Причем судьба,причем здесь яд?

 "Склоните  голову, минута  молчания,

здесь наши  братья  и  сестры спят....

Над Братиславой, над Братиславой,

над  Братиславой  стоит  солдат" 

/ "У памятника советским воинам" holodina /

В  дозоре  вечном  советский  Воин!

***************************************************

Склоните  голову  перед  Солдатом. 

Пусть  на  минуту  замрёт  весь  мир!

Для  Мамы – Сыном  и  чьим-то Братом

Был, есть  и  будет  сей  Богатырь….

[ Читать дальше ]

Я так тебе любила...  так любила,
Мій друже, мій коханцю милий...
Так затишно було мені з тобою,
Та все скінчилося розлукою й журбою.
Якби могла, я хмари б зупинила,
Якби дозволив, небо прихилила б.
Якби позвав, я чайкою летіла б,
Тобою б снила, марила , весніла..
Була б найщасливішою у світі,
Якби зоставив на своїй орбіті...

Та вирішив ти сам - а я змирилась.
Як справжня жінка, я тобі скорилась...

Квіти в теплій кімнаті.

Ранкова світить зоря.

У ліжку заплуталась ніжність,

І дрімає собі вона.

Квіти в теплій кімнаті

З вечора вона принесла.

А світло на них виливала 

Ранкова й вечірня зоря.

Земля прийняла світлі зерня,

А щоб вони проросли

                  

                       

                        В летний день солнце блещет,

                        Истерзанная земля просит воды,

                        Все замерло и не трепещет,

                        И загрустили фруктовые сады.

                        Громады туч летит завеса,

                        Все потемнело вдруг,гроза,

                        Сверкает на опушке леса,

                        Бежит и блеет испугано коза.

                        Вот капли брызнули обильно,

                        Встрепенулся радостно большой платан,

                        Полился дождик очень сильно,

                        И гром ударил,словно в барабан.

                       Стоит осина с дрожащими листами,

                       И нежно влагу наслаждаясь пьет,

                       И ароматно веет душистыми цветами,

                       Природе благодать гроза несет.

                       Закончилась гроза.Малиновки звенят,

                       И вновь проснулись живительные грезы,

                       А во дворе блаженный аромат,

                       Несут вокруг прекраснейшие розы.

                           

Через время, гордость и  города
Я позвонила тебе...  в никуда...
Но снял кто-то трубку другой...
И голос услышала вовсе не твой.
Тогда поняла, что тебя просто нет,
Растворился , как дым сигарет.
Так и села  душа,  слезу обронила.
Тебя уже нет...  А я позвонила...
Ты ушел в те миры, где снимаются квоты,
Где земные не в тягость заботы....
Тихий, спокойный обрел приют.
Там, наверное,  птицы хоралы поют
И ангелы крыльями тихо шуршат...
Чуть  дыша, замирает моя душа...
Знаешь, если Господь так решит,
Моим ангелом стать поспеши.
Ведь так  уязвима моя  броня...
Ты возьми  под опеку...  меня...
           

Торкнулось сонце напівсонних трав,
цілує, пестить, променем лоскоче.
Чи ти кого так трепетно кохав,
як сонце раннє трав шовкові очі?

Чи ти приносив стільки насолод,
як пелюсткам холодні роси в спеку
і чи сягав таких стрімких висот,
як гордовитий молодий лелека?

Чи ти кому так ніжно говорив
слова любові, вірності і ласки,
як вітер теплий після літніх злив
шепоче травам вечорову казку?

Біжу босоніж росами дібров.
дивлюсь у волошкові очі неба,
п’ю жадібно усю живу любов
і мимоволі думаю про тебе…

Нас покинула казка давно -
Ось причина дорослих проблем.
Чорно - біле німотне кіно
Не підмінить дитинства едем.

Не оселяться сонячні мрії
В чорно-білих замулених снах.
Щогодини снує безнадія
У зашорених наших очах.

Ви розсуньте рамки і простір,
Хай запахне травою і димом!
Не запрошуйте друзів у гості,
А у гості ідіть разом з ними.

Не в кафе з філіжанкою кави -
Серед сосон сідайте й беріз!
Та щоб з піснею під гітару,
Та щоб сміхом наповнився ліс!

Ви відчуєте: в вас  по жилам
По краплинці увійде  здоров'я.
Мов дитина, заснете щасливим,
Проглядаючи сни кольорові.

Ты была поганкой