Перший крок, перше слово і перша усмішка,
вперто тягнуться так рученята до тебе…
Зупинити би час… Хоч на мить, хоч би трішки,
щоб голівки малі пригорнути до себе…

Пам’ятаєш усе. Наче вчора з порогу
проводжала у школу, ночами не спала,
вчила ревно і щиро молитись до Бога,
заплітала косички, росою вмивала…

Вже дорослі. Давно. У світлиці так тихо,
тільки серце болить і тривога ще досі –
чи здорові, чи в дім не постукало лихо.
І плетуться сріблясті стрічки у волоссі…

Вже дорослі. Та лиш так потрібна порада,
і твоя колискова, не стерта роками,
та хатина, що завжди стрічає нас радо,
і молитва твоя, і любов твоя, мамо!

Причем судьба,причем здесь яд?

 "Склоните  голову, минута  молчания,

здесь наши  братья  и  сестры спят....

Над Братиславой, над Братиславой,

над  Братиславой  стоит  солдат" 

/ "У памятника советским воинам" holodina /

В  дозоре  вечном  советский  Воин!

***************************************************

Склоните  голову  перед  Солдатом. 

Пусть  на  минуту  замрёт  весь  мир!

Для  Мамы – Сыном  и  чьим-то Братом

Был, есть  и  будет  сей  Богатырь….

[ Читать дальше ]

Я так тебе любила...  так любила,
Мій друже, мій коханцю милий...
Так затишно було мені з тобою,
Та все скінчилося розлукою й журбою.
Якби могла, я хмари б зупинила,
Якби дозволив, небо прихилила б.
Якби позвав, я чайкою летіла б,
Тобою б снила, марила , весніла..
Була б найщасливішою у світі,
Якби зоставив на своїй орбіті...

Та вирішив ти сам - а я змирилась.
Як справжня жінка, я тобі скорилась...

Квіти в теплій кімнаті.

Ранкова світить зоря.

У ліжку заплуталась ніжність,

І дрімає собі вона.

Квіти в теплій кімнаті

З вечора вона принесла.

А світло на них виливала 

Ранкова й вечірня зоря.

Земля прийняла світлі зерня,

А щоб вони проросли

                  

                       

                        В летний день солнце блещет,

                        Истерзанная земля просит воды,

                        Все замерло и не трепещет,

                        И загрустили фруктовые сады.

                        Громады туч летит завеса,

                        Все потемнело вдруг,гроза,

                        Сверкает на опушке леса,

                        Бежит и блеет испугано коза.

                        Вот капли брызнули обильно,

                        Встрепенулся радостно большой платан,

                        Полился дождик очень сильно,

                        И гром ударил,словно в барабан.

                       Стоит осина с дрожащими листами,

                       И нежно влагу наслаждаясь пьет,

                       И ароматно веет душистыми цветами,

                       Природе благодать гроза несет.

                       Закончилась гроза.Малиновки звенят,

                       И вновь проснулись живительные грезы,

                       А во дворе блаженный аромат,

                       Несут вокруг прекраснейшие розы.