Хто дурень в Україні найвищого рівня?
- 15.03.20, 14:21
Єдине, що поширюю російськомовне - Пояркова, який чудово володіє українською, але це вдало звучить саме російськомовною версією.
7
Про співтовариство
Співтовариство має на меті подавати матеріали з важливими знаннями для думаючих людей. Все має бути українською мовою за рідкісними винятками цитування в оригіналі.Шукати в архіві
Топ учасників
Хто є Денис Шмигаль
- 12.03.20, 13:29
Шмигаль Денис Анатолійович: біографія, досьє і компромат
Біографія
Шмигаль Денис Анатолійович народився 15 жовтня 1975 року у Львові.
Сім'я
У шлюбі. Дружина: Шмигаль Катерина Анатоліївна. Разом з нею Денис виховує двох дочок: Анну і Софію.
Освіта
У 1997 році Денис Шмигаль отримав червоний диплом інженера-економіста в Державному університеті «Львівська політехніка».
У 2003 році Денису присвоєно науковий ступінь кандидата економічних наук. Аспірантуру проходив в Інституті регіональних досліджень НАН України, тематика дисертації пов'язана з регіональною економікою та розміщенням продуктивних сил.
Також Шмигаль проходив навчання та спеціалізовані курси за кордоном.
Кар'єра і бізнес
Денис Шмигаль у 1994 році працював менеджером в ТОВ «О'кей».
У 1995 році зайняв посаду бухгалтера у відділі неторгових операцій валютного управління АК «Электронбанк».
З 1997 по 2003 рік Денис працював бухгалтером у ВАТ «Львівський автобусний завод», провідним бухгалтером в ЗАТ «З-Торговий завод», головним бухгалтером, директором з фінансів ТОВ «ЛА ДІС».
У 2003 році Шмигаль став начальником фінансового відділу в ЗАТ «Львівський автобусний завод». Дуже швидко Денис зайняв крісло начальника відділу управління фінансами та економічного аналізу. Але і на цій посаді він не затримався, ставши директором з економіко-стратегічного розвитку.
У 2005 році Денис Шмигаль знову змінює напрямок роботи і займає посаду заступника гендиректора ТОВ «ЛА ДИС».
З 2006 по 2008 рік працює директором з економіки в ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест».
У 2008 році Денис стає гендиректором ТОВ «РОСАНИНВЕСТ».
У 2009 року займає посаду помічника голови Львівської облдержадміністрації відділу забезпечення діяльності керівництва апарату. Пізніше став виконуючим обов'язки начальника головного управління економіки ОДА.
Також в цьому році Денис Шмигаль очолив головне управління економіки Львівської ОДА (з 2010 року цей орган був перейменований в «головне управління економіки та інвестицій»).
У 2011 році керував громадською організацією «Інститут регіонального розвитку».
У 2012 році був начальником головного управління економіки та промислової політики Львівської облдержадміністрації.
З 2013 по 2014 рік обіймав посаду директора економічного розвитку, інвестицій, торгівлі та промисловості Львівської облдержадміністрації.
У 2014 році Шмигаль Денис Анатолійович був помічником-консультантом нардепа України, заступником начальника головного управління Міністерства доходів Львівської області. Намагався пройти у Верховну Раду по мажоритарці (121-й округ у Львівській області, але невдало.
З 2015 по 2017 рік був радником президента, віце-президентом, генеральним директором, членом Наглядової ради в ТОВ ТПК «Львівхолод».
З 2017 по 2018 рік працював заступником гендиректора з соціальних питань у ПАТ «ДТЕК Західенерго».
З 2018 по 2019 рік обіймав крісло директора ДТЕК Бурштинська ТЕС (власність Ріната Ахметова) був виконуючим обов'язки гендиректора з соціальних питань ПАТ «ДТЕК Західенерго».
У червні 2019 року Денис Шмигаль став одним з 3 кандидатів на посаду голови Львівської ОДА.
1 серпня 2019 року Шмигаль був призначений главою Івано-Франківської облдержадміністрації.
4 лютого прем'єр-міністр Олексій Гончарук запропонував зробити Дениса Шмигаля новим міністром громад і розвитку територій, а також віце-прем'єром. Народні депутати проголосували "За". Екс-губернатор замінив Олену Бабак, яку відправили у відставку.
4 березня 2020 року Дениса Шмигаля призначили прем'єр-міністром України замість Олексія Гончарука.
Компромат і чутки
Як стверджують ЗМІ, Денис Шмигаль потрапив у список посадових осіб, які повинні були опублікувати люстраційні декларації та заяви, але проігнорували норми закону. На той момент Денис обіймав посаду заступника начальника Головного управління Міністерства доходів у Львівській області.
У свій час, бізнесмен дуже подобався Віктору Януковичу. Так у 2012 році екс-президент України вніс Дениса Шмигаля до списку “еліти нації”.
У січні 2018 року Денис Шмигаль став директором найбільшого в регіоні виробника електроенергії — Бурштинської ТЕС, яка належить холдингу Ріната Ахметова. Підприємство розташоване в Івано-Франківській області.
Як з'ясували ЗМІ, під час роботи на теплоелектростанції Ахметова, Денис Шмигаль не дуже дбав про життя українців. За словами джерел:
"Шмигаль просував проект на користь ДТЕК, який би сильно збільшив звалища золи і проти якого виступали селяни і жителі міста Галич, оскільки він міг забруднити землю і воду".
Журналісти повідомляють, що колишній губернатор спирався на двох митних "баронів". А саме: "львів'янина Сергія Бадяка на прізвисько "Дипломат" і чернівчанина Іллі Павлюка".
За даними ЗМІ, Ілля Павлюк тісно співпрацює з президентом Володимиром Зеленським і навіть "контролює декілька десятків депутатів Ради". Їх так і називають: "група Павлюка".
"Цікаво, що ця група, за даними наших джерел, співпрацює з Ахметовим з питань ренти на залізну руду. І, як кажуть, в натягнутих відносинах з Коломойським. Що корелює з "ахметовським" бекграундом нового міністра", — зазначають аналітики.
6
Готуємося до свята Побоїща поміж бандформувань
- 09.03.20, 14:40
1 Травня 1941 року, парад, незручна правда для Росії – відео доказ
60 887
9957
1 травня 1941 року. Парад на “Краснай площяді”, Москва.
Так, очі вас не обманюють – це високопоставлені офіцери Рейху на пропагандистському параді своїх союзників з червоно-фашистського СРСР.
А перед цим:
– з щоденника Геббельса: “Росіяни (СРСР) поставляють нам навіть більше, ніж ми хочемо мати. Сталін не шкодує зусиль, щоб подобатися нам. У нього, мабуть, достатньо причин для цього”
– “Выписка из решения Политбюро ЦК ВКП(б)”: ПЗЗ/176, 03.06.41г
1. Разрешить Наркомвнешторгу из особых запасов произвести поставку в
Германию во исполнение договора: – меди 6 000 тонн, никеля 1 500 тонн,
олова 500 тонн, молибдена 500 тонн, вольфрама 500 тонн
2. Разрешить УГР выдать Наркомвнешторгу 300 тонн молибден-концентрата с
содержанием металла 51 % в обмен на ферромолибден по коэффициенту
содержания. “Пост. СНК № 1461-532сс. 3/VI-41г” (Прим.11*)
– Сталін 28.09.1939р.: “Если Германия попадет в тяжелое положение, то она может быть уверена, что советский народ придет Германии на помощь и не допустит, чтобы Германию задушили. Советский Союз заинтересован в сильной Германии и не допустит, чтобы Германию повергли на землю” (Прим.8*)
– Літвінов: “…Германия занимает первое место в советском экспорте…” (Прим.9*)
А росіян (та інші національності на жаль) кидали потім тисячами тон у атаку бездумно не шкодуючи.
А потім були концтабори сталіна втрати немислимі.
Жертвами війни й окупації в Європі стали:
– СРСР – понад 27 мільйонів осіб; (40% усіх жертв);
-Польща – 6 мільйонів;
-Югославія – 1,7 мільйонів;
– Франція – понад 600 тисяч осіб;
– Греція – понад 400 тисяч осіб;
– Нідерланди – 200 тисяч чоловік;
-Бельгія – 8 тисяч осіб;
– Албанія – понад 7,5 тисяч осіб;
– Люксембург – 5 тисяч осіб.
У боротьбі проти Німеччини і Японії загинуло 360 тисяч англійців, понад 400 тисяч американців, понад 40 тисяч австралійців і новозеландців, понад 30 тисяч канадців.
8
Зеленський ч. 2
- 08.03.20, 16:06
– Я був у Вашому штабі в ніч, коли Ви виграли. Ви сказали тоді, що Ваша перемога – приклад для всього пострадянського простору. Взагалі Ваше існування – це провокація для Путіна? Він повинен боятися, що такий президент може з'явитися і в Росії?
– Запитайте у нього. Вони відмовилися показувати серіал «Слуга народу». Причому так смішно: показали перші кілька серій, потім зняли з ефіру.
Росія – дуже велика країна, і без економічних ривків та з урахуванням європейської санкційної політики чи ізоляції дуже складно зберегти високий рівень життя населення. Тому будь-які ось такі речі, які є в сусідніх країнах, можуть зацікавити їхнє населення. Вони побачать: а ось так приходять інші люди. Дуже ліберальні. Так, у нас страйки. У нас люди спокійно виходять на вулицю. Вони незадоволені всім. Не там люк поставив – будемо страйкувати. Але це не означає, що всі вони радикальні. Вони просто дуже-дуже-дуже вільні. Але, на жаль, у нас у країні сильна політична боротьба, чимало страйків проплачуються. Тобто, якщо подивитися на реальність у нас на вулицях, я вважаю, що в принципі все спокійно. Люди мають право говорити. І в цьому – суть демократії.
Є складнощі. Іноді неприємно від того, що говорять, неприємно від того, що тобі кричать, але це демократія. Ти повинен вибрати, як ти живеш: ти йдеш демократичним шляхом, і там є плюси й мінуси, або тоталітарним, але там теж є плюси й мінуси. Але з того, що відбувається у світі, – всі тоталітарні режими закінчують однаково.
– А в Росії тоталітарний режим?
– Я вважаю, що вони живуть у конструкції Радянського Союзу. Наші дідусі, бабусі жили в Радянському Союзі, там були певні плюси, але що стосується свободи слова, свободи мислення, ліберальних цінностей, закритості Радянського Союзу від зовнішнього світу – це безумовні мінуси. Тому я вважаю, що модель Російської Федерації саме така. Але це їхнє право, право народу. Народ обирає керівника країни, народ обирає модель. Та якщо народу не подобається, він обирає іншого. А якщо люди не можуть вибрати іншого, то відбувається те, що у нас було – Майдан. У всьому світі абсолютно однакові кроки.
– Тільки там Майдан буде більш кривавий, ніж тут.
– Я нікому в принципі не бажаю, щоб люди гинули. Але ми повинні точно розуміти, що це – пружина. Якщо ви закручуєте, закручуєте, закручуєте, вона точно лусне. Питання – коли.
– Тією силою, яка Вас привела до влади в Україні, було невдоволення, Росії потрібен свій Зеленський. Таке може статися там – таке саме почуття політичного невдоволення тощо?
– Звісно, у них обов'язково з'явиться новий президент. Звісно, це станеться. Який це буде президент, я не знаю. Мене більше цікавить, що в нашій країні відбувається. Нам важливі відносини з Росією та з іншими сусідами. Тобто зі Сполученими Штатами Америки у нас дуже хороші відносини, але США далеко. Так завжди: коли ти живеш у будинку, ти перш за все, думаєш, як у тебе з цим сусідом, як із ним жити, як говорити. У вас там товарообіг, у вас там відносини економічні. Багато всього, ми поруч, а поруч завжди має бути спокій і взаємна повага.
– Хотіли запитати трохи про Вас. Питання-кліше: чим відрізняється Президент Зеленський від Президента Голобородька в реальному житті?
– В кіно було легше. Там було пару годин, а тут – п’ять років.
– Чим реальне президентство відрізняється від фіктивного?
– Дуже все схоже. Дуже схоже, справді. Проблем більше, вони катастрофічні. Проблеми ж не виникають сьогодні, і їх треба вирішувати. Проблеми виникли багато років тому. Коли ми здобули незалежність, ми ще тоді повинні були вибрати собі модель, як жити. Це дуже важливо було – модель: з ким дружимо, на яких умовах, куди йдемо – до Європи... Потрібно було точно визначитися, і це найбільша проблема. Тому багато економічних процесів – вони стагнували, тобто вони сьогодні кожного дня прориваються, вибачте, як прищ у 18-річного. Ти не знаєш, де, коли саме, як він з'явиться. Ти просто бігаєш, як на кораблі: всюди діри, і ти руками й ногами закриваєш це. Це те, в чому ми зараз живемо. Ми закриваємо діри.
– Майже як корабель, що тоне?
– Але ми не тонемо. Ми не корабель, що тоне, але ми закриваємо діри. Тому коли мені кажуть: «Яка стратегія?», я кажу: «Хлопці, зачекайте, буде стратегія. Ми закінчимо війну, і ми діри повинні залатати».
А воно так не працює. Ти приходиш на шахти, заводи. Я ж ногами ходжу, мені було цікаво подивитися, починаючи з того, як люди харчуються, які зарплати отримують, у чому вони працюють... Я загалом про державні підприємства кажу. Багато комерційних підприємств європейського, найвищого рівня – вони вже перебудувалися, модернізувалися і так далі. Але Україна – велика держава, у якій економіка була заточена на радянську економічну модель, тому багато відносин було зав'язано тільки на країни колишнього Радянського Союзу, зокрема Росію. Тому коли у нас почалася війна, блокада економічних відносин з Росією, деякі підприємства справді потрапили в ситуацію стагнації. За незалежність ми не зробили незалежним виробництво, економіку, промисловість. Нічого цього не було зроблено. І сьогодні ми пожинаємо плоди того, що було. Звісно, потроху перелаштовуємося. Ось вам приклад – земельна реформа. Ми почали земельну реформу, яку 30 років ніхто не чіпав. Вона повинна була відбутися 30 років тому – і все. Ліберальний ринок землі – це те, що повинно було бути. Ми й так серйозні експортери з сільськогосподарського виробництва, промисловості, а так були б уже на найвищому рівні. І тут були б і українські фірми, і західні. Це тільки зараз з'являється.
– Про Ваш стиль управління. Ви на самому початку сказали, що хочете залишитися людиною, і, живучи в цих реаліях, – це складно чи Ви відчуваєте, що треба боротися з цим?
– Звичайно ж, складно. Але звикаєш, правда.
– Ну, це ж, напевно, приємно. Кнопку там – каву принеси.
– Взагалі ні. Я спокійний. Дуже часто відчиняю двері й кажу: дайте мені каву, будь ласка.
– А Ваша родина як?
– Це складно. Їм дуже складно. Їм не подобається моя робота.
– Але розуміють? Чи не зовсім?
– Хто як. Дружина розуміє, допомагає. А дружина була неготова, вона непублічна людина й не любить публічність в принципі. При тому що вона прекрасно виступає на публіці, загалом їй подобається коло її спілкування. Це її прекрасний світ людей, з якими вона пов'язана роботою, проектами, це сім’я. А тут дуже багато уваги. Я звик у минулій професії до величезної уваги, і я спокійно до цього ставлюся. Доньці не подобається охорона. Вона у віці, коли людина максимально вільна.
– Скільки їй років?
– 16.
– Так, це жах.
– Це вік, коли людина найбільш вільна, як правило. Я в її віці взагалі був нігілістом. Все заперечував, все, все не так.
– Вона навчилася якось ховатися, втікати?
– Це неможливо, вона (охорона. – Ред.) всіх знаходить. Тому дочці просто по-людськи дискомфортно. А от син дуже щасливий. Це правда. Син щасливий. Він каже: мій батько – Президент.
– А скільки йому років?
– Йому сім виповнилося. Він дуже-дуже смішний. Вчора було дуже смішно. Я прийшов додому, він сидів з мамою. Вони жартують, жартують. Гумор, він взагалі рятує. І я проходив і запитав: «А чому мене ніхто не зустрічає?» Чую по телевізору свій голос, було моє звернення. І вони мені кажуть: «Не заважай, ми Президента слухаємо».
Так, багато уваги, мало свободи. Є речі, які просто чомусь стали незручними. Їм незручно, тому що ми могли дозволити собі будь-який ресторан, поїхати в будь-яку країну, на будь-якому автомобілі тощо. Зараз це незручно. Я Президент. В Україні, м’яко кажучи, не всім добре. І, з одного боку, тобі треба трохи відпочити. А з іншого – ти розумієш, що не можеш якось так відпочивати, тому що комусь зараз погано. Якісь дуже складні моральні моменти з'явилися, які мене трансформували.
– А якщо зараз декілька запитань поставити на найбільш неулюблену тему?
– Будь ласка, ставте. До речі, вони не неулюблені, а я справді в деяких темах просто не розумію, як допомогти журналістам. Не розумію до кінця. Є речі державні. Коли мине п’ять років, я із задоволенням з Вами поспілкуюся і розповім про багато речей, які я просто не можу собі зараз дозволити. Є державна таємниця.
– Була хоч якась користь з цього галасу щодо імпічменту (Президента США Дональда Трампа. – Ред.) для України чи для Вас особисто? Чи це все негатив?
– Я справді вважаю, що те, що про Україну багато говорять, – це добре. І завдяки цій історії про Україну дуже багато говорили. Але питання, звісно, в якому ракурсі. Вся ця історія починається з замороженої військової допомоги. Президент США вже чітко сказав, що коли він говорив про корупцію, він казав про попередню владу. Мені це було важливо не тому, що попередня влада корумпована чи десь у них були гріхи. Не тому.
Я дуже хотів перегорнути цю сторінку, тому що це несправедливо – говорити про Україну, що вона вся корумпована. Корупція є скрізь. Ми боремося, але був «совок» багато років. Ми визнаємо це. Але я дуже хотів переламати ось цей момент. Мені здається, люди трохи почали бачити, що Україна інша, Україна змінюється.
– Хоча Помпео (Державний секретар США Майк Помпео. – Ред.) приїжджав і за два дні казав, що американцям начхати на Україну. Це теж, напевно, неприємно, коли він таке говорить.
– Дуже неприємно.
– На ваших зустрічах з ним інший меседж?
– Абсолютно. Ми відверто говорили. Він сказав, що його не так зрозуміли. Я не свідок ситуації, що там було емоційно. У житті буває все. Знову ж таки, це все слова. А потрібні вчинки. І Сполучені Штати нас підтримують. Я хочу, щоб вони ще більше підтримували. І я вважаю, що Україна з високо піднятою головою пройшла цю історію. Ми дуже правильно вийшли з неї, тому я впевнений, що ця ситуація повинна вплинути на зміцнення відносин зі США.
– Після всієї цієї історії є таке відчуття, що самі Штати трохи бояться чіпати українську тему, тому що так багато галасу щодо імпічменту? У Вас є таке відчуття?
– У мене немає такого відчуття. Ми говорили про те, що у нас повинна бути там зустріч. У нас була одна зустріч з Президентом Трампом. Мав бути мій великий візит до Вашингтона. Мені сказали, що він готується. Мені дуже важко сприймати «він готується», тому що я людина чітких термінів. Наші дипломати з американськими дипломатами обговорюють це питання. Почекаємо. Але я хочу, щоб у нас була результативна зустріч.
– Може, тоді краще почекати до виборів, і тоді ви знатимете, хто буде президентом ще на чотири роки?
– Ні, мені здається, це не залежить від виборів. Я тут дуже вдячний США: у них дві партії нас підтримують. Вони підтримують Україну. Сьогодні відносини між Америкою й Україною настільки публічні, що якщо буде якась зміна в цих відносинах – це однозначно всі побачать. І це важливо.
Всі меседжі від США, починаючи від президента, партій, сенаторів, республіканців, демократів – від усіх – проукраїнські. Вони справді кажуть про допомогу, про збільшення військової підтримки. Тому я дуже задоволений, що стільки уваги до України.
– У мене останнє запитання про Трампа. Ось Ви в цьому транскрипті, який...
– Надрукували.
– Так, я впевнений, що Ви не були дуже раді, що вони його надрукували. Ви говорили, що Ви багато чого навчилися у Трампа. Це справді так було, чи Ви зробили такий комплімент? Ви дійсно бачили в ньому якийсь образ, що не кар'єрний політик може виграти вибори?
– Я просто бачив його політичну кампанію. Це справді був приклад і послання... Методи ж у всіх різні, тому що різна ментальність, різні країни й різні люди. Мені було легко, тому що я відкритий. Я не намагався грати іншу людину. Мені добре залишатися собою й говорити те, що я думаю. Але він справді для мене – приклад того, що можна неформатно перемагати формати. От і все. І ми справді дивилися те, що робила команда Трампа. Я не знаю його команду. Але я вважаю, що ми крутіші. Тому що ми знайшли нові, цілком нові напрямки у виборчому ключі. З нами ніхто не міг впоратися. Наш план був щоденний. Не було так: завтра ми робимо це, післязавтра – це. Ми так не працювали. Наш план був зовсім інший: кожен день ми б'ємо в іншу сторону. Де нас не чекають.
– А Вам здається, що це була особлива українська ситуація – без політичного досвіду стати Президентом, чи в інших країнах це теж застосовують? Можливо, буде корисно.
– Я впевнений, що в багатьох країнах це може зіграти. Особливо в країнах, де є втома. Така, знаєте, як білка в колесі. Тобто людина біжить-біжить, а немає куди вийти. Вона біжить, змінюються люди у владі, а вона біжить. Тому в таких країнах, де політики багатолітні, з великими фінансовими ресурсами, де люди шукають хоч якийсь ковток повітря, там такий формат повинен спрацювати. Але потрібно знайти таку людину.
– У Вашому шоу ви багато критикували політику. Ви відчуваєте більше, скажімо так, жалості?
– До політиків?
– Так-так, саме зараз.
– Ніякого жалю. Але я, намагаючись привести максимально нових людей, розумів, що без досвідчених людей неможливо керувати державою. Але ці досвідчені люди – вони, як правило, на середніх ланках. Такі бюрократи, які знають, куди бігти, що робити, кому нести папірець. Але у мене було відчуття, що все починається з Президента. Справді, Президент сам не може змінити країну, але він може дати приклад. Уряд – він хороший, відмінний, поганий, сильний, слабкий. Депутати – вони різні, їх дуже багато, але вони всі, навіть якщо у них є погані якості, дивляться на Президента. Вони дивляться: а він бере хабар? Ні. І вже навіть та людина, яка брала, – їй складніше. Може, бере вже менше. Мені здається, це дуже важливо для таких країн, як Україна та інші, – ти все не зробиш, але зміниться тренд. Я вважаю, що ми змінили загальний тренд.
Раніше була купка з 10 політиків, і люди постійно думали: цей або цей. Не знаю, за кого. Але тут дали тисячу гривень, побіжимо за цього. Я на прикладі показав, що з'являтимуться інші люди, з іншим настроєм. Буде дуже багато помилок. Нас будуть трясти з усіх боків.
– А роль олігархів в Україні вже зрозуміли: просто просити грошей у них, вішати, стріляти?
– Ну, ми не можемо, згідно з законом, вішати й стріляти. Це шлях. Ми вибираємо: або тоталітарний, або демократичний. Але якщо вибрали демократичний, то, звісно, вішати не можна. Хоча іноді дуже хочеться. Чому? Тому що так швидше.
Ми обираємо закон. Ми концептуально творимо демократичну державу, і для всіх повинні бути однакові правила, один закон. Але роль, якщо ви вже використали це слово, – то дуже хочеться, щоб ролі у них були не головні, а, як у кіно, епізодичні. Зі свого боку, вони розуміють, що я не злодій, і починають по-іншому поводитися.
– А новий будинок Ахметова, який він купував у Франції, бачили?
– Я бачив, звісно.
– Вам здається, це доречно, коли на Донбасі війна?
– Звісно, недоречно. Вони дуже багато тут заробили за ці роки. І тому держава повинна зробити все, щоб вони купували все не там, а тут. Щоб вони ці гроші витрачали на лікарні, швидкі допомоги, дороги. Хтось із європейців мені якось сказав: ми бачили, Ви, мовляв, олігархові дали завдання. Тому фонду, де власник олігарх, ми дали завдання придбати 200 «швидких».
Я кажу: в іншому разі це буде куплено десь не в нашій країні. Ми йдемо за законом. А мені потрібно, щоб зараз купувалися швидкі допомоги – немає в бюджеті цих грошей. Але вони розуміють: якщо тут буде війна, якщо тут влада крастиме, то їхні відносини з владою будуть такі ж, як і раніше. Вони впливатимуть на політичну еліту, а якщо буде війна, то все, що їм належить у цій країні, дорівнюватиме нулю. Вартість їхніх активів дорівнюватиме нулю. Тому вони повинні допомагати – не порушуючи закон. А ми повинні зробити все, щоб вони не виводили гроші зараз і щоб їм було вигідно повернути в країну те, що виведено раніше.
– Тобто щоб це було вигідно, а не якийсь наказ: ви купите швидкі допомоги, або... Ну, як Путін робив зі своїми олігархами. Вони не впливають на політику.
– Вони не повинні впливати на політику – це окрема історія. Знову ж таки, просто стукнути кулаком – так не працює. Працює або за законом, або ми з вами говорили як. Ми намагаємося жити за законом. Це дуже важливо. Зараз це може сприйматися як слабкість, але в підсумку люди повинні зрозуміти, що правила стали інші.
– Щодо Коломойського, оскільки багато про нього говорили, про те, що у Вас близькі стосунки, він багато отримав, коли ви стали Президентом… Які у Вас зараз з ним стосунки? Він очікує чого-небудь від Вас?
– Ні, нічого.
– Тобто він не дзвонить, не питає нічого?
– Ні. Всі знають моє ставлення: я нікого нікуди не влаштовую. Ні на які державні підприємства. У мене є декілька людей, які зі мною працюють. Вони мої друзі, ми вчилися на юридичному факультеті або давно дружимо, я довіряю цим людям, але вони не мають стосунку до будь-яких підприємств і бюджетів. Мій товариш Андрій Єрмак – він став керівником Офісу, і я його знав 10 років до того. Моя помічниця Маша була моєю помічницею, коли я керував і каналом, і Студією «Квартал 95». У мене є п’ять людей, з якими я пройшов певний життєвий шлях.
– Історія з Богданом (екс-керівник Офісу Президента Андрій Богдан. – Ред.) якось пов'язана з Коломойським?
– Я не хотів би коментувати цю історію, тому що ми з Андрієм пройшли досить довгий шлях. У мене не було з ним відносин до політики. Ми пройшли всю виборчу кампанію, і потім – доволі велику кількість місяців роботи разом. Це трохи про інше, це про людські відносини.
Короткий коментар окремо біля дверей.
– Ви відправили міністра чи вона сама хотіла до них (у Нові Санжари)?
– Я їй сказав, що це була б гарна ідея. Вона сама вирішувала, але я запропонував.
1
Зеленськи ч. 1
- 08.03.20, 15:57
Інтерв’ю Президента України Володимира Зеленського The Guardian
8 березня 2020 року - 09:00
– Як Вам у цьому офісі?
– Усі ці роки людям у цих кабінетах було доволі комфортно. Я відчуваю страшний дискомфорт, але законодавчо у нас у країні так усе прописано, що ремонт я тут зробити не можу, тому що за законом – це історична пам'ятка і я нічого тут не можу змінити. Дуже хочу переїхати звідси, але ми сьогодні не можемо витрачати державні гроші на це. У нас складна ситуація – і війна, й економічні проблеми. Тому я не можу витрачати державні гроші, щоб переїхати в іншу будівлю. Я багато часу цьому приділив. Ви з цього почали, і для мене це – болюче питання. А переїхати просто в будь-яке приміщення мені не дозволяє охорона. Я й так «порізав» кортеж. У нас там було по 12-20 машин, зараз ми їздимо на трьох…
– Скромно.
– Дуже скромно, та й то люди обурюються, хоча ми нічого не перекриваємо.
– А вони чекали велосипед.
– Вони чекали велосипед, але мені не дозволяють. Чому? Тому що охорона відповідає за мою безпеку, і ця відповідальність врегульована законодавством. Тобто вони несуть кримінальну відповідальність, якщо зі мною, не дай боже, щось трапиться. Тож поки без велосипедів. Ну, це поки. Думаю, ми все-таки наведемо лад, щоб усі ми могли їздити на велосипеді.
– Після Brexit ми вирішили робити такий Europe Week – про майбутнє Європи, майбутнє Євросоюзу, і ми дуже хотіли, щоб це було не тільки про Євросоюз, а й про Європу в цілому. І ми останні 10 років багато працювали в Україні й дуже раді, що Ви знайшли для нас час.
– Дякую, навзаєм.
– Спочатку, напевно, таке просте питання: це взагалі реалістично – говорити про вступ України до Євросоюзу в якомусь осяжному майбутньому?
– А чи за адресою це питання поставлене? Україна зі свого боку показала це (бажання) й на законодавчому рівні, і по-людськи. Україна завжди відстоювала європейські цінності та вибір – це напрямок вступу у Європейський Союз. Ми підписали угоду з ЄС, підписали безвіз. Хоча там є і плюси, і мінуси. З одного боку, безвіз – круто, ми вільні, вільні українці. Ми такі ж, з європейською ментальністю – їздимо, куди хочемо. І це в якихось моментах, у питаннях транспорту стало дешевше, на ринок зайшли лоукости, ми відкриваємося. Я за все, що ліберально – шкода, у мене тільки дві руки, я підняв би чотири. Я за повну ліберальність у всьому. Але, з іншого боку, ми бачимо трудову міграцію. Назвати це мінусом з точки зору безвізу, напевно, теж буде несправедливо, це все-таки наша проблема, державна. Тому що ми не створили конкурентніші умови, не даємо заробітку, не даємо таке робоче місце, таку захищеність. І люди обирають альтернативу.
В принципі, у кожної держави є плюси, тому що кожна людина, яка мігрує, – вона ж не хоче їхати. Тут її батьківщина, тут поховані її рідні, тут її сім'я. Дуже часто трудова міграція – не назавжди. Тобто вони їдуть, попрацювали й повертаються. Є дискомфорт з економічної точки зору: вони знімають квартири, живуть по декілька людей, адже так буде дешевше. Економлять, щоб заробити якісь гроші й привезти додому.
Наші люди виживають, як можуть. Кожна людина бажає жити краще. Держава повинна давати можливість. Раз люди їдуть, значить, ми поки не дали. Тому я завжди говорив, що головна цінність для мене – це людина. Вкладати гроші потрібно в людину.
– Щодо вступу. Я пам'ятаю, що у 2013 році, коли підписали цю Угоду, в Росії постійно говорили: вас у Європі не чекають, ми вас любимо, а вони не хочуть вас. Є в цьому якась правда?
– Я вважаю, що це не так. Принаймні багато європейських лідерів це підтверджують – словами, допомогою, підтримкою тощо. Але справа не в моїй особистій думці, а в думці людей. А люди у слова не дуже вірять. Точніше, вони вірять словам якийсь час. А потім починають дивитися на вчинки. Тому, звичайно ж, мені хочеться, щоб ця парадигма стала реальністю. Бо якщо Україну не будуть, умовно, 20 років брати до Європейського Союзу, не будуть бачити рівноправним членом, якщо то буде затяжний, довгий період, люди самі по собі будуть розвертатися, тому що вони розчаровуватимуться…
– Розвертатися на схід?
– Ні, вони всередині розвертаються. Дивіться, це – Росія, сусід. У багатьох – родинні зв'язки. Я вважаю, що за тих, у кого родичі в Росії, хто живе у прикордонних областях і має дружні, професійні зв’язки, – за них потрібно боротися. Їх дуже легко може «хитати» будь-яка інформаційна війна. Тому їм потрібно дати впевненість у тому, що Європейський Союз чекає Україну. Навіть не так – Європейський Союз хоче бачити Україну – найбільшу за територією країну у Європі.
– За словами європейських лідерів – вони дають зрозуміти, що вони чекають?
– Вони кажуть прямо, що вони чекають. Але, я ж кажу, питання часу. Час іде, тікає. Я ніколи не приховував свого дуже простого, неполітичного меседжу, який я давав європейцям на саміті ЄС у Києві. Я говорив, що найбільш справедливо – це коли є список. Не вимога «зроби – візьмемо», а список для всіх країн, які хочуть бути членом Європейського Союзу. Верховенство права, демонополізація, людське життя в основі, рівність, свобода – всі принципи повинні бути виписані для будь-якої країни, щоб вона могла бути членом Європейського Союзу, якщо вона хоче.
Якщо ви почали про тему Brexit, то я вважаю, що Європейський Союз – це як ми з вами: компанія зібралася за столом добре провести вечір, і якщо хтось не хоче сидіти за столом, він обов'язково зіпсує свято. Або йому зіпсують. Це не означає, що він поганий. У нього інший погляд. А є люди, які стоять під дверима і дзвонять вам у двері, стукають, а ви їм через вічко кажете: «Так-так, ми вас чекаємо, приходьте наступного разу». Свята минають, а вони все стукають.
– А британці розбивають скло.
– Ні, ні. Британці – це якраз той випадок, коли вони сиділи за столом і побачили для себе інший напрямок. Це їхній вибір. Тому як людина ліберальна я вважаю, що Європейський Союз буде дуже сильним, коли в ньому будуть всі країни, які хочуть бути в ньому. Тому вхід туди повинен бути принциповим і простим. І вихід звідти – теж. Але ніхто не повинен відчувати дискомфорту. Тоді цей Союз буде найміцнішим у світі. Тоді за цим столом не буде зайвих. Тоді за цим столом знайдуть крісло навіть для найменшої країни… Ти можеш бути великою країною, а можеш бути дуже маленькою, яка в потрібний момент своїми мізками, своєю енергією обов'язково допомагає зміцнити будь-який союз. Тобто все залежить від якості людей. Ось таким має бути ставлення.
– Напевно, дві найголовніші політичні фігури у Європі – це Макрон і Меркель. Вам вдалося знайти спільну мову з ними, дружні, людські відносини?
– У нас дуже непогані відносини, це правда. Вони зосереджені на пріоритетному завданні для України – це мир, припинення війни, повернення територій, повернення наших людей, точніше – повернення людей, я маю на увазі полонених, потім – повернення територій. Ми об'єднані цією метою. Це, до речі, той приклад союзу, який об'єднано однією метою. Тому що без мети люди не об'єднуються – має бути вигідно всім.
Я вважаю, що припинення війни в Україні вигідне всім. Україні – перш за все. У нас гинуть люди, але ніхто не знає, що може бути потім, якщо Україна не витримає. Ніхто не знає, що буде, яка буде міграція, що буде далі. Де будуть розпади, де ще у Європі буде сепаратизм. Україна – це приклад всім.
– Поки що ми чуємо, що Макрон каже, що Росію треба зрозуміти.
– Він як Президент Французької Республіки турбується про свою країну і свій народ. І про конкретні економічні сплески й проблеми, які є в них. І він їх вирішує. Те, що я бачу з його риторики, – він хоче деякі чи багато з проблем закрити шляхом теплих відносин з Російською Федерацією. Це дипломатичні розмови. Насправді ж не можна вирішувати тільки якесь одне питання. Ми щиро вдячні, що Президент Франції підтримує нас за допомогою санкцій, але тут не вийде грати на два фронти, тому що ці речі взаємопов'язані.
– А Меркель це розуміє більше?
– Судячи з риторики фрау Меркель, з її вчинків, мені здається, – так. Загалом це справа кожного лідера. Тут складно залізти комусь у голову або порадити щось. Я просто завжди вважав, що якщо люди об'єднані метою, об'єднані проблемою, то всім потрібно рухатися визначеними етапами. Нам усім потрібен однозначний діалог з Росією, тому що жодна війна ще не закінчилася добре. Є у нас і такі політики, які багато кричать, кажуть: «Завтра в бій ідемо. Зайдемо на Донбас. Зайдемо до Криму. Повернемо нашу землю». Ми дуже хочемо повернути, але сотні тисяч людей можуть загинути. Може, мільйони. Може бути повномасштабна війна. Тому це – шлях вікінгів. Ми вже давно живемо в зовсім іншому, сучасному світі.
– А як тоді повернути території?
– Діалог. Потрібно робити все, щоб ми могли повернути їх без жертв або мінімізуючи жертви. Для кого це все у підсумку? Надра, землі? Для кого ми все це робимо? Для людей. Який сенс, щоб загинули мільйони людей, але ми повернули території. Який? Повернемо, будемо цьому дуже радіти, а потім будемо мільйон людей ховати. Що первинне?
Є така дитяча загадка: що було раніше – курка чи яйце? Одні у нас кричать – яйце, а інші кричать – курка. А насправді питання не в цьому. Ми не повинні вибирати, яким чином завдати удару, яким чином атакувати. Це неправильно. Якщо на нас нападуть, якщо продовжуватиметься ескалація, звичайно, ми будемо відповідати. Жорстко відповідати. У нас сильна армія, ми дуже підросли за останні роки. Я вважаю, що у нас одна з найсильніших армій у Європі. І це, до речі, всі засвідчують: європейські, американські військові експерти. Тому... Але потрібно спробувати без війни.
– Ми мали на увазі, що на іншому боці столу переговорів посадити Володимира Путіна. Наскільки можна домовлятися саме з такою людиною?
– Це дуже складно. Дуже. Та хай там як, ми повернули 111 людей з вересня. Я не кажу, що ми зробили прорив. Але. Три роки не було Нормандського формату. Ситуація була заморожена абсолютно. Через три роки ми домоглися зустрічі – зараз повернули 111 людей. Ми сіли за стіл переговорів. Знаєте, кажуть: «йде як по маслу»? Але тут «масла» взагалі немає. Все йде жорстко, важко, з серйозними шорсткостями. Але воно рухається вперед. Коли ти бачиш, що руху вперед немає, тоді потрібно вибирати іншу стратегію.
– Але з того, що ми бачили, – конфлікт триває, минулого тижня були сплески насильства. Так, обмін полоненими – це важливо. Я знаю, що для Вас це особливо важливо. Що стосується інших питань, наприклад, можливих виборів тощо, чи вважаєте Ви, що шляхом переговорів можете переконати Путіна, що це потрібно робити?
– По-перше, ми слідуємо Мінським домовленостям. Але коли дуже багато років це практично не працювало, то моє ставлення було дуже просте – і я це підкреслював у діалозі, тому що до цього не були готові лідери Німеччини і Франції, – я говорив, що треба бути трошки flexible. Окей, ідемо за «Мінськом» – це договір, який об’єднує нас за цим столом. Але давайте трохи flexible, трохи. Ну не працює це. Давайте шукати шляхи вирішення.
Звичайно, їм складно було на початку нашої зустрічі, вони говорили «ні, є «Мінськ», і давайте за ним іти й так далі».
Нам треба прийти до цієї філософії. Вона нікого не утискає. Вона просто говорить про те, що якщо двері замкнені, спробуй знайти інші двері, а не розбивай ці. Просто спробуй. Вода ж точить камінь, вода завжди знаходить тріщину. Я відчуваю себе, Україну – водою. Ми шукаємо ці «тріщинки», щоб просто вирватися з цього. Ось тому, коли ми говоримо про вибори, моє завдання – щоб країна відчувала себе єдиною державою й одним народом. Тому я пропонував зробити все, щоб місцеві вибори були одночасно по всій Україні. Але це не означає, що я поспішаю або ще щось. Я хочу, щоб усі йшли на вибори, розуміючи, що ми – одна країна. А не ось у тому районі в нас вибори в жовтні, в цьому – у грудні, якщо вийде. Це моє бачення.
Що стосується виборів, то всі в «Нормандії» дуже зосереджені на тому, що повинні бути вибори, а потім – передати кордони. Та головне – бажання. Я взагалі вважаю: давайте питання виборів і кордону поки приберемо. Що нам важливо? Щоб там не було людей зі зброєю. Нам усім це важливо. Як тільки не буде людей зі зброєю – припиниться стрілянина. Але будь-який такий крок прив'язується весь час у розмові до «Мінська» і до виборів, які там прописані до контролю над кордоном. Я кажу: давайте зробимо цей крок. Терміново, просто терміново. Виведемо всі війська. Всі. Вони кажуть: так у «Мінську» написано, що спочатку це, потім – це. Я кажу: неважливо. У «Мінську» написані пункти. Але якщо ми з вами трохи їх попереставляємо місцями, що від цього буде? Нічого.
– Мета Путіна на цих переговорах – якісь національно-стратегічні інтереси Росії чи просто зруйнувати Україну? Він взагалі надійний партнер?
– Я не відчуваю його як партнера. Мабуть, партнером Україна з Росією зможе бути, і я дійсно хотів би бути свідком цього не через 100 років. Я хотів би це побачити. Тому що я впевнений, що більшість росіян не хоче, щоб була війна. Розумію, що через інформаційну хвилю, яка йде в Російській Федерації, відсоток людей, налаштованих антиукраїнськи, зростає. Але є покоління, яке народилося вже у 90-х роках, коли Україна та всі республіки Радянського Союзу стали незалежними країнами. Ці люди взагалі не розуміють, що таке Радянський Союз. Ось незалежна країна, не має значення яка – Білорусь, Казахстан, Україна, Росія. Я впевнений, що вони не розуміють, як це – напасти на іншу країну. Вони не розуміють, чому хтось каже, що Україна – це частина така-то, Крим їм подарували тоді-то. Це взагалі не цікавить цих людей. Вони не розуміють політику будь-якого лідера, який зазіхає на незалежність і територіальну цілісність іншої країни. Вони сучасні. Вони хочуть жити, працювати, подорожувати.
Чи бачить Кремль вихід із цієї ситуації? Я постараюся достукатися до них, дуже постараюся. І я це дійсно роблю. Коли це відбудеться? Я хочу, щоб завтра, але я не можу жити в ілюзорному світі. Ми живемо там, де ми живемо.
– Що Ви відчули, коли зустрілися з Путіним у грудні в Парижі? Що він Вам сказав, яке враження на Вас справив?
– Ну, він весь час апелював до «Мінська», а мої пропозиції були пов'язані з тим, щоб трохи «Мінськ» змінювати. Він говорив: «Але в «Мінську» написано так, так і так». Я думаю, він повинен до цього прийти. Європа, перш за все Німеччина і Франція, як учасники Нормандії, та інші країни повинні боротися, щоб Росія все-таки прийняла цей меседж.
Якщо люди говорять: «А що тоді? Буде заморожений конфлікт». Я не розумію, що таке заморожений конфлікт.
– Тобто це була досить технічна розмова про «Мінськ», без емоцій?
– Були у нас і емоційні частини, тому що дуже складно говорити про те, що у нас там «радикально налаштовані люди»... Я кажу: скрізь є радикально налаштовані люди. Ці люди є в усіх країнах. Відсоток цих людей в Україні не вищий, ніж в усьому світі. І вже точно не вищий, ніж у Росії. Ці люди існують, але вони не є ядром країни. Вони не впливають на політику країни.
Сьогодні дуже складно говорити, що ми не хочемо тут, обмежуємо людей російськомовних. Йому складно говорити це про мене, тому що я з ним розмовляю російською. І взагалі я з російськомовної родини. Я кажу: «Я не розумію, про що Ви говорите. Хто кого утискає?»
– Почув?
– Він почав щось чути, у мене є таке відчуття. І я не хотів би, щоб воно було оманливим.
Але й вони знають мій підхід. Ми точно не будемо займатися цим вічно. Я не віддам п’ять років, які дав мені народ України, на те, щоб займатися «Мінськом». Просто не віддам. Я розумію статистику. Я дивлюся, скільки людей загинуло. А ще п’ять років – я не хочу цього. Тому ми поставили перед собою завдання, і я вважаю, що на всі домовленості держава може витратити рік, а потім повинна бути реалізація. Довше не можна. Як ні – потрібно змінювати формат, стратегію й повертатися до розмови, коли настане час. Робити паузу.
– І є якийсь план?
– Звичайно, він є. Їх два-три, цих планів, що робити далі у разі, якщо ми не будемо рухатися вперед, але...
– Але це вже заморожений конфлікт тоді виходить, якщо пауза...
– Я не зовсім так вважаю. Я досі вважаю, що заморожений конфлікт – це зараз. Там стріляють, ну, пострілюють. На жаль, гинуть, але так скрізь (де є конфлікти). У Грузії, Абхазії теж стріляють. Буває. Просто більше часу минуло, менша межа, менша територія, інший рельєф. Тобто інші умови. Люди все одно втомлюються воювати. З роками, звісно, кількість жертв зменшуватиметься. Але наше завдання – це закінчити. Тому я так і бачу, що рік на всі домовленості, а далі – реалізація.
– Рік від «Нормандії» Ви говорили, так?
– Я взагалі рахував собі рік від перших наших розмов з Путіним. Але ключовою була, звичайно, розмова в «Нормандії». Я вважаю, що розтягувати цей процес не можна в жодному разі.
– А ще щодо Путіна, просто цікава Ваша думка: він цинік щодо того, що він говорить, чи все-таки вірить у те, що по всій Україні радикали і що такі проблеми є? Чи для нього це просто те, що він говорить.
– Я думаю, він людина з головою. Тому коли він говорить про радикалів – це або нав'язана йому кимось інформація, у яку він уже сам повірив, або це його стратегія, як вести переговори. От і все.
2
Кількість жертва короновірусу-20
- 20.02.20, 17:36
31.01.2020 09:46
ВІРУСИ, ЩО ЛЕДЬ НЕ ЗНИЩИЛИ ЛЮДСТВО: ТОП-6 НАЙНЕБЕЗПЕЧНІШИХ ЕПІДЕМІЙ В ІСТОРІЇЧитайте по-русскиЕпідемія, хвороба
Поширення небезпечних вірусів – чи не найбільш популярний сюжет апокаліптичних фільмів. Та всі ці сюжети людство пережило і в реальності – пошесті, що навіть крізь століття змушують людину завмирати й замислюватись. Нині людство майже навчилося перемагати смертоносні хвороби. 5.ua пропонує згадати про ТОП найнебезпечніших із них, які, втім, лише зробили людину сильнішою
СВИНЯЧИЙ ГРИП: 285-580 ТИСЯЧ ЖЕРТВ
Епідеміївідкриті джерелаЧУМА ЮСТИНІАНА (БУБОННА ЧУМА): 25-50 МЛН ЖЕРТВ
Епідеміївідкриті джерелаВІЛ/СНІД: 35 МЛН ЖЕРТВ
Епідеміївідкриті джерела"ІСПАНСЬКИЙ ГРИП": 50-100 МЛН ЖЕРТВ
Епідеміївідкриті джерела"ЧОРНА СМЕРТЬ": 75-200 МЛН
Епідеміївідкриті джерелаВІСПА: БЛИЗЬКО 300 МЛН ЖЕРТВ
Пандемія спалахнула 2009 р. На відміну від інших пандемій до того, свинячий грип протистояв усій могутній сучасній системі охорони здоров'я, але все одно зміг відзначитись високою смертоносністю.
Вірус був варіантом відомого штаму H1N1. Ця інфекція спричинила страшний спалах іспанського грипу 1918 р. Щонайменше 20% населення Землі були інфіковані. Особливо суворим його поширення було в США, де підтвердили 113 690 випадків зараження й понад 3 000 смертей.
Інші мутації цього ж вірусу, які спричинили азіатські епідемії грипу в 1958 і 1968 роках, вважається, стали причиною смерті мільйонів людей по всьому світові. Однак у цілому рівень смертності від них був нижчий.
Епідеміївідкриті джерелаЧУМА ЮСТИНІАНА (БУБОННА ЧУМА): 25-50 МЛН ЖЕРТВБубонна чума походила з Китаю. Вперше досягла Європи приблизно в 540 році н. е. Хвороба мучила континент приблизно 200 років і стала причиною скорочення місцевого населення на 50% за весь цей час.
Грецький літописець Прокопій Кесарійський писав: досягнувши свого піку, чума вбивала 10 тисяч людей у Константинополі щодня. А місця для поховання померлих не вистачало. Тому трупи просто лежали на вулицях. Мешканці боялися ховати своїх родичів.
Точна кількість загиблих від чуми Юстиніана, напевне, ніколи не буде встановлена. Але історики вважають, що вона була однією з найбільш смертоносних в історії. За два століття терору хвороби, за сучасними підрахунками, загинули приблизно 25-50 млн людей. У ті часи це становило майже чверть населення світу.
Епідеміївідкриті джерелаВІЛ/СНІД: 35 МЛН ЖЕРТВПерший клінічний звіт про СНІД з'явився 5 липня 1981 року, у якому йшлося про п'ять випадків зараження в США. До кінця 1982 року в країні вже було зафіксовано 771 випадок. 618 жертв вірусу померли того ж року.
Сьогодні приблизно 40 млн людей лишаються зараженими ВІЛ. А до цього часу 35 млн хворих померли від СНІД після того, як у них виявили вірус.
Спочатку вважалося, що його жертвами стають гомосексуальні чоловіки. Але згодом стало очевидним, що його дія значно ширша. ВІЛ може поширюватися через інфіковану кров й інші рідини людського тіла.
Вважається, що вперше він з'явився в Африці. Й від вірусу спочатку страждали мавпи в 1920-х роках. Африка нижче Сахари вважається найбільш постраждалим регіоном. У ПАР і Ботсвані 2017 р. майже кожна четверта смерть була спричинена ВІЛ/СНІД.
На даний момент не існує ліків чи вакцини проти вірусу. Хоча існують методи терапії, які можуть уповільнити розвиток захворювання й дають змогу пацієнтам прожити нормальне життя.
Епідеміївідкриті джерела"ІСПАНСЬКИЙ ГРИП": 50-100 МЛН ЖЕРТВ1918 року, коли світ лише оговтувався після Першої світової, з'явився новий штам вірусу – H1N1.
Він заразив 500 млн людей в усіх куточках планети, навіть у дуже віддалених. Загальна кількість смертей досягла щонайменше 50 млн, а за деякими підрахунками, 100 млн. У 1919-1920 роках школи й театри були зачинені, а деякі з них використовувалися як морги.
Джерелом вірусу виявився польовий табір військ у Франції. Однак, грип все ж називають "іспанським". Справа в тому, що в ту епоху газети в нейтральній Іспанії не були обтяжені цензурою воєнних часів. Тому вони найшвидше почали писати про спалах смертельного вірусу.
Він зник так само раптово, як і виник. Вважається, що "іспанський грип" мутував у менш смертоносні штами. Однак, сказати про це напевне не можна. Спалах "іспанського грипу" вважається найбільш смертоносною епідемією за весь час.
Епідеміївідкриті джерела"ЧОРНА СМЕРТЬ": 75-200 МЛНПоширювався в Європі й Азії в 1340-1350-х рр. Це була одна з найбільш заразних пандемій в історії людства, яка відібрала життя приблизно 75-200 млн людей.
Історики переконані, що її поширення почалося в Китаї. Вірус подолав "Шовковий шлях" і з'явився спочатку в Криму, а потім – у всій Європі.
Населення світу на той час становило близько 475 млн людей. "Чорна смерть" скоротила цю цифру до приблизно 350 млн. Людству знадобилося 200 років, щоб відновити рівень населення.
Норвезький історик Оле Бенедіктов припускає, що кількість смертей могла бути більшою: "Дані досить поширені й численні, щоб можна було зробити висновок, що "чорна смерть" знищила приблизно 60% населення Європи. Вважається, що розмір європейського населення на той час був близько 80 млн. Це означає, що приблизно 50 млн людей померли від "чорної смерті".
Менші спалахи хвороби продовжувалися в Європі до ХІХ ст., а в США – до 1908 р. У жовтні 2017 р. на Мадагаскарі стався найбільш смертельний спалах чуми. Вірус заразив тисячі людей і вбив 170 осіб.
Епідеміївідкриті джерелаВІСПА: БЛИЗЬКО 300 МЛН ЖЕРТВЗбудник став єдиною людською заразою, яку вдалося повністю викорінити. А до свого повного знищення завдяки програмі вакцинації, яка почалася в 1960-х роках, віспа вбила лише в ХХ ст. близько 300 млн людей.
Вірус був стародавнім. Його сліди виявили у зразках тканин мумій давнього Єгипту. До XVIII ст. приблизно 400 тис. європейців помирали від нього щороку. А ще більше лишалися сліпими чи спотвореними.
Історія свідчить, що віспа стала навіть першою біологічною зброєю. Наприклад, армія Великої Британії використовувала її проти французів, а також проти американських індіанців у битвах за домінування над Америкою в 1750-х роках. Командир загону в Форт-Пітт Вільям Трент описував, як він поширював хворобу серед представників Делаверського племені під час мирних переговорів.
"На знак пошани, ми дали їм дві ковдри й хустинки з клініки для хворих на віспу. Сподіваюся, бажаний ефект буде", – писав він.
2
Стережіть ся від пошести! 1892 рік
- 20.02.20, 16:58
Стережіть ся від пошести! 1892 рік
Страшна пошесть, котра вже нераз заглядала до нашого краю і забирала людей не десятками але сотками що дня на тамтой світ, лютять ся тепер знов на Всходї, а хоч она ще й далеко від нас, то всеж таки, о скілько з дотеперішних вістей видко, підходить чим раз більше до наших границь і тому єсть справедлива обава, що она готова і до нас ще дістати ся. Як вже звістно, вибухла була холєра в Персії, а з відси перенеслась до Poсciї і тут посуває ся чим раз дальше, бо станула вже над Чорним морем. Не досить сего, холєра суне ся ще другим боком через Сирію, з відки може дуже легко дістати ся до полудневoї Европи; ба, надходять навіть вісти, що випадки холєри появили ся вже і в Трієсті і в Парижи.
Річ очевидна, що наш край виставлений на найбільшу небезпечність, бо положений найблизше Россії, тож правительство видало вже заздалегід розпорядженє, щоби старатись всякими способами, які лиш суть в силї чоловіка, недопустити тої так страшної для всїх пошести до нашого краю. Намістництво львівске і буковиньске правительство одержали вже обширні инструкції до способів осторожности против занесеня холєри. Всї особи, які приходять з Россії до нас, і их річи мусять піддавати ся в Бродах і Підволочисках десінфекції і в тій цїли будуть виделєґовані на границю до тих міст спеціяльні лїкарі. В обох тих містах будуть виставлені бараки для кварантани і машини десінфекційні. Крім того особи приїзджаючі з Россії мусять піддати ся через пять днїв надзорови лїкарско-поліційному, заким буде им дозволено виїхати куди небудь дальше. Намістництво має також застановити ся над тим, чи не спинити би еміґрації россійских жидів. Крім того в більших містах, як в Кракові, Львові і Чернівцях, видано вже також розпорядженя, що треба робити, щоби устерегти ся від пошести. Львівскій маґістрат видав відозву до всїх мешканцїв, щоби они старали ся удержувати як найбільшу чистоту в домах, на подвірях і місцях відходових. Громада має допильнувати публичних місць, улиць і каналів, а мешканцї повинні самі себе допильнувати.
В слїд за більшими містами повинні би пійти і менші, котрі, як ті загально звістно, суть у нас правдивими огнищами всяких недуг. Яка по наших містах і місточках панує нехарність, особливо в тих частях, де мешкають жиди і де суть торговицї, того не потребуємо доказувати; нехай же старшини громадскі бодай тепер допильнують того, щоби по містах удержувано більшу чистоту. То само далось би сказати і о наших селах; і в них неконче велика чистота. Особливо же в многих сторонах не зважають люде на то, щоби мати чисту воду до питя, беруть єї просто з рік або з ставів та охаб. По селах часто стоять великі калабанї, в котрих гниють всілякі річи, дуже часто навіть утоплені звірята, що занечищують воздух в цїлім селї. Все то треба завчасу усувати.
Найбільша біда в тім, що наші люде, особливо по селах, не можуть а иногдї навіть не хотять живити ся відповідно. В часї пошести дуже важна річ, як чоловік живить ся. Передовсїм треба вистерігати ся такої поживи, котра вже зовсїм здоровому чоловікови може зашкодити; длятого не треба їсти таких річей, що викликують розвільненє або здувають, як н. пр. сливки, яблока, і взагалї овочі, відтак всїляка городовина як: горох, фасоля, біб, морква і т. д.; особливоже не треба їсти неспілої садовини, котра вже і так єсть шкідлива. Колиб, не дай Боже, появила ся пошесть, то не треба єї лякати ся. Кому назначено умерати, той умре чи сяк, чи так, а страх лиш причиняє ся ще більше до ширеня пошести і як раз она найбільше тих забирає, що єї дуже боять ся. В часї пошести добре єсть пити вар з мятки, а хто може, то повинен ще додати до него трошки доброго червоного вина, або ложочку руму. Кажуть також, що не зле єсть випити що дня чарочку горівки, в котрій мокне т. зв. Иванове зїлє (Hiperieum perforatum). Помешканє треба часто провітрювати і уважати на то, аби в нїм не було задухи; добре єсть також викаджувати єго оцтом і також карболем, або хоч би ялівцем. Коли же хто почув в собі слабість, коли єго стане млоїти, дістане розвільненя і дрожи, то повинен зараз положити ся, напити ся вару з м’ятки, огрівати жолудок і як найскорше шукати помочи лїкарскої.
Певних і нехибних рад на таку пошесть, як холєра, не можна подати, але то річ певна, що хто відповідно жиє, хто себе доглядає і не ослаблює свого тїла н. пр. піяньством, або якими другими способами, той лекше і певнїйше холєру перебуває. Нинї та пошесть, ще від нас далеко, але ширять ся у нас і другі недуги, як н. пр. червінка, котрі суть також лиш наслїдками злого способу житя і невідповідної поживи.
4
Знайшов у "Багнет" як виглядають "ботоферми Пороха"
- 19.02.20, 21:55
09:32 / 18.02.2020ПОЛИТИКА"БОТОФЕРМИ" ПОРОШЕНКА ТАНУТЬ ЯК КИЇВСЬКИЙ ТОРТ У СПЕКУ
За інформацією нашого джерела в прокуратурі Львівської області, декілька днів тому Служба безпеки України нейтралізувала діяльність іще однієї масштабної та розгалуженої «ботоферми», яка роками працювала на Петра Порошенка.
Цікаво, що було вилучено телекомунікаційне обладнання, яке належало російським онлайн-сервісам. Завдяки цій техніці зловмисники не тільки «пропагували зраду», писали матюки на адресу дружини Зеленського (що звісно не злочин, але якось не правильно), створювали фейкові аккаунти і спільноти, але й забезпечували діяльність незаконно створених «операторів» мобільного зв’язку «Фенікс» та «Лугаком» (на чому і погоріли).
За даними нашого джерела, угруповання мало понад 8000 активних аккаунтів, які поширювали у соцмережах відверту брехню, залякували людей, підбурювали до насилля, здійснювали інформатаки на сторінки вітчизняних високопосадовців у соцмережах, розсилали повідомлення про мінування об’єктів інфраструктури. Не гребували люди Порошенка і розповсюдженням заборонених речей (вогнепальної зброї, вибухових пристроїв, наркотичних засобів). Ми сподіваємось, що сам Петро Олексійович про це не знав…
Крім того, обладнання використовували для направлення телефонного трафіку на мережі вітчизняних операторів від незаконно створених операторів «Фенікс» та «Лугаком» (які функціонують на території т. зв. «ЛНР/ДНР»), а також для забезпечення зв’язком представників цих незаконних збройних формувань.
Під час обшуків у Києві, Харкові, Дніпрі, Ірпені та Дубно вилучено комп’ютерну техніку та спеціальне обладнання (GSM-модеми, шлюзи), понад 20 000 SIM-карток операторів мобільного зв’язку України. Також вилучені чорнові записи щодо реєстрації користувачів соціальних мереж, які розміщували провокативні коментарі під публікаціями українських політичних діячів.
За словами інсайдера, під час допитів один з організаторів визнав, що протягом років отримували гроші від піарників П.Порошенка, навіть співпрацювали із знаменитими ізраїльськими чорними політтехнологами, про них у свій час розповідав Сергій Лещенко. Проте, останній рік Петро Олексійович постійно затримував платежі і навіть заборгував 76 тис. доларів за роботу на президентських і парламентських виборах. Тому доводилось заробляти спільно з терористами. Чи пропонував колишній президент бартерні розрахунки тортами «Рошен», підозрюваний не відповів…
0
Обман і ще раз обман і Зеленський, і Оман!
- 17.02.20, 11:42
Оман або обман: відпочинок Зеленського з російськими нотками, з ким зустрічався президент
Українські журналісти провели розслідування.
Поїздка Володимира Зеленського в Оман досі залишається обговорюваною темою для громадськості. Українські журналісти вирішили перевірити, з ким же там зустрічався президент.
Варто відзначити, що в прес-службі Офісу президента України писали про двох зустрічах Зеленського в Омані: спочатку глава держави спілкувався з виконавчим президентом Державного генерального фонду Оману, а після - з міністром закордонних справ Оману. При цьому, як передає видання " Радіо Свобода ", журналісти програми "Схеми" помітили дивний збіг.
Справа в тому, що представники преси звернули увагу на літак, на якому Володимир Зеленський повертався до Києва. Відзначається, що цим же чартерним рейсом до цього в Оман з Москви прилітав Микола Патрушев, представник російської влади і, за словами російських журналістів, "друга людина після Путіна".
При цьому в прес-службі Патрушева не відповіли на питання українських журналістів. Однак представники Володимира Зеленського все ж зробили заяву для преси. Згідно з тим самому заявою представників Офісу президента, Володимир Зеленський не знайомий з Миколою Патрушевим, а також ніколи і ніяк з ним не контактував.
Однак журналісти помітили ще одну дивну деталь. Згідно з інформацією програми "Схеми", Володимир Зеленський прибув до Києва з Оману 9 січня приблизно о третій годині ночі. При цьому, зазначають представники преси, коли вони приїжджали на Банкову до цього, офіційний символ (штандарт) було піднято. У такому положенні штандарт залишають тоді, коли глава держави перебуває в країні. Або таким чином громадськість намагалися дезінформувати, або все-таки це дійсно випадковість і хтось просто помилився - залишається тільки припускати.
При цьому журналісти програми "Схеми" стверджують, що за два тижні до цих подій Микола Патрушев, глава Ради безпеки Російської Федерації, приймав у себе гостей. Відзначається, що мер Харкова Геннадій Кернес разом з товаришем Робертом Тедеєвим відправлялися в Москву. Примітно, що брат Роберта Тедеєва Ельбрус Тедеєв був народним депутатом України від "Партії Регіонів". Його помічником довгий час був нинішній глава Офісу президента Андрій Єрмак.
Правда, за словами Геннадія Кернеса, його поїздка була пов'язана тільки з візитом до стоматолога. При цьому він підкреслив, що друга Роберта взяв з собою просто так, а з Андрієм Єрмаком він не знайомий. У свою чергу Андрій Єрмак відповів журналістам, що дійсно добре знайомий з Ельбрусом Тедеєвим і був його помічником. Однак, зазначав Єрмак, допомога ця полягала в основному з юридичними питаннями. Завжди це було пов'язано зі спортом, змаганнями та іншими подібними речами, так як Ельбрус Тедеєв - олімпійський чемпіон. За словами Андрія Єрмака, він поняття не має, з ким зустрічався в Росії Геннадій Кернес, а також не розуміє, як це може бути пов'язано з ним.
Також повідомлялося, що екс-глава Офісу президента Андрій Богдан прокоментував поїздку Володимира Зеленського в Оман. В результаті Богдан зізнався, що це не був офіційний візит.
0
Дурдом "Веселка", або обрахунок переказів в/на Україні
- 16.02.20, 22:03
За 2019 рік українські заробітчани переказали з-за кордону $12 млрд
16 лютого, 2020 - 21:08
Фото Руслана Канюки, "День"
За 2019 рік обсяг приватних переказів в Україну досягнув майже 12 мільярдів доларів.
Про це повідомили в Нацбанку, інформує hromadske.
Йдеться про перекази з використанням систем переказу коштів, через банки, карткові платіжні системи, поштові відділення та неформальні канали. З України за кордон переказали майже 0,6 мільярда доларів.
Через системи переказу коштів в Україну надійшла приблизно 1/5 від усієї суми — майже 2,3 мільярда доларів, тоді як з України — майже 0,4 мільярда.
У розрізі країн обсяг переказів, що здійснено через системи переказу коштів, розподілився таким чином:
В Україну:
зі США — 18%;
з Ізраїлю — 14%;
з Італії — 9%;
з Росії — 7%;
з Польщі — 7%;
з інших 219 країн — 45%.
З України:
до Росії — 31%;
до Грузії — 11%;
до Азербайджану — 6%;
до Китаю — 5%;
до Узбекистану — 5%;
до інших 195 країн — 42%
1
