Все рады?????

Президент России  Дмитрий Медведев предложил нынешнему премьер-министру 

Владимиру Путину баллотироваться в Президенты и заявил, что сам пойдет работать в правительство.

 С учетом предложения возглавить список партии, заняться партийной работой и при удачном выступлении на выборах, моей готовности заняться практической работой в правительстве я считаю, что было бы правильным, чтобы съезд поддержал кандидатуру председателя партии Владимира Путина на должность президента страны, - сказал он, выступая на съезде «Единой России». . Участники съезда овацией встретили предложение. - Эти аплодисменты дают мне право не объяснять, каким опытом и авторитетом обладает Владимир Владимирович Путин. Меня все время спрашивали: когда вы определитесь, с чем выйдете к людям, а иногда и меня, и Владимира Владимировича спрашивали: а вы не разругались друг с другом? Я хочу полностью подтвердить то, что только что было сказано: то, что мы предлагаем съезду - это глубоко продуманное решение, и даже больше - мы действительно обсуждали этот вариант развития событий еще в тот период, когда сформировался наш товарищеский союз, - сообщил он. По его словам, прошедшие годы доказали правильность выбранной стратегии. Также Дмитрий Медведев принял предложение возглавить список «Единой России» на выборах в Госдуму. - Это, безусловно, ответственное и очень серьезное предложение. Я принимаю его, - сказал он. Дмитрий Медведев принял предложение возглавить список «Единой России» на выборах в Госдуму.

Мнение: всё плохо, но мы за Путина

ВИСНОВОК ЩОДО ЗАКОНОПРОЕКТУ

народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка

“Про засади державної мовної політики” (№ 9073 від 26.08.2011)

1. Законопроект “Про засади державної мовної політики” майже повністю дублює поданий рік тому законопроект № 1015-3 “Про мови в Україні” Єфремова-Симоненка-Гриневецького, що був негативно оцінений не лише профільними комітетами Верховної Ради України, парламентською опозицією, українськими науковими інституціями і громадськими організаціями, а й Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин та експертами Венеціанської Комісії.

2. Автори нового законопроекту відмовилися лише від одіозної статті 7 старого законопроекту “Російська мова в Україні. Українсько-російська двомовність”. Тепер замість 33 він складається з 32 статей, проте концептуально і структурно відтворює попередній законопроект і тому більшість його ключових положень в своїй основі явно суперечать Конституції України, рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України та ґрунтується на свавільному тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов.

3. Незмінним залишилося ключове положення законопроекту, яке передбачає застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, “за умови, якщо кількість осіб, - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і  більше чисельності її населення” (п. 3 статті 7).

Критерій визначення кількості носіїв регіональних мов – 10 % і більше – є довільним (такого критерію немає в жодному міжнародно-правовому акті) і в практичному плані покликаний забезпечити використання лише російської мови поряд або замість української як державної на більшій частині території України. На це вказують, зокрема п. 2 частини другої статті 5 та частина 6 статті 7 законопроекту, формулювання яких з цією метою були суттєво відкориговані. Якщо в старому законопроекті передбачалось забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя  на всій території держави (п. 2 частини другої статті 5), то в новому до цієї чіткої, простої і зрозумілої формули зроблено таке доповнення: “зі створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях і у тих випадках, де це є виправданим” (п. 2 частини другої статті 5).

Якщо в попередньому законопроекті було записано, що регіональна мова “використовується на рівні з державною мовою на відповідній території України”, то в новому йдеться про використання там лише регіональної мови або мови меншини.

У зв'язку з викладеним слід зазначити, що В.Колесніченко того ж дня зареєстрував законопроект “Про заборону звуження сфери застосування регіональних мов або мов меншин України” (№ 9059-1 від 26.08.2011), в якому він пропонує ввести кримінальну відповідальність за порушення права громадян на використання регіональних мов або мов меншин. Зауважимо, що ні згаданий, ні аналізований законопроект Ківалова-Колесніченка не містять статті про відповідальність посадових осіб за порушення їхнього обов’язку вживати державну мову в офіційному спілкуванні. Отже, зазначені законопроекти мають на меті підрив державного статусу української мови.      

4. Ще одна новела законопроекту Ківалова-Колесніченка стосується переліку мов, які підпадають під дію “Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов”. В ньому до попереднього списку з 15-ти згаданих у законопроекті Єфремова-Гриневецького-Симоненка додано ще три – русинську, караїмську і кримчацьку. Оскільки русинську говірку лінгвісти вважають діалектом української мови, внесення її до переліку мов меншин суперечить статті 1 Європейської Хартії, в якій зазначено, що термін “регіональних або міноритарних мов” не включає діалекти офіційної мови держави”.

5. Частина 1 статті 4 законопроекту Ківалова-Колесніченка передбачає, що “основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов – виключно цим законом”. Проте даний законопроект кардинально ревізує конституційно визначені засади державної мовної політики України, вводячи в правове поле такі, не передбачені Конституцією, поняття і терміни, як “регіональна мова або мова меншини”, “мовна група”, “мовна меншина”, “регіональна мовна група”, “мовне самовизначення”, “носії регіональної мови” (статті 1, 3, 7) і зобов'язуючи місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, установи, організації, підприємства, їхніх посадових і службових осіб і, навіть, громадян-суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб використовувати регіональну мову (частина 7 статті 7).

По суті, йдеться про підміну Конституції України свавільно виписаним законом. Вельми показово, що пропонований законопроект передбачає внесення суттєвих змін до 32 Законів України, а також Положень про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, про свідоцтво про народження, мовні приписи яких сформульовані відповідно до статті 10 Конституції України.      6. Як визначено у згаданому рішенні Конституційного Суду України, положення про українську мову як державну та гарантії вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України містяться у розділі І “Загальні засади Конституції України”, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Поняття державної мови є складовою більш широкого за змістом та обсягом поняття “конституційний лад”. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить лише народові (частина 3 статті 5 Конституції України). Поняття і терміни статті 10, яка визначає основи мовної політики в Україні, як і інших статей розділу І Конституції України, можуть бути змінені тільки у спеціальному порядку, передбаченому статтею 156 Конституції України.

Таким чином, спроби запровадження в Україні статусу мов і порядку їх застосування, не передбачених статтею 10 Конституції України, слід кваліфікувати як порушення Основного закону – зазіхання на засади конституційного ладу України.

7. Принципово неприйнятною є стаття 3 законопроекту, в якій “право мовного самовизначення” сформульоване поза контекстом статусу  української мови як єдиної державної мови, обов’язкової відповідно до статті 10 Конституції України  для офіційного застосування на всій території України у всіх сферах суспільного життя.

Ні Конституція України, ні міжнародно-правові акти, що визначають  стандарти захисту прав людини, включно з рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин та Європейською Хартією регіональних або міноритарних мов, не встановлюють право мовного самовизначення в сфері застосування державної мови. В практиці європейських держав цей принцип також відсутній.

Пропоноване у п.2 статті 3 законопроекту формулювання допускає  тлумачення, згідно з яким і державні службовці мають право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному житті, а, отже, і при виконанні ними офіційних функцій. Натомість зі статусу української мови як державної випливає обов’язок державних службовців всіх рівнів та посадовців органів місцевого самоврядування володіти державною мовою та неодмінно використовувати її при виконанні службових функцій.

Отже, положення п. 2 статті 3 законопроекту, яку його автори  вважають ключовою, створює підґрунтя для нехтування державними службовцями і посадовими особами своїм конституційним обов’язком щодо імперативного застосування ними державної мови при здійсненні ними своїх офіційних повноважень. 8. Як визнають автори законопроекту, він ґрунтується не на засадах статті 10 Конституції України, яка є фундаментом державної мовної політики, а на визнанні пріоритету прав людини, зафіксованого у її статтях 3, 21 та 22. Таке протиставлення найнегативнішим чином позначається на якості законопроекту і робить його концептуально хибним. 

9. В законопроекті не враховано якісної відмінності статусу і функцій української мови як державної від інших мов, так чи інакше поширених на території України. Не враховано також і те, що термін ”регіональні або міноритарні мови”, відповідно до Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, застосовується не для визначення статусу цих мов, а лише для окреслення ареалу їх використання в межах держави.

10. Автори законопроекту проігнорували той факт, що мовна ситуація в Україні є результатом цілеспрямованого, насильного і штучного витіснення української мови з ужитку в багатьох сферах суспільного життя в окремих регіонах, і не передбачили заходів захисту щодо української  мови як державної в тих місцевостях, де вона менш поширена, відповідно до статті 3 Європейської Хартії.  

Узагальнений висновок

Законопроект Ківалова-Колесніченка “Про засади державної мовної політики” майже повністю відтворює проект закону “Про мови в Україні”, внесений на розгляд Верховної Ради України рік тому. Його автори внесли до законопроекту певні зміни, проте практично проігнорували принципові критичні зауваження щодо його концептуальної хибності і незбалансованості, висловлені як в “Оцінці та рекомендаціях Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин від 20 грудня 2010 року стосовно проекту закону “Про мови в Україні” (№ 1015-3), так і у  Висновку Венеціанської комісії щодо проекту закону “Про мови в Україні” від 30 березня 2011 року. Вилучення із законопроекту явно заполітизованих положень і відвертих виокремлень російської мови як такої, що заслуговує на пріоритетну підтримку, не змінили його спрямованості на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя  в більшості областей України.

Прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії.

В разі ухвалення і втілення у життя цього законопроекту ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України, будуть порушені засади конституційного ладу України, розпочнеться процес її федералізації, виникне серйозна загроза цілісності української держави.

Необхідно розробити концептуально інший, новий законопроект відповідно до Конституції України та принципів європейської мовної політики і практики із залученням фахівців, а не представників окремих політичних сил.

Координаційна  рада з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса

"Арест в 2003 году Михаила Ходорковского, руководителя компании ЮКОС, произошел как раз перед тем, как должна была осуществиться продажа контрольного пакета акций ЮКОСа компании "ExxonMobil". Достижению этой договоренности предшествовала встреча с Чейни (Cheney). Если бы "ExxonMobil" получил этот пакет, то он получил бы контроль над крупнейшим в мире коллективом геологов и инженеров, владеющих знаниями "абиотической" теории (утворення нафти, прим.LL) , необходимыми для глубокого бурения."

Нафта і газ - це відновлювальний ресурс. Хоч офіційні енциклопедії і заявляють про протилежне..

В осадових породах нафта абсорбується частково перетворюючись в бітуми та вугілля, хоча панують погляди про їх суто органічне походження. 

Так ось, те що нафта є під кристалічними щитами - було чи не найбільшою таємницею Росії стратегічного значення. Просто, коли державні таємниці несподівано розкриваються, то ніхто не кричить про це на весь світ. І ЗМІ тупо мовчать.

Тобто, російська нафта та газ - це викачування з нас коштів - нафтогазовий лохотрон.

Тобто, викачуючи нафту з земних глибин люди спричинюють нерівномірний обігрів земної поверхні із середини Землі. Та зменшують кількість "мастила" в якому "плавають" континенти, а це спричинює до збільшення сили тертя між земними товщами і відповідно ще більше виділення тепла..

Альтернативні джерела енергії, так як це подають зараз всім нам - це тупик цивілізації. Про прориви в Космос та інші виміри з такими джерелами енергії можуть мріяти лише дурні.

Тепер зрозуміло, наскільки далекі наші політики від передової людства?.. зокрема, як і ми всі...

Ось тоді й заявляються проповідники обраності та богообраності окремих осіб, народів, націй, країн, держав, рас...

одне людське угруповання захоплює частину простору де ЩОСЬ є, де цього щось БАГАТО так, що можна певний час (а то й здається вічно) жити за рахунок інших людських груп, заявивши на "нічийне" ЩОСЬ свої загарбницькі права...

Як і нічого не вирішують у нас всі ті, котрі при владі зараз, і про котрих ми щоденно чуємо та бачимо в ЗМІ. "Наші" легальні видимі політики - то лише жалюгідні маріонетки, чиї ролі розподілено із-за меж України...

американці абревіатурою СІА позначили свій центр, як сили початок: 

СІ (ЦІ) - сила

А - початок

(РО-СІ-Я або РА-СИ-Я - це РА початок сили, або РА СІЯючий)..

або закінчення РОСІА (саме так колись писалось - РОСІА), тобто на СІА закінчується Росія :)

а в Союзі СІА переіначили на ЦРУ як сру... щоб казавши ЦРУ ми наче матюкались..

Всі значимі політики на певних, навіть непідконтрольних Центрові, територіях повинні вписуватись своєю поведінкою в його, Центра, сценарії. І не тільки політики, а ВСІ суспільні люди творчих і нетворчих професій: поети, прозаїки, художники, музиканти, науковці, бізнесмени.. Або - тюрма, ганьба "від суспільства", ганебна чи якась несподівана та прикра "випадкова" смерть..

Міліція затримала дилерів, які продали представникам зека наркотики.

http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2010/07/01/21950 

Торговці наркотиками, у яких представники зека за дорученням головного зека придбали кокаїн, марихуану та інші наркотичні засоби, були затримані після купівлі. Про це повідомила прес-служба. Відповідно до повідомлення, закупівля наркотиків проводилася під негласним контролем правоохоронних органів. Нагадаємо, 1 липня, під час наради із представниками правоохоронних органів, зек продемонстрував їх незадовільну роботу за допомогою наркотиків, які були легко куплені в Інтернеті за його дорученням... А валити з гранатомета в центрі Одеси хто доручав ? Україна вже стала Чечнею, Московією чи Іраком ? Коли будинки підривати будуть ? Та дітей по школах валити ?

А ДЕ ШИРОКОМАСШТАБНІ ЗВІЛЬНЕННЯ М'ЯСНИКІВ В ПОГОНАХ ??? Чи курку яка несе золоті яйця не варто під ніж пускати ? Хто чим займається в Україні ?

Міліцейський бєспрєдел в Червонограді...  http://vgolos.com.ua/events/540.html

... Віталій Мокрій пише, що такі дії міліції і беркутівців – помста керівника Червоноградського міськвідділу міліції Мирослава Криштановича за те, що власник бару відмовився продавати наркотики та „палену” горілку...

 "Міліціонери вимагали продавати наркоту" 

http://gazeta.ua/articles/scandals-newspaper/_milicioneri-vimagali-prodavati-narkotu/393871

— Наша міліція чисто знахабніла. Мало того, що беруть побори, так прямо притисли, вимагають продавати наркоту і "палену" горілку. Ні страху, ні совісті...

Боротьба з наркоманією чи помста?   http://www.wz.lviv.ua/articles/97823 

Правоохоронці затримали червоноградського підприємця, який стверджував, що міліція продає... наркотики

Луганська міліція продає наркотики  http://ngo.donetsk.ua/news/luganska-miliciya-prodaie-narkotiki 

Працівник правоохоронних органів вирішив зайнятися, на його думку, досить прибутковим бізнесом, поширював трамадол луганчанам.

Как милиция продавала наркотики  

http://smi.liga.net/actual/2009-10-13/761663-kak-militsiya-prodavala-narkotiki.htm  

В Харькове разоблачили группировку, организованную офицерами главного управления областной милиции.

У Львові двоє міліціонерів продавали наркотики ув'язненим  

http://ntn.ua/uk/news/corruption/2011/09/12/6593 

Москаль: наркоторгівлю в Україні кришує МВС http://www.nso.org.ua/ua/mass-media/9093 

К примеру, Геннадий Москаль сделал заявление о том, что преступность в Украине растет колоссальными темпами – Могилев тут же поклялся, что это неправда. Более того, подал в суд на Москаля. Подал в суд, и… проиграл.

Мы берем тех «наркош», которые не имеют деньги, чтобы их «крышевали». Те, кто не находится под крышей милиции или мешает конкурентам – вот их всех берут сегодня по уголовному обвинению. 

- Но ОБНОНы превратились в основных сбытчиков наркотиков. То есть сырье, которое изымается, после решения суда уничтожается формально. А потом сырье идет на вторичный рынок. Такая же ситуация по торговле людьми. Приехал кто-то заниматься проституцией – значит, упакуют и «замордуют».

Но что – высшее руководство страны не знает, что к каждому начальника УВД доведена квота денежных средств, которые он должен ежегодно передавать в Министерство внутренних дел? Я не говорю, что они передаются лично Министру или Замминистру – там есть ответственные лица, кому их отдают. Понимаете?

Хто в Ужгороді кришує наркоторгівлю? http://ua-reporter.com/novosti/28565 

Всі члени виконкому були здивовані тим, що майже за півтора року наша міліція не виявила жодного випадку вживання молоддю наркотиків.

Хто в Криму кришує наркоторгівлю?  http://sna.in.ua/archives/2809 

По всій Україні міліція масово стоїть над наркоторгівлею. У рідкісних випадках їх можуть притягнути до відповідальності. Хоча як правило лише внаслідок “розборок” із іншими “держ”службовцями.

Депутати від ПРастів "кришують" наркоторгівлю, – Юлія Тимошенко (26 вересня 2007) 

http://zik.ua/ua/news/2007/09/26/92005

(Десь і по Києву була хороша інформація, потім знайду, але хто що має, по цій темі, скиньте я додам. Ніжинських борців з наркомафією додам в наступний блог, вони заслуговують більшої уваги)

Попри всі побрехеньки *владців пікетування розпочалось о 1.00 за київським часом..

Яко львівський літератор та імпресаріо-літагент поета Жоржа Дикого, а ще популяризатор творчості відомої української письменниці Галини Гордасевич (31.03.1935 - 11.03.2001) - я приймав участь майже в усіх Форумах від його започаткування у вже далекому 1994 р. Було за цей час багато всякого і різного, доброго і не дуже, але лишалось головним час, місце і сама подія.
З року в рік всі знали, що у вересні у Львові у палаці Мистецтв і на площі коло палацу Потоцького відбудеться Форум видавців з усієї України з одночасним залученням міжнародних колег і друзів. На початках це було надвидатною подією для України, тому що нічого подібного ще ніде не відбувалось: не просто ярмарок - а Форум! Головною ідеєю було творча і видавнича єдність в одному місці при одночасному долученні читацького загалу. Задум прекрасний і грандіозний, який не тільки набув реалізації, але і зберігся, а не зник, як багато-багато подібних прожектів.
Особисто я до цього часу дивуюсь і в захопленні від організатора всього цього дійства - пані Олександри Коваль. От де дійсно жіночка з левовою статурою і натурою, при тому вишукано елегантна і делікатна, а навіть надто стримана в спілкуванні. І то стільки років пройти таку кількість кроків поступу в українській книговидавничій справі - це викликає чималу повагу. Це вам не генерал армії за посадою в СБУ, а генералісімус над генералами видавництв за фактом!
Ви молодець, наш шановний генералісімус - Олександра Коваль! Ви справедливо заслужили це звання і сподіваюсь, що всі ми дружно підготуємо належне дійство відзначення цього статусу у процесі ювілейного 20-го Форуму видавців, який вже зовсім близько - через рік.
Щодо проминулого вже форуму, то скажу головне враження від нього, як процес стабілізації у свідомості учасників щодо впевненості у правильності нашої праці і дії: українська книговидавнича справа відбулася, зміцнилася і має значну потугу рухатись далі. Зовсім зникли нотки жебрацтва-меценатства і випрошування преференцій в держави, бо давно переконались в їх безрезультатності. Наші видавці беруть і роблять самі здавалось нездійсненні проекти, а письменники пишуть видатні і найвидатні твори з думкою про свого читача, про його душу і любов, а не про його гроші. Погодьтесь, що навіть найскандальніший Олесь Ульяненко писав не заради грошей свої надеротичні твори, а виключно заради правдивого відтворення життя. Його вже нема з нами, але гасло звучить: пиши правду, а не штампуй грошові підробки творчої халтури.
На мою особисту думку: головним принципом українського книговидавництва є не домінанта заробітчанства, а продукування виробів на збагачення духовності українського народу! Яку б українську книжку я не узяв до рук - і я відчуваю вкладену у ній любов автора і видавців до майбутнього читача, повагу, зацікавленість в почуттях читача від їх книги, а не суто в кількості грошей, які можна з нього витягнути "заманухою".
"Ми щиро любимо свого читача!" - таким було неписане гасло Форуму видавців у Львові завжди, як і тепер, хоч про нього не писали на плакатах, не говорили в промовах, не оголошували у ЗМІ, але воно звучало космічним резонансом в душі кожного, хто приймав участь у форумі. Щиро вдячний усім-усім за це!
Можна багато описувати власних вражень і можливо я це в подальшому спробую зробити, а наразі хочу подякувати всім, хто підходив до мого столика з книгами і приділив часточку своєї уваги, щось придбав або просто сказав кілька дружніх слів (недружніх не було!).
Моїм традиційним прощальним виразом стала фраза: "Радий був побачитись! Зустрінемось знову за рік на форумі!" Сподіваюсь, що і ви не проти нової зустрічі на Форуму видавців у Львові?

Богдан Гордасевич
20 вересня 2011 р.
м.Львів
 
Довідка

Форуму видавців у Львові (www.bookforum.ua)
Ідея створення Форуму видавців у Львові виникла в Олександри Коваль, майбутнього президента Форуму ще у 1994 році, і того ж року вона була втілена у життя. У вересні 1994 відбувся перший Форум.
Основним наповненням програми Форуму є літературні акції, презентації видавництв і авторів, літературні читання і автограф-сесії. Цьому сприяє не тільки поява великої кількості молодих українських поетів і прозаїків, а також зацікавлення літераторів із-за кордону.
1997 року в окрему частину програми Форуму виділився літературний фестиваль, який став дуже популярним серед молоді і щороку збирає все більші аудиторії слухачів і поціновувачів книжки. Найпопулярнішою його акцією є «Ніч поезії та музики non-stop».
Програма Форуму наповнена різноманітними акціями. У 1995-му році було визначено першого переможця конкурсу «Книга Форуму видавців». Цей конкурс є найпрестижнішою номінацію та однією з найважливіших подій Форуму.
Намагання організаторів Форуму залучити до ярмарки якомога більше іноземних видавництв і авторів дали свій результат — у 2006 році літературний фестиваль дістав право називатися міжнародним. Але і до цього його не оминали іноземні зірки в галузі літератури. Серед тих, хто брав участь в літературному фестивалі, були такі як: Інґо Шульце та Томас Бруссіґ (Німеччина), Мартін Полляк (Австрія), Міхал Вітковський та Мірослав Нагач (Польща), Марюс Івашкявічюс (Литва), Віктор Єрофєєв (Росія), Горан Петрович (Сербія), Манфред Хобот (Австрія), Алек Попов (Болгарія), Марсель Байєр (Німеччина), Катажина Ґрохоля (Польща), Ренато Баретич і Зоран Феріч (обидва — Хорватія), Андрій Хаданович (Білорусь). У 2004-му почесним гостем Форуму став Пауло Коельйо, один з найвідоміших письменників світу.
Закордонних гостей на Форум видавців запрошували також для проведення семінарів, дискусій, круглих столів. Серед них такі відомі діячі в сфері книговидання, як Ґжеґож Боґута, Ґжегож Маєрович, Анджей Хшановський, Крістоф Лінксю. В 2007 році почесним гостем Форуму видавців у Львові був Петер Вайдгаас, багаторічний директор найвідомішого у світі Франкфуртського міжнародного книжкового ярмарку (1975—2000).
У фестивалі традиційно беруть участь найвідоміші українські письменники: Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Віктор Неборак, Ірен Роздобудько, Світлана Поваляєва, Тарас Прохасько, Таня Малярчук, Лариса Денисенко, Юрій Покальчук, Наталка Сняданко, Сергій Жадан, Ірена Карпа та ін. На кожному Форумі також висвітлюється багато нових постатей української та іноземної літератури.
Важливим завдання Форуму є заохочення до книг молодого покоління. Так, з 2005 року організація почала проводити Конкурс дитячого читання і Всеукраїнський конкурс «Найкращий читач України». За весь час його існування, участь у ньому взяло близько 500 тисяч дітей з усіх областей України.
Іншою частиною програми підтримки читання в Україні, є проведення фестивалю «Книгоманія» (з 2005-го року). Вже чотири рази була проведена благодійна акція «Подаруй дитині книжку!», на яких було зібрано понад 60 тисяч примірників для дитячих будинків, інтернатів та сільських бібліотек. А також одна з найулюбленіших дитячих акцій — «Книжка від зірки», де відомі люди України зачитують уривки своїх улюблених книжок. Свою любов до книжки демонстрували такі відомі люди як Святослав Вакарчук, Сашко Положинський, Ані Лорак, Руслана, Фома, Віталій Кличко, Василь Вірастюк, Катерина Серебрянська, Ліка Роман, Вова зі Львова, Тарас Чубай та інші. (під "та інші" треба розуміти президентів України, міністрів та урядовців рівня КМД, голів міст, РДА та ОДА, і звичайно наши-ших улю-любленних депутатів усіх рівнів - Б.Г.)
Окремими заходами проводилися спеціалізовані дитячі книжкові ярмарки не лише у Львові, а й у Києві. Організація «Форум видавців» постійно намагається розширити межі і проводить низку акцій поза Львовом і безпосередньо поза самим Форумом. Такими акціями були «Територія свободи» (2003—2004 рр.) — письменницький тур по 10 містах України із збіркою «Нерви ланцюга. 25 есе про свободу»; ряд книжкових ярмарків серед яких виставка «Форум видавців у Верховній раді» (2006 р.), виставка «Форум видавців у Секретаріаті Президента» (2006 р.), книжковий ярмарок в «Галереї Лавра» (м. Київ, 2008 р.).