Мовчання

"Досить! Маю їх направду досить!"
Усі в Небі затамували подих. Ніхто досі не бачив Ісуса таким розгніваним. Це Він громоподібним голосом виявив Свій Божий гнів.
"Упродовж 33 років Я був серед людей, казав їм не раз, що діла у тисячу раз важливіші за слова. Тому мене розіп'яли. Усіляко пояснював, що не за ділами і не за обрядами можна пізнати моїх учнів, а за проявами любови. Однак майже ніхто цього не зрозумів! Виголошують палкі проповіді, співають величальні гімни, беруть участь у зврушливих богослужіннях, але чинять так мало!"
"Що зробиш, Ісусе?"-запитав несміливо один з ангелів.
"Відберу їм мову... Так, як це було з Захарією, батьком Йоана Хрестителя!" Так вирішив Ісус і забрав усім християнам дар мови. І раптом у цілому світі серед християн запанувало велике мовчання.
Спочатку люди дивувалися. Багато побігло до аптек, щоб купити сиропи і таблетки від захворювань горла. Попит на трави й мед також був великим. Потім вони почали непокоїтися і врешті-решт людей охопила тривога.
Як молитися без слів? Як могли люди сказати Ісусові й ближнім, що люблять їх? Великі богослови не могли вимовити навіть слово "Причастя", а оратори без слів почувалися безробітними. Прості люди не могли навіть сваритися, але, що гірше, не знали, як висловити солідарність, потіху, співчуття, спільність поглядів.
Поміркувавши, дійшли висновку: "Те, що не можемо сказати словами, можемо переказати за допомогою дій" Багато так вважало. Великі майстри слова стали безпосередніми й щирими, навчилися "говорити" поглядом, усмішкою, чуйністю, допомогою. У богословських університетах повідкривали їдальні й притулки для вбогих і безпритульних. Катехиза стала радісною, наче цікаве захоплення.
Багатьом було соромно згадувати, як легко брехати словами.
У деяких газетах з'явилися статті із заголовком: "Дивіться, як вони люблять одне одного!"
Людей приваблював дух приязности, злагоди, справжньої гостинности, який був притаманний учням Ісуса.
Коли Ісус повернув їм дар мови, їх це майже засмутило.
Під час великого мовчання збагнули, як багато любови у християнській вірі.

"Дітоньки! Не любімо словами, ані язиком, лише-ділом і правдою"(1Йо.3, 18)
Нині тим паче...

Бруно Ферреро