



Время не лечит душевные раны.
Оно фарширует их ломтями в консервы.
Чтобы вытащить в удобной обертке
И сожрать на ленивом досуге.
Время любит воспоминанья.
Копаться в том, чего не закрасишь.
Что никогда уже не полюбишь.
Роясь в колючих ватных туманах.
Время любит играть в прятки.
Оно - баловник и палач на майдане.
Оно же - лекарь, если с ним дружишь.
А если не дружишь, то спешишь к развязке.
Время - в каждом углу строчит поэмы.
Флагом реет в погасших зеницах.
Гоняет в поле сгоревшими мыслями,
Смеясь, плюет в направлении ветра.
Дорожит процессом, дрожит движением,
Уходит вдаль с базарной площади.
Окончательно застрелив в себе
Иллюзию дробления
Опустевшего
Трехмерного
Пространства.
(Вместо части первой: 0, 1 , 2 , 3 )
0. "Сумління в надра поховали..." (2006г.)
"Городская лирика" (1997г.)
"Евангелие от Волонда..." (1996г. часть 2-я)
1. "Микро-Фон" (Сентябрь.1991г.)
"Позорная звезда" (1990г.)
"Плутоний" (1989г.) Отрывок из стихотворения
2. "Обыкновенный Фашизм" (1987г.)
"Рублёв да Данило, да..." (1987г.)
3. "Новые левые - мальчики бравые..." 1978г. В.С. Высоцкий
"Свобода" (2008г.)
"Суть события заключается в идее, которую из него извлекают.
Для сильных - в той идее, что они извлекают из него сами.
Для слабых - в той, что извлекают другие".
Анри Де Монтерлан






Мармурові сходини,
Що ведуть до безодні.
Кличуть вперед,
Не дають зупинитись.
Огортають звуком.
Замальовують мозок
Грайливими фарбами
Розповідають байки,
Що там - попереду добре,
Занадто добре,
Щоб бути справжньою
Безмежною правдою.
Настирливо вказують пальцем
На насолоду.
Що чекає на кожного,
Хто потрапить сюди -
На мармурові східця,
Що невпинно падають у безодню,
В рай і пекло,
Які мають просту та затерту
В народі назву -
Любов!



