Ось так вона, ЗараЗа. Зазі- Флеш.

  • 17.03.17, 10:01

 Початок: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/      


         Одна маленька дівчинка  народилася колись у славному забугорному місті,

що  на березі великого океану.


    Тому вона з дитинства любила гратися з пісочком і крабами на пляжі 


Результат пошуку зображень за запитом "смішні фото дітей на морі"


 Носила намиста з панцирів мідій, не боялася японців, які масово  добиралися вплав на берег

 Золоторогої бухти, щоб купити нерозтаможений  радянський «Жигуль»  і змалечку  уміла керувати

 праворульною японецькою машиною.


Результат пошуку зображень за запитом "дитина за рулем машини"




Шкільні роки пройшли швидко, весело і безтурботно

Результат пошуку зображень за запитом "веселі школярки"



Та й студентські роки промайнули якось непомітно


Результат пошуку зображень за запитом "студентки на парах фото"




Зазі виросла умнічкою і красунечкою, вийшла за коханого чоловіка

 

Богатство как яд для богатых





Готує своїм мальчикам смаколики


Пов’язане зображення




Пов’язане зображення




Пов’язане зображення




По будням ходить  роботку робити


Пов’язане зображення





Любить море, як у дитинстві


Пов’язане зображення




 Одним словом,  у  нашої Зазі -  


Результат пошуку зображень за запитом "икра красная и черная  фото"





Сьогодні вечерю готують мужчини)))))) 36,6 +




Сьогодні у нас - еротична кухня



А що? Хіба приготування їжі не може виглядати збудливо та  еротично? Може, ще й як може.




                 Особливо, якщо кухар привабливий і  фартушок у кухаря правильний.






Відверто. De_Stress -Флеш.

  • 16.03.17, 10:00

   Гарна ідея: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/


 Непомітно для неї, на екрані ноуту  фрази із її презентації почали крутитися, як калейдоскоп, а вона сама стала його маленькою частинкою. Ні, не той калейдоскоп із дитинства - тонка трубка із набором різнокольорових скелець у лінзі, що складаються у чудернацький  орнамент, якщо покрутити трубку "вліво - вправо". Цей калейдоскоп складався із якихось різнокольорових фрагментів її життя, які мерехтіли перед очима, як слайди, змінюючи один одного і вона ледь встигала їз роздивитися


                                                      *      *      *      *      *      


    Гуркіт падаючої води з Ніагарського водоспаду був такий голосний, що вона не могла розібрати, що він їй каже. Мабуть, це капюшони від плащів, в які вони одягнуті, заважають їй розчути його слова. Він  обіймає її за талію, міцно притискає до себе. Їхні обличчя молоді, щасливі і мокрі від мілкого водяного пилу, що розсипається від Нігари. Він нахиляється, щоб поцілувати її і каже: "Пам'ятаєш, я обіцяв подарувати тобі весь світ? Я дарую тобі всю красу цього світу! Я дарую тобі свою любов! Я люблю тебе більше за життя! Ми з тобою завжди будемо разом, віриш? Назавжди!"...


                                        *      *      *      *      *     

       Ось вона плаче. Роздерті колготки, розбиті коліна. Маленький кулачок розтирає сльози по заплаканому личку. "Чого моя кицюня плаче? - папині сильні руки її обнімають так, як уміє обнімати тільки її любимий папочка. - Не треба плакати. Кожен, хто вчиться їздити на велосипеді, обов'язково падає. Але піднімається і знову вчиться їхати. Вперед! Тільки вперед і вверх, моя донечко, тільки вперед і вверх! - на цих словах він підкидає її догори, життя пахне його руками, його сміхом і сонцем, а вона уявляє себе найщасливішою пташкою в сонячному небі, з красивими крильми, такою любимою і дорогою папиною доцьою....


                                    *      *      *      *      *    
 
        - "Ну, що я вам можу сказати? Це дуже важливе рішення, яке цілком залежить тільки від вас". -  Лікар такий молодий і красивий, якими бувають усі єврейські чоловіки в молодості. А ще він такий же розумний і прямолінійний, якими бувають усі висококваліфіковані єврейські лікарі. Подивився знову в її медичку карту. - "Зараз я вам повторю те саме, що ви так вперто не хочете чути від моїх українських колег - ваш темп життя занадто швидкий. Ви хочете занадто багато всього встигнути за коротке людське життя. А воно ж у вас лише одне! А поки-що навчіться поспішати повільно. Вам просто доведеться цьому навчитися"...


                                                          *      *      *      *      *   

    "Самой любимой, Самой красивой, Самой лучшей Мамочке на свете!" Синуля-першокласник, соромлячись, подарував їй, повернувшись зі школи, цю вітальну листівку з 8 Березня. Наклеєні саморобні тюльпани, кучерява мімоза із мілко порізаних жовтих ниток - це був найдорожчий букет для неї. Багато букетів ще потім було в її житті, але саме цей, синів, перший і такий незграбний, залишається самим найкращим із усіх отриманих нею букетів. І саме його так несподівано вихопила пам'ять...



                                                        *      *      *      *      *    

        "Дитиночко, їж, я тебе дуже прошу! Люди ж думають, що ми тебе голодом моримо"...- бабуся сидить навпроти неї за столом і впрошує її з'їсти ще хоч трішечки. "Ні-ні-ні, - вона міцно стиснула зуби і махає головою із сторони в сторону, - не бууууду, не хоооочу..."  Їй подобається ця смішна і весела  щоденна гра - тримати повен рот каші, не ковтаючи, а бабуся тільки важко зітхає: "Ну, біжи вже, шило наше. І що воно з тебе виросте, отакої худющої? Хіба що балерина, тільки туди беруть таких"...     

   

                                                        *      *      *      *      *     

 "Happy birthday to you! Happy birthday to you!" - раптом почула бадьорий спів. Вранішній офіс, багатьох колег ще немає на роботі, всі лампи не включені і тому в приміщенні ще напівтемрява. І от, з напівтемряви, виходить співаюча трійця, несе щось велике і кругле в витягнутих руках і прямує до неї. Ті колеги, що вже є на роботі і підійшли її привітати, в здивуванні розступилися і вона побачила, хто саме для неї співає - її шефиня, одягнута в костюм кобри, Том Форд в білій перуці і ковбойському капелюсі і Кіліан Хеннессі в спортивному костюмі і в'єтнамках. Мужчини дарують їй цілу головку сиру "Пармезан", а  шефиня, випромінюючи доброту, як мати Тереза, тягне сольну партію і з усієї сили старається не фальшивити. Вона від здивування і сміху не може втримати той важкий сир в руках, він, смішно перевалюючись із сторони в сторону, котиться по коридору і всі кидаються наздоганяти сирний смаколик. І всі такі веселі і щасливі, ніби це у них день народження. "Чому ж ви не наздоганяєте свій подарунок, мадам? - запитав у неї, сміючись, Кіліан... 


    ...Мадам? - вона відчула дотик чиєїсь руки на своєму плечі. - Мадам, просинайтеся! Літак скоро приземляється, потрібно приготуватися до посадки, - над нею схилилася стюардеса. Вона відкрила очі. Невже вона заснула? І що це вона бачила - сон, фантазії чи уривки зі свого життя? З динаміка пролунав голос пілота: "Мадам, мсьє! Через 10 хвилин борт № 7982 рейсом "Париж - Гонконг" здійснить посадку в міжнародному аеропорту Чхеклапкок. Дякуємо, що вибрали політ з нашою авіакомпанією!"  Вона подивилась у ніч за круглим вікном. Внизу розстилалося гаряче, ніби дихаюче, море з мільйонів нічних вогнів, якими виблискувало загадкове місто. Якою буде її перша подорож сюди? З хвилюванням вдивлялася вона в ці  далекі світлячки і раптом побачила,як із різнокольорових вогнів утворюється напис:

 " Hello, MARA! This is your new happy life! "



Ночной Гонконг


За что аборигены съели Ромку Крюка - флеш від Віскаріона

  • 15.03.17, 09:11
Если быть до конца точным, слопали его не "за что", а "почему". Если коротко, потому что проголодались. На то были свои предпосылки. А начиналось всё так...

Рома с детства рос очень любознательным малышом. Он прочитал два серванта и две картонные коробки замечательных книг про бесстрашных коммунистов, красных террористов, социалистов, пионеров героев и прочих любителей переводить старушек через улицы, даже вопреки их желанию. Тогда в его маленьком отважном сердечке уже тлелся маленький огонёк надежды на великую победу справедливости над мировой несправедливостью. К тому времени когда он вырос, душевное пламя уже приняло форму всепожирающего пожара, который невозможно было удерживать внутри. То и дело, время от времени, из разных мест дымоточили струйки или вырывались излишки газов.

Так дальше жить нельзя, - решил отважный Ромка, - если я срочно кого нибудь не спасу, то взорвусь как передутый первомайский шарик. С такими мыслями он подошёл к карте мира и ткнул в неё пальцем с закрытыми глазами. Тычок пришёлся на Таити...

Кстати, вы не были на Таити? Нет? Это хорошо. Тогда я продолжу.

Итак, прибыв на Таити, отважный Рома понял, что попал куда нужно. На острове царил политический штиль и полная безыдейность. Ни одна живая душа даже не догадывалась о существовании великих теоретиков СЧАСТЬЯ, таких как Лёва Троцкий, Че Гевара, Уго Чавес, Ким Ир Сен, Мао цзе Дун и прочих столпов самой гуманной в мире идеологии. Там до сих пор не было ни коммун, ни гулагов, и самое ужасное, что все аборигены поголовно были сплошь беспартийными. Причём, все они поклонялись лишь одному своему Верховному Вождю. Дальше так не могло продолжаться...

Неугомонный Ромка взялся за работу с таким энтузиазмом, с каким, разве что, самка богомола отгрызает голову своему соблазнителю самцу после совокупления. Начитанность принесла свои плоды. Его великолепный лексикон не имел границ, поэтому он был блестящим оратором. Рома говорил настолько витиевато и живописно, настолько круто закрЮчивая идеомы и эпитеты, что слушатели зачастую ничего не понимали, поэтому верили таким речам на слово и по-умолчанию... Именно за это аборигены нарекли его Ромой Крюком.

За пол-года неуёмный борец за новую жизнь многое успел. Вначале аборигены сожрали своего верховного старика-вождя, включая членов его семьи, которые на вкус оказались куда привлекательнее. Потом, войдя в аппетит, сожрали шамана, а так же прочих ропчащих и недовольных. К слову сказать, ропчащих и недовольных оказалось намного больше чем можно было сожрать в столь короткий отрезок времени. Поэтому их поместили в обезьяньи клетки, до поры до времени. Ну вы понимаете. Новые же, свободные таитянцы развлекались разучиванием новых революционных песен, а так же собраниями, митингами, демонстрациями и водкой.

И вот, однажды ночью, хозяйственный Ромка Крюк зашёл в обезьянью клетку, чтобы пересчитать запасы продовольствия, которые остались у молодой республики. В это самое время, в клетку вломилась группа пьяных аборигенов-коммунаров. Они ловко и привычно оглушили первого попавшегося под руку, выволокли его из клетки, обваляли в специях, обложили пальмовыми листьями и запекли на медленном огне до полной готовности, как качан кукурузы. Старики до сих пор рассказывают, что мясо в ту ночь изрядно горчило и практически у всех, без исключения, участников трапезы случилось несварение желудка, но к счастью, все выжили.

С тех пор Рому Крюка на острове никто не видел. Но жизнь на острове ещё сто лет бурлила, ураганила и колбасилась, потому как, потеряв привычное равновесие, бывает очень трудно приобрести и восстановить его вновь.


Р.С: ( з відомих причин Віскаріон не може "пускати" замітки в стрічку, тому ми пошлі другім путьом)

Все по-взрослому! Хана-Флеш.

  • 14.03.17, 14:30



Все должно быть ХОРОШО! 


Тем более, что у Жизни, порой,очень здОровское чувство юмора. 

Никто уже не верил, что это когда-нибудь случится. 

А он взял - и в этом году вынес елку не 9 Мая, а в начале этого месяца. Да-да-да, именно на 8 Марта. 

А то! Должен же быть у жены в этот день настоящий праздник? umnik

А когда он еще и доказал ей попозже, что, несмотря на стукнувшие ему вчера 66, он не разучился лазить к любимой в окна .....





 Стоит ли говорить, что у жены в тот день был тройной праздник? bravo 

Ну, жена женой, а у него самого тоже был свой, маленький, повод для радости. Карлос Романович звонил, доказывал, что уверовал. В кого только, не слишком внятно объяснил - то ли в верования древних славян, то ли в сказки древних евреевНо двадцаточку в ЦУД (Центр Управления Двадцатками) закинул.И даже фото (для отчестности) скинул на Viber...




Пов’язане зображення


Вобщем, все как всегда - в полном порядке!


kiss



Антоніо заходить на блоги )))) Zmee - Флеш.

  • 13.03.17, 09:31
Тут - початок: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/


І отак - кожен раз, кожен раз...   lol




kiss

Московське... Марпл-Флеш.

  • 10.03.17, 09:56

 Це почалося не вчора:  http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/




Москва, 9 березня, вже давно ніч, 21:00.


“НТВ”, студія прямого ефіру. 


Гримери роблять останні штрихи в макіяжі ведучої, вона, добре поставленим голосом, каже асистенту: ”Запускайте собеседника”. В студію проводять худого чоловіка, років так 37-42 х., одягнутого в тельняшку, куфайку, шорти і чорні туфлі з сірими носками. Асистент жестом наказав чоловіку присісти за столом навпроти ведучої. Останні вказівки, в камері заблимала зелена лампочка, на моніторі побіг телетекст, глухий чоловічий  голос сказав:  “Прямой эфир! Камера! Начали!”

 

-    Добрый день, наши уважаемые телезрители! С вами я, Кабина Алаева и наша передача “Очевидное и невероятное”. Я хочу представить вам нашего сегодняшнего гостя (натужно посміхається гостю приклеєною посмішкою). Как вас зовут?


-    Нестор! - смущенно ответил мужчина.


-    Хорошо, Нестор! А как ваша фамилия? Откуда вы к нам, в Москву, понаехали?


-    Из Челябинска! Челябинский я. А фамилия моя Местор. 


-     Очень приятно, Нестор Местор из Челябинска. Что вы хотите такого невероятного нам сегодня поведать?


-     Ой! - Нестор Местор важко  зітхнув, прокашлявся, подивився  прямо в камеру, що наїзджала на нього чорним монітором і заговорив тихим голосом.-  Когда-то, я был совсем не таким, как сейчас. Дело в том, что давным давно я был женат. Прямо скажем - неудачно. Развелся. Обещался самому себе, что больше никогда…А почему? Потому что все бабы дуры, готовить не умеют, им только подавай деньги, машины, кварт...


-     “А я напоминаю нашим телезрителям и нашему гостю, что у нас прямой эфир программы “Очевидное и невероятное”, - ведуча безцеремонно перервала монолог гостя.

 

-      «Да  помню я, помню. Но, это предистория истории, а без нее никак, - сказав Нестор, на всякий випадок ховаючи ноги під свій стілець, щоб ведуча знову боляче не наступила йому на палець. А потом я познакомился с ней. Ну, как познакомился? Зарегистрировался в одной украинской соцсети (після цих його слів лице ведучої нервово перекособочилося. Местор, дивлячись в камеру, як його вчили раніше оператори, здавалося,  не помічав, що відбувається з ведучою, і натхненно продовжував), - так вот, я познакомился с ней, с Мисс Марпл.


        Сначала она мне оооочень не понравилась, прямо совсем не понравилась. Между нами была целая война, настоящая блого-война. Как она меня доставала, знали бы вы!Сколько обидных слов я ей сказал, а она мне в ответ. Я ее убить был готов, хорошо, что живет она в Днепре, а это так далеко от Челябинска. Но – потом произошло ЭТО!!! И после ЭТОГО я посмотрел на мир другими глазами. И понял, что она - Богиня! Королева! А имя какое чудное, хоть и  иностранное  - Марпл! Да к тому же она еще мисс! И блондинка. И я просто таю, как мартовский снег, от этой блондинки, от ее нежных локонов, от ее белоснежной кожи и голубых глаз.  Да, я думаю, что она именно такая,как я себе её представляю,  поэтому я  пропал, - он опять вздохнул.


 -   "Знаете, уважаемый, мне кажется, вы просто перепутали программы, - все ещё стараясь улыбаться, прошипела    ведущая. - Вам надо было в «Давай поженимся» или в «Любовь з первого взгляда» приходить со своей любовью, а это в соседний павильон. - Ведь у нас,я снова  напоминаю вам - «Очевииииидное и неверояяяятноеее!» - Нестор Местор, разом зі стільцем, про всяк випадок, відсунувся подалі від сердитої ведучої.

    

-      «Вот! – Местор поднял вверх указательный палец, - вот! А я же о чем? Я же пытаюсь вам объяснить то невероятное, после чего все сразу стало очевидным!  Помните, как на наш город упал метеорит? Вооот!  А я оказался в самом эпицентре падения, так сказать, принял удар на себя. И после падения того метеорита  я изменился. Я стал добрым и ласковым, как котенок. Раньше бы как было – вы на меня шипите, я бы вам – в ухо! Вы мне оттоптали ногу – я бы вам во второе ухо. А сейчас – я просто промолчу, потому, что я понимаю, что бабы - тоже люди и имеют право на ошибку. Ради любви, моей Танюшки я кардинально изменился. Люблю ее неимоверно, мою Марплушу!  А вы говорите…» - Нестор Местор опустив плечі, похнюпив голову і засьорбав носом.


-     «Ну что вы, дорогой мой человек, ну что вы так убиваетесь. Все будет хорошо, вы встретитесь в реале, возможно, у вас все сложится», - ведуча вже й сама так розчулилася неймовірною розповіддю гостя,що почала витирати сльози об рукав  його куфайки.


-    « Спасибочки, спасибочки вам, добрая православная душа! – Местор теж не витримав і розплакався вголос.- Но ведь еще и побочный еффект ко мне прицепился после этого метеорита проклятущего. Поделать с собой ничего не могу, как не пытаюсь. Після падіння метеорита я полюбив усією душею не тільки всіх жінок. Я ще й заговорив українською, полюбив сало з цибулею, і картоплю з кропом, і борщ свіжий український, і кров'янку з часником» - після цих слів Местор витягнув з рукава куфайки плакат із надписом « МАРПЛ! Я КОХАЮ ТЕБЕ!» і розмахуючи ним над головою, заспівав « Червону руту».

 

Перелякані оператори запустили рекламу, охоронці вивели Местора із студії, заплакана ведуча обзвонювала інші телеканали в пошуках нового місця роботи.

 

Марпл в Україні в цей час уже міцно спала і дізнається про ці кумедні події тільки сьогодні, після 10-ї ранку.

 

 kiss

 

 


Спалився... Флеш-Сало.

  • 09.03.17, 09:21

ноги ростуть звідси:  http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/


    Ми всі давно звикли, що НеЖриМоєСало5  майстерно виконує на блогах роль такого собі ловеласа.  hug

     Він сам так часто говорив, що він любитель  гарненьких жіночих принад, що він активно капає слиною на їх красиві  груди (і бажано, щоб не менші  5-го розміру). Що він веде розбещений стиль життя у вигляді  рибалки десь під ополяченою Жовквою чи бобляючи спінінгом у Старо-Самбірських кальобатинах. Звичайно ж, таким перцем давно зацікавилися хто треба nevizhu

  Це й ясно – наше славне СБУ не дрімає, інакше, навіщо  нам спляче СБУ? Довгі роки їхньої діяльності під прикриттям  дали, нарешті, свої плоди. І тепер у нас у всіх є відеодоказ, оприлюднений по всьому світу  zombobox   


                                 Хочете дізнатися - ху із ху наш любий цицьколюб? 


Так от, за останніми агентурними даними, 

 наш Сало –  боксер! І не простий, а британський! 

А ви думали, що він  хухри-мухри?...


Подивіться на нашого красунчика – ну, хорошенький же, правда? smutili

П.С: Отой довгий -то не він,НеЖриМоєСало5 виходить в 0:47 хв, він - у червоних труселях.








 kiss

Ёлка. Флеш Хвойний

  • 07.03.17, 09:24

ёlkа  теж взяла участь у цьому безчинстві: http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/




Хоку

Як на ёlkа я дивлюся

То розумію

Зелений найкращий

 


Хайку

Торкнувся за ёlkа й завмер

Яким ароматом повіяло в сонному  лісі!

 


Акровірш йолочний українською


Й, на щастя, день такий красивий має бути

От  як тоді, на свято, в верховинах

Лиш твоє серце знає ті маршрути

Коли, б’ючись, тобі не дасть забути

Ах, як ти трепетала у  його обіймах…

 


Маяковізм


Послухайте!

Якщо засвічується ёlkа - 


виходить - це комусь треба? 


Виходить - хтось хоче, щоб вона тут бyла? 


Виходить - хтось називає ці голочки 


                             хвоїнками неба? 
І, надриваючись, 


      у заметілях хвойного пилу, 

вривається до Бога, 


спізнитися боїться, 


плаче гірко, 

цілує йому жиляву руку, 


просить - 


щоб неодмінно була ёlkа! - 


присягається - 


що не витримає цю безёlкову муку! 

 


Єсенізми

Ой, зелена ёlkа

Під моїм вікном

Весна тебе вкрила

Ніжним полотном cvetok

 

На лапатій кроні

Кішечка сидить cat

Смішно заглядає

Хвостик теребить

 

І стоїть та ёlkа

Наче у ві сні  

Запишалась трохи girlkiss

Сяє, як в вогні  shedevr

 

І пожежні  моцні

Ходять навкруги smutili

То бранспойт  покажуть moroz pomada moroz pomada

То гиржать в вуси  

 

Ну що ж - якщо я вже почала відкривати свої фото- і просто архіви, то почала  crazy

Сьогодні -  портрет Ёлки. shedevr

Акварель.  

Акварельна Ёлка, звучить прикольно, правда?lol

Одним словом:



 УВАГА! 



Ёлка - Ждунья!   drink



 Пи.Си: акварель не моя, мій тільки бантик lol

 

kiss

Джока. Флеш детективний.

  • 06.03.17, 12:32

      Ату зачинщиків! kiss   http://blog.i.ua/user/4056705/2002442/


   День пройшов, на диво, швидко. І спокійно, що було геть незвично, зважаючи, що через два дні летіти у  відрядження.

  «Так-так-так, - нігтиком автоматично стукала по столу, обдумуючи майбутні плани, – буде нелегко, Пхеньян, все-таки, не Сеул, там зайвий раз не порозкошуєш. Але нічого, весна вже на носі, а мінус 3-4 кіло ще нікому не зашкодило. Та й коли його ходити по тих підпільних корейських ресторанах? Стільки всього побачити хочеться, стільки різної інформації зібрати треба для роботи", - кинула оком на логотип агентства у рамці на стіні і посміхнулась. Скільки разів вже клялась сама собі, що більше не повернуся сюди? 100 разів? 200? Тут нудно, тут скучно, тут всі ниють і брюзжать. Але ж ні, проходить трошки часу і мене, як магнітом тягне сюди, знову і знову. Піду, подивлюся, що там босс поробляє».

    Звичним рухом вибила з пачки «Springwater» сигарету, закурила, вдихнула вишневий дим і пішла вздовж по коридору. Зупинилася перед дверима із табличкою « Г.Е.Варич», постукала. «Заходьте, заходьте! – почулося із кабінету. – О, дорогенька, яка ти хорошенька, як тобі пасує  зелений колір! І коли вже я побачу тебе в портупеї і в ботфортах?- босс, щиро усміхаючись, піднявся із крісла і пішов їй назустріч.–Ось, два білети на післязавтра  до Пхеньяну, тобі і агенту С. Берете саме необхідне, на реєстрацію не запізнюєтеся, потрібні документи передаєте через перевірені канали, таємну інформацію конспіруєте під виглядом художніх оповідань в інтернеті. І бережіть себе!»

            Вона мовчки вислухала, взяла білети і рушила до дверей. Босс продовжував говорити їй у спину: «І ще одне - ДжОкушка, сонце моє!  Техперсонал знову на тебе ображається, каже, що ти їх гнобиш і морально принижуєш. А вони ж теж люди....» Вона  обернулась: «Це що? Вітя курганський з Будуркою знов на мене накапали?», - запитала здивовано. « І не тільки: і VS-ик плакався, і ще деякі "особистості" » - засміявся. - Ти ж з ними полегше, без них життя наше не таке веселе».  

      Джо випустила кілечко диму у вигляді сердечка, кивнула головою. « Я ж завтра на роботу трохи запізнюся. Хочу подивитися, як висять штори у однієї дами»