Традиційно, пишу про зустріч Нового року.

Русня виявилась передбачливою. Як і попереджали аналітики, вдень, 31 грудня був ракетний обстріл. І хоч ракет випустили небагато, все одно було враження, наче був величезний залп. Ймовірно, таке враження склалось через тривалу повітряну тривогу і через те, що нестачу ракет компенсували безпілотниками.

Але русня не обмежилась денною атакою — в новорічну ніч масово запускала дрони. Так що, як казали в одному відео: "Хочеш, не хочеш — довелося не спати". Правда, я після 4-ї ранку не витримав. Дуже хотілось спати. Тож, попри те, що повітряна тривога не закінчилась, влігся спати.

Сьогодні ніч також була безсонною, бо русня знову запускала дрони. Вперше почув дивне гудіння. Не знаю, на що воно схоже. Начебто, завели генератор, чи шось пиляють. А потім гучне: "Пх!" Після чого стало тихо. Напевно, то поцілили в безпілотник. Як після такого заснути? Взагалі, тепер під час кожної повітряної тривоги чутно бабахкання (чого раніше не було). І хоча розумієш, що це наші, все одно страшно. Як мінімум, відльоти означають, що є шо збивати.

Як зустрів Новий рік? Дивився новорічне "Дизель шоу". Здивувався, що Святий Миколай з Боярки:)

Ближче до опівночі слухав по радіо і дивився на смартфоні новорічний концерт у метро. По-моєму, це був перший спільний концерт декількох телеканалів: Суспільного і 1+1.

Особливість цьогорічної зустрічі Нового року: шоу-програма була представлена переглядом Ютубу. В попередні роки більше слухав радіо, а до того — тєлік.

Ще однією особливістю було те, що скачав і понадсилав новорічні листівки. Раніше цього не робив.

Святкового меню не було. Декілька салатів (один схожий на Олів'є, бо мамі важко змінювати традиції). В магазі купив простенький тортик. Ось і все. Ніяких делікатесів (хоч і планував).

А ось новорічний антураж був. Це і маленька новорічна ялинка, гілка сосни, світлодіодний Санта Клаус і декоративна свічка з другої роботи. Думав, що вона вже зіпсувалась за півтора десятка років, але ніт — світить і переливається різними кольорами.

P.S.: Роздумую, чи варто робити новорічний звіт.

Декількома дописами раніше, під враженням від розмов з людьми, зробив опитування стосовно встановлення новорічної ялинки, у якому висловив думку, що під час війни не до новорічних ялинок. Однак після тривалих вагань все ж таки вирішив, що новорічній ялинці бути!

Розпочиналось з ідеї дістати гірлянду на батарейках, яку купляв рік чи два тому. Однак знайти її не вдалося. Тому поставив маленьку ялинку, яку раніше ставив у своїй кімнаті. По-перше, й для неї ледве знайшли місце. Велику просто ніде було ставити через перестановки в помешканні. А по-друге, встановлювати і наряджати велику ялинку довго. А міні-ялинку дістав — і готово! І ялинка, і прикраси на ній.

Ну а щоб чимось замінити гірлянду, до ялинки додали світлодіодну фігурку Санта-Клауса. Так що ілюмінація є. Ще й можна підсвчувати під час вимкнень світла.

А на днях купили гілку ялинки. Так що стало ще святковіше.

І ось що скажу: після встановлення святкової ялинки новорічний настрій періодично з'являється. Звичайно, відчуття свята ледве-ледве, бо і війна, і погода не зимова (але це і краще), але не дамо руSні відібрати у нас свято.

Ось так. З Новим роком! Він буде нелегким. Але сподіваємось на краще.

Як показує практика, після сварок все одно відбувається примирення. Так, після нещодавньої сварки, розібравши всі "ЗА" і "ПРОТИ" мама вирішила, що у брата і тєліка нема, і що з матір'ю дружини треба буде уживатись під одним дахом, і про батьківські матюки, і про пенсію, і про магазин (який далеко), і котів залишати на мене одного, і поїхати нікуди не зможу (бо нікому буде доглядати за котами, якщо поїздка на день). Тож вирішила, що краще залишитись.

А я зрозумів, що для уникнення сварок бажано кудись виходити: просто на прогулянку, в магазини. Так і мені нові враження, і можна відпочити один від одного.

--------------

Не знаю, з чим це пов'язано, але комп сьогодні дуже дивно ввімкнувася. Протягом декількох хвилин зовсім не реагував на запуск програм, а панель задач мала інший вигляд. При цьому ніяких проблем не виявив. Тому є підозра, що жорсткий диск глючить. Або дуже повільний кабельний інтернет. Хоча є підозра на нещодавні накопичувальні оновлення.

Браузер ввімкнувася, однак не зберіг автоматичні вкладки. Хоча навіть при аварійному вимкненні повинен зберігати.

------------

На вулиці побачив похилену тую. Думаю: чого б це вона похилилась? Підходжу з іншого боку — а вона підпиляна. Схоже, комусь дуже була потрібна новорічна ялинка. До лісу ходити не можна. На базарах ялинки дорогі. Ось і вирішили просто спиляти в місті. Прикро за наш народ: мало того, що зазрять, так ще і грабують. Ну росте собі туя і хай росте. Так ні, треба зрубати. Мабуть хтось налякав, тому і не допиляли.

Поки дали електрику (не було світла 2 доби) мама встигла пересваритись. Плач та істерика. Гра в мовчанку. Причому, за її версією, завжди винний я.

Ну і, як завжди, пересварились через дрібницю. Потім — хитке примирення. Але знову знаходиться причина для сварки.

Тепер мама хоче поїхати до брата. Причому є два варіанти: сама і з батьком. Але прикол у тому, що мама з батьком теж конфіктує. Виходить трикутник, у якому всі троє конфліктуємо між собою. З цього приводу брат навіть пропонував всім роз'їхатись окремо. Однак і такому разі потрібно шукати житло хоча б для когось і вирішувати хто куди поїде.

В ідеалі я б виїхав на Закарпаття. Знайшов би якусь хатку з газопостачанням, електрикою та інтернетом. Потихеньку копав бункер. Познайомився би з людиною зі схожими поглядами на життя. Змінив би прізвище (вже вигадав на яке хочу поміняти). І розпочав би життя з нової сторінки.

Правда, сусіди б совали свій ніс, але можна вибрати якийсь хутір.

Цікаво, як будуть уживатись мама з батьком, якщо вони разом переїдуть до брата? І ще цікаво, чи навчить батько племінника матюкатись? Хоча в дитсадку, напевно, малого вже навчили.

-------

У разі від'їзду батьків можна знайти й плюси. Але суттєвим мінусом є відсутність електропостачання, адже багато що працює від електрики. Навіть газова плита з електропідпалом. А сірниками запалювати й у батьків виходить погано. Що вже казати про мене.

Про електрику. У нас світла не було 2 доби. Нарешті ввімкнули. Поки всі сплять.

За відсутності електропостачання довелося шукати місце, де можна зарядити смартфон. Одразу вирішив піти у так званий "Пункт нескореності" (такий "креатив" від 95 кварталу). По факту — пункт обігріву і заряджання. Намісці вмявилось, що нема солярки. Ще й обурюються, що у мене не було електрики добу, а їм відключали на 4 доби. Заздрість — "найкраща" риса українця.

Такий розклад мене взбісив. Тому "подалі від гріха" пішов у інше місце. По радіо чув, що зарядити телефони можна і у поліції.

А з поліцією цікава річ. Місцевий відділок після адміністративно-територіальної реформи віддали Бучанській поліції. А наша поліція тепер підпорядковується Фастівському району. Але попри те, що поліція не місцева, не відмовили. Причому у відділку була не лише електрика, а й тепло. І чемно. Не те, що у школі.

-----------

Ще одна тема, яка додає роздратування — можливе повтороне вторгення рашистів з Білорашки (так, не Білорусі, а Білорашки, яка фактично стала російською квазідержавою).

Причин для занепокоєння декілька: візити Путлєра до Дукашеску (напевно, бункерний дід вмовляв бульбофюрера вступити у відкриту війну проти України, взамін списання кредитів Білорашці); збільшення військ біля кордонів з Україною. І чомусь мені здається, що Путлєр не заспокоїться, поки не спробує повторити наступ з усіх фронтів. Це мене найбільше лякає, бо від Білорашки до Києва близько. За першої спроби русня майже дійшла до сусіднього села. Так що страшно.

Звичайно, ЗСУ відіб'ють русню з бульбашами, яким промили мізки кремлівською пропагандою. Але боюся, що новий наступ супровджуватиметься бомбардуваннями і блекаутом. Я навіть не знаю що робити в такому разі.

Підсумовуючи можна сказати, що звиздець не приходить сам.

Чи будете ставити новорічну ялинку і прикрашати оселю?

Я вважаю, що у такій неспокійній обстановці ялинку можна ставити хіба що у бомбосховищі. Та й настрій зовсім несвятковий.

У зв'язку з віяловими відімкненнями електрики, які тепер дісталися і до нашого мікрорайону, підсумковий звіт вирішив написати заздалегідь, поки є хоча б якась можливість. Бо невідомо, чи буде світло напередодні Нового року (не здивуюсь, якщо русня таки доб'є нашу енергосистему). Та й тягнути з дописами немає сенсу, оскільки з контентом зараз сутужно: так, планував написати хоча б по одному звіту за місяць, однак цьогоріч вийшло лише 11 фотозвітів (з цим – 12). Це антирекорд. Так само, як і місяців без постів раніше не було. Але що поробиш – 2022 рік пройшов під знаком війни.

1. Рік був важким. І це не просто кліше – 2022-й насправді можна вважати одним з найгірших років. Так вийшло, що все поставили на паузу. Ще й зйомки заборонили. Тому у фотопідсумках року показувати майже нічого. А ті крихти, які все ж були, здебільшого вже висвітлив у блозі.
Втім, зумів знайти і незаїжджені теми.

"А чого у вас не відключають?" От, тепер відключають. Ходять чутки, що не обійшлося, без "добрих людей": комусь стало заздрісно, що електрику вимикають не у всіх.

Дають світло на 2-4 години. Вимикають на 4-5. Хоча у першу ніч не було електропостачання аж 9 годин.

Нажаль, моя робота залежить від електропостачання та інтернету, тому працювати стане важче, а заробіток впаде.

Нажаль, це не привід йти до так званих "пунктів незламності", хоча, мабуть, потрібно сходити у розвідку і дізнатись, чи працюватимуть вони, якщо раптом буде не тимчасове відключення, а постійне.

Звичайно, з негативу можна віднайти позитив: тепер можна не донатити блогерам і жертвувати гроші на армію — і не тому, що з образи, а просто через те, що в умовах обмеженого заробітку головні витрати на першочергові потреби, а благодійність, розваги, тощо — на останньому місці. Тому так.

Виносити сміття з хати (образно) не гарно. Але мені поговорити майже ні з ким, тож напишу сюди.

У нас все "не як у людей". Через те, що відсутнє гаряче водопостачання зливом на кухні не користуємось — набридло прочищувати труби. А відпрацьована вода після миття посуду брудна і жирна. Може через те і забивається.

Так ось, носимо її у мисках до туалету. Мене останнім часом це почало дратувати, адже по дорозі лежать тривожні валізи (рюкзаки і сумки), а воду можна розхлюпати, та й країв миски збираються краплі, які можуть потрапити на оточуючі предмети. А там фототехніка, щоденник (старий), документи. Якщо вони намокнуть, буде не дуже добре. Мені й так, напевно, запропонують обміняти паперовий паспорт на картку — так ще треба. Батьки відповідають: "Воду все одно треба виливати. Ми не розливаємо. Розлити неможливо." Ну-ну... Дивлюсь сьогодні: на сумці краплі, наче потрапила під дощ. Мене не стільки обурив сам факт "зволоження" сумки, як брехня. На аргумент, що нефіг було брехати, образились. Начебто я винний, що неможна акуратно носити миску, або хоча б не брехати.

Зі зливом на кухні теж треба щось робити. Але я не сантехнік.

Ну і взагалі, батьки постійно чимось не задоволені.

Ця ніч була неспокійною. Давненько не було нічних тривог. Вчора на ніч повітряні тривоги поширювались то південними областями, то південними і східними. Карта тривог швидко змінювалась. По-моєму, була тривога і у Полтавській та Кіровоградській області. Чекав на відбій тривог, але вони лише поширювались — і опівночі помітив, що вже червоним зафарбувалась Черкаська і Київська область. Ну як тут спати?! Що цікаво, тривога була оголошена на Київщині, але у Києві її не було. Як це так?!

А щоб зовсім не спалося, почули ракету. Після такого до відбою тривоги спати перехотілось. Чекали закінчення тривоги аж 3 години. Сьогодні невиспаний.

Сьогодні знову багато областей з повітряною тривогою.

----------

І ще хотілося сказати про національний відбір на пісенний конкурс "Євробачення-2023". Я так і не зрозумів, чому його провели заздалегідь. Зазвичай, конкурсантів відбирають у лютому місяці, у конкурсному році.

Стосовно шоу та учасників нацвідбору: як і передбачав, яскравого шоу не було — типове Суспільне ТБ, воно таке. Перелік учасників відбору теж виявився очікуваним — багато початківців, причому невідомих мені. З топ-виконавців були лише Jerry Heil і TVORCHI, які, якщо не помиляюсь, вже втретє(!) подаються на "Євробачення". Було декілька менш відомих виконавців. Так, про Tember Blanche чув тільки завдяки їхньому фіту з Kalush. А про KRUTЬ знаю з попередніх відборів.

Звичайно, можете дорікнути: "Kalush Orchestra теж були новачками; навіть більше — гурт створили спеціально (думаю, тут мені можуть заперечити) під Євробачення-2022. Але Kalush Orchestra — це альтер-его Kalush, які були відомі за рік-півтора до відбору." "А як же Go_A?!" Так, вони — приклад, коли невідомий гурт став відомим лише після Євробачення. Хоча вони були своєрідними і ні на кого не схожі, чого не скажеш про новачків нового нацвідбору.

Пісні учасників слухав уривками, однак перше враження — нічого цікавого. Можливо, треба послухати повністю і вдумливо. Багато плагіату, Так що сумніваюсь, що учасник від України потрапить в десятку фіналістів.

І ще один нюанс, який у вищезазначеному контексті не так засмучує: голосування через "Дію", якої у мене нема через алергію на приСлуг народу. Тому не приймав участі у голосуванні. Та й сенсу нема, бо ні з кого вибирати.

Випадково натрапив на нову пісню Kalush Orchestra. Знову дуетна. На цей раз із Козаком Сіромахою. Тепер хоч буду знати, як він співає, а то всі його чомусь хейтять, а я його ще не чув.

Kalush Orchestra здивували танцювальним ритмом. Ну і кліп чудовий. Рекомендую.