Не тих ЗЕЛених чоловічків боїмося...

Ажіотаж навколо військ Мордору на кордоні нашої країні поволі стихає, але небезпека нікуди не зникла. Ворог може напасти в будь-який момент. Любитель грати членом на піаніні заявив, що Україна готова дати відсіч, маючи на увазі, що зелених чоловічків в Україні більше не буде. Як? Зелені чоловічки вже тут. Вона щодень тягнуть країну вниз і в них є навіть своя партія. Докази красномовні - порівняйте стан України при Порошенку і зараз. Почуствуйтє разніцу, як то кажуть. Можете назвати мене порохоботом, але при Петру Олексійовичу все було краще  - у нас була чітка впевненість у майбутньому, чітка оборонна політика, ціни були нижчими, особливо за комуналку. Які вам ще треба докази? На жаль, це лише початок, бо ситуація погана - зелені чоловічки давно пересікли кордон...

Курси англійської не навчать вас англійської

Ну люблю я свою країну. Переглядаючи кожен день купи вакансій зі свого профілю, бачу одне і те саме: довгу "простиню" обов'язків, захмарні вимоги і обов'язково примітка - "владєнія англійскім язиком на уровнє", і далі йде один із високих рівнів, відповідно до якого потенційний кандидат має читати без словника, "бєгло" говоріть і т.д., дехто хоче працівника з рівнем "нейтів спікер" (тобто "англійська як рідна" чи якось так), мабуть, маючи чітке переконання, що десь на Сході України живе без роботи біженець з Нью-Йорка, чекаючи на саме цю, "вакансію мєчти", і як тільки так зразу ломонеться працювати за 10 тис. грн. (а по факту хз скільки насправді).

Сидиш і думаєш: ну добре, раз такі реалії, то нехай. Продаєш одну із нирок і ідеш на курси англійского язика. Благо, цього добра по всій Україні навалом! Усі з міжнародними дипломами, іноземними мовцями, знижками і райськими умовами - доброзичливе ставлення, легкий матеріал, ніякої домашки. Ходи двічі на тиждень, і через кілька місяців почнеш "спікати" так, що питомий мешканець Нью-Йорка відразу познайомить тебе з кузенами і запросить на цьогорічний "Супер-бол"!

Окей, окей, окей. Раз такі райські умови, треба іти. І ти ідеш. Віддаєш відразу 6 тис. грн. (це не повний курс, весь - 12, потім треба перейти на інші рівні, їх три-чотири, все по 12 штук). Групові заняття. Твої колеги такі само довбні, як і ти - школярка, яка все життя вчила німецьку, шлюха, яка прикидається медсестрою, яка говорить, що їй потрібна англійська для роботи, хоча насправді хоче вискочити за араба, огрядний охоронець супермаркету з "тоской" по радянській медицині і ти. Прийшли, сіли.

Перше, друге заняття. Товчемо програму середньої школи. Все легко, просто, домашка є, але викладачці лінь перевіряти і вона просто просить звіритись з правильними відповідями в кінці або не звіритись, ніхто не контролює. Активно розвиваємо всі "скіли", особливо "говоріння". Правда, говорить лише викладачка. Коли ж доводиться говорити між собою, вона кидає "общайтесь" і відходить в сторону. Тобі прямо зараз треба замовити їжу в охоронця (він, згідно із завданням, офіціант). "Велл, гів мі пліз е сендвіч" - "Шо?" - "Е сендвіч" - "Ааа... щаз... то есть, вейт а мінет. Ві хев ноу... Блять, как сказать, сендвічєй нєту?" - "Ни знаю..". "Ну што, закончілі?". Це вже викладачка. Переходимо до наступного завдання, седнвіч свій я так і не отримав.

Подібні "заняття" тривали всі три місяці. Ми, студенти, були віддані на волю долі. Дещо, звісно, запам'яталось, але це можна було і так прочитати в підручнику, який спокійно валяється в безплатному доступі в мережі Інтернет.

Ти не продовжуєш навчання. Відсидівши проплачений курс, тікаєш додому - бій програно. А війна? Слухаєш Вакарчука і вирішуєш все почати знову. Гуглиш, дивишся відосики. На них радісні жінкині і чоловікині білозубо обіцяють: "Виучіть англійскій очень просто. Вот так і вот так. Ну а штоби ускоріть результат, пріхадітє на наши курси. Ссилочка в апісанії". Ноу, ноу, ноу, я більше на цю фігню не поведусь. 

Вихід один - вчити самому. Збираєш матеріали, читаєш книги, шукаєш англомовні групи в ФБ, щоби хоча би в писемному вигляді "поспікати". І що - починає з'являтись результат. Виявляється, все, що треба для вивчення англійської, є в Інтернеті. Єдина проблема - це треба знайти. І займатись цим треба не дві години на тиждень, а кожен день, весь вільний час, відкладаючи все інше. І тут вивчення англійської перетворюється на каторгу, на якій треба вчити велику кількість матеріалу, кожен мать його день, тільки так щось проясняється. Пропускаєш пару днів - повертатись не просто. Бо немає нагальної потреби. Немає середовища, плюс завал на роботі. Паралельно гугл підсовує рекламу чергових курсів - "Швидко і безболісно. Легко. Доступно. Без домашки. Тільки приходь. Ти і твої гроші".

На помилках прийнято вчиться. От і я навчився і зрозумів - курси англійської не потрібні. Принаймні ті, які обіцяють все зробити "легко і швидко". Щоби щось вивчити, треба ламати себе через коліно, бо організьм, якому не треба нічого, окрім пожерти і поспати, буде старанно брикатись. Подумайте гарненько над цим, якщо вам потрібен той "інгліш".

Пандемія пандемією, а на роботу по распісанію

Моя область вчергове потрапила в "червону" зону, яка передбачає заходи, спрямовані на уникнення переміщення без потреби, скупчень великої кількості людей і т.д. На папері все виглядає гладко. Але суворі українські реалії вносять свої корективи. Приміром, на удальонку мене та моїх колег перевести не дозволяють, бо проти начальник. На питання, чому не можна перевести нас на віддаленку (робота дозволяє), була дана відповідь: "Ви штолі деньгі платітє?", 
Можна було би змиритись, якби, ще до пандемії, деякі люди стабільно працюють віддалено, деяким дають день-два на тиждень не відвідувати заклад, і ці люди або близькі родичі начальства, або не один рік старанно цілують дупи уже згаданого начальства. Місцеві царьки не хочуть розбазарювати можливість заохочувати свиту, тому всі прості смерті ходять і будуть ходити і ризикувати життям, не колише взагалі. 
Та, судячи з усього, ситуація не унікальна - у місті від людей не проштовхнутись, навіть без студентів, транспорт, магазини - все забито. Невже це все працівники заводів, фабрик, лікарі та охоронці, яким, як не крути, віддалено працювати немає можливості? Сумніваюсь. Цей совок, це ставлення до людей як до гівна, кумівство, у купі з приспущеними масками в громадських місцях, протести та навіть бійки на прохання натягнути маску, мракобіссям та балачками на повному серйозі про "чіпи у вакцинах", тягнутимуть країну вниз і закінчення пандемії на наших теренах ой як не скоро.

Соврємєнний юмор

Не можу не поділитись мініатюрою улюбленого коміка Соболєва. Вибачте, але мовою агресора
_____________________________________
Мы созваниваемся с ней один раз в год. Нечасто. Но зато мы не надоедаем друг другу. Успеваем отвыкнуть.

— Алло?
— Да?
— Это я.
— Кто «я»?
— Лёшка…
— Хуйошка. Кто это?

Отвыкла. Значит, сегодня будем говорить как первый раз. Каждый год с ней знакомлюсь, и каждый раз как в первый. Будто нам опять по 17, и она только что вышла из колонии по УДО.

— Алло, хули молчим?! — заорала она.
— Ларис, это ты?
— Да. Давай быстрее, у меня ребёнок обделался, надо штаны менять.

Она уже не молода, и её детям 20 и 25 лет. Интересно, с кем она щас возится, с Наташей или Коленькой?

— Это Алексей, мы с тобой знакомы с 17 лет.

Пауза.

Она всегда выдерживает паузу, когда вспоминает. Представляю, как сейчас она отматывает всю свою жизнь в поисках меня. Вот ей 40 — и она впервые пробует паштет. Вот ей 35 — она узнаёт, что её отец сорвался со скалы, но это не расстраивает её, потому что отец ещё 30 лет назад ушёл из семьи к орлице, в гнездо на вершине горы. Мать тогда чуть не сошла с ума, узнав что её променяли на хордовых. Вот ей 30 — и её кусает в анус охранник автостоянки во время пенной вечеринки. Укус был несильный, но этого хватило, чтобы по форме передних зубов потом найти охранника и взыскать с него 3 тысячи за моральный ущерб. Ещё чуть-чуть назад — ей 20, она участвует в оргии, на которую никто не пришёл. В итоге она стоит в метро на карачках два часа, и вместо оргии участвует в акции арт-группы «Война» под названием «Очко — это только цветочки». И вот ей 17. Она видит спортивного парня, который играет мышцами на солнце…

Пауза прерывается её вскриком.

— А-А-А!!! Витька, ты?
— Нет…
— Олег?!
— Нет! АЛЕКСЕЙ. С кем ты впервые поцеловалась…

Тишина. Я слышу, как она села на стул. Сняла шапку, шарф, надела красивые туфли, поверх них надела кроссовки, кулаком ударила в зеркало и заплакала.

— Лёшенька, ты???
— Да…
— Ты чего так долго не звонил?.. Я скучала…

Главное — не надоедать.

Розмова з експертом з Яблунівки

Ж. (журналіст): Драстє! В ефірі "Яблунівське телебачення" -  перший і єдиний сільський канал з новинами, спортом та передачами про пасіку. Це аналітична програма "І шо?", і з вами я, її ведучий, Володька Калиберда, ну отой, батько якого в тому году "Жигулі" купив. У нашій студії гість - найкращий експерт з політики на всій Квітковій вулиці, агроном, постійний читач газети "Вісті Слобожанщини", у якого криша під черепицею, Іван Доля. Дядь Вань, драстє!
Дядя Ваня (Д. В.): О, здоров, а ти шо не в Харькові щас?
Ж.: Нє. Я журналіст. Хотілось би з вами обговорити актуальні події. Дядь Вань, як ви, як експерт, можете прокоментувати останню заяву Зеленського про підвищення мінімальної заробітної платні?
Д.В.: Оооо, та ну його того Зеленського в сраку! І Порошенка, і Ющенка! Всіх в сраку! Я так счітаю. Кинуть кістку і живи собі, я в самих мерседеси і яхти. Я от в тому году тільки 30 відер картошки зібрав! 30! З двох огородів! У цьому году так воопщє, он яка засуха була, не знаю, шо і буде! А вони острови купують! У мене картошка не вродила, а вони острови! Правильно мій брат каже: "В сраку їх всіх!". І я з ним согласєн.
Ж.: Дякую за експертну думку. Тобто ви проти підвищення мінімалки? Чи за?
Д. В.: Га? Володь, ти кажи голосніше, дід уже глухий зовсім став!
Ж.: Я питаю, ви проти підвищення мінімалки чи за?
Д.В.: Тьфу на тебе, що ти таке мелеш? Канєшно, за. А як там дід Микола поживає? Не вмер ще?
Ж.: Ні, поки ні, привєт вам передавав. Дякую за відповідь. Наступне питання: який ваш прогноз завершення коронавірусу? Коли хоча б послаблять масковий режим?
Д. В.: А, той ваш коровавірус - повна бєліберда. Американці придумали, аби не работать. Я от 80 год прожив і здоровий, як бик, хоч зараз до дівок. Ви всі хвораєте, бо цілий день за компуктерами сидите. І мед треба їсти. Встав з утра, ложечку меду тяпнув і не будеш хворать вообщє. 
Ж.: У Білорусі почались масові протести після фальсифікацій на виборах. Як ви гадаєте - щоб буде з Лукашенком? Він складе повноваження чи протести згаснуть і президент продовжить своє правління?
Д.В.: Білорусь... Да, служив я там в 71. Чи 68-му. Коли Брєжнєв правив? Чи це не при Брєжнєві було? Слухай, Володь, тобі яблук не треба? Приходь, якщо що, бо валяються, нікому збирати. Внучка у нас груші їсть, а я яблука вже не вгризу...
Ж.: Так а щодо протестів...
Д. В.: Тести? Як тести? Кажи голосніше! Ну ладно, піду я, мені ще козу напувати. А ти заходь! Посидимо, вип`ємо, аби тільки стара не бачила. А то стоїмо на остановкі як два дурака. Я понімаю, тобі тренуватись треба, ти ж на журналіста вчишся, от і приходь!

Кончєні гівнюки

У пеклі є окреме коло для тих, хто здає житло. За більше ніж десять років я пожив в різних "хатах", був знайомий з купою власників житла, яке вони мені здавали. Усі кімнати різні, люди, які їх здавали, мали різні вік, стать, звички, але всіх їх об'єднує одне - вони всі кончєні гівнюки. У тих, кому вони здають, вони бачать лише грошові мішки, без душі, тіла, потреб чи людської сутності. Вони пропонують тобі каземати за баснословні гроші і намагаються ще накинути згори якусь роботу. Ніколи не забуду бабцю, у якої я жив у 2012 році, яка просила мене копати її город, а коли я відмовлявся, ображалась. Через пару років переїхав в інший район, і одні з перших слів, які сказав новий власник, були: "О, на тєбє ж можна заработать!". Наступні кілька років цей упир грюкав мені у двері, не давав відпочити після роботи, дістаючи пропозиціями щось зробити. Я, дурень, погодився. Цей власник возомнив себе письменником, накалякав якусь псевдофілософську книгу, яку я переклав українською, написав до неї вступну статтю, потім викладав в Інтернет... Скільки було сварок! Книгу, звісно, ніхто так і не купив, всі надіслані мої е-мейли залишились без відповіді, я пейсатель убачав у цьому мою провину: я не туди надіслав, не так і взагалі дурно їм його хліб. Платню за оренду-аренду, яку я платив справно, він чомусь ігнорив. Таких людей треба зразу посилати, тепер я знаю точно! Це як на зоні - (як розповідають в Інеті), надзвичайно складні умови, на в'язня тиснуть і намагаються опустити, але треба ставати і сам на сам битись з сильнішим і  жорстоким ворогом.
Я і досі живу в тій типу кімнаті, бо не маю коштів знімати хоча б кімнату за стандарту для Харкова ціну в 3 тис. грн (плюс свєт, комуналка, ще якась хєрня). З "удобств" тільки холодна вода. Опалення немає, взимку завішую вікна ковдрами і вмикаю старий електрокамін. Влітку спекотно... Шукав щось інше. Кинув оголошення в ФБ, відгукнувся знайомий, запропонував непоганий варіант. Я ж, навчений досвідом, настрожився і почав розпитувати, чому так дешево. Виявляється, на квартирі немає кухні. Взагалі. Йде тривалий ремонт, який, мабуть, тягне багато грошей. Нормальні квартиранти в такий жах не заселяться, вибір пав на мене. Холодний розрахунок - закрити фінансову діру будь-яким способом. Уйобок! Таких знайомих і друзєй за хуй і в музєй! Через кілька днів потелефонував "друг сім'ї". Знову однушка, знову дешево. Розпитую. Кухня є, але немає світла. Дуже брудно. Таргани. Поряд живе псих, за яким треба "трошки" доглядати. Мабуть, це і стало причиною для дзвінка... 
Спочатку агрився на це, а потім звик. У великому місті все, абсолютно все "рішають" гроші. У кого гроші, той і правий. А ще її гівновеличність Фортуна, яка крутонула колесо так, що одні народились з пропискою і квартирою в Харкові, і можуть мати щомісяця + кілька тисяч неоподакованих гривень, інші мають, як ті таргани, плазувати і виживати. Але ти можеш зробити життя кращим - плати! 
_
Коменти, які МЕНІ не сподобаються, будуть видалятись. Ідіть нахуй зі своєю думкою (для хейтерів). Не витрачайте час

Новини, які ми заслужили

Новини, які ми заслужили

У Зеленського запевняють про швидке завершення війни на Донбасі
Як стало недавно відомо, уряд Зеленського розробив стратегію завершення війни на Донбасі. "У нас є кілька планів по цьому питанню", - заявив Президент України. Усі плани передбачають знімання штанів.

Українці виявили новий спосіб потрапляння вірусу COVID-19 в організм.
Міжнародна компанія "IlonMasks" опублікувала дослідження, у якому проаналізувала спосіб носіння масок українцями, і виявила, що більшість мешканців України вважають, що вірус потрапляє в організм через підборіддя.

"Київстар" вперше пропонує своїм абонентам повністю безлімітний тариф.
Лідер на ринку мобільних послуг нещодавно порадував своїх абонентів приємною новиною, пропонуючи підключити новий тариф "Все як завжди". Тариф передбачає 50 безплатних смс за 3 грн./день та безлімітний Інтернет 20 Гб/місяць. Вартість першого підключення лише 10 грн., хоча фахівці радять, щоби на рахунку було не менше 100.

Не закордоном єдиним: українцям запропонували альтернативу відпочинку в екзотичних країнах
На жаль, пандемія короновірусу не йде на спад і, як зазначають експерти, ситуація найближчим часом не поліпшиться. Але зачинені кордони не привід забути про літній відпочинок, адже на вас чекають курорти в селі твоєї бабусі, де на вас чекає широкий спектр послуги: від прогулянок по дорозі до прогулянок лісом, безлімітна вода у водосховищі і ввечері кожен охочий може взяти участь у квесті під назвою "Якого хріна гавкає собака?".

"Што делать?" (український варіант)

Дивлюсь я на витівки зеленої влади і думку гадаю: чому наш народ, причому в основній масі, такий тупий? Самі подивіться: країна так-сяк рухається вперед лише завдяки Майданам. Але тільки-но дати людям право вибору, на жаль, прописане в Конституції і підігнане під утопічне слово "демократія", як ходячі шлунки вибирають Яника або Зеленського. Нюанси вибору різні - один був просто на одному розумово рівні із загальною масою (плюс традиційне багатогетьманство т. зв. "проукраїнської еліти", яка постійно среться між собою і тягне ледь живий віз-Україну в різні, суто меркантильні закапелки), інший - красівий мужчіна, який зіграв рішучого президента (актор і персонаж це ж одне і те ж, ага). Якщо це не змінити, далі буде гірше - поки народ жує солому, яку йому кидають з екранів новеньких китайських "плазм", доволі недурні антиукраїнські сили влаштовуватимуть неслабий кавеен, після розминки піде домашнє завдання під темою "Творім што хотім", і скасування ЗНО тоді видасться квіточками.
Що ж робити? Я не експерт, але судячи з ситуації, загалу голосувати давати не можна. Треба аби президента, парламент вибрала група волонтерів, військових, патріотів, які чітко зарекомендували діями свої продержавницькі наміри. Але... Є ризик, що навіть богопомазані, несамовиті знищувачі сепарської біомаси чи діячі культурної сфери традиційно почнуть пхати свої амбіції і через тиждень розсеруться, але раптом ні? У будь-якому разі їм має тримати національний ґрунт, якого не було в жодної попередньої влади.
Це все звичайно фантазії рядового васі, який нічого не розуміє в політиці. Однак навіть васі ясно - нинішня влада має піти. Поки що є шанс зробити це добровільно
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
предыдущая
следующая