Профіль

Кумпель

Кумпель

Україна, Дрогобич

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Мовчання

"Досить! Маю їх направду досить!"
Усі в Небі затамували подих. Ніхто досі не бачив Ісуса таким розгніваним. Це Він громоподібним голосом виявив Свій Божий гнів.
"Упродовж 33 років Я був серед людей, казав їм не раз, що діла у тисячу раз важливіші за слова. Тому мене розіп'яли. Усіляко пояснював, що не за ділами і не за обрядами можна пізнати моїх учнів, а за проявами любови. Однак майже ніхто цього не зрозумів! Виголошують палкі проповіді, співають величальні гімни, беруть участь у зврушливих богослужіннях, але чинять так мало!"
"Що зробиш, Ісусе?"-запитав несміливо один з ангелів.
"Відберу їм мову... Так, як це було з Захарією, батьком Йоана Хрестителя!" Так вирішив Ісус і забрав усім християнам дар мови. І раптом у цілому світі серед християн запанувало велике мовчання.
Спочатку люди дивувалися. Багато побігло до аптек, щоб купити сиропи і таблетки від захворювань горла. Попит на трави й мед також був великим. Потім вони почали непокоїтися і врешті-решт людей охопила тривога.
Як молитися без слів? Як могли люди сказати Ісусові й ближнім, що люблять їх? Великі богослови не могли вимовити навіть слово "Причастя", а оратори без слів почувалися безробітними. Прості люди не могли навіть сваритися, але, що гірше, не знали, як висловити солідарність, потіху, співчуття, спільність поглядів.
Поміркувавши, дійшли висновку: "Те, що не можемо сказати словами, можемо переказати за допомогою дій" Багато так вважало. Великі майстри слова стали безпосередніми й щирими, навчилися "говорити" поглядом, усмішкою, чуйністю, допомогою. У богословських університетах повідкривали їдальні й притулки для вбогих і безпритульних. Катехиза стала радісною, наче цікаве захоплення.
Багатьом було соромно згадувати, як легко брехати словами.
У деяких газетах з'явилися статті із заголовком: "Дивіться, як вони люблять одне одного!"
Людей приваблював дух приязности, злагоди, справжньої гостинности, який був притаманний учням Ісуса.
Коли Ісус повернув їм дар мови, їх це майже засмутило.
Під час великого мовчання збагнули, як багато любови у християнській вірі.

"Дітоньки! Не любімо словами, ані язиком, лише-ділом і правдою"(1Йо.3, 18)
Нині тим паче...

Бруно Ферреро

Запитання

Під час поїздки до Єгипту турист запитав у мусульманина:
-Як вам вдається молитися п'ять разів на день?
Мусульманин відповів питанням:
-А як вам, християнам, вдається по три години на день просиджувати перед телевізором?

Піно Пелегріно

Ті, що вирощують троянди

Двоє монахів вирощували троянди. Один із них втішався спогляданням їхньої краси та аромату. А другий зрізав квіти та роздавав перехожим.
Одного дня перший монах дорікнув своєму співбратові:
-Як ти можеш позбавляти себе краси й аромату трлянд?
А другий відповів:
-Троянди залишають чимало пахощів на руках того, хто їх дарує!

Приказка каже:"Коли береш-наповнюються руки, коли даєш-наповнюється серце"

Піно Пелегріно

Справжня любов

Відомий учитель зустрівся з гуртом молодих людей, які виступали проти шлюбу.
Вони аргументували свою позицію тим, що справжньою основою стосунків пари є романтика, ї що зі стосунками, коли вони згасають, краще покінчити, замість того, щоб грузнути у пустій монотонності подружнього життя.
Учитель сказав, що поважає їхню думку, однак розповів їм таку історію:
-Мої батьки прожили у шлюбі 55 років. Одного дня, коли моя мама спускалася сходами, у реї стався інфаркт. Батько підбіг до неї, підняв її, як міг, і майже волоком затягнув у бусик. Перевищуючи швидкість він щодуху мчав до лікарні. Та коли він туди прибув, мати, на жаль, уже померла.
На похороні батько не розмовляв, погляд його був розсіяним, він майже не плакав. Увечері ми, його діти, зібрались разом з ним.
В атмосфері болю і ностальгії ми згадували зврушливі історії з минулого. Батько попросив мого брата, який був богословом, щоб той сказав йому, де зараз перебуває мама, і брат став розповідати про життя після смерти, припустив, де вона зараз може бути і що з нею може відбуватись.
Батько слухав дуже уважно. І раптом він попросив:
-Відвезіть мене на цвинтар
-Тату,-відповіли ми.-Та ж зараз одинадцята година ночі, ми не можемо негайно їхати на цвинтар.
Він підвищив голос і з крижаним поглядом сказав:
-Не сперечайтеся зі мною! Будь ласка, не сперечайтеся д чоловіком, який щойно втратив ту, що була його дружиною 55 років!
На якусь мить запала шаноблива тиша. Ми більше не сперечалися, поїхали на цвинтар, попросили дозволу у сторожа, і, тримаючи у руці ліхтар, підійшли до могильної плити.
Батько погладив її рукою, помолився і сказав своїм дітям, які зворушено спостерігали за цією сценою:
-Знаєте, ці 55 років були щасливими, ніхто не може говорити про справжню любов, якщо не уявляє, що значить розділити своє життя з такою жінкою, якою вона була.
Він зробив паузу і витер обличчя.
-Ми з нею були разом під час тієї кризи, коли я шукав роботу,-продовжив він.-Ми разом скдадали речі, коли продали будинок і переїхали з міста. Ми спільно раділи, що наші діти отримали освіту, плакали одне біля одного, коли втрачали дорогих нам людей, разом молилися у приймальному відділенні лікарень, ми підтримували одне одного в стражданні, ми обіймали одне одного кожного Різдва, ми прощали одне одному помилки...діти мої, зараз вона пішла, а я радий...а знаєте чому? Бо вона пішла раніше від мене, і їй не доведеться пережити мою агонію і біль, бо вона не буде змушена мене ховати, залишатися самотою після мого відходу. Через це все пройду я, і я вдячний за це Богові. Я так її люблю, що мені б не хотілося, щоб вона страждала...
Коли батько перестав говорити, обличчя братів і моє було залите слізьми. Ми обійняли його,і він нас розрадив:
-Усе гаразд, дітки, можемо повертатись додому, це був хороший день.

Того вечора я почув, що таке справжня любов. Вона дуже відрізняється від романтики, не має нічого спільного з еротикою, вона радше пов'язана з роботою і турботою, якою обдаровуютьодне одного двоє людей, що справді відповідають одне за одного. Коли вчитель перестав говорити, студенти не змогли йому заперечити. Така любов-це те, чого вони ще не знали.

Росаріо Гомес

Благословення

Моя мама часто розповідала таку історію:
Була собі багата молода жінка, яка мала все: чудового чоловіка, прекрасних дітей, роботу, яка дарувала їй велику радість, дружню сім'ю. Дивним було те, що їй не вдавлось все це поєднувати-робота і справи забирали у неї увесь час, і її життя було у чомусь збитковим.
Якщо робота в неї забирала багато часу, тоді вона віднімала його в дітей, якщо виникали проблеми, вона переставала приділяти увагу чоловікові...
І таким чином люди,яких вона любила, завжди були залишені на потім. Аж поки одного дня її батько, мудрий чоловік, не зробив їй подарунок-надзвичайно дорогу і рідкісну квітку, яка існувала у світі лише в одному екземплярі. Він сказав їй:
-Доню, ця квітка тобі допоможе, навіть більше, ніж ти собі уявляєш! Тобі потрібно буде її поливати і підрізати час від часу, а також іноді розмовляти з нею, і вона віддячить тобі цим чудовим ароматом і цими дивовижними квітами.
Батьків подарунок зворушив жінку, бо квітка і справді була незрівнянної краси.
Але минав час, виникли проблеми, робота поглинала весь її час, і її стиль життя, який продовжував бути дуже хаотичним, не дозволяв їй піклуватися про квітку.
Вона приходила додому, дивилась на рослину,що й далі була вкрита квітами, які не виявляли ознак слабкости чи смерти, вони виглядали й далі красивими й запашними. Тоді вона проходила повз квітку.
Аж одного дня, ні з того, ні з сього, квітка померла.
Жінка прийшла додому і її охопив жах!
Квітка була мертвою, її корінь засох, квіти поопадали, а листя пожовкло.
Вона довго плакала, а потім розповіла батькові про те, що сталось. Тоді батько відповів:
-Я передбачав, що так і трапиться, але не можу дати тобі іншої квітки, бо такої, як ця, більше не існує, вона була єдиною, так само, як єдиними є твої діти і твій чоловік-твоя сім'я.
Усі благословення, якими Бог тебе наділив, ти повинна навчитись "поливати і підрізати", піклуватись про них, бо, як і квітка, почуття також помирають.
Ти звикла, що квітка завжди тут, завжди розквітла, завжди пахуча, і забула, що за нею потрібно доглядати.
Доглядай за людьми,яких ти любиш!
Завжди пам'ятай про цю квітку, бо Божі Благословення є такими, як і вона, Він нам їх дає, але ми повинні про них піклуватися.

Росаріо Гомес

Очі

Одного разу до Матері Терези з Калькутти підійшов фотограф. Він хотів сфотографувати її очі. Та перш ніж почати, він сказав:
-Мати, пробачте мені за зухвальство!.. Можна щось у вас запитати? Ваше обличчя глибоко позначене плином часу, але ваші очі-найщасливіші з тих, які я коли-небуть бачив! Як таке може бути!
Мати Тереза, усміхаючись відповіла:
-Мої очі щасливі тому, що мої руки витерли дуже багато сліз.

Піно Пелегріно

Знайти самих себе

Одного разу під час лекції студент запитав у професора психології:
-А коли хтось може сказати, що знає сам себе?
Мудрий професор відповів:
-Ти зможеш сказати, що знаєш себе самого, не боячись помилитися, лише тоді, коли відкриєш у собі більше недоліків, ніж це зауважать інші.

Пізнайте самих себе!
Мудрець Лао Цзи казав: "Хто знає людей, той мудрий; хто знає себе самого-той просвітлений". А ліванський поет Халіл Жибран якось зізнався: "Лише одного разу я онімів. Це сталося тоді, коли якийсь чоловік спитав: "А ким є ти?""

Піно Пелегріно

Старість обов'язкова, зрілість - на вибір

Одного разу, коли я йшов зі своїм батьком, він зупинився на повороті і, помовчавши хвилину, спитав мене:
-Чи чуєш ти ще щось, крім співу птахів?
Я прислухався і через декілька хвилин відповів йому:
-Я чую гуркіт брички
-Саме так, -сказав мій батько.- Це порожня бричка
Я запитав у батька:
-Звідки ти знаєш, що бричка порожня, ми ж її ще не бачимо?
Тоді батько відповів:
-Коли бричка порожня, це дуже легко зрозуміти-за гуркотом. Чим пустішим є віз, тим більше він гримить
Я виріс, і навіть зараз, коли бачу когось, хто забагато розмовляє, перебиває всіх, набридає або виявляє грубість, хизується тим, що має, вважає себе могутнім і зневажає людей, у мене виникає враження, що я чую батьків голос, який каже:
"Чим пустішим є віз, тим більше він гримить..."

Смирення полягає в тому, щоб приховувати наші чесноти і дозволити іншим розкрити свої.
Справді, існують люди такі бідні, що єдине, що вони мають-це гроші. Ніхто не робить стільки шуму, як той, хто сповнений егоїзму

Росаріо Ґомес

Легенда про п'ять хлібин

Древня індійська легенда розповідає:"Був колись чоловік, який щодня заходив до пекарні і купував п'ять хлібин
Одного дня зацікавлений пекар спитав у нього:
-Чому ти кожного разу купуєш саме п'ять хлібин?
Чоловік, не задумуючись, відповів:
-Одну хлібину я купую для себе, дві позичаю, а ще двома оплачую борг!
-Щось я не втямлю, про що йдеться?-сказав пекар.-Чи можеш ти пояснити краще?
-Все дуже просто: один хліб я їм сам, два буханці віддаю своїм дітям, які мали б мені їх повернути, коли буду старим, іще два-для моїх немічних батьків, які я віддаю їм за те, що вони колись мені давали"

Піно Пелегріно

Що таке любов?

Група психологів запропонувала декільком дітям віком від 4 до 8 років запитання "Що таке любов?". Отримані відповіді були набагато ширшими і глибшими, ніж ми можемо собі уявити:
"Любов-це перше почуття, яке було, поки не з'явились погані речі"
"Коли моя бабуся захворіла на артрит, вона не могла нафарбувати собі нігті на ногах, тому мій дідусь фарбував їй нігті увесь час, навіть тоді, коли у нього був артрит на руках, це і є любов"
"Коли хтось тебе любить, то вимовляє твоє ім'я по-особливому. І ти знаєш, що твоє ім'я почуває себе базпечно в устах тієї людини"
"Любов-це коли дівчина пшикається парфумами, а хлопець пшикається одеколоном, потім вони йдуть гуляти разом і нюхають один одного"
"Любов-це коли ти йдеш з кимось обідати і віддаєш йому більшу частину своєї смаженої картоплі, і не просиш, щоб ця інша людина віддала тобі свою"
"Любов-це коли хтось тобі робить боляче, ти дуже злишся, але не кричиш на нього, бо знаєш, що це образить його почуття"
" Одного разу моя старша сестра захворіла, і в неї все тіло покрилося червоними плямами, її хлопець приходив відвідувати її щодня і не боявся заразитись, він її гладив, поки вона не засинала, а потім ішов,-оце і є любов"
"Любов-це те,від чого ти посміхаєшся, навіть коли втомлений"
"Любов-це коли моя мама робить каву моєму татові і куштує трошки, перш ніж йому дати, аби переконатися, що йому смакуватиме"
"Любов-це коли ти увесь час цілуєшся, а потім втомлюєшся цілуватись, але все одно хочеш бути порич з цією людиною, і тоді люди більше розмовляють"
"Любов-це те, що є біля тебе на Різдво, коли ти перестаєш розгортати подарунки і прислухаєшся"
"Коли ти говориш комись щось погане про себе і боїшся, що тебе більше не любитимуть; але ти дивуєшся, що тебе не просто далі люблять, але люблять ще більше"
"Любов-це коли ти кажеш хлопцеві,що тобі подобається його сорочка,і він одяга її щодня"
"Любов-це як бабуся і дідусь, які є друзями, хоч знають один одного дуже-дуже добре"
"Під час свого першого концерту я стояла на сцені і була дуже налякана , я подивилась на всіх глядачів, які мене бачили, і помітила свого тата, який вітався зі мною і посміхався, він єдиний так дивився, тоді мій страх пропав"
"Моя мама любить мене як ніхто; ніхто, крім неї, не цілує мене ввечері перед сном"
"Любов- це мама дає таткові найбільший шматок торта"
"Любов-це коли мама бачить тата спітнілого і з поганим запахом, і все одно каже, що він красивіший від Роберта Редфорда"
"Любов-це коли твій песик лиже тобі обличчя, навіть коли ти залишив його самого вдома на цілий день"
"Я знаю, що моя старща сестра мене любить, тому що вона віддає мені свій одяг; який не одягає, а потім мисить купувати новий"

Не слід говорити "Я тебе люблю",-якщо це насправді не так...але якщо це справді так, якщо ти справді любиш когось, то повинен сказати це йому (їй), можливо,та людина про це забула

Росаріо Ґомес