Якось один професор вирушив у подорож. Представляючись, він сказав пасажиру, який сидів навпроти нього у купе:
-Я-відомий професор! Коли говорю, всі слухають мене з відкритими ротами.
А супутник йому на це:
-І зі мною таке стається!
-Ви також професор?
-Ні, я дантист!

Ніщо не є смішнішим за чванство!
Марнославний, подібний до півня, який думав, що сонце встає лише для того, аби почути його спів!

Піно Пелегріно

В одного лікаря була геть лиса голова. Через це він часто ставав об'єктом дошкульних жартів.
Якось після чергової "шпильки" від медсестри лікар парирував:
-Панночко, Бог створив деякі голови досконалими, а всі інші Він був змушений покрити волоссям.

Мудрий завжди зможе себе захистити, не причиняючи шкоди опонентові.

Піно Пелегріно

Це сталося у дворі покинутого будинку у Помільяно д'Арко, біля Неаполя.
Кількамісячне кошеня Кікко впало у колодязь, глибина якого сягала п'ятнадцяти метрів. Через три дні пожежникам нарешті вдалося його врятувати.
У тому ж домі разом із кошеням жив песик Чарлі.
Упродовж трьох днів (поки пожежники рятували кошеня з колодязя) песик нічого не їв. Сумуючи за товаришем, він геть утратив апетит!
Коли все закінчилось, господиня обох тваринок сказала журналістам:
-Як тільки песик побачив, що назустріч біжить кошеня, він поніс йому шматочок м'яса зі своєї мисочки!

Ця подія, що сталася у листопаді 2009 року, є гарним прикладом солідарності, яка зігріває серце і понад усе навчає не довіряти дуже багатьом загальноприйнятим упередженням, як, наприклад, тому, яке стверджує, що між котами й собаками ніколи не буває миру.

Піно Пелегріно

Хтось запитав мене кілька днів тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя наново? Довго не роздумуючи, я відповіла "ні". Та згодом трішки замислилась і...
Маючи змогу наново прожити своє життя, я менше говорила б, натомість більше б слухала. Не боялася запросити до себе на вечерю друзів тільки через те, що на килимі є кілька плям, а оббивка дивана трохи вицвіла.
Я б смакувала крихкі булочки в елегантному салоні і вже зовсім не турбувалася б через сажу, коли горить коминок.
Обов'язково знайшла б час, аби послухати спогади дідуся, який розповідає про роки своєї молодості. Влітку не вимагала би, щоб позачиняли вікна в машині, бо я щойно зробила собі завивку.
Я не допустила б, аби свічка у формі ружі так і розплавилась, забута в комірчині, а часто б її запалювала, доки вона не догоріла б до кінця.
Я б лягла собі на лузі і перекочувалася разом з дітьми, зовсім не замислюючись, що забрудню сукенку.
Набагато менше плакала б і сміялася, дивлячись телевізор, а частіше-спостерігаючи життя.
Більшою мірою ділила б відповідальність зі своїм чоловіком.
Почуваючись погано, лягла б.у ліжко, замість бігти з гарячкою на роботу, наче без мене там світ завалиться.
Замість дев'ять місяців нетерпляче чекати, коли ж нарешті закінчиться моя вагітність, полюбила б кожну її мить, усвідомлюючи, що ця дивовижна дія, яка відбувається у мені, є єдиною можливістю співпрацювати з Богом у здійсненні чуда.
Синові, який прибіг поцілувати мене, не сказала б: "Досить,досить, іди митися, бо вечеря вже готова"
Частіше казала б "Я люблю тебе", натомість рідше "Мені прикро"... Та передусім, якби я могла розпочати все спочатку, то цінувала б кожну хвилину...споглядала б її так довго, доки не побачила б, якою вона є насправді...жила б нею...і ніколи б її не віддаляла.
Ерма Бомбек

Кожна мить, що нею обдаровує тебе Бог, є величезним скарбом. Не викидай його. Не бігай невпинно у пошуках непевного завтра."Живи найліпше як можеш, мисли найліпше як умієш, дій найліпше як потрафиш нині. Нинішній день скоро стане завтрашнім, а завтра скоро стане вічністю"(А. П. Гоуті)

Бруно Ферреро

-Учителю, що ви думаєте про гроші?-спитав один юнак свого учителя
-Дивись у вікно,-сказав учитель.-Що бачиш?
-Бачу жінку з дитиною, двоє коней, що тягнуть віз, і чоловіка, який іде на базар.
-Добре. Тепер дивись у дзеркало. Що бачиш?
-Що ж хочете, щоб я бачив?! Звісно-себе!
-Тепер поміркуй: вікно-зі скла, і дзеркало також зі скла. Вистачає тонесенького шару срібла на склі і людина бачить тільки себе.

Навколо нас є багато таких осіб, які свої вікна замінили на дзеркала. Вони думають, що дивляться "назовні", а бачать і споглядають самих себе.
Не дозволь, щоб вікно твого серця стало дзеркалом.

Бруно Ферреро

Одного разу двоє друзів-хлоп'ят каталися на ковзанах на малому замерзлому ставку. Був похмурий холодний вечір. Діти їздили обережно, але раптом лід проламався і один із хлопчиків упав у воду.
Ставок був неглибокий, але вода в ополонці почала замерзати, закриваючи отвір.
Другий хлопчик побіг на берег, узяв найбільший камінь, якого вдалося знайти, і побіг туди, де провалився його малий друг. Почав щосили вдаряти каменем об лід, аж врешті-решт розбив його. Схопивши друга за руку, допоміг йому вибратися з води...
Коли прийшли рятівники і побачили, що сталося, здивувалися:
-Як це йому вдалося? Як хлопчик зміг розбити такий грубий і щільний шар льоду?
Дідусь,що проходив мимо, сказав:
-Знаю, як це зробив!
-Як?-спитали вони.
Дідусь відповів:
-Не було поруч нікого, хто б застеріг: "Це тобі не вдастся..."

Маємо дивовижні сили, але так легко забуваємо про них!

Бруно Ферреро

--Якось ми з синочком вирішили провідати бабусю,-розповідає одна жінка.-Коли ми вже були в її домі, прибув кур'єр, що розвозив замовлену піцу.
-Який хороший хлопчик,-похвалив він мого малого, а тоді додав:-А в мене восьмеро дітей.
-Вісім дітей!-я була вражена.-Я так люблю своє маля, що не уявляю, як можна ділити цю любов на вісьмох!
А чоловік сказав:
-Пані, любов не ділиться-вона помножується!

Піно Пелегріні

Одного разу Арріго Саккі, великий футбольний тренер, сказав гравцям клубу "Мілан" такі слова:
-Упродовж матчу кожен з вас тримає м'яч по дві хвилини. Стосовно цих двох хвилин мені нічого сказати: з м'ячем ви майстерніші за мене. Я ж тут для того, щоб навчити вас, що робити протягом решти вісімдесяти восьми хвилин.

У житті ми можемо мати мало нагод для геройських вчинків, але щодня в нас є тисячі нагод для того, аби не бути малодушними.

Піно Пелегріно

Одного разу старий чоловік подивився на себе в дзеркало і розізлився. Його розсердили всі ці зморшки, які він бачив на своєму лиці. Отож, він закричав:
-Що за часи настали! Усе функціонує погано, навіть дзеркала!

Ми спричиняємося до того, що суспільство стає все більш варварським, і звинувачуємо молодь, яка є лише дзеркалом цього суспільства.

Піно Пелегріно

Колись давно один король наказав поставити на дорозі величезний камінь, перегородивши ним дорогу. А сам сховався і став спостерігати, чи хтось відсуне ту каменюку.
Дехто з найбагатших купців і придворних просто оминали камінь.
Багато хто голосно звинувачував короля в тому, що він не утримує дороги в належному стані, але ніхто так нічого і не зробив, щоб забрати камінь з дороги.
Одного дня дорогою йшов селянин, який ніс овочі. Наблизившись до каменя, він поклав ношу на землю і спробував пересунути камінь до краю дороги.
Він штовхав і надривався, і нарешті йому це вдалося.
Піднімаючи свою ношу, він побачив на землі калитку, якраз на місці, де лежала каменюка. Калитка була повна золотих монет. А ще селянин знайшов там записку від короля, в якій мовилось, що це золото призначене для людини, яка прибере з дороги камінь.

Селянин зрозумів те, чого інші не могли зрозуміти: "Кожна перешкода є нагодою для того, щоб покращити наше становище"

Росаріо Гомес