на Майдані під пронизливим вітром і грілися біля багаття незалежності. Вони не вміють себе берегти. Не вміють любити себе більше, ніж Батьківщину, котрій зараз так тяжко.

 

Одна з таких, справжніх, сиділа навпроти мене. Розгублена, невпевнена, трохи зніяковіла, але відкрита і чесна. Вона раптом мені сказала після програми, коли ми говорили з нею і з Катериною Пономарьовою: «Я дуже люблю обійматися!». І посміхнулася так по-дитячому, відкрито і невимушено. Її обійми неодноразово підтримували нас, українців, і під час Майдану, і в тилу і на фронті.

 

Які ж вони мої! Які вони рідні! Вони най-най! Мої неймовірні, надзвичайні українці. І водночас із захопленням душу сповнює біль. Нестерпний, пекучий, нестихаючий. Я раптом уявив собі неймовірну кількість душ, яких торкнулися пекельні крила війни й назавжди залишили свій слід. Їх тисячі, тих, хто забув про себе, про звичне життя, попрощався, про всяк випадок, назавжди з рідними та друзями та пішов на війну.

 

Завдяки їм у нас є Україна. Завдяки тим, для кого Україна понад усе. Я бачу їх щоденно. Вони ходять по вулицях, майоріють думками, фотографіями та світлинами в соціальних мережах. Вони боряться. Посміхаються. Сумують. Вони є. Наші священні птахи. Наші любі дівчатка. Наші матері, наші кохані, доньки, сестри… Наші рідні УКРАЇНКИ. Я вклоняюся вам. Я щодня молюся за вас.

 

Ваші працьовиті руки та люблячі серця допомогли нашій з вами країні вижити. Дали нам майбутнє. Вибороли право на життя. Ваша звитяга тут, в тилу, не менша за доблесть наших захисників там, на фронті. Ви — наша підтримка і натхнення. Якщо є ви, є і Україна. Вас неможливо перехвалити. Ви зайняті такою силою-силенною справ, що не встигаєте чути ані слів вдячності, ані похвал, що лунають на вашу честь. Але варто навіть пошепки, майже не чутно, попросити про допомогу, як ви миттю з’являєтеся там, де зараз болить.

 

Як же я благоговію перед жінками, котрі присвятили себе Україні! «Я люблю обіймати!». Вона сказала це просто, по-дитячому, щиро посміхнувшись. В мене просто не вистачає слів. Для мене вони приклад. І нехай вони… ламають крила… плачуть… радіють… кохають… Вони — серце нашої Нації. Я вдячний Господу за те, що серед них є матері наших дітей. Те, чому вони навчають власним прикладом і про що говорять душею неможливо переоцінити.

 

Ми обійнялися на прощання. Ця неймовірна жінка обіймає душею. Господи, я вклоняюся Твоїм дарам. Я безмежно вдячний тобі за ту любов, що ти дарував нашій жовто-синій Нації. Господи, дякую, що я українець!

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Любов Кукурузяк, член ГО «Волонтерський рух Буковини»

https://youtu.be/72HUH_dYRYg

Смажені коцапи

  • 23.09.20, 13:00

Ютьюб, модери якого сидять в Лєнінграді і чомусь контролюють УКРАЇНСЬКИЙ сектор (війна, то на думку ютьюба - хуйня) видалив мій акаунт разом з цим роликом, що мав більше ляма перегладів, кілька десітків тисяч лайків та кілька тисяч коментів. Довелося перезалити на нового акаунта. Тож подивіться, як під Санжарівкю (блокпст "Валєра"), ЗСУ нахуячили 14 одиниць бронетехніки окупантів. І з танку зі смаженими москалями жодна коцапська паскуда не врятувалася. Всі вони були запечені у власному соці в своєму коцапському танку. Це, якщо треба, початок 2015-го року.

Українська музика 1252






20%, 1 голос

20%, 1 голос

0%, 0 голосів

60%, 3 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Способи використання солі про які Ви не знали...



Способи використання солі про які Ви не знали...

[ Читати далі ]