Ага... Знаю я це звірення даних. Років скількись тому я вже вимушений був завітати у тоді ще воєнкомат, де мене психологічно принижували і впаяли штраф за неявку. Мовляв, "у нас є закон, не треба ждать повєстку, ви мали, ви були зобов'язані прийти".

Не думаю, що щось зміниться. Другий штраф вже чекає на мене. А далі вже криміналка... 

Одним словом, усе це цирк. Мета всіх цих акцій ТЦК - набрати якомога більше народу і кинути на вірну смерть. Звідси, настрій не дуже. І це м'яко кажучи.

І я подумав: а навіщо взагалі чекати? Можливо, краще, так би мовити, пришвидшити процес? Чи не піти з життя раніше визначеного армєйкою строку, раз все одно все до того йде?

І я думав. Вірніше, обдумую - як і коли. На жаль, всі способи "пришвидшення процесу" доволі болючі і непевні. Та і наважитись на це складно. Проте коли я про це думаю, мені стає легше.

Ні. Просто "СВО", це найпримітивніший засіб підняти популярність з нуля. Сучасну економіку будувати довго, хлопітно та складно. А тут раз! Асвабадіть когось і ти вже "любімец публікі".

Ось він. І як до солдат відносивсь, майже як нацист та фашист Путін.

<iframe width="640" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/YB0zGDiTHNM" title=" Война с Великобританией. Чем запомнился Галтьери? | Последний день диктатора" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" allowfullscreen></iframe>

Гітлер також починав з "наших бьют" у Судетах, та Польщі. Братскіє народи обьєдиніл у Австріі, та чогось потім не визнали.
Більшовики лізли освобождать, і Путін туди ж подався.
*****
Саддам Хуссейн туди ж поліз в освободітєлі.
І ще. Вони лізли у землі не просто освобождать от когось там, а назавжди. Приєднувати. Змінювати кордони на свою користь. Хто з референдумом, а хто ні. такому "освобождєнію не дуже чомусь раділи. Ну хіба австрійці можливо.. Але дарма та ненадовго.
А Стиль диктаторів схожий.
*****
Вже на просторах інтернету , і не сьогодні пролунала підозра, що Орбанові Кремль пропонував Закарпаття у разі повної оккупаціі України. Орбан тягне на диктатора по своїм замашкам та не відмовиться.
Трамп кажуть просто не просто так підбурював до перевороту у Капітоліі. Але цей, кажуть п"ять разів банкротився, та кожного разу його витягала РФія. Ну а борги треба повертати. От і відробляє допомагаючи проводити геноцид українців боссу з кремля. Ще й доплатять.

Зранку розбудила доставка. Приїхала моя прекрасна біла дешева стільниця і мийка. З вирізом під неї все було ок, я дуже боялась цього моменту, враховуючи, що попередню стільницю зламали. Але на ділі все було нормально. Тільки вантажник старший дуже бухтів, що я не попередила заздалегідь, що потрібно занести на 7 поверх гостінкі з вузькими сходами 3-х метрову стільницю. Но то таке. Занесли да і всьо. Молодий був спокійніший, запихався, але нічого не сказав. Ну, зрештою, вони отримали свої гроші за це. По 500 гривень, думаю, нормально за таку роботу. Тим паче, мені здається, що це суто їх кошти. 

Далі по плану була поїздка в Ірпінь за витягом з ЕРДР, з приводу бабиного дому, що його розшибло ракеткою. Викликала таксі і поїхала. Не пройшло і 15 хвилин поїздки, як злетів блядський шміг. Зламав весь подальший мій розклад, сука. Тусила я під відділком близько години з лишнім, поки була тривога. Поряд була кав"ярня. Взяла чаю, круасанчик. Посиділа. Круасанчик був дуже смачнючій. Без начинки, з маслом. Прям я ще таких не їла смачних. Близько 14:00 повернулась назад до відділка, всередину, звісно, нікого не пущали. До відбою встигла ошпаритись другим гарячим чаем. 14:40, нарешті відбій. Зайшла, а там черга людей 15 стоїть. Да шо ж таке. За час очікування було три скандали, декілька претензій з приводу мови в черзі, і пару дрібних суперечок. Всім треба, розумію. Але коли ж ми перестали бути ввічливими один з одним? Це риторичне питання, ніколи не були, ха.

Далі я подумала, що було б чудово одразу поїхати в Гостомель, оформити демонтаж. І вже по приїзду я побачила, що робочий день до 16:00. На годиннику було 15:55. Все, що я встигла, це взяти зразок заяви для демонтажу. Зря тільки гроші на таксі витратила. Була така розлючена і зла, шо не лишилось вже сил їхати до бабки провідати. Вона той ще вампір енергетичний. Після візиту до неї таке враження, що тебе випили майже до останнього. Тому я не люблю її провідувати. 

Ввечері з дружбаном поклали стільницю в проектне положення. Довелось ще на сантиметр її вкоротить, не влізла. Вже більш-менш щось схоже на кухню. Завтра ще треба під трубу вирізати місце. І дочекатись приїзду посудомийки. Сподіваюсь, її привезуть ближче до 12, бо на 9 я їду на співбесіду. І буде дуже не зручно, якщо накладеться одне на одне. Але по закону підлості...