СОВЕТ ДНЯ 02.12.2020
- 02.12.20, 07:35
В этот день хорошо начинать комплексный лечебный курс. Проведите несколько часов на свежем воздухе, а в идеале в горах.

Щодо відсутності офіційної позиції Президента України
Володимир Омелян
Заяви Володимира Зеленського є його особистою думкою і не відображають офіційної позиції Президента України.
Це все, що потрібно знати про інтелектуальний локдаун з квітня 2019 року…
П.С. Понабирали ідіотів за оголошеннями і чекають дива.
Alex Noinets
Ну тобто виходить людина і каже х…йню, що йде перпендикулярно офіційній позиції президента, яку цей президент видав послам.
І знаєте, що їй за це буде? Ніхріна. Ну просто така його особиста позиція. А у президента інша. Мають право. Президент має право мати свою думку і робити, як він вважає за потрібне. І його підлеглі мають право на власну думку і будуть робити, як вони вважають за потрібне. Без урахування думок президента і його позиції.
І потім по ОП ходить такий Зеленський, сповнений власної думки, державницької позиції та в цілому реформатор.
І всі його підлеглі, які хрін на нього клали, роблять що хочуть, домовляються з ким хочуть про що хочуть, тому що така їх власна думка, хулє ви хтіли.
“Ты, княже, царствуй, а править мы сами будем”.
Валерій Прозапас
Дерибан антивірусного фонду не відображає офіційної позиції Глави держави.
Збільшення податкового тиску на підприємців не відображає офіційної позиції Глави держави.
Зрив оборонного замовлення не відображає офіційної позиції Глави держави.
Підвищення тарифів на тепло, електрику та газ не відображає офіційної позиції Глави держави.
Скасування підвищення зарплат вчителям не відображає офіційної позиції Глави держави.
Перехід держпідприємств під контроль Коломойського не відображає офіційної позиції Глави держави.
Збільшення видатків на Одміністрацію Президента не відображає офіційної позиції Глави держави.
Рік перебування Антоненка у СІЗО не відображає офіційної позиції Глави держави.
Призначення В.О. Зеленським на посади люстрованих чиновників, креатур Януковича та комуністів Кучми не відображає офіційної позиції Глави держави.
Це ідеальна формула.
А знаєте що найстрашніше?
Відсоток електорату, який сприйме цю наркоманську маячню.
YV
Мужик заходит в магазин сувениров. Видит маленькую
бронзовую фигурку
кошки. На ценнике написано: "кошка - 1000
гривень, её история
- 10 000 гривень."
- Я могу купить кошку без истории? -
спрашивает он продавца.
- Конечно, - отвечает продавец, - Но за
историей вы всё равно вернётесь.
Мужик покупает маленькую бронзовую кошку и
идёт по городу. Вдруг он замечает, что следом за ним сначала идёт одна кошка, потом другая,
потом ещё. Через некоторое время за ним уже идут тысячи кошек.
Мужик в ужасе начинает убегать. Кошки не отстают. Тогда он размахивается
и бросает маленькую бронзовую фигурку кошки в реку. Все кошки
бежавшие до этого за
мужиком, тут же прыгают в воду вслед за
статуэткой и тонут.
Мужик идет обратно, в тот же магазин
сувениров.
- Я же предупреждал вас, что вы вернётесь за
историей, - говорит ему продавец.
- К черту историю! - отвечает мужик. - У вас
есть маленький бронзовый «слуга народа»?
Йозеф Кнехт:
До 24 грудня неможливо ввести локдаун, тому що це зірве святковий концерт 95
кварталу. Якщо хтось не знав, як виглядає цинізм, то він ось такий...

Йозеф Кнехт:
Інтелектуальний локдаун - це коли закривається все і працює лише 95
квартал.
Тень от снега:
Если вы, как и я, посмотрели на календарь и задумались почему локдаун
планируется со среды 23.12, а не с понедельника 21.22 или, хотя бы, с выходной
пятницы 25.12, то вот вам ответ:
Луиза Чкалова:
Если вы не знаете, как планировать свои дела или отдых в связи с неизвестными
датами локдауна, который вот-вот введут, но хз, когда, просто посмотрите график
Квартал-95:
концерт 22 декабря, месяц перерыва и 24 января
“первый концерт... после карантина”.
Теперь вы знаете даты...
Юрій Каракай:
Про що б було говорити, якби не COVID? У нас взагалі відсутні новини. Про
погані мовчать, щоб не травмувати інфантильне населення, хороші придумує
особисто Зеленський, але якось не креативно і не смішно.
А як весело будо при папєрєдніках! Непотрібний безвіз, неоковирна асоціація. Неактуальний Томос, тюрми СБУ, медична реформа, замалі темпи зростання економіки, не звільнений Донецьк, продажний Захід, зрештою - ліпецька фабрика. А зараз тільки про коронавірус, який тепер, вірогідно, здолає високоінтелектуальний локдаун, прекрасне дитя диджиталізації.
Дитячий письменник:
Біполярочка це:
Одночасно споруджувати ковзанку та приймати рішення про локдаун.
Трішки дебільненько – в кабінеті Президента обговорювати запровадження жорсткого карантину, а під його вікнами монтувати ковзанку. Яке, гадаєте, рішення прийме Зеленський?

Hellis:
Ледовые катки тоже бывают разные. Одни для радости отдыхающих и без
политических подоплек - ROSHEN.
Другие - как защита и преграда от возмущенного народа, ибо в бюджет не заложены
памперсы для президента.
д™:
Я самий незалежний від олігархів президент за часи незалежності України.
Кіт Вчений:
Дуркувати - єдина професійна перевага цієї повії.
Там Беня відбирає приміщення головного офісу Привату
Суд визнав компанію, пов’язану з Коломойським, власником головного офісу ПриватБанку у Дніпрі.
А які ще історії про рубання рук олігархам в епоху багатства знаєте ви? Так щоб МВФ відразу дав кредити.
свічка:
По словам столичного мэра, в ведомственных больницах Национальной академии
медицинских наук Украины есть 11 тыс. коек и квалифицированный медперсонал,
однако государство не позволяет столичным властям задействовать их для
размещения больных.

Зеленський на своєму телеграм-каналі висловився про річницю референдуму за проголошення незалежності України. На офіційному президентському сайті жодного звернення чи привітання з нагоди досі немає, там вітають з професійним святом прокурорів, але ми не дивуємося. Злі язики кажуть, що у нас і Президента немає.
Оскільки після місячного затемнення у редакції запанувало людинолюбство, ми вирішили дати кілька порад спічрайтеру Зеленського, яку він з йому відомих причин не може звільнити. Але і нести далі цей чемодан без ручки неможливо, у нас же кров з очей, коли ми бачимо, як вони корячаться.
Отже, Вова, запам’ятовуй.
По-перше, припиняй згадувати дітей. Ти це вже зробив вісім чи двадцять разів, а
ще з часів свого кевеешного минулого маєш пам’ятати, що жарт, повторений більше
трьох разів, загрожує побиттям.
По-друге, назавжди забудь фразу «ми воювали».
Як тільки тобі підсовують текст зі словами «зброя», «захищати», «ціною власного
життя» і т.д., згортай промову трубочкою і прикурюй.
Так само, коли тобі приносять слова про гідність, хоробрість, самопожертву чи
просто порядність – викреслюй зразу. Вони тебе тролять, Вова. Знущаються і
плюють в очі. У твоєму персональному контексті будь-який натяк на збройну
боротьбу є знущанням.
Ну і нарешті, але не в останню чергу. Можна
навіть сказати, що це головне.
Забудь слово «фейсбук» і всі похідні. Ніяких фейсбук-баталій, ніяких
проплачених ботів, ніяких війн проти тебе у соцмережах, викинь цей контекст.
Ми розуміємо, що твоє персональне життя зосереджене у смартфоні. Що всі твої
дні проходять у мріях і роздумах, і ти скролиш і скролиш безкінечно.
Просто повір, у більшості людей все інакше. Вони живуть реальним життям,
працюють на реальних роботах, розраховуються у магазині реальними грошима і
хворіють реальними хворобами.
І їхні реальні настрої ти найближчим часом відчуєш на собі, на власній шкірі. І
тоді блокуванням твого аккаунта на ФБ не обійдеться, Вова. І попередники, яких
ти так боїшся, і наступники, які розправляють крила прямо зараз, клюватимуть не
по паспорту і шматуватимуть зовсім не кількість підписників.


Хорватія. Узбережжя Адріатичного моря. Дальність видимості з висоти 11 кілометрів.
В ПОЛЬОТІ ДО РИМУ
Боїнг 737 набирає висоту, через хвилин п’ять він робить крен на праве крило змінюючи напрямок польоту. Поміж хмар проглядає насичено-зелений Дунай зі своїми змієподібними рукавами. Поряд з рікою звивається дивна дорога, зовсім пуста для своєї ширини. Насправді – це прикордонна смуга, яка вже у сьогоденні не розділяє, а тільки позначає території Словаччини та Угорщини.
Цього разу мені пощастило з місцем – 6F біля ілюмінатора, а Насті випало в іншому ряду. Система бронювання авіакомпанії «Ryanair» видає їх у випадковому порядку. Щоб сидіти поруч, потрібно доплачувати. Настя помінялася місцями з хлопцем, який сидів біля мене, але довго в нових координатах він не втримався – якась дівчина знову зробила рокіровку. Хлопець летів один, тому став розмінною монетою.
Літак вже набрав максимальної висоти – понад десять кілометрів. Світ змінився, неначе перейшов у інший вимір. З такої висоти людина не бачить звичних об’єктів: людей, автомобілів, окремих дерев… В цьому вимірі гори кілометрової висоти не сприймаються як гори, а видаються лише трохи шорсткою поверхнею. Погано розрізняються квартали міст, а самі міста сприймаються якимись пліснявими плямами, розкиданими на поверхні землі. Я ідентифікував за картами Гугл місцевості відзняті на фото з літака. Разюче – на фото видно обриси землі на відстані до ста кілометрів! І це ще не горизонт! Він знаходиться далі на двісті п’ятдесят кілометрів, але на тому проміжку вже нічого не розрізнити через непрозорість атмосфери та малий кут огляду.
Дивлячись в ілюмінатор, на якусь мить мені здалося, що маленькі поодинокі хмаринки внизу – то піна на поверхні водойми, а вода в ній така чиста та прозора, що видно дно, а гори вкриті лісами – то обросле водоростями невеличке каміння. Здавалося, якби кинути туди камінчик, то круги розійшлися б поверхнею цього «водного» простору.
Думаю, якби підняти на таку висоту людину з дикого племені, яка ніколи не бачила ні географічних карт, ні фільмування поверхні землі, потім показати землю в ілюмінатор без горизонту, то ця людина не зрозуміла б, що це. Якби їй підказали, що бачить вона озеро, то людина так і побачила б і вже вишукувала б рибу у ньому. Справді, висота – це неначе інший вимір, просто наш мозок вже підготовлений до її сприйняття.
Мої роздуми миттєво щезли, увага була захоплена наближенням Адріатичного узбережжя. Я розглядав звивисті обриси берегової лінії – межу стихії води та землі, розтягнені ланцюжками та притиснутими до моря хорватські міста. Мій погляд ковзав по водній гладі, чіплявся за контури островів, вишукував кораблі за кільватерним слідом. Іще трохи польоту і перед моїми очима залишились: вгорі – безкрайнє синьо-голубе небо, внизу – безкрайнє синьо-голубе море, лише одна світла смужка горизонту тримала світ і не давала йому розчинитися в одноколірності. Але це тривало зовсім не довго – світ почав проявлятись довжелезною береговою лінією – то була Італія. GPS-навігатор, який працював лише біля ілюмінатора, де сигнали не екранувалися корпусом літака, показав, що ми рухаємось в напрямку міста Ріміні і зараз знаходимось в шестидесяти кілометрах від нього, а це – середина Адріатичного моря. Я подумав, що якщо літак був би прозорим, то зараз можна було б одночасно бачити попереду берегову лінію Італії та позаду – Хорватії. Скільки того моря…
В районі міста Сан-Маріно Боїнг лягає на ліве крило, робить розворот, щоб взяти курс на римський аеропорт Чіампіно. Біля мого ряду проходить стюард та стюардеса з візочком. Вони пропонують пасажирам напої. Поміж ними в ілюмінаторах лівого борту пропливають тільки види землі без неба, по правому борту в моєму ілюмінаторі – нічого, крім неба. Я в захваті, як точно збалансована сила тяжіння та сила відцентрового прискорення, адже бортпровідники ідуть по салону під кутом десь в сорок п’ять градусів, як по горизонтальній поверхні! Якщо додати швидкості літаку або зменшити радіус повороту, то відцентрове прискорення вдавить пасажирів у крісла і ніхто не зможе піднятися, а якщо вийти з повороту не вирівнявши літак, то пасажири правого борту посиплються на лівий, як горох. Гарний фокус. В цирку були б овації, а в літаку ніхто не помічає.
В салоні літака ожили динаміки і жіночим приємним голосом оголосили початок зниження. «Ой, вуха мої, вуха… – подумалось мені, – вони тільки сьогодні зранку відійшли». Вчора при підльоті до Братислави літак пішов на зниження, і в якусь мить звуковий світ змінився, гул турбін став тихішим і шиплячим. Я подумав, що в них зменшилась тяга… але ж і Настін голос чув задавленим, неначе повітря не мало тієї густини, щоб розкачати мої барабанні перетинки. В результаті я весь вечір був напівглухим із закладеним вухом. Це сталося від перепаду тиску на різних висотах. Те саме почало відбуватися і сьогодні. Ілюстрацією перепаду тиску була напівпорожня зім’ята пластикова пляшка. Вона мала низький тиск повітря всередині, бо відкривалась на висоті, а тепер, коли літак знизився, її розчавив зовнішній збільшений тиск у салоні.
Через деякий час я вже не переймався грою тиску повітря в моїх вухах, а був прикутий до ілюмінатора, спостерігав за ландшафтними видами Італії. Літак наближався до Риму, і, коли його вулиці, щільно забудовані квартали, Тибр з мостами почали пропливати перед моїми очима, я почав відшукувати знайомі будівлі, місця… Рим вже не був для мене чорною скринькою, хоча я ніколи не бував у цьому місті. Тиждень до подорожі я вивчав його за картами Гугл, прокладав піші екскурсійні та транспортні оптимальні маршрути, які будуть залучені під час перебування у місті.
В ілюмінаторі з’явився головний римський вокзал Терміні – він відразу зорієнтував мене в просторі налаштувавши біологічний компас у моїй голові. Ще трохи польоту і передмістя Рима розсипалися між полями. Величні залишки кам'яних аркад двотисячолітнього акведука швидко прокреслились пунктиром – аеропорт наближався… Вже скоро шасі Боїнга торкнулися бетонного покриття, трохи спружинили й далі сильніше притиснулися до нього. Літак вже впевнено мчав по злітці, скидаючи свою швидкість…
Аеропорт Чіампіно зустрів нас спекотним подихом яскравого сонячного дня.
Продовження розповіді про триденну карпатську прогулянку на День Конституції. Після озер ми пішли на полонини із стратегічною метою закупити у гуцулів сиру.
1. Дорогою нам траплялись невеликі водоспади й купа потічків. Два перебрели стрибаючи по камінцям, третій босими по воді.

[ Читати і дивитись далі ]
