Допоки підтримка науки державою залишається словами, не перетворюючись на гідну фінансову базу, наша країна продовжує втрачати таланти. Подивившись, скільки українських вчених працює за кордоном, ви жахнетеся від статистики. Однак багато хто з них, залишаючи рідну країни, не спалює мости, а намагається допомогти вивести вітчизняну науку на новий рівень.

28 серпня — 1 вересня в Києві пройшла IV Британо-україно-іспанська конференція з фізики Сонця і космічних наук. У великому конференц-залі Національної академії наук зібралися 50 вчених з 10 країн: Бельгії, Великої Британії, Грузії, Ізраїлю, Китаю, Німеччини, США, Туреччини, України та Швеції. Велику Британію — співорганізатора конференції — представляли десятеро вчених. Частина з них — наші співвітчизники.

Про те, що українським вченим можуть дати такі заходи, про особливості британської вищої освіти й телескоп на повітряній кулі «Ракурс» розмовляв з Віктором Федуном, викладачем кафедри управління та системної інженерії університету Шеффілда (Велика Британія).

— Це вже четверта конференція, що проходить в Україні, співорганізатором якої ви є. Які основні цілі ставите перед собою і на якому рівні перебуває фізична наука в Україні?

Віктор Федун

Мій науковий напрям — фізика Сонця. Для спостережень потрібні дорогі інструменти, яких в Україні гостро не вистачає. Тому спостереження практично не ведуться й українські вчені змушені користуватися даними зарубіжних досліджень.

У сонячній фізиці, крім спостереження, важливо також чисельне моделювання. Використовуючи суперкомп'ютери, можна зробити досить точну імітацію реальних фізичних процесів. На жаль, цього в Україні поки також практично немає, оскільки побудова власних і навіть використання зарубіжних суперкомп'ютерів вимагає значних коштів.

Підсумовуючи, зазначимо два моменти. Спостереження і чисельне моделювання в Україні практично відсутні або перебувають у досить жалюгідному стані. З іншого боку, на високому рівні залишаються фундаментальні теоретичні дослідження. Тому вчених з України досить добре приймають за кордоном, охоче використовуючи їх результати. Головна ідея таких наукових зустрічей — об'єднання теоретичних досліджень українських вчених з іншими ланками європейського і світового наукового процесу.

— Розкажіть докладніше про те, чим саме сьогодні займаються вчені, які присвятили себе фізиці Сонця...

— Всім відомо, що Сонце — це зірка в центрі нашої Сонячної системи, величезна плазмова куля. Це дуже динамічний об'єкт, що впливає на всі аспекти життя на Землі. Ми намагаємося зрозуміти, як сонце працює. Як передається енергія з нижніх шарів атмосфери у верхній шар, чому воно сильно гріє корону, як можна передбачати виникнення великих фізичних ефектів на сонці, наприклад, спалахів. Чому спалахи важливі? Вони виділяють величезну кількість енергії, відповідно, можуть впливати на наші супутники, зв'язок, самопочуття тощо. Необхідно навчитися прогнозувати спалахи. Ми сподіваємося, що років через п'ять, крім звичної погоди, в щоденних прогнозах буде і надійно передбачена космічна погода.

З іншого боку, фізика Сонця — фундаментальна наука. Сонце — природна жива лабораторія плазмових процесів, вивчення яких важливо для вирішення завдань термоядерного синтезу і багатьох інших. Спостерігаючи та досліджуючи їх, ми можемо краще зрозуміти, як магнітні поля взаємодіють. Це колосальний обсяг робіт різних напрямків. Ми плануємо в лабораторних експериментах (це робилося і раніше, але наш підхід інший) промоделювати процеси, що проходять на Сонці, в мікромасштабі. Чому це можливо зробити? Рівняння, яким описуються плазмові процеси, зокрема хвильові, масштабуються. Грубо кажучи, рівняння ті самі, але масштаби процесів можуть бути різні. Суть процесів не змінюється.

— Хто в Україні вас підтримує, чи відчуваєте сприяння на державному рівні?

— Співорганізаторами конференції з українського боку виступають Інститут космічних досліджень НАН України, Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету ім. І. Франка та фізичний факультет Київського національного університет ім. Т. Шевченка. Постійну і дуже активну допомогу надає доктор фізико-математичних наук, професор Олег Черемних, заввідділу космічної плазми Інституту космічних досліджень НАНУ.

IV Британо-україно-іспанська конференція з фізики Сонця і космічних наук. Фото:new.nas.gov.ua

З України виїхало багато вчених. Буквально в кожному університеті світу доволі високого рангу є наші співвітчизники. Вони готові допомагати й щось робити для своєї країни. Якщо взяти конференцію, то з тих, хто за службовим обов'язком має бути зацікавлений у просуванні української науки, прийшли не всі. Але ж усі знають, що конференція проводиться. На жаль, тут це мало кому цікаво.

Хочу зауважити ще одну річ. Є Міжнародний інститут космічної науки у Берні, Швейцарія (International Space Science Institute, ISSI). Це міжнародний майданчик для зустрічей різних наукових груп, який повністю забезпечує і оплачує всі оргвитрати. Я теж брав участь в цих проектах. На сайті ISSI серед спонсорів і партнерів можна побачити Space Research Institute — Інститут космічних досліджень. Це Москва. Мені незрозуміло, де Україна? Росія якимось чином бере участь і в ISSI, і в Європейському геофізичному товаристві, і в Лондонському королівському товаристві... Україна ніде не фігурує.

Наприклад, в Лондонському королівському товаристві (The Royal Society of London for the Improvement of Natural Knowledge — провідне наукове товариство Великої Британії, одне з найстаріших наукових товариств у світі. — Ред.) є International Exchanges — доволі простий грант, всього-на-всього на 12 тис. фунтів на два роки. Ідея в тому, що вони дають гроші на квитки, житло, харчування тощо. Сенс у тому, що вчені з різних країн, які працюють над спільною тематикою, можуть їздити один до одного протягом двох років. В принципі, нам більше й не потрібно. До нас приїжджатимуть українські колеги для спільної роботи. Потім можемо разом подати на більш вагомий грант.

Є одна заковика. Така система існує для досить великої кількості країн, наприклад, Китаю, США, Росії... України в цьому переліку немає. В цьому напрямку ми почали рухатися ще у 2013 році. Підготували всі листи. Запропонували організувати схему, щоб Україна мала можливість подавати на цей грант хоча б один раз на рік (наприклад, для Японії передбачено три раунди, тобто можна подавати на грант тричі на рік до 10 осіб). Далі була Революція гідності й у вирі подій наші домовленості в Україні канули в Лету. Люди на місцях змінювалися дуже швидко. Ми не знали, до кого звертатися. Тепер знову намагаємося просувати цю ідею — встановити зв'язок між Королівським товариством і Академією наук України, щоби принаймні одна програма почала працювати. Це стосується не тільки фізики. Королівське товариство цікавиться всім спектром наук. Сподіваюся, що цього разу у нас все вийде.

— Одне з нагальних питань: хто фінансує конференції?

— Все відбувається на особистому ентузіазмі, і це непросто. Нам вдавалося отримувати підтримку різних фондів. Наприклад, успішними були заявки на гранти в Science and Technology Facilities Council (STFC) і European Office of Aerospace Research and Development. Це говорить про те, що міжнародні організації зацікавлені в тому, щоб українська наука була гідно представлена на міжнародній арені, адже теоретична фізика та інші наукові дослідження в Україні досить сильні. Підтримку надавав також університет Шеффілда, в якому я працюю. Цього року значну допомогу ми отримали також завдяки зусиллям нашої співвітчизниці — професора Валентини Жаркової (університет Нортумбрії, Великобританія).

— Чи вдалося досягти поставлених цілей?

— Перша конференція у 2011 році проходила в Криму, тоді паралельно ми організували Літню школу для студентів. У Британії є державні фонди, які здебільшого виділяють гроші для місцевих студентів. Ми спробували зробити річну школу у нас, переконавши відправити британських студентів в Україну, щоб молодь взаємодіяла. Лекції читали експерти з різних країн. Деякі зв'язки утворилися — це позитивний момент. Ми намагаємося це продовжувати.

Такі конференції допомагають встановлювати нові, і, що не менш важливо, — відновлювати втрачені наукові зв'язки. Наприклад, кілька років тому університет Шеффілда спільно кількома європейськими університетами та київським Інститутом космічних досліджень (ІКД) подали успішну заявку на участь в «Горизонт 2020» (найбільша в історії ЄС програма з досліджень та інновацій з бюджетом близько 80 млрд євро, розрахованим на сім років (з 2014 по 2020 г.), на додаток до приватних інвестицій, які будуть залучені фондом. — Ред.). За цією програмою ІКД отримав досить сильну підтримку. Кілька місяців тому ми також подали спільну заявку на грант Королівського товариства.

У чому наш інтерес? Ми аж ніяк не виловлюємо мізки в Україні, навпаки — повертаємо, збагачені новими ідеями. Натомість отримуємо теж багато свіжих ідей та задумів. В цьому і полягає специфіка і користь наукової взаємодії — у симетричному взаємному збагаченні результатами.

— Перед інтерв'ю я переглядала сайт університету Шеффілда, у вас зі студентами є цікавий проект телескопа на повітряній кулі SunbYte. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

— Ідея сонячних спостережень за допомогою висотної надувної кулі не нова, було зроблено близько десяти подібних інструментів. Однак такі місії дорогі та плануються дуже довго. Час життя проекту від подачі до запуску доходить до 5-10 років. Слід розуміти, що якщо ми почали розробляти сьогодні, а запуск за десять років, то обладнання застаріває, змінити його не можна, адже воно вже внесено в проект. Це все одно як сказати комусь: давай ми тобі дамо iPhone 1 замість останньої моделі. Це проблема. Ми хотіли термін цієї розробки набагато зменшити. Для цього потрібна проста система, яка підніматиме телескоп і перебуватиме в робочому стані певний час. Кілька років тому ми запропонували multiballoon — систему з повітряних куль, яка буде піднімати платформу з телескопом. Це дуже складний проект і поки він лежить у столі.  

Фото: rexusbexus.net

Близько року тому ми звернули увагу на проект REXUS/BEXUS — Rocket and Balloon Experiments for University Students — використання ракет і повітряних куль як платформи для проведення університетських студентських досліджень. Ми зібрали команду студентів, зацікавили колег з інших університетів і спільно приступили до розробки повітряної сонячної наглядової місії. На сайті програми можна більш детально дізнатися про проект, тут також йде зворотний відлік: скільки залишилося до запуску.

Студенти, які працюють над проектом. Фото: facebook.com/projectsunbyte

— Ви читаєте лекції британським студентам. Наскільки відрізняється підхід до навчання в Україні та Британії? 

— Підхід відрізняється кардинально. Головна відмінність у тому, що в Британії студент — це покупець. Ми надаємо послугу. Тут освіта три роки, потім магістратура один рік. Освіта слабкіша, ніж колись у радянських університетах, та й у деяких українських вузах. Але сенс в тому, що навчання протягом трьох років дає хорошу базу, така собі підвищена середня освіта. Студентів навчають думати, приймати рішення, загалом готують до життя. Багато студентів після цього йдуть працювати в різні компанії, банки тощо. Університет націлює на те, що не обов'язково йти в науку. Продовжують навчання тільки найсильніші.

Університет Шеффілда Фото: study.ua

Коли я був студентом фізичного факультету Київського університету, вчитися було нелегко Якщо не здав — до побачення. У Британії освіта досить дорога.Університетам невигідно відраховувати студентів — вони головне джерело їх фінансування, вузи за ними «полюють». Атмосфера навчання вкрай доброзичлива. Припустимо, я питаю студента: скільки буде два плюс два? Він відповідає — п'ять. Що ви йому скажете?

— У нас би сказали, що така відповідь неправильна.

— Тут так говорити не прийнято. Потрібно сказати, що відповідь хороша, але є кращий варіант. Потім учневі слід пояснити, чому мій варіант краще. Ображати не прийнято. Тут ніколи не говорять, що ти не правий. Іноді це трохи дратує, але в цілому це робить людей більш спокійними.Коли глузують з британських вчених та освіти — це все неправда.

Система британської освіти налагоджена, як годинниковий механізм, і дозволяє працювати зі студентами будь-якого рівня знань з будь-якої країни й будь-якого достатку. Можна подавати на різні фінансові підтримки. Тут багато курсів, організацій, які допомагатимуть, скеровуватимуть студента. Все запротокольовано. Британія — стара колоніальна країна і знає, як розмовляти з людьми, вміє домовлятися. Точно так само і зі студентами університету.

Понад два роки готувався законопроект «Про житлово-комунальні послуги». Днями Верховна Рада ухвалила його в другому читанні. Таким чином, він став ще однією цеглинкою в започаткованій реформі житлово-комунального господарства.

Як зміниться життя звичайних українців після набуття законом чинності? Про це в ексклюзивних коментарях «Ракурсу» розповідають народні депутати.

Іван Крулько, член депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»:

— Цей закон скоріше гратиме на руку монополістам та керуючим компаніям, аніж захищатиме права споживачів. Адже за новим законом споживачі мають укладати окремі договори на комплекс житлово-комунальних послуг — на управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрику. З погляду економіки — ніби правильно. Навіть більше, люди давно хотіли розуміти, за що саме вони платять. Та знаючи логіку монополістів, варто очікувати, що для споживачів така розбивка може коштувати додаткових грошей і за без того дорогі комунальні послуги.

Закон пропонує заплутану структуру плати за комунальні послуги. Приміром, тариф на теплову енергію формуватиметься окремо для кожного будинку. Водночас навіть за наявності індивідуального лічильника тепла людям доведеться покривати втрати в будинку відповідно до показників будинкового лічильника.

Окрім чинних тарифів запроваджується новий платіж — клієнтська плата за абонентське обслуговування, граничний розмір якого затверджується Кабміном. Водночас не визначено плату на зарплату управителю — на якого споживач ніяк не впливає і навіть не може його звільнити, — або так зване управління будинком. Є окрема плата за обслуговування і за поточний ремонт. Хто скільки поставить — стільки споживачі й змушені будуть платити. Переконаний, що розібратись у цій заплутаній структурі плат і додаткових платежів, справедливості їх нарахування, зможуть далеко не всі.

На жаль, споживачам не варто розраховувати й на покращення якості комунальних послуг, адже в законі не прописано інструменти контролю за постачальниками ЖКП. На цьому навіть наголосив профільний віце-прем’єр-міністр під час розгляду законопроекту у Раді. Принаймні, зараз якість точно не покращиться: з кранів і далі тектиме напівтепла вода, з комфорок йтиме неякісний газ, батареї не завжди будуть гарячими, а під’їзди та двори — чистими…

Закон ухвалили під ще не затверджені й не встановлені нормативні вимоги, порядки й правила. А тому замість порядку і контролю, навпаки, виникатиме чимало суперечностей і різночитань, що даватиме змогу надавачам послуг і далі паразитувати на цьому, заробляючи гроші.

Є питання і щодо управителів багатоквартирних будинків, і щодо колективних договорів. Адже документ покладає досить серйозні функції на управителів і водночас не висуває жодних вимог до їхньої кваліфікації та не окреслює їхньої відповідальності. При цьому колективні договори з надання послуг можна підписувати, не маючи на руках індивідуальних договорів. І в законі не прописано, хто має встановлювати, перевіряти й обслуговувати прилади обліку, знімати з них інформацію. Це все може призвести до серйозних порушень прав споживачів, коли включатиметься «лохотрон» і коли той, хто платить, буде змушений платити ще й за свого сусіда, який не платить, тощо.

До речі, в день ухвалення закону в парламенті мені у Facebook написав один чоловік, який дуже влучно сформулював проблему: «Навіщо ухвалювати закон, коли ніхто не виконує своїх обов’язків і немає відповідного контролю з боку влади?». Він, як і решта жителів багатоквартирного будинку, підписав трирічний договір з ТОВ, яке нібито надає послуги. Та «надає», каже він, — голосно сказано. Товариство з обмеженою відповідальністю часто порушує договір і норми постанов Кабміну про перерахунки з боку надавача послуг. На всі скарги — нуль реакції, лише відписки керівництва міста, міністерств, Кабміну. Чому не судяться? Кажуть, справедливого рішення навряд чи дочекаються, бо суди діють за принципами «телефонного права», але водночас треба буде витратити чимало часу і коштів на судові позови, адвоката…

Ще однією новацією закону не на користь споживачів є встановлення з 1 січня 2019 року пені за кожен день прострочення оплати у розмірі 0,01 %. 100 днів прострочки — це 1% від суми заборгованості, тобто на рік набігає 3,65%. Пеня не нараховуватиметься лише у разі боргу держави по субсидіях і пільгах та у разі затримки зарплати. Але на все це потрібне документальне підтвердження. Вже уявляю, як люди бігатимуть по всіх можливих установах, щоб отримати такі довідки. Адже лише по комуналці у 2017 році маємо близько 8 млрд грн держборгу.

Як бачимо, замість відповідальності надавачів послуг і монополістів вводиться більш жорстка відповідальність для споживачів. Чи правильно це — питання. Бо що тоді змінюється? Це банальна гра в одні ворота, яка робить одних ще сильнішими, а інших — ще більш беззахисними. За неякісні послуги, за які споживачі відмовляються платити, їх змушуватимуть платити під загрозою нарахування пені.

Олександр Кодола, член депутатської фракції політичної партії «Народний фронт»:

— Ухваливши закон «Про житлово-комунальні послуги», ми зробили великий крок на шляху реформування комплексу ЖКГ. Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства ВРУ знадобилося два роки, щоби підготувати цей законопроект. Це об’ємний, складний, але дуже необхідний документ. Сподіваюсь, що завдяки йому отримуватимемо більш якісні комунальні послуги.

Олександр Кодола, «Народний фронт»

Законом передбачено відповідальність за неналежне виконання договору з надання послуг та визначено порядок оформлення претензій. Водночас закріплено чітку відповідальність як виконавців, так і споживачів.

Насамперед цей закон спрямовано на захист споживачів. Йдеться про норму, згідно з якою можна буде не платити за неякісні комунальні послуги. Критерії, за якими визначатиметься якість послуг, ще має прописати Кабінет міністрів на рівні підзаконних актів.

Закон нарешті дає змогу мешканцям багатоквартирних будинків реально впливати і на ціну, і на якість послуг. Наприклад, споживач отримає право не сплачувати житлово-комунальні послуги, окрім теплової енергії, якщо не користується ними за період тимчасової відсутності у приміщенні понад 30 календарних днів.

Законом встановлюється порядок укладення споживачами договорів на отримання всього комплексу ЖКП — управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрика. Але треба розуміти, що ми ухвалили рамковий законопроект. Для того щоб ці правила запрацювали, потрібно ще затвердити низку механізмів та інструментів на рівні підзаконних актів. Віце-прем’єр з регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко доповідав, що вже фактично всі вони готові. Думаю, найближчим часом їх ухвалить Кабінет міністрів.

Альона Бабак, член депутатської фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»:

— В цьому законі насамперед ідеться про споживачів послуг ЖКГ. Також врегульовуються договірні відносини залежно від особливостей різних типів організацій власників і споживачів. Передусім це багатоквартирні будинки, де сьогодні все надзвичайно складно: є будинки, де створено об’єднання співвласників, є житлово-будівельні кооперативи, в яких люди не організовані в об’єднання. Для того, щоб охопити багатоваріантність бажань власників житла щодо укладення ними різного типу договорів з водоканалами, теплоенерго, управителями, й розроблявся цей закон. В ньому описано всі можливі варіанти, з яких люди зможуть обирати, як в економічно доцільний спосіб отримувати житлово-комунальні послуги.

Закон ставить в однакові умови власників усіх будинків, незалежно від того, створено там об’єднання співвласників чи ні. Тобто людям, які мешкають у будинку, де не створено ОСББ, однаково доведеться усвідомити себе господарями будинку. (Наразі у нас приблизно в третині житлового фонду створено ОСББ. На початок реформи їх було десь 15%.) Це надзвичайно складна світоглядна річ. Адже 70 років у нас вибивали поняття приватної власності, бо була лише державна власність. Думаю, що настав той критичний час, коли українці, як люди в усіх цивілізованих країнах світу, отримають можливість бути захищеними в питаннях розпорядження своїм майном. І самостійно вирішуватимуть, хто обслуговуватиме внутрішньобудинкові мережі, чи пускати монополістів тощо. Зокрема, в законопроекті прописано, які договори й у який спосіб споживачі зможуть укладати з надавачами таких послуг.

Дехто з експертів зазначає, що, згідно з цим документом, нав’язуватиметься управитель. Проте маю наголосити, що, по-перше, ви, як і будь-який власник, можете самостійно обслуговувати своє житло. Самозабезпечення — непорушне право власника. Але якщо власники багатоквартирного будинку не захочуть об’єднуватись в об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, тоді вони на загальних зборах, навіть без об’єднання, зможуть обрати собі управителя.

Закон пояснює, як отримати якісну житлово-комунальну послугу за індивідуальним договором. Бо сьогодні люди думають: якщо вони уклали прямий договір, наприклад, з водоканалом чи теплоенерго, то тепер ці компанії відповідають за якість наданих послуг у квартирі. Але ж це неправда. Мережі цих компаній завершуються на вході в будинок, а внутрішню мережу будинку обслуговує той самий ЖЕК. І мешканці, приміром, йдуть до теплоенерго з претензією на неякісне тепло. У відповідь чують: звертайтесь до свого ЖЕКу, нехай він випустить повітря з батарей і тоді у вас все буде добре. В цьому законопроекті ми чітко кажемо: якщо у вас договір з монополістом, тоді узгодьте з ним вартість, за якою він обслуговуватиме внутрішньобудинкову мережу в розрахунку на квадратний метр. І якщо ця вартість вас влаштує, тоді ви розумітимете, що саме цей монополіст відповідатиме за якість надання послуги, зокрема й у вашій квартирі. Це пряма норма закону. Монополіст відповідатиме за якість обслуговування внутрішньобудинкової мережі тоді, коли в індивідуальному договорі буде прописано вартість цієї послуги.

В законі ми практично не підіймаємо технічні питання обліку. Тут прописано питання щодо договорів. Також ідеться про те, хто, приміром, відповідатиме за зняття показів, розподіл плати тощо.

Загалом у законі більше йдеться про правові підстави здійснення нарахувань і розподілу плати між квартирами, ніж про інші речі. Нововведення ми відчуємо вже за півроку. Такий строк необхідний Кабінету міністрів для розробки низки підзаконних актів.

Андрій Гальченко, член депутатської фракції політичної партії «Опозиційний блок»:

— Закон про житлово-комунальні послуги спрямований на захист споживачів: він передбачає руйнування монополії ЖЕКів. Тепер мешканці багатоквартирних будинків зможуть спокійно укладати договори з будь-якими постачальниками послуг — одну компанію ніхто не нав’язуватиме. У людей з’явиться можливість керувати й контролювати ці компанії, адже настають договірні відносини.

Андрій Гальченко, «Опозиційний блок»

Наразі багато людей скаржаться на роботу ЖЕКів або керівників підприємства. Якість послуг є незадовільною, а рахунки приходять величезні. Після того як ми ухвалили цей закон, вибір буде саме за людьми. При договірних відносинах не буде ціни, яка регламентується органами місцевого самоврядування, мешканці зможуть самі домовлятися з постачальниками послуг.

Настає відповідальність як споживачів, так і постачальників. Люди будуть захищені: в договорах прописуватимуться певні умови для того, щоби споживачі платили саме за надані послуги. Якщо ж керуюча компанія не впорається із забезпеченням стабільної роботи, наприклад, станеться прорив труби, то вона компенсуватиме витрати. Щоб отримати таку компенсацію, мешканцям будинку достатньо буде скласти акт і пред’явити претензії.

http://ua.racurs.ua/1743-reforma-jkg-na-scho-chekaty

Читайте також: Субсидії на ЖКГ і непомічені мільярди