Хто для вас Олег Тягнибок?

Просто дуже сподобалося... Як побачив, вирішив, що треба поділитися. Як для мене - вершина думки Михайла Жванецького - це зміст радянської влади (до якої прагне зараз, на жаль, і український народ, якщо вірити цім всім виборам) - "Ой, вы приказали то, что мы хотим!!!".   Думаю, що варто це подивитися та подумати.

" Це совєтська влада нав'язувала абсолютних героїв лиходіїв, де ризиковано було ставити під сумнів найдрібнішу деталь біографії, й де незручні факти просто замовчувались". (Галя Койнаш, Перефарбований реалізм ).
http://maidan.org.ua/static/mai/1263933999.html
Якщо проаналізувати сучасну політичну ситуацію в Україні і прирівняти її до часу перед 1991 р., то складається враження, що люди, які були здатні організувати Українську Гельсінську Групу (1977), Культурологічний Клуб (1987), Українську Асоціацію Незалежної Творчої Інтелігенції (1987), студентську Громаду (1988) та принаймі десяток інших громадських груп, які потім активно залучилися до Народного Руху України (1989), зникли зі сцени і не залишили по собі жодних нащадків. На цей час припадає активізація сил не тільки за демократію, але й за висвітлення справжньої української історії, а не історії, яку писали на замовлення імперських кремлівських диктаторів.
З національною історією пов"язане і національне усвідомлення свого буття, своєї гідности, як члена світової спільноти. Імперська політика Москви не дарма забороняла не тільки історичні твори відомого історика М.Грушевського, але й саму згадку його імени. Таким чином "совєтські" українці виростали без історії, без пам"яті, без традицій, без самобутньої культури, а коли щось дозволяли, то хіба фольклор, бо ж його не могли заперечити навіть царські служаки.
Саме до прокинення нацолнальної свідомости можна віднести перепоховання В.Стуса, Ю.Литвина, О.Тихого 1989 р., які загинули в комуністичних концен-траційних таборах. Спрага до волі була настільки сильною, що люди втрачали страх, який панував в Україні від КПУ та її знаряддя КГБ.
Ідеали свободи й справедливости, які лунали з вуст В.Чорновола братів Б. і М. Горинів, С. Хмари, В.Мороза, Л. Лукяненка, С.Набоки, Осадчого та десяток інших, знаходили собі тисячі прихильників, про що й свідчила популярність НРУ. На жаль, ворогам національної незалежности вдалось розбити НРУ на різні партії. Завдяки активізації суспільства, яке підтримувало НРУ, був тріумфуючим результат референдуму за незалежну Україну! Здавалось, що воля припала багатьом до серця, але не була звернена увага на ворогів незалежности. Почалась не просвітянська праця щодо історичного минулого, не відновлювання українського друкованого слова, але боротьба за "керівну роль", а того, хто міг стати керівником нації вбили. Численні українські газети та різного роду "вісники" почали зникати, а на їхньому місці стали появлятися такі "українські" газети, як: ФактьІ, Кіевский телеграфь, Сегодня та десятки інших, мовляв, українською газети "не рентабельні"!
Результати розпаду другоїї "єдности" патріотичних сил ми отримали на виборах першого туру президентських виборів (17 січня), де "єдність" була цілковито "розпорошена". Саме результати виборів свідчать про те, що в Україні люди таки не знають історію. Коли б до всіх громадян України дійшла правда про Голодомо-ри в Україні 1922-23, 1932-33 та 1946 рр., коли б всі довідались скільки української людности було вивезено з України в концентраційні табори СССР, на різноманітні примусові праці, скільки загинуло молоді у безглуздій війні в Афґаністані, то Симоненко б отримав хіба свій голос та голос другої дружини (перша була б, певно, за когось іншого).
Початки усвідомлення українців себе нацією припадають під кінець існування московської імперії і саме на той час припадає зацікавленість у світі Україною.У Західній Европі та Північній Америці проходили різноманітні наукові конференції, на яких аналізували ситуацію в Україні в усіх аспектах. Отаким був і симпозіюм Гласність в Радянській Україні, яке відбулося в Йоркському університеті 28 січня - 1 лютого 1989 р. в м. Торонто в Канаді. В ньому взяли участь вперше на міжнародному симпозіюмі колишні совєтські дисиденти Д.Шумук, Й.Тереля, В.Романюк, П.Рубан. Серед доповідачів знайдемо ще й нині активних науковців та діячів, таких як: М.Жулинський, Ґ.Грабович. Т.Кузьо,П.Рубан, Л.Танюк та інші. 27 доповідей було поділено на Політика та Література і мистецтво.У симпозіюмі взяли участь професори Гарвардського Університету, університетів та інститутів Торонта, Бафало, Ленінграда, Оксфорда, Лондона, Москви, Сасексу, Шефільда, Вісконсин, Нью Йорка, Пенсильванії, Нью Джерсі та Києва. Всі доповіді були вміщені у книзі Романи M. Багрій під назвою ECHOES of GLASNOST in Soviet Ukraine (Captus University Pulications, Toronto 1989). Подібні симпозіюми, конференції відбувалися і в Німеччині, США, Франції та д.і. Вершиною зацікавлености Україною був час Помаранчевої революції. На жаль, так склалося, що у світі більше знали й писали про боротьбу за незалежність України, ніж в самій Україні.
Друковані видання українською, чи то про Україну в самій Україні, звужуються до накладу 500 - 1000 примірників на населення 50 мільйонів. За кордоном видали понад 70 томів Літопису УПА, а в Україні ще й досі тзв. "афґанці" користаються більшим визнанням, ніж борці за волю україни - воїни Української Повстанської Армії. В Україні про Шухевича, чи Бандеру, можна знайти інформацію переважно комуністичну, в якій героїв за незалежність обзивають фашистами, антисемітами, бандитами. Прикладом є заява П.Симоненка 30.05.2007 р. у ВР України, що генерал УПА Р. Шухевич два рази отримував з рук Гітлера Залізний хрест. Син Романа Шухевича оскаржив Симоненка за наклеп, а 14 січня 2010 р. Печерський районний суд м. Києва визнав інформацію "народного" депутата П.Симоненка такою, "що не відповідає правді і принижує честь і гідність" дітей генерала. Рішення суду зобов"язує Симоненка відкликати свою заяву у ВР України, де він її зробив. Оскільки ще не було чути про спростування Симоненком його брехливої інформації, то можна лише жаліти, що син Р.Шухевича не має можливости у ВР України назвати Симоненка прямим нащадком Ґебельса, оскільки методи брехні дуже нагадують цього фашистського ватажка.
Часом навіть інтелігентні люди обурюються, що С.Бандеру визнано Героєм України! Обуруються саме ті, хто ні слова правди не читав про борця за волю, який навітьб у далекому Мюнхені був небезпечним для імперії, бо ж він був символом для українців в боротьбі за незалежність.Він не був аґресором, але оборонцем рідних земель, своєї території, яку й обороняв проти окупантів. Тому не дивно, що спадкоємці тих, що вислали до Мюнхена вбити Бандеру, зараз готують резолюцію до Европейського парламенту. Слідуючи кремлівській логіці - якщо ми дали наказ когось вбити, то його не можна визнавати героєм!
Досі в Україні несказано ясно, що УПА боролася на УКРАЇНСЬКІЙ ЕТНІЧНІЙ ТЕРИТОРІЇ за НЕЗАЛЕЖНІСТЬ проти РІЗНИХ ОКУПАНТІВ! Недостатнє знання історії свого народу призводить до того, що навіть досвідчені науковці, журналісти, письменники допускаються помилок, шукаючи все винних серед своїх, а не серед окупантів.
До таких жертв, вважаю, належить і пані Г.Койнаш, яка часто пише цікаві статті і порушує наболілі питання, але часом не витримує "тискові" написаного антиукраїнського. У вище згаданій статті Перефарбований реалізм, пані Койнаш готова повірити всьому, що написав польський історик Мотика (Grzegorz Motyka: Ukrai?ska partyzantka 1942-1960 Warsawa, 2006), але не обізнана з відгуком-рецензією на цю книжку проф. Петра Потічного - учасника визвольних змагань. П. Потічний (рецензія опублікована в Українському журналі, Прага 2006, стор. 6) позитивно оцінює працю польського історика, який по науковому підходить до аналізу УПА, але, на жаль, не позбувся впливів деяких польських авторів, які про УПА писали різні пасквілі. Професор Потічний зазначає, що Мотика не витримав об"єктивности, коли говорить про трагічні вбивства поляків і українців - у поляків заменшує, в українців перебільшує.
Пані Койнаш наводить спогади про трагічне минуле 12- річного польського хлопця, який пережив удар від українців сокирою. Я ж знаю родину Ярослава Вайди, коли він 10-річний дивом врятувався, а його маму, 3 річного братика й 5 річну сестричку, 84 річного діда та інших 24-ох односельчан села Терка живцем спалили та розстріляли дальших 5 дідусів, а село зруйнували у липні 1946 р. солдати регулярної Польської армії. Польські історики не розслідують цю справу, незважаючи на те, що до суду подані і прізвища учасників частини цього війська.
Іншим документом про дії Армії Крайової, яку можна прирівняти до УПА, є книжка Петра Потічного (Павлокома 1941-1945: Історія села. Торонто-Львів 2001 р., 604 стор.), в якій ідеться про брутально розстріляних 366 мешканців Павлокоми відділами Армії Крайової 2-3 березня 1945 р.. У Павлокомі на пам"ять жертвам польський і український президенти минулого року відкрили меморіальний пам"ятник. Про інші злочини проти українців вже писав на сторінках Майдану Я.Стех і не тому, щоб домагатися якогось виправдання, покаяння, а задля того, щоб вбивства між цими двома сусідами більше ніколи не повторилися.
Тому нам слід знати добре свою історію і вчитися від німців і французів, як прощати один одному, а не як висувати звинувачення. Правда, слід завжди пам"ятати, що оборона не є тотожною з агресією, а українцям загарбання чужої території аж ніяк не закинеш! Вони обороняли батьківську землю. В Ізраїлі під сучасну пору проводять археологічні роскопки під арабською частиною міста Єрусалим, щоб довести, що це було місто заселене іюдеями у сиву давнину, а українцям імперські політики закидають, що вони боролися за своє визволення, за свою землю на власній території!
Пані Койнаш порушує багато проблем, але підхід до розгляду проблем не переконливий. Україна одинока країна у світі, де антидержавні організації на зразок Русского блоку, Родіна та інші вільно займаються діяльністю на розвалення країни, де безкарно спалюють державні символи, де знущаються з національних героїв, національної історії і мови, а пані Койнаш бачить небезпеку не в цих організаціях, але від організіції Свобода. Найбільша ж небезпека для всього українсьбкого суспільства приховується у потуранні антидержавних організацій, в першу чергу КПУ, яка настільки знахабніла, що хоче поставити іншому найбільшому катові України пам"ятник.
Дуже дивними і не зрозумілими звучать слова пані Койнаш: "те, що Ющенко та українські дипломати повторюють цифру жертв в 10 мільйонів, яка жодної критики не витримує, аніяк не сприяє відновленню правди. А як можна домагатися кримінальної відповідальності за заперечення акту геноциду української нації, коли навіть не всі дослідники вважають, що Голодомор підпадає під Конвенцію?"(Галя Койнаш, Перефарбований реалізм).Гадаю, що тут слід покликати на допомогу експерта-юриста Рафаєля Лемкіна Радянський геноцид в Україні, 1953 р. (Raphael Lemkin, 1900 - 1959), який фахово обґрунтував і науково довів, що Голодомор таки був Ґеноцидом українського народу (дивись також на Майдані: Сергій Грабовський: Голодомор, геноцид, істина: погляд третейського судді ( 22-11-2008 // // URLhttp://maidan.org.ua/static/mai/1227337113.htm: l Чому б не перекласти працю Р.Лемкіна на різні мови і поширити по світі, щоб світ на основі наукового й юридичного аналізу переконався про ґеноцид в Україні.
Під сучасну пору пору згадується 65 річниця звільнення в"язнів концтабору у Аушвіц і Ізраїль нагадує світові про Голокост. Ізраїль дбає про історичну пам"ять не тільки у себе, але й у світі, бо Голокост був великою трагедією його народу. Невже ж українці не здатні повчитися, що не "сусіди" Ізраїля визначили, чи Голокост був, але самі євреї це довели, а саму назву Голокост євреї завдячують Лекмкіну, який був визнаним міжнародним авторитетом! "Науковців" кремлів-ського зразка згадувати лише тоді, коли треба вказати, як не слід "досліджувати".
Євреї встановили число 6 мільйонів загиблих під час Голокосту і за сумніви щодо цього карають законом. А статистика щодо жертв Голодомору вже давно почала встановлюватися неукраїнцями - Дж.Мейсом та Р.Конквестом, недавно підтверджена на основі архівних досліджень СБУ і зараз дивно читати з під пера українки, що "цифра 10 мільйонів критики не витримує", а що 20 мільйонів "критику" витримає!"? Тут доречно нагадати, що у США 22.01.2010 на каналі Fox TV у програмі Revolutionary Holocaust Glenn Beck Program on Holodomor була згадана цифра понад десять мільйонів загиблих від голоду, а загальна кількість жертв комуністичної диктатури оцінено на 70 мільйонів! Ведучий програми Ґлен Бек зазначив, що про Голокост справедливо вже знає цілий світ, український Геноцид голодом тоталітарний комуністичний режим хотів замовчати і заперечити, що йому десятками років вдавалося!
Український суд, який недавно визнав злочинців Голодомору, повинен стати лише початком для повного очищення України від злочинців, які за податкові гроші "трансплянтують" катові України ніс. Якщо ж нема довіри до своїх суддів, то на сьогодні існує европейський суд, який здатний незалежно розглянути злочини проти людства колишніх союзників А.Гітлера. А то часом вийде так, як у справі Дем"янюка, коли тих, хто надавав накази сторожам та солдатам, суд звільнить, а перед суд поставлять сторожів складів, в яких зберігалося збіжжя, мовляв, вони винні в Голодоморі.
Вище згадана стаття Галі Койнаш дуже переймається правдою, бо мовляв досить було комуністичної брехні. Але ж правда є лише одна, а саме та, що українці боролися на своїх етнічних землях, що українці ніколи не зазіхали на чужу територію, на чужу історію, на чужу мову, на чуже добро, а правди ніде діти, ще й досі не мають правди щодо національного складу ВР України!
Брак знань минулого перешкоджає українцям будувати майбутнє! Словаки за коротший час незалежности стали цивілізованою европейською країною, до них можна зарахувати і балтійські та азійські республіки, але головним у цих країнах було знання свого минулого, яке й допомагає їм будувати майбутнє.
Сусіди України самі визначають, хто є героями їхнього минуло і сучасного, а деякі українці хочуть, щоб їхніх героїв вибирали чужинці.
За 18 років був час стати дорослим, а якщо не вистачило часу, то слід записатись на додаткові курси! У світі освіти запроваджена практика здавати іспити на другий і третій раз, а українці на перший раз, так виглядає, не зуміли скласти іспит, щоб стати дорослими.
Може слід пригадати ідеали, за які постраждали десятки мільйонів українців за час імперського поневолення, а в цьому допоміжним стануть знання свого минулого, без якого не побудувати майбутнього. А.Айнштайн (в Україні його пишуть Ейнштейн), казав, що "Доброта, краса та правда були тими ідеалами, які освітлювали мій життєвий шлях і увесь час надавали мені нову сміливість зустрічати життя бадьоро".
Можливо перед виборами президента спогад на ідеали українців 20-річної давности допоможе зробити правильний вибір!

Йосиф Сірка, Торонто

Коментрар Богдана Гордасевича: сказано багато актуального, навіть начебто прогресивного і розумного, проте я не маю бажання вступати у дискусію, бо у мене є одне запитання до автора: якщо ви так любите Україну і переживаєте за неї, то чого ви сидите досі в Торонто за океаном в Канаді, а не перебрались до рідної батьківщини? Чи не тому, що любити на безпечній відстані вигідніше, аніж перебуваючи безпосередньо у вирі подій непростого українського життя?
Скажу відверто: якщо до 24 серпня 1991 р. всіх емігрантів з України я рахував мучениками, яких злочинний комуністичний тоталітарний режим позбавив батьківщини через загрозу арештів і смерті, то після вказаної дати незалежності України я всіх подібних емігрантів-"патріотів", які не повернулись на постійне життя (постійне, а не гостювання!) - я їх всіх вважаю зрадниками батьківщини в повному розумінні цього слова. Якщо цю образу "зрадників батьківщини" українські емігранти незаслужено мали від радянської влади періоду СРСР, то від часу утворення Соборної Самостійної Української Держави всі ці емігранти набули значення зрадників у повному об'ємі цього поняття.  Все. Крапка. І не вчить нас жити, боягузи.
Одразу зазначу, що не вважаю такими зрадниками тих емігрантів, які свідомо виїхали з України просто жити в іншій частині світу назавжди - це нормальне право кожної вільної людини обирати собі краще місце для життя. Я ніколи не дорікну нашим емігрантам-заробітчанам, яких біда погнала по світах. Ні навіть митцям та спортсменам, що виїхали в пошуках більших достатків і слави.
Але я органічно гидую всіма тими українськими лжепатріотами,  що "жити не можуть без неньки-України, бо безмежно її люблять", але виключно на відстані з далекого-далека, перебуваючи у благополуччі життя інших країн світу. Це все одно, що кохати бідну гарну сироту, а жити в шлюбі з гидкою богачкою, бо не хочеться тягару обов'язків та праці спільно з коханою підніматись з біди.
Все. Геть у небуття емігрантське сміття, зрадники і боягузи, радники-порадники - не вам нас судити-обсуджувати і осуджувати! Ми без миршавих розберемось в Україні, хто чого вартий? Це і через вас ми у такому багні злиднів і розвалу, бо ви пробалакали Україну замість розбудовувати її державність спільно з громадою краю! Гірше того: я маю багато доказів, що українська еміграція значною мірою профінансувала теперішнє антиукраїнське кодло комуно-кедебіської номенклатури в Україні, збагативши його своїми " яко пожертвами на розбудову неньки-України", але то потребує окремої праці, а мені шкода витрачати її на доведення речей, яких вже не змінити. Просто я стверджую однозначно одразу висновок: вся існуюча українська націоналістична еміграція після 24  серпня 1991 р.  заслуговує тільки на одне - бути забутою без жодних ноток вдячності в Україні, а навіть навпаки з осадом огиди, як щодо справді зрадників і нікчем. А хіба це не так? Доведіть.

Львів-Рясне   

Це - інформація про подію, анонсовану тут і тут.

Фотозвіт мій

Фотозвіт блогера RD

Відео, де підприємці Донбасу проклинають Януковича.

Відео "Дармоїди". Народна ода депутатам

Ще одне відео з мітингу

Людей було багато, але замало, як для акції з такого питання та такої категорії громадян. Трохи більше 10 тисяч було напевне.

Учасники були з усіх регіонів. Київ представляли протестувальники з більш, ніж 30 базарів.

Основною вимогою було і залишається зняття з розгляду законопроекту Податкового кодексу №7101-1 імені Азарова-Тігіпка та початок розробки іншого кодексу з нуля й на інших засадах.

Влада  запропонувала переговори та спробувала знову застосувати тактику колупання в деталях свого антипідприємницького проекту. Мітинг це категорично не сприйняв. На нараді координаторів Асамблеї ГО малого та середнього бізнесу за участі представників профспілки «Моноліт» та ГР «Відсіч» було ухвалено, що на переговорах можна вести мову тільки про зняття законопроекту з розгляду. Після цього до «переговорної команди» було відряджено делегата від цих зборів з дорученням наполягати на такій позиції, а в разі, якщо інші делегати будуть погоджуватися на дискусію по окремих статтях законопроекту - демонстративно покинути засідання. Нажаль, демарш довелося застосувати.

Наприкінці мітингу нардеп Ксенія Ляпіна, одна з «адвокатів» підприємців, говорила, що імовірність скасування законопроекту №7101-1 уже є, а коли на переговорах мова йде про якісь нюанси кодексу, то це – мова про нюанси вже не проекту № 7101-1, а майбутнього кодексу. Але, оскільки в той же час проект постанови Ляпіної про зняття з розгляду законопроекту № 7101-1 ВР відмовилася навіть реєструвати, то особисто в мене виникають серйозні побоювання, що ми тут маємо справу з черговою тактикою влади, спрямованою на те, щоб «кинути» народ.

Щодо другого читання є дві чутки. Законопроект або буде винесено на друге читання 16 листопада, або його прийматимуть постатейно протягом кількох днів.

Мітинг тривав до сутінків. Після його завершення у сквері біля ВР залишилося кілька наметів від різних регіонів та  організацій.

В різних містах України 4 листопада також відбулися страйки та мітинги підприємців.

Акція – безстрокова, триватиме до досягнення перемоги. День наступного масового мітингу буде визначатися спеціально після консультацій між структурами підприємницького аткиву.

ІНФОРМАЦІЙНА ЛЕТЮЧКА №1 від Громадянського руху "Відсіч"

Для чого ми сьогодні зібралися під Верховною Радою

(прочитав – передай іншому)

 

Сьогоднішня всеукраїнська акція є важливим етапом нашої боротьби.

Якби не хвиля акцій протесту, яка прокотилася всією Україною, цей Податковий кодекс давно б вже прийняли (недаремно вони вже проголосували його у першому читанні). Якби вони знали, що ми 4 листопада не вийдемо, то вже б сьогодні Податковий кодекс був проголосований.

Якби їм було чхати на наші протести, вони б не намагалися в останній момент вносити косметичні поправки й пом’якшувати деякі положення Податкового кодексу.

Про те, що вони все ж бояться сьогоднішньої акції, свідчить той факт, що по всіх ринках Києва і по багатьох регіональних ринках напередодні сьогоднішньої акції ходили підіслані провокатори, які говорили підприємцям, що виходити немає сенсу, бо 4 листопада голосуватися Податковий кодекс не буде, брехали, що акція протесту переноситься на 16 листопада, що акція скасовується, що поїздка на Київ відміняється і т.д.

Наша присутність тут – не просто протест. В нас є конкретні вимоги. Група народних депутатів подала на реєстрацію проект Постанови Верховної Ради, яка передбачає накладення мораторію на прийняття Податкового  кодексу і розробку нового кодексу за участі фахівців, підприємців та громадськості, а не політиків.

Однак ті, в чиїх руках перебуває контроль над Верховною Радою, відмовились навіть зареєструвати проект Постанови. Вони не хочуть виносити цю постанову на голосування, оскільки бояться, що громадяни побачать, хто саме проголосував проти її прийняття. Тому сьогодні ми маємо вимагати реєстрації Постанови про мораторій на прийняття Податкового кодексу та розгортати подальшу боротьбу, аби наступного разу нас було тут набагато більше.

 

Громадянський рух „Відсіч” (0667266387, 0993058732, 0634373916)

 

Повідомлення ЗМІ, знайдені в Інтернеті на даний момент:

http://sprotiv.org/2010/11/04/bilya-verxovno%D1%97-radi-rozpochalasya-bezstrokova-nametova-akciya-protestu-proti-podatkovogo-kodeksu-fotoreportazh/

http://tsn.ua/ukrayina/tisyachi-mitinguvalnikiv-vlashtuvali-pid-verhovnoyu-radoyu-den-gnivu.html

http://ua3.proua.com/news/2010/11/04/100528.html

http://www.unian.net/ukr/news/news-404649.html

http://infoporn.org.ua/2010/11/04/verhovna_rada_proty_narodu_hto_vygraye__zapytuyut%27_pdpryyemc_foto

http://www.kavkazcenter.com/ukr/content/2010/11/04/16319.shtml

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2210587.html?page=1&x=1#relatedInfoContainer

http://svetiteni.com.ua/ru/newsitem/1962/

http://kharkovnews.info/news/n16359

http://gazeta.ua/index.php?id=360064

http://mignews.com.ua/ru/articles/49222.html

http://tvi.ua/ua/watch/author/?prog=44  треба вибрати 4 число

http://tsn.ua/video/video-novini/?page=1&media_id=387872&items=25986&type=0

http://www.youtube.com/watch?v=-iA79ivnj2w&feature=player_embedded

http://www.24tv.com.ua/news/1/1/57288

http://delo.ua/biznes/ukraina/ukrainu-ohvatila-obcshenacionalnaja-akcija-protesta-147277/

http://www.vsenovosti.in.ua/index.php?q=news/116570

Пам’ятник учасникам антибільшовицького повстання буде відкрито о 12.00 7 листопада 2010р. в центрі села Легедзине Тальнівського району Черкаської області.

Ідея гідно вшанувати земляків належить легедзинській громаді, зокрема Сергію і Валерію Афанасьєвим, правнукам учасника повстання Івана Калениковича Павленка, та директору заповідника “Трипільська культура” Владиславу Чабанюку. Скульптор – заслужений художник України Микола Теліженко. Пам’ятник зроблено з інкерманського вапняка, його розмір – 100 см на 100 см і на 250 см, вага – 5 т.

Повстання почалося в Легедзиному 10 листопада 1920 р., на храмове свято. Проти котовців збройно виступили також хлібороби сіл Вишнополя, Косенівки, Зеленькова, Кам’янечого, Рогів і Тальянки. Під час повстання, яке закінчилось поразкою, загинуло близько 100 селян.

Пам’ятник встановлено до 90-ліття з дня виступу проти московської комуни.

Закликаємо всіх небайдужих гідно вшанувати пам’ять борців за волю України!

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр” --- [email protected]

З 11 по 14 листопада у Києві відбудеться тринадцятий міжнародний книжковий виставка-ярмарок

                            «Медвін: Книжковий світ 2010»

              (вул. Фізкультурна, 1, експоцентр «Спортивний»)

11 листопада о 12.00 годині видавництво "Навчальна книга - Богдан" запрошує на

        презентацію книги для дітей  англійської письменниці

                Джаклін Вілсон «Історія Трейсі Бікер»

       


          


           На вказаній презентації відбудеться акція "Одягни Трейсі!"

Кожен охочий зможе придбати картонну ляльку Трейсі та модну одежину для неї

          
 

Мистецька Агенція  «Арт-Вертеп» запрошує до співпраці в регіонах:

офіційних представників, журналістів, фотографів, дизайнерів, керівників проектів до редакції порталу ARTVERTEP.COM:  керівників напрямків, адміністраторів, фотографів, журналістів, дизайнерів, блоґерів

Резюме, запитання, пропозиції тощо надсилайте:

[email protected]

МА «Арт-Вертеп» представляє:

4 листопада, 16:00 в Краєзнавчому відділі дніпропетровської обласної бібліотеки (пр. Карла Маркса, 18)відбудеться Презентація книги «Остапа Загачівського Спогади штрафняка».

• 5 листопада, 18:00. У рамках «Підмогильний-Фест» в Музеї „Літературне Придніпров`яуперше в Дніпрі Олександр Ірванець! Підскарбій Бу-Ба-Бу, поет, драматург, прозаїк
• 13 листопада, м. Дніпродзержинськ (укр. назва Кам‘янське). Етно-Ф`южн Вечорниці від гурту «Вертеп»: «Назад у минуле або BackinUSSR» детальніше:  «Вертеп» в «ТОРБІ!». Запрошуємо в подорож з Дніпра від «Білокнижника»
• 13 листопада, 20:00.Легендарні джазові музикантиОлександр Любченко та Михайло Кримов в Дніпропетровську. Вартість квитків: 70 - 90 грн
• 19листопада, 20:00. Великий Концерт гурту Вертеп в Дніпропетровську!Вартість квитків: 50 –60 грн.
• 27 листопада, 20:00.В рамках туру Україною. Гурт Flёur. Нова ювілейна программа „Найкращі пісні”. Вартість квитків: 100-120 грн
• 02 грудня, 20:00.Легенда росіійської рок-музики Інна Желанная.
• 03 грудня, 20:00. Людмила та Михайло Кримови з новою програмою
• 11 грудня, 19:00.Концерт гурту ДахаБраха в Дніпропетровську!

[ Читати далі ]

   Регионы чем и могут похвалится так это способностью поджимать хвост и менять позицию - в 2006-м по всей Украине катались с акцией "Нато нет",а в 2010-м садили за акции протестов против натовских учений своих вчерашних союзников - ПСПУ.    Будет-ли принят закон "о языках" и будет-ли в дальнейшем строится их политика на "советском" прошлом?    Это процент убыли (или прибыли) населения на 1000 человек по Украине. Или иными словами - из 1000 избирателей на Львовщине (где их нелюбят) останется 998 через 5 лет, а в Донецке (где их любят) - на 1000 человек останется 992 человека. Дисбаланс в 6 человек... На миллионые регионы это повлияет вообще впечатлюще - население Донеччины сократится на 40 тысяч человек за год - или около 200 тысяч за пять лет (минус 200 к голосов), тогда как Львовщины сократится на 6 тысяч за год, или на 30 к за 5 лет... Дисбаланс в 170 тысяч человек! Это карта рождаемости - Донбасс практически не отличается рождаемостью, тогда как Львовщина держит одно из первых мест. Всё это приведёт к увеличению динамики смертности на Донбассе (тоесть фактически вымирание уже старого населения). П.С. Донецк уже не город-миллионник - он перешагнул черту в 1млн, и теперь население составляет 984 тысячи (к сожаление на этой черте уже стоят и Одесса с Днепром - 1млн 10тыс и 1млн 16тыс). Средний возраст населения на Востоке вышше чем на Западе - это говорит о большой динамике старения (учитывая низкую рождаемость). По части населения до 15 лет (в процентном соотношении) Львовщина показывает 160 на тысячу, тогда как Донеччина 130 на тысячу - с каждым годом этот отрыв увеличивается. На Донеччине на 1-го молодого человека приходится уже 2 пенсионера... Тогда как на Львовщине на 3-х молодых людей приходится 4 пенсионера. Пенсионеры на Западе живут дольше чем на Востоке. Через 20 лет территория Донбасса превратится в дотационный регион - фактически 1 работоспособный будет тянуть 2-х пенсионеров. АЛЬТЕРНАТИВЫ НЕТ. При таких условиях Партия Регионов сменит свою идеологию с "просоветской" на "пробандеровскую" - молодёжь на Западе будет более серьёзной силой, нежели на Востоке.

Тільки-но на каналі "Культура" подивилась кадри знищення цим літом кінотеатру імені Довженка...

Це повна версія фільму кінорежисера, сценариста Юрія Іванова «Пам’яті кінотеатру ім. Олександра Довженка».

Прем’єра скороченої версії стрічки відбулася 24 жовтня в київському Будинку кіно. Повну ж версію фільму про те, як влітку цього року поспіхом, у дві зміни, відбулося знищення першого кінозалу Києва - показали сьогодні. 

Знищення кінотеатру відбувалося не один рік: певний час залишене напризволяще приміщення орендував нічний клуб «Шамбала», потім з’явився надпис, що кінотеатр перебуває на реконструкції (!!!!!!!!!!!), а вже тепер на місці зруйнованого кінотеатру планують збудувати ще один розважально-торгівельний комплекс — про все це розповідають герої фільму «Пам’яті кінотеатру ім. Олександра Довженка».

 http://www.day.kiev.ua/315015 

...бо комусь закортіло побудувати тут прибутковий черговий торгівельно-розважальний центр...

А ім'я ж Одександра Довженка відоме у світі... А тут - сплюндрували...

Чого заслуговують ті, хто робить таке з нашим містом, з нашою культурою, з нашим спадком?

 

Коли Тігіпко радився, в Молдавії оголосили виходной.У Сергія Тігіпка така сильна харізма, що його біг-борди не клеять, а кладуть штукатуркой.

Коли Тігіпко заходить в Кабмін, він правіряє в охраніків дрес-код.

На Сергія Тігіпко було совершено 267 покушєній. Всі вони зафіксовані на Байковом кладовищі.

Януковіч памітив шо кали Тігіпко стоїть у ніво за спіной, рукі самі поднімаються вгору і здаються.

Сергій Тігіпко такий сильний, що може буть одночасно і у власті і в апазиції.

Людміла Гурчєнко однажди поцеловала Сергія Тігіпко і помолодєла на 10 лет.

Кали Тігіпко смотріть фільми ужасів, там нікого не убівають.

У сомалійських піратів в каюті висить плакат Сергія Тігіпко.Чак Норіс поетому баїться приїхать в Україну!!!

Сергій Тігіпко може за 1 мінуту написати 3 податкових кодекса і 2 бюджета.

Британській учоні памітили, шо кали па телевізору показують Сергія Тігіпко в країні увелічуються надої молока, рождаємость і зменшуються сердечно-сосудістиє заболєванія.

Павел Глоба перед тим як дєлать прогнози, всегда звонить Сергію Тгігіпко

Однажди на дєнь рождєнія Тігіпко, Мадонна і Леді Гага посварилися хто буде перший вітать імєниника. До сіх пор не размавляють друг с другом.

Партію «Сильна Україна» Сергій Тігіпко зареєстрував сілой мислі!Гривні на яких стаїть подпісь Тігіпка, не мнуться і не горять!

Синяк у Путіна, ви вже поняли откуда взявся??

Арнольд Шварцнегер баїться зафоловити Тігіпко в твітері!!

Сергій Тігіпко прінімає «Таміфлю» вмєсто аскорбінок

Каждоє напісаноє слово «Тігіпко» укорачіваєт жизнь на цілу сутку!!!

Сергій Тігіпко настільки сильний, шо іногда аж сам дивується: Чому імєно Україна???

Однажди Віталій Клічко наступив Тігіпко на ногу... І 3 года не виходив на рінг.

Машина в яку сідає Сергій Тігіпко, автоматічєскі стає бронірованой

В армії Тігіпко служив сапьором і однажди ашибся аж 9 разів

Кажде участіє Тігіпко в засіданні Кабміну, зменшує інфляцію в країні на 0,1%.

У Сергія Тігіпко така сильна сила волі, шо він уже 2 года не прінімаєт Растішку!

В школі Сергія Тігіпко ніколи не викликали к доскє. Учітєля самі приносили доску до нього

Піджак Сергія Тігіпко поднімают одначасно 10 домохазяєк, а стірають єго в доменой пєчі.

Слова гімну «Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці» передбачили народження Сергія Тігіпко!

Сергій Тігіпко спить с откритимі глазамі!

Однажди із-за пробок Сергій Тігіпко опаздивал на работу. Так в Днепропетровску зявилося мєтро.

Сергій Тігіпко за раз зїдає 2 пражиткових мінімума і кампот!Сергій Тігіпко ніколи не плаче.Даже кали пропав його любімий мішка Тєдді

Сергій Тігіпко за обєдений перерив встигає передивиться всю Санта Барбару.

Ніл Армстронг палетів на Луну бо задолжав був Сергію Тігіпко.

Сергій Тіігіпко всегда поступається слабшим. Імено тому Януковіч стал прєзідентом.

Україна ніколи не забуде Сергія Тігіпко, за те, що він зрабив її сильною!

http://newzz.in.ua/newzz/1148852845-sergij-tigipko-za-raz-zyidaye-2-prazhitkovix-minimuma-i-kampot.html