На границе, у северной кромки причала,

Бабця днями й ночами сидить
Близ під'їзду в тіньочку, на лавці.
Хто не йде - вона очками вмить
Всіх оцінить (цікаві ці бабці!)

"Ой, спідниця у Машки ще та,
Та й хіба то, скажу вам, спідниця?
Одежина мала й на кота!
Видно ноги, й труси, і сідниці!"

Й бабця спльовує смачно униз.
"Коли б  Машку за доньку я мала,
Я би їй показала стриптиз,
Вона б в мене... шовковою стала!"

А он гляньте, із шостого Ліля,
Це ж батьки у село, а вона у квартиру
Мабуть ,  п'ятого за неділю...
Він, гадаєте, з Місії Миру?"

Довго Поля мітингувала:
"Наркоманів в під'їзді - кишить!
Ходять тут, і все мало їм, мало...
Їх в тюрму, а баригу убить!"

Так словами в футбола пограла,
Глип, аж старшенький диба синочок.
За версту тхне важким перегаром,
Ще й несвіжі штани і сорочка...

"Що сидиш? А ти їсти зварила?"-
Син до матері ледве не в бійку.
"Тихо, тихо..., - шепоче Поліна, -
Не кричи так... Ходімо, Сергійку..."

Швидко з лавки знялася, сердита
Баба Поля, що жити уміє.
О, вона всіх би навчила, як жити,
Тільки з сином нічого не вдіє...

Вы мой настоящий. Стоящий. Любимый
Целый мир манящий. Невозможно мимо.

Вновь любуюсь Вами: фразы, жесты, взгляды...
Чувств согрело пламя. Большего не надо.

Пусть не в этом веке мы живем. Но всё же
мне Ваш образ светлый всех чудес дороже.

Нахабни очи шугають прямо в душу,

В любові кожен стає поетом.  Платон

Ці очі виразні шугають у душу,
А погляд палкий, він приходить ночами...
Тебе як зустріну - ховатися мушу
З своєю любов'ю, з своїми чуттями...

А руки - тенета,   в обіймах умерти!
Не втекти і не дихать -  нахабство!
Ні, жити, кохати, боятися смерті,
За зустріч єдину віддати півцарства!

Опісля тремтіти від пристрасті жару
І подумки з слів формувати букети.
Їх мені  шепотів, як здіймалися в хмари,
Бо люблячі - завше  у душах поети!

                        

                   

22 ИЮНЯ ДЕНЬ НАЧАЛА ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ. 

                

Вновь по военной дороге,

Беженка куда-то идет,

Еле волочатся ноги,

Струится с лица ее пот.

И в каждом движении,во взоре,

Отчаяние ее видно,нужда,

Войны глубокое горе,

Счастье унесло без следа.

Ищет повсюду женщина пищу,

Приходится коренья ей собирать,

Детей родных отвезла на кладбище,

А неделю назад похоронила и мать.

Немного набрала,бедняжка сегодня,

С голоду лишь бы не умереть,

Может,сойдет милость Господня,

Может,захочет Господь пожалеть!

Войны проклятой тяжкое бремя,

За человеком тянется вслед,

Настанет мира славное время,

Тяжкий шлейф закончится бед.

Четыре года пронесутся сурово,

Салют Победы прогремит в вышине,

Мир на землю вернется снова,

Слава и радость в цветущей весне.

                                                                                                                                                                                              

 

                                                                                                                                                    

               








                                                    

Доброе  утро, мой  мир за  окном!

******************************************

Доброе  утро, мой  мир  за  окном:

светлый, прекрасный! волшебным

воздухом  жизни  наполнился   дом;  воздухом  чистым, целебным!

[ Читать дальше ]

     
 Другу Байку  -    http://blog.i.ua/community/53?p=1

 - Дощику, дощику хочеться! -
Волала нагріта на сонці земля.
Листя у спеці полощеться,
У млості схилилось гілля.

Злякано вітер метнувсь у кущі,
Тихо, як мишка,  заліг  і німує.
Пишуть поети у спеку вірші,
Для них перешкод не існує!

Чи сонце, чи дощ, чи мороз -
Складаються в строфи рядочки.
Кипить, ніби чайник, Байок,
Прилипла до спини сорочка.

Ні пиво холодне, ні дим цигарок
Його не спасуть від утоми.
І в холодильник шугає Байок,
Де  все дороге і знайоме.

Лишався тут хліба і сиру шматок.
"І де узялось?" - не допетрав:
Хтось зопалу сунув носок,
Що зветься красиво "шкарпетка"..

Порожня від "Кільки" бляшанка,
"Плейбой" дев'яностого року.
І шапка із зайця,  "обманка",
Сто грамів вишневого соку...

"О Господи, й тут не сховаюсь
Від милих житейських проблем.
Піду вже я краще  скупаюсь
Під душ, щоб із пекла - в Едем!"

Купався Байок, в стелю бризки летіли
(На різний, скажу вам, манер!),
І думка хороша в  поета  засіла:
Придбати  кондиціонер!