хочу сюди!
 

Bea

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Найзагадковіший орган в тілі людини...

Найзагадковішим органом в тілі людини є мозок, адже вчені з усього світу завжди дізнаються про нього щось нове. 

Сьогодні ми вам розповімо про відкриття та цікаві факти про наш мозок, які були дослідженні за останні роки.СПОНСОРСКИЙ КОНТЕНТ

9. Хронічне недосипання погіршує пам’ять
[ Читати далі ]

Коти вміють літати...))))

Коти – унікальні тварини. Вони вміють приймати форму різних предметів і ємностей, вдало маскуються і буквально зливаються з навколишнім середовищем. Іноді здається, що деякі котики пізнали дзен і можуть навчити нас розміреності і філософському ставленню до життя. У той же час, серед цих тварин можна зустріти сильних особистостей, зі своїм особливим характером і сталими звичками.

Але ми найбільше любимо котів, наділених суперздатностями. До прикладу, деякі з них вміють літати, а інші – такі граційні, що їм позаздрить будь-яка балерина. Не вірите? Дивіться фото чудових летючих котів і кішок, їх витонченість і легкість вам точно сподобається.

Як і в людей, у котів бувають ситуації, коли просто піднімаєшся над землею і кружляєш у повітрі від захвату.

Наприклад, коли твоє фото з відпустки вийшло краще, ніж у господаря. 

[ Читати далі ]

зелений порошок

  • 08.12.20, 14:26
І про погоду: Зе, це що за фігня?! Що за морози! При по такого не було!

Новости от Тани Адамс

Таня Адамс

Ненавижу дурацкую зиму, когда поднять себя с кровати - подвиг, а чтоб выскочить за хлебушком полчаса надо себя в тряпочки запихивать. У меня в роду, наверное, медведи были, мне в спячку надо по март включительно. И чтоб ничего вот этого вокруг.

 Я ж прям с утра оху…охре…удивилась сильно.
Оказывается, эксперта нашего в общей теории всего, Алёшу Арестовича, допустили царственные мудя оценить. Он их как следует ощупал, проверил, обнаружил некоторый прогресс в крепости и тут же сообщил об этом широкому загалу.
Мол, так и так, Вовася уже не чувырло, а волчара шерстяной. Он уже и в военном деле собаку съел, и в экономике – порядочно так пёсика понадкусював и ваще плохие у Алёши для нас, зрадоёбов неприятных, новости. Вова двигается по-другому и военные на него «реагируют иначе».

Во-первых, дурилка картонная, это были бы шикарные просто новости. Нет у меня мечты другой за последние полтора года, кроме той, чтоб Вовася на презедента стал похож, а не на опоссума лишайного.
А во-вторых, твоя оценка Вовасиного прогресса не стоит и копейки ровно до тех пор, пока НИ ОДНОЙ, сцука, ваще ни одной переможеньки нет, которую можно было бы нам, порохоботам проплаченным, в рыло сунуть.

Понимаешь, когда мы хвалим Пороха – мы не пишем о том, как он двигается и говорит.
Мы пишем: безвиз, безгаз, ассоциация с ЕС, армия, Томос, декоммунизация, рост ВВП. А вам, несчастным труженикам зелебубочкиного будуара, приходится говно в фантики красиво заворачивать.
Походка млять у него изменилась, ну заебись заживём теперь!

 И шоб уже два раза не вставать: на своей малой родине, в славном городе Кривой Рог, партия Зеленского с треском проиграла второй тур выборов ОПЗЖ.
Всего полтора года назад Кривой Рог дал Вовасе 90% поддержки, а его партии на парламентских – 63%.
Альо, Арестович, сконцентрируйся. Вот это – реальные вовины метаморфозы за прошедший срок. Показатели в цифрах, а не в бла-бла.
И да, меня нихрена не радует, что на поле, где выпасались разнообразные и ветренные слуги, приходят четкие, сплоченные, абсолютно контролируемые, неприкрыто промосковские ОПЗЖшники. Верхом на лихом Шарие.
«Все мы просрали своё Ватерлоо»

 Этим летом Минобороны закупило для ЗСУ 41 гражданский грузовик, сделанный в Белоруси. Который дороже аналогичного отечественного Богдана-63172, поставляющегося в армию в 2019 году, на 200 тисяч гривень за единицу. Т.е. общая переплата - более 8 млн.грн.
«У результаті військові отримали фактично перефарбовані у зелений колір цивільні автомобілі за ціною значно вищою, ніж у вітчизняних виробників", - утверждает экс- помощник министра обороны Юрий Повх.
Где-то далеко за горизонтом истории стоят грустные нацжоны и недоумённо теребят в руках плюшевых замызганных слюнями свинок.

 Апелляционный суд оставил Рифа под стражей. Татаров гуляет, а Риф сидит. Вот такая она – новая реальность.

 Разумков подписал законопроект №4460-д, устанавливающий ответственность за недостоверное декларирование, но без лишения свободы.
Правильно, тюрьмы переполнены, там волонтёры сидят. К чему эти строгости? Вообще все эти ваши декларирования - контрреволюция одна. Ишь чё удумали, плебеи, усадьбы и майбахи считать у слуг народных!

 Ну и напоследок – хороший пример от Турции. Они таки достроили 80-ти километровую стену вдоль восточной границы с Ираном. Украина вроде ж тоже пыталась что-то подобное провернуть. Интересно, чем закончилась история? Ктонить в курсе?

В общем, доброго вам утра. Скоро среда, а там уже и до марта рукой подать. 






Публікація на порталі Армія.inform

Як лейтенант В.Чмирьов за один день генеральське звання здобув.

…Є особистості, про яких перо — аж пританцьовує від нетерплячки! — так проситься писати…

От послухайте… Зараз розповім вам дещо про Валерія Чмирьова…

На шпальтах всеукраїнського сатирично-гумористичного журналу «Перець» перша карикатура цього художника-самородка побачила світ у далекому 1978 році.

А перед цим неофіт-графік встиг попрацювати на Київському машинобудівному заводі імені Артема. Там же за направленням трудового колективу отримав путівку на роботу до органів внутрішніх справ…

Після спеціалізованої школи міліції та завершення навчання в Київському інституті народного господарства дипломований економіст при погонах почав активно боротися з розкрадачами тоді ще соціалістичної власності (у народі російською скорочено — ОБХСС).

Непідробну, як, на жаль, це сьогодні є в нашому далеко несоціалістичному житті, антикорупційну діяльність молодого детектива-оперуповноваженого з часом — а для нього це було зовсім несподівано, бо не за посадами сюди йшов, — помітило керівництво столичного главку.

Ось і привели ті керівні чини Валерія Чмирьова «попід рученьки» до крісла заступника начальника відділу того ж таки ОБХСС, а потім ще й «посадили» у нього на довгі роки…

Проте щоденна суха і монотонна «дослідницька» робота, видно, таки вимагала в молодого офіцера якоїсь душевної розради…

Тож у вільний від служби час він мимоволі повернувся до давнього юнацького захоплення — малювання. Тим паче, хист до цього роду художньої діяльності прищепив йому змалечку ще батько, який за фахом був художником- оформлювачем…

Тільки от до ліричних пейзажів та сцен із героїчного життя сучасників у початкуючого графіка-офіцера так руки й не дійшли. Як не візьметься за пензля, так і викреслюється з-під нього мармиза — то хабарника, то несуна, то хапуги, то ще якогось соціального урода-антипода…

Словом, що не малюнок — то жива і дотепна карикатура… З витівкою, з колючим жартом, а то й дошкульною сатирою, талановито прописаними деталями…

І куди ж із цими «діяннями» завзятому лейтенантові податись, як не у веселий часопис «Перець».

Ось туди вперше і привів його за руку давній автор журналу і заслужений художник України Анатолій Арутюнянц.

Естафету ж від нього вже перейняв — головний художник журналу Валерій Зелінський (у колективі мав псевдо — «Аристократ із Вапняри», що для перчанина Олега Чорногуза послужило в майбутньому прообразом для на-писання сатиричного одноіменного роману).

Завдяки цьому маститому метру пензля Валерій Чмирьов потрапив якось безпосередньо на одне із розширених засідань редколегії, де гомінкий перчанський гурт відбирав для журналу вже готові малюнки й затверджував теми для нових.

З’явився тоді, як зараз пам’ятаю, Валерій у проймі дверей кабінету головреда із лейтенантськими на погонах зірками.

На що легендарний «батько Перця» Федір Юрійович Маківчук, який всім без винятку любив давати в редакції прізвиська, тут же відреагував:

— Ну заходь, заходь, лейтенант-гєнераль!.. Нє робєй, — вдався до улюбленого суржика, коли бував у гумористичному настрої. — Якщо штаб-полка «Перця» твій талант оцінить і затвердить, то походиш поки що «лейтенантом-генералом», а як форму свою в архів здаси, то бути тобі в нас, до наших уже дійсних на службі «Гоголів», «Бондів», «Вусанів», «Ад’ютантів його величності» тощо, — генерал-лейтенантом!.. Запам’ятав?! І не ображайся… Око в мене метке… Тут із вашим гумором та сатирою скоро снайпером станеш… Кожного хист бачу…

Жарти-жартами, а Федір Маківчук тоді, у середині 80-х років минулого століття, як у воду дивився.

… «Вималювався» з роками Валерій Чмирьов на класного й самобутнього та знаного як в Україні, так і за її межами, художника. Його карикатури на найрізноманітніші теми неодноразово приносили авторові численні призи та премії, залюбки їх друкують французькі, турецькі, англійські часописи…

Та що там казати, покажіть мені краще на європейській карті країну, де їх… ще не друкують? О, схопили облизня! Отож!

А тепер про такий ще нюанс…

Коли служив Валерій Чмирьов ще в «обхссному війську», ходила за ним слідом така прикметна особистістна характеристика: «Слухай, Валерію, — казали йому колеги, — ну залиш ти нам хоч одного «діючого» київського хабарника та розкрадача, а то через твою завзятість і звітувати перед керівництвом нічим…».

Таку ж українську патріотичну завзятість, свою чітку позицію людини-громадянина продовжує проявляти Валерій Чмирьов і нині, у цей непростий для України час.

На інтернет-сторінках недавно відродженого журналу «Перець. Весела республіка», де Валерій Чмирьов є головним редактором, він мало не щодня публікує дошкульні карикатури на міжнародні теми. Ох і заливають вони декому гарячого сатиричного лою за комір…

Про головного їхнього героя — Володимира Володимировича, то вже і згадувати якось не з руки… Як він там, ще ворушиться в кошмарах?..

А втім, хай кожен читач-глядач сам зробить висновок… Бачили очі, що малює талановита рука майстра-карикатуриста, то й смійтеся собі на здоров’я!..

Бо для ворогів у нас — одна дорога!.. І ми її кожному зайді за милу душу покажемо, якщо той не з добрим серцем на нашу українську землю прийшов!

Хай буде так!

Молодший інспектор відділу кадрів творчого резерву «Дівізіону Карикатуристів на Марші», старший майор —

Юрій ІЩЕНКО, ад’ютант Його величності «Перця».


Зручні покупки

В нашому містечку відкрили новий пункт видачі замовлень найвідомішого інтернет-магазину. Для Боярки це подія. Правда, щоб не рекламувати, пост з Пейсбуку швидко прибрали. Але я встиг натрапити на новину. Тому вирішив скористатись. Дуже зручно! Не треба замовляти доставку або їхати через пів Києва, щоб купити самовивозом.

Українська музика 1328







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Как быстро уничтожить страну?

  • 08.12.20, 11:36
Сделать самоубийство страны... Разворовать с помощью предателей, поставить во главе страны клоуна, накалить обстановку народа до полной нищеты и разврата ценностей, дать оружие народу после вылета в другую страну.
Это пособие необходимо предотвратить!!! Как? Солидарность народа только спасёт.

Напоминалка самому себе

Завтра, в среду, девятого декабря я буду отвечать на разные вопросы этого умирающего ресурса примерно вот тут http://blog.i.ua/community/6924/
Но не на все, не на все. На вопросы тупых овец и прокремлёвских блядей отвечать не буду. Не хочу.
Начну не раньше 11:00. Но начну.
Буду рад вас видеть. Но не всех, не всех.
https://cdn.jpg.wtf/futurico/a8/ad/1606649407-a8ad81e896c7da602f75e71b53b47682.gif