Профиль

Кумпель

Кумпель

Украина, Дрогобыч

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

29 квітня. Найкраще від усіх

Жив собі брат при церкві і мав він недугу на ім'я "найкраще від усіх" Хай про що тільки мова не зайде, він повсюди старався бути найкращим від усіх. Прибрати в церкві-він вже мітлою мете,всеношна молитва-він серед перших запопадливо молиться, рулади словесні виписує.
І от в ніч на П'ятдесятницю приснився йому сон. Потрапляє цей брат на небо, стоїть у черзі праведників, чекає і думає, як Ісус його серед усіх виокремить, під білі ручки візьме, похвалою засипле. Годину жде, другу, а Ісус все не підходить.
Захвилювався брат, озиратися став. Помітив врешті-решт, що Ісус, недалеко від нього ідучи, похвалив когось. Тоді виступив брат назустріч і питає:
-А як же я? Невже ж про мене забули?
Ісус глянув на нього і сказав:
-Не знаю, хто ти.
-Та ж як? Я у церкві служив, у хорі співав, Біблію читав, нічні молитви вистоював.
-Не пам'ятаю я тебе,-відказує йому Ісус.
Тут брат помічає диякона з церкви, що тиждень тому як помер, а доти молився за всю громаду. І просить брат його допомогти, заступитися, потвердити, що він справді служив у їхній громаді і таке інше. Заступився за нього диякон словом, вислухав його Ісус і каже:
-Може ти і правду мовиш, але я особисто його не знаю, і тут йому не місце.
Підхопили брата ангели і віднесли, куди належить.
І от прокинувся брат серед ночі, облитий потом і з сильним криком, і замислився добре-яка ж несправедливість! До ранку міркував і згадав, що диякон перед смертю таку науку давав: "Не той у царстві Бога великий, хто зробив багато, а той великий, хто пізнав Христа!"
І після цього сну брат позбувся своєї духовної недуги. Він зрозумів, що Ісус цінує в людях.

(с)

28 квітня. І це мине також

Один цар уславився своєю мудрістю. Але, попри цю мудрість, у житті не мав він спокою. І одного разу звернувся цар до мудреця з проханням:
-Допоможи мені-дуже багато в цьому житті доводить мене до нестями. Маю велику схильність до пристрастей, і це вельми заважає мені.
Мудрець дав йому перстень, на якому була викарбувана фраза: "Це мине!"-і сказав:
-Одягни цього персня. Коли тебе настигне сильний гнів чи радість, поглянь на цей напис, і він протверезить тебе. У цьому знайдеш ти рятунок від пристрастей.
Минав час, цар послухав поради мудреця і знайшов спокій. Але настала мить, коли, як зазвичай, глянувши на перстень, він не заспокоївся, а навпаки-він ще більше нестямився.
Він зірвав перстень з пальця і хотів кинути його якнайдалі у став, але раптом помітив , що на внутрішньому боці персня є напис: "І це мине також..."

(с)

27 квітня. Покинути незлагоду

Одного разу чернець, прийшовши до церкви, почув, що деякі брати сперечалися між собою. Перш ніж повернутися до своєї келії, він обійшов її тричі, і тільки потому зайшов до неї. Ті, хто бачили це, запитали, чому він так учинив.
Чернець відповів:
-У моїх вухах закарбувалися слова суперечки. Я прогулювався, щоби очиститися, і не занести незлагоду у свою келію.

(с)

26 квітня. Добро заразливе

До віконечка придорожньої кав'ярні для автомобілістів під'їжджає на старенькій машині жінка, яка тут вже багато років поспіль постійно замовляє каву. Перекидаючись люб'язністю з продавцем, вона помічає машину, що стає за нею у чергу. У доброму настрої жінка хоче зробити якесь добро і платить продавцеві за каву для наступної машини. Продавець здвигає плечима і думає, що люди знайомі.
Жінка від'їжджає. Наступного дня вона, як завжди, під'їжджає до віконечка кав'ярні.
-Я думаю, що вчора сталася помилка. Хлопець, за якого ви заплатили, не знає.вас,-каже продавець.
Жінка, трохи збентежившись, пояснює, що так і мало бути. І тоді продавець розповідає, що сталося вчора:
-Я сказав тому хлопцеві, що ви заплатили за його каву. Тоді він також заплатив за наступну машину. Водієві наступної машини я пояснив те саме, і він вчинив так само. Так сталося чимало разів. Я вражений!

Не втомлюйся чинити добро-воно заразливе!

(с)

25 квітня. Добре і зле

Один старий і мудрий чоловік сказав своєму учневі:
-Роздивися кімнату, де ми сидимо, і спробуй запам'ятати речі коричневого кольору.
У кімнаті було повно всього коричневого, і учень швидко впорався з завданням. Але мудрець далі запитував його:
-Заплющ-но очі і перелічи речі синього кольору!
Учень розгубився і обурився:
-Я не помітив нічого синього, бо ж запам'ятовував, як ви наказали, тільки речі коричневого кольору!
На що мудрий чоловік відповів йому:
-Розплющ очі й озирнися-у кімнаті повно синіх речей.
І то була щира правда.
Опісля мудрець заговорив знову:
-Цим прикладом я хотів показати тобі правду життя: якщо ти шукаєш в кімнаті тільки речі одного кольору, а в житті-тільки лихе, то будеш бачити тільки його, помічати виключно його, і тільки воно буде запам'ятовуватися тобі і впливати на твоє життя.

Якщо ти шукаєш лихе, то обов'язково його знайдеш і ніколи не помітиш нічого доброго.

(с)

24 квітня. Торжество добра

Мешканці одного села усіляко переслідували жінку, яка стала християнкою. Коли вона йшла у церкву, на неї сипалися глузування, погрози, обмови. Всі знущання вона терпіла спокійно, покладаючись на Господа. Одного разу озлоблені селяни закидали її картоплею. Жінка ретельно повизбирувала картоплю, що лежала на землі, і склала її в одну купу. Мешканці злякалися, що сердита жінка тепер їх закидуватиме картоплею, і розійшлися.
Але жінка зібрала картоплю в мішок і пожертвувала її церкві. Це було навесні, перед садінням картоплі, і ця картопля, висаджена на церковній ділянці, чудово вродила.

Коли ми Божою силою оберігаємо серце від злоби і обурення, Господь покаже нам дорогу, де навіть злі наміри врешті-решт посприяють перемозі і торжеству добра.

(с)

23 квітня. Як жити, не сперечаючись

В одному гірському селищі жив чоловік, відомий тим, що ніколи не сперечався. Приїхав до нього кореспондент, щоб написати про нього статтю. І між ними відбулася бесіда:
-Скажіть, це правда, що ви прожили 90 з лишком років і жодного разу ні з ким не сперечалися?
-Так, це правда.
-І що, взагалі ні з ким?
-Взагалі ні з ким!
-І що, навіть зі своєю жінкою?
-Навіть з жінкою.
-І навіть з дітьми?
-Навіть з дітьми.
-І що, за 90 років жодного-жодного разу?
-Жодного разу.
-Ніколи-ніколи ні з ким, ні з ким?-врешті роздратувався кореспондент.
-Саме так,-спокійно відповів старий.
Кореспондент (червоніючи і нервуючись):
-Та не може такого бути, щоб ви за все життя ніколи ні з ким не сперечалися!
-Та сперечався, сперечався...-примирливо відповів старий.

(с)

22 квітня. Урок життя

Звернулися два брати до Бога:
-Навчи нас великої науки життя.
-Добре, відповів Всевишній,-я прикличу вас, коли будете готові.
Один брат вирішив чекати на знак з неба, а інший вирішив встигнути в житті якомога більше до тієї години, коли Бог покличе його до учнівства. Він збудував дім, посадив сад, виростив дітей, написав книгу, вчився у людей, вчив людей сам і поспішав, щоби встигнути якомога більше. Він лягав пізно, вставав рано, але весь час відчував, що багато чого не встигає, що відкладає на завтра більше, ніж зробив сьогодні.
А перший брат, знай, чекав на знак і підганяв час, щоб якнайшвидше взятися до справжнього діла. Але наблизився час смерти й обидва брати звернулися до Бога:
-Ми чекали Твого поклику все життя. Ми хотіли стати Твоїми учнями, щоб, пізнавши велике вчення, перемінити світ.
-Людина не потребує знаку,-відповів Бог.-Ви хотіли дістати знання, щоб перемінити світ, але поки один хотів, інший невтомно трудився. Та настав для вас останній час, і ви покидаєте цей світ. Озирніться і погляньте, що залишаєте ви після себе. Один з вас побачить свої діла, а інший-тільки хотіння. Справжній учень,-промовив Бог,-не той, який бажає, а який бажаючи, творить.

(с)

21 квітня. Трагедія життя

Мудрець запитав учня:
-У чому полягає найсумніша трагедія людського життя?
-Напевно, у тому, що людина не знаходить відповідей на свої питання?-відповів учень.
-Ні,-промовив мудрець.-Трагедія у тому, що людина не ставить собі питань, на які треба доконче знайти відповідь.

(с)

20 квітня. Рух і поступ

Один літній чоловік мав дуже слабке здоров'я. Одного разу він почув, як Бог наказує йому штовхати величезний камінь на своєму подвір'ї. День у день, місяць у місяць, рік у рік штовхав він цей камінь. Настав день, коли сатана прийшов до нього і спитав, наскільки далеко він пересунув камінь, штовхаючи його щодня.
-Ні на дюйм,-відповів старий.-Я взагалі його не зсунув.
-Ну ти й невдаха,-відказав йому диявол.-Бог ніколи не казав тобі штовхати цей камінь. Якби Він повелів би це тобі, то ти давно би вже зсунув його з місця.
Старий подумав над тим, що сказав йому диявол, і звернувся до Бога з питанням, чому він штовхав камінь протягом багатьох років, але так і не зсунув його.
-Я ніколи не казав тобі зсунути камінь,-мовив Бог.-А тільки просив його штовхати. І поглянь, як завдяки цьому послухові ти змінився. Ти був таким слабким і хворим, коли отримав від мене наказ. А тепер ти сильний і здоровий. Ти дуже змінився. Можливо, ти не зміг би пересунути камінь, але це може зробити я. І своїми зусиллями ти вправлявся у вірі.

Чи був рух у тому, що він робив? Ні. Чи був поступ? Так. Не плутаймо рух з поступом у своєму житті. Вони можуть відбуватися одночасно. Тільки через те,що ми не бачимо руху, не думаймо, що немає поступу.

(с)
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
предыдущая
следующая