хочу сюди!
 

Анна

52 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-58 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Думки вголос

"Інтернет він не зближує. Це скупчення самотності. 
Ми начебто разом, але кожен один. 
Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя..."


Наше життя пишуть люди, яких ми зустрічаємо на своєму шляху. 
Хтось пише його похмурим чорним кольором, хтось нудним сірим, а хтось розписує його всіма кольорами веселки.
Хтось із них залишається непомітним, як найдрібніший шрифт, а інші – це безперечно caps lock. 
Деяких хочеться виділити, деяких — просто видалити.
А є ті, які випадково вписалися на полях акуратним курсивом... 

[ Читати далі ]

Українська музика 3176









75%, 3 голоси

0%, 0 голосів

25%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українська музика 3175









25%, 1 голос

25%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Зима зі снігом і блекаутами

Нинішня зима видалась напрочуд сніжною та морозною. І навіть на новорічні свята було зимово — що само по собі вже диво. Тож оминути цю тему в своєму блозі я не міг. Правда, холоди у поєднанні з обстрілами енергетичної інфраструктури привели до блекаутів — довготривалих вимкнень електрики (одного разу не було електропостачання аж 38 годин!). Відповідно, немає струму — немає опалення. В цьому аспекті погода зіграла проти нас. Втім, сніг і морози додали святкового різдвяно-новорічного настрою.

Отож, у цьому фотозвіті — замальовки сніжної зими та блекаутів (і того, що робив під час вимкнень електрики).

1. Біля нового супермаркета (який виявився всього лиш черговим торговим центром) встановили новорічну ялинку. Для нашої місцини це така ж сама дивина, як і сніг. А ось чи ставили ялинку в парку ім. Шевченка мені невідомо.

Скажу чесно, фотографувати особливо нічого і ніде, оскільки географія прогулянок доволі обмежена і на вулицю без потреби намагаюсь не виходити. Тим паче, у сильну ожеледь. Але оскільки я блогер, то шось та й відзняв.
[ Читати далі (+42 фото)... ]

Думки вголос


Щастя не залежить від того, ким ви є і чим володієте. Воно залежить тільки від того, як ви думаєте.
Всі можливості щастя, безтурботності, спокою та радості приховані лише всередині нас самих. 
Якщо в тобі самому немає раю, то ти ніде його не знайдеш.



лапа

  • 08.02.26, 23:27
В міру старішання я все менше і менше вірю у будь-що надприродне навколо мене і навряд мене вже щось здивує чи злякає. Проте у моєму житті був один випадок, який я не можу пояснити раціонально.

Я вже ніколи не згадаю, скільки мені було років, ну припустимо десь п'ять. Того разу я залишився ночувати у бабусі й дідуся по маминій лінії, так само не пам'ятаю з якої причини і хто спав у спальні. Мене ж поклали під стіну на диван у вітальні (яку в нас всі звуть просто “кімната”) поруч із дідусем.

Я прокинувся глибоко посеред ночі. У квартирі стояла тиша, дідусь спав, повернувшись спиною до мене. Все виглядало максимально спокійно, тож я зібрався спати далі, вмостився зручніше і сунув руку під подушку. Щось сильне й колюче схопило мене за руку й потягнуло. Я почав борсатися і вириватися, але лапа тримала мене досить міцно – вона була колюча не в плані наявності кігтів, а наче вся утикана шипами.

Зрештою мені вдалося вирватися. Рука сильно боліла від колючок. Не знаю, скільки часу мені знадобилося, щоб віддихатися і заспокоїтися. Проте моя боротьба очевидно була беззвучною: дідусь спав так само, так само тихо було у квартирі. Я вже не можу сказати, чи я зміг заснути далі чи так і пролежав у заціпенінні до ранку. Звісно, коли засвітла я підняв подушку, нічого дивного чи незвичного під нею не було.

Найпростіше було б списати все на те, що насправді мені все наснилося, от тільки я не міг би собі пояснити ніяким сном біль у руці. Сильний біль від довгих колючих пальців, що намагалися мене кудись затягнути. Само собою, ніяких проколів чи подряпин не було, але не думаю, що сутність, яка хотіла мене забрати, може залишати фізичні рани. Так само виключається варіант, що це була людина, мої рідні ніколи б не зробили нічого подібного, та й пробратися з протилежного боку подушки неможливо через високі бильця дивану.

Я багато років уникав необхідності спати на тому дивані, але зрештою то стало моє постійне місце ночівель, коли я гостюю у бабусі. Хоча той випадок мене вже не скільки лякає, як цікавить своєю незбагненністю, мушу відзначити, що на тому місці мені майже завжди сняться дурні сни і я стабільно прокидаюся один раз посеред ночі.

Думки вголос.

Наша земля багата, родюча. Вона віддячує за турботу й працю.
Щоб щось отримати, треба щось зробити.
Я чекаю на прихід весни.
Тому залишу тут краплину свого чекання, надій та побажання гарного настрою і терпіння.
Всім, кому це потрібно. 
І ще одне зауваження.
Кожен бачить навколо те, що має всередині.
Кожен ділиться  зі світом тим, що має.
І отримує, що віддає...
Це істини....
[ Читати далі ]