Їм шоколадку.  Пластмасовою ложкою. 

Почем сатанизм для народа? Засилье гадания, гороскопов, нумерологии и кашпировских на телевидении повергает в шок не только практикующих христиан, но и всех остальных людей с признаками здравого смысла.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4c1763ea90344/

Підписуюсь під кожним словом.

Якось підпливає так близенько до молодого Карасика ядрьона Щучка та й каже:

-- Давай, Карасику, об’єднаємо зусилля й інтегруємося в одне ціле. Так нам буде легше протистояти викликам сьогоднення. Я тебе захищу від ворогів, а ти мені за це пісень співатимеш і розважатимеш. І тобі добре, й мені.

-- Ого, прикольно! -- зрадів Карасик. -- Як ти гарно мовиш! Ну давай!

-- То злиття?! -- зраділа Щучка.

-- Злиття!

Підпливла до нього Щучка -- та й заковтнула Карасика разом із його пісеньками та думками про майбутнє.

-- Тепер я повноправно представляю інтереси Карасика у зовнішніх зносинах! -- звернулася, коротко гикнувши, вдоволена щучка до випадкових свідків.

-- То було не злиття, а поглинання, -- зазначили пізніше в "Морській правді" соми-експерти.

Тут я трохи поміркував (хвилини півтори) -- і мені стукнула в голову думка, яку я намагатимусь викласти коротко.

1. Фактично ти є тим, ким ти є. Але, крім цього, ти маєш певні уявлення, ким би ти в ідеалі хотів стати й бути. Наприклад, стати здоровим, супермільйонером чи духовно розвиненим тощо. Зазвичай є фактично недосяжні ідеали, а є більш чіткий та наближений до дійсності образ того, ким ти можеш стати, якщо багато працюватимеш над собою.

2. Ти також маєш певне уявлення про те, ким же ти є насправді. Щоправда, думка про себе не завжди співпадає з реальним станом речей.

3. Часто ти бажаєш, аби оточуючі думали про тебе краще (інколи -- гірше), ніж думаєш ти про себе. При цьому на людях  граєш роль цієї вдаваної особи. Якщо ти великий правдолюб, то цей образ співпадає з описаним у пункті 2.

4. Так само кожен із нас приблизно знає, ким би він точно не хотів стати. Причому не тільки теоретично (тираном, терористом), а й суто практично -- не дійти до стану, якого у принципі кожному по силах досягти (стати алкоголіком, бідняком, бомжем тощо). У залежності від того, які свої риси характеру ти вважаєш поганими, ти їх гіпотетично посилюєш і вимальовуєш в уяві якусь "погану людину", до рівня якої ти можеш "опуститися".

Таким чином, ти у своїй уяві маєш принаймні 4 віртуальні особистості: позитивну, гадану, удавану й негативну. Часом ти думаєш: як би повівся в якійсь із ситуацій один із цих персонажів. Зокрема, це стосується удаваної особистості. Тобто ти на деякий час уживаєшся в цей образ і проживаєш його життям.

Ці 4 віртуальні особи з часом міняються в залежності від особи справжньої, яка є. Причому цей зв’язок є і зворотним: наприклад, змінивши самому чи під впливом інших позитивну особистість, можна змінити й інші, в тому числі й свою справжню.

Далі постараюся розвинути або стерти цю замітку.

Випадково надибав.

Сперечався з приятелем на тему "Чи правда, що Сталін об’єднав українські етнічні землі?"

Острогожск Воронежской области: http://maps.google.com.ua/maps?hl=uk&client=firefox-a&ie=UTF8&q=%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B6%D1%81%D0%BA&fb=1&gl=ua&ei=6WlxS831MYqB_QaV24yPBg&ved=0CBQQpQY&view=map&geocode=Fc4PCAMdDTRUAg&split=0&hq=&hnear=%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F,+%D0%92%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C,+%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B6%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD,+%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B6%D1%81%D1%8C%D0%BA&ll=51.508742,35.81543&spn=14.596138,46.538086&z=5

Острогожский уезд Воронежской губернии, 1897: http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_lan_97_uezd.php?reg=301

http://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B6%D1%81%D0%BA

Цікаво, правда?

Непересічний район міста Києва.





Гімну та своєї грошової одиниці поки що немає.

Населення -- близько 300 тисяч (це десь як у Житомирі), а також трудові імігранти та політичні біженці.


Щодо походження назви "Дарниця" британські славісти тримаються єдиної думки, що слово має корінь "дар". Отже, тут колись щось комусь дарували. Що саме й кому -- достеменно невідомо. Є кілька версій.

1. Подарували саму Дарницю або її частину. Зокрема, подейкують, нібито княгиня Ольга подарувала синові Святославу озерце, що отримало назву “Дарницьке”.

2. Дарували не Дарницю, а щось інше, але саме тут. Можливо, іногородні гості приносили київським князям свої дари й падали ниць перед в’їздом до стольного граду.

3. Дарницею й досі протікає однойменна річка. Але якщо місцевість названо на честь ріки, то постає питання про походження вже ЇЇ назви -- й ми повертаємось до перших двох пунктів.

Перша письмова згадка про Дарницю датується 1509 роком. У ті часи ще не було Київської дамби, а лівий берег Дніпра був зовсім не укріплений. (Правий також був не укріплений, але він нас зараз не цікавить, бо там немає Дарниці.) Щовесни великі території підтоплювалися, а влітку тут росла чудова трава, сіно з якої було добрим паливом для коней. Тому це був ласий шматок для монастирів, які ділили між собою, в тому числі в судовому порядку, клаптики Дарницької землі. Саме завдяки судовій тяжбі між Микільским та Печерським монастирями Києва слово "Дарниця" було збережене на папері з тих славних часів.

Наприкінці 19-го століття Дарниця цілковито належала до Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії й була дачною місцевістю з віковим сосновим лісом.

14 січня 2010

Здравствуй, дедушка Мороз,
Борода из марли. 
Ты повязки нам принёс?
Мы тебя не звали! 

Розміщено з дозволу користувача Дождь!

Діалог у ICQ відбувся під час мого повільного пропливання в маршрутці Харківським шосе (далі -- ХШ) у годину пік.



Я (19:06:17 11/11/2009)
На ХШ пробка.

Дождь! (19:06:53 11/11/2009)
ХШ - Хороше Шампанське

Дождь! (19:07:00 11/11/2009)
Якшо пробка

Дождь! (19:07:08 11/11/2009)
Потруси - вилетить

Дождь! (19:07:21 11/11/2009)
Тобто, потряси

Я (19:07:36 11/11/2009)
:-D *THUMBS UP* *DRINK*