Працівники прокуратури Октябрського району м. Полтави хочуть позбавити права захищатися Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі у Вищому господарському суді України?

У п’ятницю, 14 січня, працівники прокуратури «завітали» до начальника одного з управлінь Полтавської облдержадміністрації з вимогою, щоб той «роздобув» копії усіх документів, які надані Фондом до Вищого господарського суду України з метою оскарження результатів ревізії, зроблених Контрольно-ревізійним управлінням у Полтавській області і по результатам якої прокуратура порушила кримінальну справу.

Як повідомляють у прес-службі Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, працівники прокуратури зловживають своїм службовим становищем. Адже, до цього судового процесу, який незабаром розпочнеться вони не мають жодного відношення.

Складається враження, що здобути у незаконний спосіб копії документів, які подані до Вищого господарського суду України, працівники прокуратури хочуть для того, щоб передчасно вплинути на результати суду шляхом тиску на суддю, який буде розглядати справу.

Архів новин на цю тему:
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267695497.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267698962.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267707303.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267728135.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267774949.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1267781028.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1268157622.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1269447007.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270211116.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270625897.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1270706615.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271152427.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271354470.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1271665991.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1272533429.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1273696810.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1274207399.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1275038094.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282156913.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282808933.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1282892691.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1285846872.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1286794527.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1290673290.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1293653681.html
http://maidan.org.ua/static/centernews/1293705910.html
http://maidan.org.ua/center/news/1293783587.html
http://maidan.org.ua/center/news/1294910354.html

"Майдан".

"Всешутейший, всепьянейший и сумасброднейший собор" Петра Першого.
Обережно - ненормативна лексика!


Німецька слобода у Москві, де цар Петро І
організовував свої распутні "собори"

Публікація журналу "Родина", видавцем якого є адміністрація президента Російської Федерації (рос.)

«… У самого Петра I была кличка Пахом-пиxайxуй. Зотов полностью титуловался так: "Всешутейший и всесвятейший патриарх кир-ети Никита Пресбургский (Плешбургский), Заяузский, от великих Мытищ и до мудищ". Прозвищем же "смиренный Аникит" в латинской транскрипции Зотов подписывал свои письма в качестве "князя-папы". Бутурлин имел прозвище Корчага, а с 1718 года звался также "князь-папа Ибасса". Кроме того, и в бытность "митрополитом", и став "папой", он прилагал к себе такие имена-клички, как Петрохуй и Петропизд.

Речевую среду внутри "сумасброднейшего собора" ярко характеризует обнаруженный нами в архиве один из немногих уцелевших списков его членов. Скорее всего, он составлен до 1706 года:

"Архикнязь-папа. При нем служители: протокопайxуй Михайлов, духовник Иринархуй, архидиякон Идинахуй Строев, протодиякон Пахом Пихайхуй Михайлов, дьякон Иоиль Попирайхуй Бутурлин.
Ключари: Починихуй Опраксин, Брихуй Хилков, Ионийхуй Субота, ризничий Изымайхуй Мусин-Пушкин, уставщик Неоманхуй Репнин, поп Феофанхуй Шушерин.
Дьяконы: Посаднилхуй Головин, Ловихуй Воейков, Ройхуй Ронов, Дуйнахуй Шемякин.
Иподдьяконы: Филарет Яритцанахуй Прозоровской.
Посошники: Медведьхуйвытащи.
Благочинной: Анаспихуй Юшков.
Грозныи: Сомнихуй Тургенев, кречетник Изымайхуй Колтовской.
Лампадники: Xуй Полибин, Иванахуй Губин, Розманихуй Васильев, Возмиxуй Тимашев, камисар Суйхуй Ключарев, Имайхуй Лихарев, новогородский подьячий Пасихуй Козырев, сибирский комендант Григорей Калетин, Розломихуй Траханиотов…»


Вся стаття тут

Просимо прийняти нас до лав ВО „Тризуб” імені Степана Бандери.

Провокація із підривом пам’ятника Сталіну у Запоріжжі та арешти членів „Тризубу”, що відбулися одразу після цього, не залишають сумнівів – влада діє за московським сценарієм, імітуючи теракти та вивішуючи усіх собак на представників реальної опозиції.

СБУ арештувала „винних” у вибуху по всій Україні буквально за добу – такій оперативності можна тільки дивуватися. Адже якщо СБУ й справді мала настільки докладні відомості, чому вона не попередила вибух, а чекала на його здійснення? І чому з такою всемогутньою службою безпеки ми досі маємо нерозкриті убивства Гетьмана, Гонгадзе та інші резонансні справи?

Оперативність СБУ має тільки одна пояснення – операція була спланована і здійснена самою спецслужбою. А отже, якщо пан Хорошковський хоче виявити справжніх винуватців вибуху у Запоріжжі, він повинен пошукати у власному кабінеті або у кабінеті свого колеги міністра внутрішніх справ Могильова.

Полювання на відьом, яке влаштувала нинішня влада, є небезпечним для кожного українця – якщо ми дозволимо держимордам панувати у наших квартирах, офісах і душах, вони вже не зупиняться. Вони будуть підкидати нам зброю та наркотики, шукати у книжках крамолу, як це роблять зараз з Марією Матіос, залякувати і погрожувати.

Саме тому на знак протесту проти свавілля та провокацій, на знак підтримки незаконно заарештованих членів організації „Тризум імені Степана Бандери” ми вирішили вступити до лав цієї організації, щоб заступити її членів, утримуваних за ґратами бандитською владою.

Ми не поділяємо радикальних націоналістичних поглядів, ми не є членами жодної партії чи політичної організації, але ми не можемо залишатися осторонь, коли песиголовці з СБУ та МВС починають атаку на українців.

Саме з цих міркувань ми закликаємо усіх, хто не хоче завтра стати жертвою найближчого міліціонера, прокурора та судді, хто не згоден перетворюватися на бидло, незалежно від політичних поглядів підтримати „Тризуб імені Степана Бандери” і зробити символічний крок – вступити до його лав.

Хай знають – на місце кожного незаконно затриманого прийде троє нових активістів!

Свободу не спинити!

Слава Україні!

Брати Капранови
http://www.kobzar.com.ua/index.php?id=6&theme_id=70

Зеки, сидячі в тюрмі або перебуваючи на зоні в колоніях, можуть дозволити собі пожартувати: "Моя міліція мене стереже". А як бути нам, простим громадянам України?
За останні місяці ситуаці така, що міліція стає для наших громадян страшнішою за бандитів. Скоро з усіх усюд буде чути не крик: "Гвалт! Міліція! Рятуйте - бандити напали!", а вереск до навпаки: "Гвалт! Бандити! Рятуйте - міліція напала!"
Ситуація дика, але коли зек стає президентом, то мент має стати бандитом і мусить займатись злочинами як їх організатор, а не ліквідатор! Бо ніяк інакше я не можу розцінити заяву міністра МВД України громадянина Могильова з трибуни Верховної Ради України щодо того, що він знає про підготовку збройних кривавих сутичок і безпорядків 22 січня. Ще б не знати, коли їх організатори власне міністру Могильову і звітують про хід підготовки. Певен, що всі ви не один раз бачили по телевізору кадри з підготовки спецназу МВД, де в ролі терористів чи правопорушників виступали ті самі спецназівці МВД. Тепер від тренувань вони перейдуть до живого діла.
Якраз кілька днів тому я побував на прес-конференції Миколи Ляховича, що відсидів у в*язниці майже 3 роки з 5 за відомі антикучмівські безпорядки в Києві коло пам*ятника Тарасу Шевченку, так він прямо і доказово розповів, що тоді сам особисто та з Шкілем зупиняли якихось зовсім невідомих хлопців, що жбурляли в кордони міліції чим попало. І хоч все було чіктко зафіксовано на відео - засудили його й інших побратимів, як організаторів безпорядків. Причому багато чиновників МВД потім перед ним вибачались за це і казали у своє виправдання, що нічого не могли зробити - наказ треба виконувати, навіть якщо він словесний і конфединційний.
Полковнику МВД, який провів цю "успішну" провокацію, дали звання генерала, а за деякий час він став заступником міністра МВД - кого б ви подумали? Цушка? А ось і ні! Не вгадали: своїм заступником цього знавця провокацій зробив міністр Юрій Луценко! Смакуйте, які у нас були "помаранчові борці за справедливість". Нічого, зараз і вони посидять в тюрязі, відпочинуть і подумають, може ще якусь фігню придумають...
Хто хоче деталей - інтернет дозволяє самому дізнатись. А я закликаю до одного: бійтесь міліції, яка до вас ще не наближається, бо коли міліція почне до вас наближатись - буде пізно!
Он до хлопців з "Тризуба" наблизились і що доброго з того вийшло хлопцям? Вручили кожному по іменному автомату та й засадили за зберігання зброї. Ще кажуть дякувати, що не за наркотики притягли чи згвалтування постового даїшника. "Дякуєм, громадяни міліціянти, що не збезчестили, а героями робите, хоч хлопці вас про те і не просили." Але нам було особисте замовлення від  Самого! (і пальчиком до гори вказуєм, бо сказати в голос - та ви що!): "Треба вполювати кількох з "Тризуба". І ще не встигли їх схопити й опитати, а вже міністр знає і звітує "про хату з двома рушницями й оптикою коло летовища" в Івано-Франківську, де Самий-Самий мав злітати, але передумав і пішов пішки, задля моціону та розпитати, а де поділись на івано-франківщині всі яйця?..
Ще добре, що ракетного комплексу "земля-повітря" в тій хатинці не знайшлось на стріху, і танка під стодолою, а то щось не дуже лячно, а обивателя треба грунтовно лякати, як в братній Росії феесбешники не роздрібнюючись будинок з усіма меншканцями бах і підірвали - і є в момент президент-герой в країні-переможниці всіх воєн і народів!
Виходячи з вище сказаного і з очікуваного, я пропоную відтепер всі громадські акції проводити виключно в полях і лісах, або вдома тихенько причаївшись в темному куточку з вузликом найнеобхіднішого про всяк випадок - а раптом і до вас міліція зайде. І не переживайте, що цього разу не зайшла - повірте мені на слово: обов*язково зайде! Наша міліція постарається, щоб ви могли спокійно розлягтись на нарах в камері і весело сказати: "Моя міліція мене стереже!"

Богдан Гордасевич
17 січня 2011
м. Львів-Рясне

PROFESSION DE FOI МОЛОДИХ УКРАЇНЦІВ  

(Символ віри для молодих Українців)

Читане на Тарасові роковини 1893 р. ув університетському місті на Україні.  

(Провопис оригіналу максимально збережено)


Знаючи сучасний стан і рух української молодїжи по багатох містах широкої Вкраїни, стежучи по змозї за рідною літературою, що має своїм осередком Галичину, і уважаючи на попередній, так званий, українофільский рух, ми молоді Українці, порадивши ся і спогодивши ся поміж себе, поклали привселюдно в коротких словах висловити наші погляди і взагалі наше PROFESSION DE FOI (символ віри).[ Читати далі ]

Братство тарасівців

Рік заснування     1891
Тип     студентська організація
Члени     В. Боржковський, М. Дмитрієв, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Самійленко, В. Совачів, В. Степаненко, Є. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет
Положення     самостійницька державна спрямованість

Тарасівці, Братство (Братерство) Тарасівців — таємна організація «свідомих українців», речників українського національного активізму з самостійницькими тенденціями (на відміну від несвідомого малоросійства й аполітичного «українофільства»). Засноване влітку 1891 року (дехто подає 1892) під час відвідин могили Тараса Шевченка біля Канева.

Положення та ідеологічні основи
До засновників Тарасівців належали: Віталій Боровик, Борис Грінченко, Іван Липа, Микола Міхновський. Крім культурної діяльності (поширення української мови в родині, установах, школах, навчання дітей української грамоти, доповідей, культивування ідей Шевченка), Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під російського панування, повної автономії для всіх народів Російської Імперії та соціальної справедливості.
У містечку Глинську поблизу Ромен, де працювали студенти, наприкінці літа 1891 року була закладена програма Братства тарасівців. Серед основних положень були такі:
    * самостійна суверенна Україна: соборна й неподільна, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказ, вільна між вільними, рівна між рівними, без пана і хама, в будучому без класової боротьби
    * федеративна всередині: цебто федерація Лівобережної, Правобережної, Степової України, Кубані й Галичини
    * на чолі держави гетьман як президент і сейм
    * мета держави — передусім і над усе удержавлення поверхні і надр землі, грубого промислу й гуртового гандлю, трудова повинність, загальна державна асекурація, загальна безплатна й обов'язкова школа
    * свобода віри, відокремлення церкви від держави, національна армія
    * боротьба з імперіалізмом, боротьба зі свавільними утисками
    * Україна для українців, себто, що визнають себе українцями
    * культура нації і своя наука, своя краса, свій розум, своя правда, своя воля, свій Бог
    * не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо
Ідеологічні основи Тарасівців виготував І. Липа (проголошені у Харкові на Шевченківських поминках у лютому 1893); дещо доповнені, вони були анонімно надруковані в журналі «Правда» (квітень 1893) під назвою «Profession de foi молодих українців». Ідеї Тарасівців були пропаґовані Вартовим (Б. Грінченком) у «Листах з Наддніпрянської України» та М. Коцюбинським у казці-алегорії «Хо».
Діяльність
Тарасівці розвинули працю серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. Спершу осередком Тарасівців був Харків (до літа 1893, коли заарештовано членів Братства), згодом Київ; менші осередки: Одеса, Полтава, Лубни.
Головні діячі
До діячів Братства тарасівців належали, крім вищеназваних: В. Боржковський, М. Дмитрієв, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Самійленко, В. Совачів, В. Степаненко, Є. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет та інші.
Значення в розвиткові українського національного руху
Тарасівці діяли до 1898. Під впливом ідей Тарасівців «Стара Громада» перетворилася 1897 на більш політичну Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію, а молодше покоління в 1900 створило РУП.

[ Читати далі ]

Лідер партії "Батьківщини" Юлія Тимошенко їздить на броньованому мерседесі, прописана у двокімнатній квартирі у Дніпропетровську, а живе під підпискою про невиїзд в орендованому палаці, по сусідству зі своїми "заклятими друзями" - Миколою Азаровим та Віктором Ющенком.

Сама Тимошенко переконує - королівські хороми у елітному королівстві для обраних вона лише винаймає. У кого саме Тимошенко винаймає цей палац досі величезна таємниця. Місцеві лише посміхаються - для таких делікатних справ у багатих та знаменитих друзів та родичів завжди вистачає.

Коли була при владі Тимошенко божилася: палац їй потрібен для роботи. Вона вимушена жити у шикарних угіддях аби прямо вдома приймати закордонні делегації. Тимошенко майже рік як не прем'єр-міністр, але потреба у королівських хоромах і досі не відпадає.

Сама Тимошенко сьогодні рідко запрошує до себе гостей. Журналісти програми "Гроші" таки завітали до Юлії Володимирівни, щоб через високий паркан заглянути, як живеться в Україні колишнім прем'єр-міністрам, але їх спіймали охоронці. Питання: звідки у безробітної жінки мішок грошей аби винайняти цю оазу, так і залишилось без відповіді.

Не зрозуміло також, чиїм коштом Тимошенко доглядає заміські угіддя. А суми там дай Боже кожному. 10-12 тисяч гривен щомісячно отримує лише садівник. А ще охорона, комунальні послуги, кухарі і покоївки. Того й диви - лише на обслуговування палацу назбирається сотня тисяч гривень у місяць.

Матеріал запозичений з програми "Гроші". Фрагмент програми з відео можна побачити тут: http://tsn.ua/spetsproekti/groshi/neviyizna-timoshenko-zhive-v-rozkishnomu-palaci-poruch-iz-yuschenkom-ta-azarovim.html

Цитати з роману Ліни КОСТЕНКО «Записки українського самашедшого»

(«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010)

Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу. Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації. Скоро людство, як той святий Діонісій, ітиме з власною головою в руках, а на плечах у нього буде віртуальна голова, набахтурена абсурдом безвиході. Ми статисти духовної пустелі. Ми ґвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає й обирає тих самих. Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у двадцяте століття, з тим входимо і в двадцять перше. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само. Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф. Тісно робиться на планеті, людство витісняє саме себе. Лінію фронту національного порятунку у нас давно вже тримають мертві. А перемогти можна, лише коли її тримають живі. Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати. Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи. Наївний ми народ, українці. Мріємо про свободу в умовах глобалізації. Випустили свою гривню з князями й поетами, коли вже не треба ні історії, ні поезії. Любимо свою Україну, яка ще не вмерла, боремося за свою мову, яка вже вмирає. Залежні від усіх і усього, будуємо незалежну державу. Та все дбаємо про злагоду в суспільстві, про консенсус і компроміс. Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів. Очевидно є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше. Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі й картини, а ікону нема де поставити. У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років — а вона та сама. Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема. Коли факти розкидані у свідомості, то це лише факти. А коли їх звести докупи, це вже система. Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Мабуть, час уже нам приймати новий гімн — «Донбас порожняк не гоніт» і на біцепси нашої Незалежності наколоти тату Пальма Мерцалова. У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене.

http://www.youtube.com/watch?v=LDWLC8LjBrY

---

Повна версия http://tvi.ua/

• Ядерный апокалипсис Кремля •
Преувеличенные страхи Кремля перед "угрозой Запада" - бумажным самолётиком Свободы Слова!
• © «Diamant art-studio™» BLOG

---