хочу сюди!
 

Дария

36 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Наступний Президент України буде Кучмою № 2

 Тому що матиме такі ж повноваження...

Як пише УНІАН, Верховна Рада України ухвалила сьогодні в цілому закон про Кабінет міністрів.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідний законопроект підтримали 245 народних депутатів із 444, зареєстрованих у сесійній залі.

Не підтримали ухвалення закону фракції Партії регіонів і КПУ у повному складі.

За ухвалення закону проголосували депутати фракцій БЮТ (155 голосів), “Наша Україна – Народна самооборона” (71 голос) і Блоку Литвина (19 голосів).

Відтепер законодавчо визначено, хто є головним у державі. А хто - лише виконує вказівки.
Це запобігатиме постійному перетягуванню і невизначеності повноважень та нездоровій конкуренції Президент - Прем'єр. Відтепер: 1) Кабмін втрачає вплив на діяльність органів місцевого самоврядування (не може скасовувати рішення, приміром); 2) Всі акти Президента і РНБО мають виконуватися Кабміном. Здогадуєтеся, хто буде наступним Президентом України і помикатиме слабким КМУ?? 

54%, 20 голосів

43%, 16 голосів

3%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Освяти путь к миру, Господи

  • 16.05.08, 14:26

Освяти путь к миру, Господи, Научи народ Твой истине. И направь на стези правды нас, Устреми к живой воде.

Опять над миром этот ветер Холодный ветер перемен И ты, мой друг, уже заметил, Что новый век как новый плен. Не перестали на планете Ковать доспехи и мечи. Опять в войну играют дети, Забыв игрушки и мячи.

Освяти путь к миру, Господи, Научи народ Твой истине. И направь на стези правды нас, Устреми к живой воде. Отврати от суеты земной, А Своей любви наполни нас Обрати сердца ушедших в даль Вновь к Тебе, вновь к Тебе. Ты хочешь знать зачем все это И что назначено судьбой Мы на границе тьмы и света И выбор только за тобой. Не отыскать пути иного Смешно на истину пенять И что любовь не просто слово Не Бог, а мы должны понять. Освяти путь к миру, Господи, Научи народ Твой истине. И направь на стези правды нас, Устреми к живой воде. Отврати от суеты земной, А Своей любви наполни нас Обрати сердца ушедших в даль Вновь к Тебе, вновь к Тебе. группа "Пирс"

У меня сегодня праздник!!!

Сам себя не отметишь, хрен кто почешется.

 

Сегодня праздник у меня!

Сегодня день рождения.

В сей день увидел И.ЮА

Мой ветер БлогоГения.look

 

Ведь ровно год тому назад

Никто о Ветре и незнал,

А тут он БАХ! и в интернет

Стишок свой славный запихал.whosthat

 

Потом ещё один, ещё,

Кажись пишу не плохо.

И понесло его творить

На И.ЮАшных блогах.sila

 

Друзей надыбал он себе,

Вернее прибежали.

И каждый в фэйвриты себе

Ветрюгу записали.hug

 

Ну Ветер тоже человек,

Он развит повсеместно,

Читал что пишет тот народ,

Что было интересно.look

 

Бурлила жизнь его вторая,

То в красках, а то в кале.

И вот созрел наш Ветерок

К свиданиям в реале.beat

 

Нет слов чтоб мысли описать,

Эпитетов нет славных,

Про чувства парня рассказать

Обрадовано-странных.devil

 

Короче Ветер приобрёл

Отличнейших знакомых.

Кто странен был, кто одарён,

Кто несказанно скромен.letsrock

 

Ну в общем счастлив Ветерок,

Что год назад, по пьяни,

Забрёл на этот хуторок

И тут остался с вами!

roseroseroseroserose

 

© Ветер Города

Послання Президента України до Верховної Ради України

Про внутрішнє і зовнішнє становище України. 2008 рік.

        

На офіційному сайті Глави держави, тут: http://www.president.gov.ua/news/9941.html

Обговоримо?

Учимся делать ночные фотографии.

Хочу поделиться опытом как делаются подобные фотографии представленные ниже.





Если интересно, то я продолжу...  Делать такие фотографии возможно, цифровыми фотоаппартами, при чем, не обязательно проффесиональными, зеркальными. Возможно ваша мыльница тоже на такое способно. Снимались эти фотографии мыльницой Canon Powershot A-75 85 (520...620 и аналоги), если у вас одна из таких моделей, то вы можете приложив усилия и желание сделать подобные фото. Да, сразу оговорюсь что во всех фотографиях нет ни грамма использования фоторедакторов (Photoshop и тд). Как я сделал верхние фотки, расскажу позже, а для начала рассмотрим способ сделать простую, красивую ночную фотку. Например как эту:



 1. Чем, ночные фотографии особенно отличаются от дневных? Игрой световых источников - лампочек, фонарей, фар, заката, неоновых подсветок. Однако обычно люди ночью включают вспышку и тем самым портят кадр.
Для съемки ночных фоток мы не пользуемся вспышкой, это первое.
 2. Ну и второе, самое сложное - фотоаппарат должен быть неподвижен во время съемки. С рук снять не получится!! Поэтому если есть, штатив используем его, если нет ищем для фотоаппарта устойчивое место - лавочка, асфальт, стол и тд.
 3. И трьетье, необходимо выставить выдержку на фотоаппарате от 3-15 секукнд.
Выдержка — интервал времени, в течение которого затвор фотоаппарата открыт для получения кадра , т. е. фотоматрица подвергается непрерывному действию света.
В Кенонах это режим M - manual (ручной), он позволяет выставить выдежку от долей секунды до нескольких секунд. Параметр обычно менняется в диапазоне 1/25 - 3' (одна двадцать пятая секунды - три секунды). Вот нам надо где-то 5 секунд. Если кадр получится очень яркий, то значение надо уменьшить; если кадр темный - значение увеличиваем.
В других фотоаппартах тоже есть ручные режимы надо смотреть в инструкции. Если нет ручного режима, то есть режим "Ночной" или "Феерверков" или Свеча" - название может меняться в зависимости от модели фотоаппарата.

Далее берем фотык в руки, ждем ночи и идем тренироваться - здания, мосты, машины - это наши клиенты! Фоткаем их.

Интересная особенность ночной съемки, если мы снимаем светлый объект который движется, то от него останется след на кадре. Например:



Здесь слева белые полосы - следы от фар проезжающих машин, справа - следы задних стопов машин. Они размазались по кадру, получилась карсивая фотография. На этой фотографии выдержка - 15 секунд, за это время много машин проехало через кадр, соответсвенно так много следов от фар.

Ну а теперь расскажу как сделать объект (человека) полупрозрачным. Пример приведен в самом верху статьи.
Если бы я остася в кадре в течении всего времени съемки - 7 сек, то я был бы не прозрачен, а обычен. Но я простоял 3 сек, а потом резко вышел из кадра. За 3 секунды мое изображение пропечаталось не сильно, а когда я вышел из кадра то фотоаппарт пропечатывал на кадр фон без меня, отсюда такой эффект. И никакого фотошопа ;)  

                                                                                                                                               16-05-2008 Павел PG

88%, 14 голосів

13%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

А потом говорят, что женщина за рулем как кто то с гранатой....

  • 16.05.08, 13:40
Лично видела последствия этой аварии, а потом и в и-нете нашла:

Киев. Привокзальная

В ДТП пострадали 2 машины. Причем один автомобиль перевернулся на крышу. Свидетели рассказали, что черная машина выезжала от улицы Симферопольской на главную трассу - Привокзальную. Скорее всего, ее водитель очень спешил. Потому проигнорировал красный ВАЗ, что ехал по главной. Вроде бы, водители знают правило главной дороги хорошо. Владелец красной легковушки также ожидал, что его пропустят. Целенаправленность одного водителя, умноженная на скорость другого, увеличили силу удара в несколько раз. К счастью, люди не пострадали.

 

Кто ты?

Едва заметная дрожь в голосе. Слышу стук своего сердца. Волнуюсь.
Стою перед ,увлечённой чужой жизнью, аудиторией. Рассказываю о своём мире.
Срывается вопрос : « А кто ты в этом мире? »
Пауза. Завершаю свой блестяще отшлифованный монолог и задумываюсь. Что же значу я в этом мире и что для меня мир? Пора снять маски с лица.

Может гордая и холодная дама в изысканной шляпке от Дольче Габана и в изысканных чёрных перчатках ( что бы не запачкать свои руки от отпечатков чужих пальцев) ?

Или ранимый, самый обычный полевой цветочек, колышущейся на холодном ветру? Хрупкий стебель и невзрачные лепестки, даже не понять какого цвета. Нет тебе ни дурманящего аромата ни красоты…

Может я одинокий парус в бесконечном море живых душ, встречающий тёплым взглядом перелётных птиц, но не показывая им свою улыбку… Не более.

Бунтовщик, идущий против всего мира, против всех правил и навязанных идеалов. Отрицаю всё, выдвигаю протесты. Громко кричу, доказывая своё право.

Кто я? Так много ролей, так много возможностей стать кем-то.
И вдруг перечёркиваю всё в своём подсознании и отвечаю ( просто, без всяких там литературных оборотов) – « Я - баскетбольный мячик.»
«Вы знаете как он выглядит? Горячо- оранжевый с бесконечными полосками.»

Смех.
« Мячик? Почему ты сравниваешь себя с мячиком?»

« Он такой же как и я. Послушная игрушка в руках сильных игроков. В моей жизни есть всё - взлёты и падения… Но я не чувствую боль. Чем сильнее меня бросают вниз, тем выше я поднимаюсь вверх…к небу.
Моя жизнь проходит на баскетбольной площадке, где постоянно меняются сотни игроков, мелькая передо мной.
Иногда я скучаю, если человек вдруг больше не приходит, но всегда его место занимает кто-то другой… лучше и сильнее. И вновь я чувствую прикосновения надёжных рук.

Пламя в душе, азартные мысли,
  резкие перемены, мечты… Победы, иногда поражения. Слёзы радости и печали. Дороги, что обозначенные полосками. Такова моя жизнь… Жизнь простого баскетбольного мячика в огромном, изменчивом мире игр, но только на ограждённой площадке.»

Удивлённые взоры на меня..пронизывают моё тело насквозь, изучают каждый мой жест, каждое слово. Как-то неуютно.
Жду реакции и гадаю – победа ли это или поражение?
Жду, когда судья объявит следующий счёт……………….

Как мы любим весь мир...(притча)

Один крестьянин попросил священника читать молитвы для его умершей жены.

Когда чтение было окончено, крестьянин спросил: "Как ты думаешь, будет моей жене какая-нибудь польза от этого?"

"Не только твоя жена, но и все сущее получит пользу от чтения молитв," — ответил священник.

"Если ты говоришь, что все сущее получит пользу, — сказал крестьянин, — то моей жене мало достанется, и другие получат преимущество перед ней и заберут все выгоды, которые должны достаться ей. Поэтому, пожалуйста, прочти молитву только для нее."

Священник объяснил, что таково желание Бога, чтобы каждое существо было счастливо, и всем была польза.

"Это прекрасное учение, — сделал вывод крестьянин, — только, пожалуйста, сделай одно исключение. У меня есть очень грубый сосед, который доставляет мне одни неприятности. Исключи его из этих всех существ."

Подорож до Закарпаття (продовження)

День другий та третій

Початок тут

Наступний день видався напрочуд сонячним. Його ми присвятили Ужгородському замку, музею архітектури та самому центру міста над Ужем.

Від площі Кирила і Мефодія, де розташований Інтурист, по одній з найстаріших вулиць Ужгорода Швабській дійшли до площі Петефі. Далі через пішохідний міст перейшли на правий берег. Тут кілька старих кварталів з пішохідними вулицями, що дуже зручно для ось таких прогулянок. На центральні Театральній площі стоять кілька атракціонів для малечі. Але нас передусім цікавила дитяча залізниця, яка тягнеться з центру понад Ужем до Підзамкового парку. Але нажаль нам вкотре не повезло... sad Ще в жодному місті (крім Франкфурта на Майні) мені не вдавалося проїхатися в дитячому вагончику... Тому план подорожі прийшлось змінювати... Пішли пішки по Капітульній вулиці, де у древні часи ходити мали право лише феодали. Знайшли ще один гарний двобашенний собор, що часто зустрічається на листівках з краєвидами Ужгорода. ...Замок... Квитки коштують 8 грн + ми, будучи чесними взяли дозвіл на фотографування за 10 грн. Але особливого враження він не справив... Я чекав більшого. Навіть Мукачівський замок цікавіший і у кращому стані. Хоча ми і тут знайшли цікаві речі. Мені, наприклад, сподобався колодязь у внутрішньому дворику. Хоча він менший ніж в Мукачево, але він живий! Тобто там досі б’є вода, а по стінкам папороті ростуть! І ще гарний бронзовий орел (хоча він більше на сича схожий) в центрі двору, що ніби за легендою приніс графу меч для оборони міста. У приміщенні замку знаходяться кілька музеїв: музей природи, музей музичних інструментів та музей одягу Закарпаття. Більшість експонатів мають вже не дуже привабливий вигляд. Хоча деякі були дуже цікаві. Найголовніше, це трембіта! Я ніколи їх не бачив “вживу”. Тут, їх хоч і не можна вже назвати “живими”, але вони в повній мірі дають уяву про цей сигнально-музичний 3-4 метровий інструмент.

Зразу за замком знаходиться музей Архітектури та побуту Закарпаття. Квитки сюди теж по 8 грн. А от вражень від відвідування цього музею набагато більше. Це таке невеличку село в центрі Ужгорода з квітучими садами. Тут зібрані національні українські, угорські, словацькі, гуцульські хати з Закарпаття. Є своя церква (дерев’яна Михайлівська церква – перлина цього музею), школа, корчма, млин. На схилах пасуться справжні овечки, на перехресті грають та співають народних пісень музиканти в національному одязі. Практично повністю поринаєш у старі добрі часи! До речі, купили у музик їх диск. Одна з пісень з їх нового диску зараз і представлена вашій увазі!

Після музею хотіли піти в Ботанічний сад, але він був зачинений: Субота-неділя вихідний! Що досить дивно! Така ж тенденція прослідковується і в багатьох магазинах Ужгорода. Дивно! Магазини на Хрещатику у вихідні дні навпаки працюють з максимальним прибутком...

А ще Свєта натерла ногу і ми мали повертатися в готель перевзуватися. Думали спіймати якусь маршрутку, але нас так нічого і не наздогнало! Взагалі прикольно у такому невеликому місті... Основну частину міста можна обійти за 30-40 хвилин. До речі, про транспорт: трамваїв і тролейбусів у місті нема, автобусів ми теж не бачили, є тільки маршрутки по 1,20 грн, які відправляються з центральної площі Корятовича в різні боки. Можливо я не правий (бо важко за півтора дні розібратися у інфраструктурі міста), то хай більш обізнані люди поправлять! Коротше кажучи, дворами ми досить швидко добралися до готелю. А це вже був обідній час, то ми вирішили пообідати на відкритій площадці у кафе напроти готелю. Замовили суп та “боб-левеш” з квасолі і по порції знову ж таки кремзликів у горщиках! І знову все неймовірно смачно!!! Особливо сподобалися горщики у вигляді свині! smile Після ситного обіду покотилися гуляти далі по вулиці Свободи через нижній (третій) міст! При чому я був прихильником гуляння з картою, щоб відвідати якомога більше пам’ятників, пам’яток архітектури та інших цікавих об’єктів, а Свєта хотіла просто гуляти, а ввечері подивитися де саме ми були... Тут ми консенсусу так і не досягли... blabla draznilka Тож я тайком заглядав у карту і вибирав приблизний маршрут “гуляння”! smile Побували на Набережній; на площі Народній; біля пам’ятника Шевченку; прогулялися в Альпінарій де стоїть пам’ятник художникам, прізвищ яких я не пам’ятаю; пройшлися повз давні склади, де колись були винні льохи, ходили дивитися на колишній особняк губернатора Бескида, що побудований у 1926-році, а зараз там відділення Приват-Банку. Також знайшли досить дивний пам’ятник жертвам Чорнобильської катастрофи, що зображає голого чоловіка, що стоїть на розщепленому ядрі урану. (На жаль ми його не сфотографували). Далі повернулися в центр і вирішили сходити до готелю Едуард, щоб побачити, що саме ми проміняли на Люкс в Інтуристі. Це досить гарний та розкішний приватний 2-поверховий готельчик. Щоправда через дорогу за бетонним парканом знаходиться Психоневрологічний диспансер... ;-)

По дорозі додому випили кави по-східному у кафе Тотем. Додому повернулися звичним маршрутом через пішохідний міст. А ще в готелі вичитали, що на 2-му поверсі є пив бар з пивом, що виготовляється на місцевому заводі, тож плани на вечір були визначені... Але, як вияснилося у барі, ця інформація застаріла... Пиво власного заводу тут немає вже 2 роки! То ми трохи погорювали і пішли шукати гарне місце зі смачним пивом! З 4-го разу знайшли! Кафе-бар Фламінго, що знаходиться на півдорозі між готелем та вокзалом. Взяли пиво Рогань Четвірка, сир-косичка. Все було б добре, якби не невгамовні діти, що гасали та кричали, поки їх батьки пили пиво у сусідньому залі...

11-го травня о 14:16 ми мали повертатися на 100-му поїзді. Тож ці півдня вирішили витратити на пошук сувенірів та прогулянку по вже знайомим місцям у центрі міста. З сувенірів, що я звичайно привожу з собою, це вже дещо пом’ята від використання карта цього міста та магнит на холодильник. Решта – що сподобається! Зайшли в дегустаційну залу, але на той час вона була зайнята іноземними гостями, то ми посмакували мускатне вино біля стійки, купили пляшку коньяку і рушили збирати речі в готель!

Помившись та зібравши речі, здали ключі і пішли обідати в кафе напроти, що приглянулося нам ще вчора. Далі, через супермаркет “Вопак”, назву якого ми нарешті запам’ятали пішли на вокзал. Поїзд вже чекав! Та і ми сіли в нього за 10 хвилин до відправлення! Це вам не Львів! podmig

По дорозі додому “Місячник покращення якості і культури обслуговування пасажирів” вже ніяк не впливав на обслуговування... Його просто не було! Хоча об’ява ще висіла і термін не закінчився!

Вранці по приїзді розбіглися по роботах!

Взагалі Ужгород дуже гарне, добре та ввічливе місто. Хоча як для мене досить маленьке! Одного дня з гарною погодою досить щоб прогулятися по всім визначним його пам’ятникам, хоча це зовсім не означає, що через певний час ти не захочеш приїхати сюди знову! Скоріш навпаки! І ще одне цікаве спостереження: більшість городян розмовляють російською мовою. Дивно та не зрозуміло bazar.

До того ж ще є 2 місця, що знаходяться в різних кінцях де нам ще хочеться побувати: Коньячний завод Тиса та корчма “Деца у нотаря”.

Подорож до Закарпаття

Закарпатські походеньки.

(Фото тут)

Під час весняних подовжених вихідних ми за звичкою, яка скоро, маю надію, стане традицією, побували в західній Україні. На цей раз метою нашої подорожі також було Закарпаття, а саме його адміністративний центр – місто Ужгород. Саме на весні рекомендували його відвідати, ті хто там був чи жив. І хоча на квітучі магнолії та сакури ми запізнилися (хоча не впевнений що до останніх, бо не знаю як вони виглядають, але якісь дерева, що цвіли рожевим кольором у центрі ми бачили). А от каштани якраз були у своєму розквіті. Чомусь досі містом каштанів вважають Київ, хоча за останні 5-7 років їх в Києві значною мірою вирубали. А от Ужгород дійсно можна назвати містом каштанів та лип. Саме ці дерева прикрашають набережні Ужа по обидва боки. Але все по порядку...


Виїхали ми в Ужгород 81-м поїздом ввечері 8-го травня зразу після роботи. Квитки брали майже за місяць, і то їхали вже на бокових місцях. Хоча особливих незручностей не відчували... Можливо дякуючи “Місячнику покращення якості і культури обслуговування пасажирів”, об’ява про який висіла на дверях купе провідника. smile А от з готелем ми чуть було не пролетіли, так як обдзвонювати ті готелі, інформацію про які знайшов в Інтернеті я почав лише 7-го ввечері. Виявилося, що вони або занадто дорогі (понад 500 грн за номер) money, або (яких більше) немає вільних місць на ці дні. В результаті я замовив номер в готелі Едуард, та мав ще передзвонити 8-го ввечері в Інтурист-Закарпаття, де могло б звільнитися місце. Приїхали в Унгвар, – так “місто над Ужем” називали угорці, об 11:35. Так як до Інтуриста від вокзалу 7-8 хвилин пішки, то ми пішли оглянути обіцяний нам ввечері номер Люкс. Від номеру ми в захваті не були, бо назвати його особливо затишним не можна, але на 2 ночі кращого не треба, тим більше, що ми збиралися повертатися сюди лише ночувати. Це був 2-кімнатний номер зі старими меблями, безліччю шаф, ліжком, телевізором та телефоном. Але головне, що там була ванна та гаряча вода.

На дружній нараді wakeup ми вирішили перший день присвятити вивченню околиць міста, а саме, відвідати руїни Невицького замку, що знаходиться в 10-12 кілометрах на північ від Ужгорода. Після теплого душу, ми дізналися на рецепшині як і чим можна дістатися до Невіцького, та озброївшись знаннями та мапою пішли шукати автовокзал №2. По дорозі сфотографували дивовижний (хоча по архітектурі він не дуже відповідає закарпатському стилю, скоріш прослідковується щось Києво-Чернігівське) Хрестовоздвиженський кафедральний собор, що напроти готелю, та ще зайшли в затишне та гарно оздоблене кафе в центрі А**, де смачно поїли та випили чудової кави, а заодно і пересиділи дощ. В касі автовокзалу купили квитки на маршрутку (всього за 2.10 грн) і поїхали (щоправда з 10-15 хвилинною затримкою, бо водій не хотів їхати вчасно з 4-ма пустими місцями)... Добрі люди підказали, що до замку краще вийти біля переїзду в селі Кам’яниця, перейти пішохідним мостом Уж та піднятися вгору. Хоча дах основної вежі замку видно вже з дороги. Перед дорогою, що веде до замку розташований дуже гарний та затишний готель “Камелот” з чудовим двориком та скульптурами левів при в’їзді. Піднімалися не по асфальтованій дорозі для авто, а по стежині навпростець.

Руїни замку вразили! Це дійсно була в свої часи добре захищена фортеця, куди під час нападів ховали дівчат (невіст), звідки і пішла назва – Невістський (зараз Невіцький) замок. Зберігся він у на багато кращому вигляді, ніж Хустський. З ним пов’язано кілька історичних фактів та легенд, які не буду переказувати, а цікаві та не ліниві люди можуть самі ознайомитися з ними (можливо вам допоможуть посилання в цьому тексті). Розповідати про ту красу, що відкрилася нашим очам немає сенсу, тож краще подивіться фото. Скажу лише, що зі стін Замку видно долину Ужа з прилеглими селами та Ужгород на горизонті.

 

Спустившись по дорозі вниз, ми вже трохи зголодніли, тож зайшли в кафе “калиба”, що на території готелю “Камелот”. Замовили порцію картоплі з бринзою у горщиках та кремзлики зі сметаною (деруни по нашому), тобто по півпорції кожному. Досі ще, як згадую, слинки ковтаю! Така смакота була! І навіть не зважаючи на всі смакові якості ми це ледь доїли, бо порція досить велика та ситна.

Додому поверталися електричкою, що якраз мала підійти до платформи “Невіцьке-Підзамок”. Заодно по приїзді зайшли в зал залізничного вокзалу. Він хоч і маленький в порівнянні з Київським чи Львівським, але дуже гарний, оздоблений зі смаком.

Перед готелем ще влаштували фотосесію зі скульптурою крилатого ведмедя на глобусі, що стоїть перед входом в цей самий готель та є символом Закарпаття. На вечерю вирішили купити фруктів та горішків у місцевому супермаркеті.

ПРОДОВЖЕННЯ... День другий-третій