Замальовки з допандемічного і довоєнного Києва

Цього року я часто згадував минуле. Я взагалі люблю поринати у спогади — так ще й іграшки, їжа і відео зі знайомих місць нагадали про відносно спокійний допандемічний і довоєнний час, коли були виставки та фестивалі, коли можна було ходити до лісу, коли можна було досліджувати закинутки, коли не було заборон на зйомку, коли не було обмежень пересування, коли не роздавали повістки на вулицях, коли не знав про повітряні тривоги, коли не було руйнувань від війни. З тих часів минуло аж 3 роки. І, нажаль, так, як було, вже не буде. Потрібно якось звикатись з новою реальністю. Можливо саме тому захотілось поностальгувати, влаштувавши своєрідне прощання з мирними часами.

На щастя, вдалося знайти неопубліковані знімки з мирної столиці, які робив для форума, Вікімапії, та й просто так, якщо бачив щось цікаве. Правда, спочатку збирався пройтися по знайомим місцям, але зараз людина з фотокамерою в нетуристичних локаціях сприймається, як потенційний диверсант. Та й по духу це вже буде не те, що фотки з доковідного і довоєнного періоду. Тому скористаюсь архівом.

1. Цей фотозвіт я хотів назвати «Замальовки з допандемічного і довоєнного життя», однак вирішив дати назву «Замальовки з допандемічного і довоєнного Києва», оскільки всі знімки зі столиці, до якої тепер навряд чи буду часто їздити, як робив це раніше.

Цікаво, що в цю підбірку потрапило багато моїх улюблених і ностальгічних київських локацій. Більшість знімків — 2019 року.
[ Читати далі (+36 фото)... ]

Різні ціни

Прикупив собі дещо смачненьке. Але не в тому обсязі, в якому хотів. Тому пошукав на маркетплейсі — і... виявилось, що там ще дорожче, ніж у супермаркеті. Аж у 2,5 рази. А ще ж плюс доставка. Так що мабуть обійдуся тим, що є. Бо за дороге ще переплачувати не хочеться.

Сталкерський ювілей

Влітку цього року виповнюється 10-річний ювілей сталкерства. Я планував його відзначити вилазкою на якийсь об'єкт, також хотів досягти ювілейної кількості звітів з закинуток, але реальність така, що цього року навряд чи кудись полізу. Тому просто напишу 10 фактів про своє сталкерство.

— Отож, перший факт — я захопився сталкерством пізно — у 30 років. Цим я відрізняюсь від більшості сталкерів. Мої друзі та знайомі почали дослідження закинуток з підліткового віку або з дитинства. Так, будучи підлітком і я лазив на закинутки. Але то були епізодичні вилазки.

— На початку дослідження абандонів до мене напрошувались дівчата для фотосесій, а потім такі пропозиції чомусь припинились. Також у мене хотіли взяти інтерв'ю. Але тоді у мене не було ні досвіду, ні бажання розкриватись (під псевдонімом не захотіли балакати).

— Я не люблю повторно навідуватись на один і той самий об'єкт. По-перше, тому що радість пізнання буває  лише спершу. По-друге, одне й те саме досліджувати нецікаво, та й важко відзняти по-новому, щоб не повторюватись. По-третє, неприємно споглядати, як руйнюють і мародерять об'єкти. Хоча, звісно, іноді роблю виключення з цього принципу, якщо хочеться десь полазити, а ніде, або ні з ким. Тому що на нову закинутку наодинці лізти ризиковано, а в знайоме і відносно безпечне місце можна сходити й одному.

— Майже половину вилазок на закинутки здійснив з напарницею. Нажаль, вона пішла з життя, тому зараз складно знайти когось, з ким можна досліджувати закинутки. Це важко ще й тому, що сталкери — закрита тусовка. А лазити один я не люблю.

— Іноді вдавалось потрапити на закинутки офіційно або напівофіційно (на випробувальний полігон капвею в Гостомелі (його вже нема) і на макет шахти і кафе на ВДНГ/Експоцентр України). Круті сталкери такі вилазки не люблять, а мені вони подобаються, бо не треба ризикувати. Хоча за емоціями це, звичайно, не настільки прикольно, як несанкціоноване відвідування закинуток.

— Для досліджень вибираю безпалевні закинутки та недобуди, де ризик бути спійманим мінімальний. При цьому іноді відвідував об'єкти під охороною. Однак ще жодного разу не було "приймалова". Тьфу-тьфу-тьфу.
До речі, гарна збереженість не завжди буває під охороною. Але є закономірність: об'єкти, залишені без нагляду, дуже швидко розграбовують, тож дивитись там нічого.

— На відміну від більшості сталкерів цікавився закинутими фермами колгоспів/радгоспів. Вони не настільки одноманітні, як прийнято вважати в сталкерській спільноті, оскільки курятники, свинарники і корівники відрізняються. А те, що вони порожні теж невірно. Наприклад, на одному колгоспі знайшов пляшечку з-під ветеринарних ліків.

— Закинута (списана) техніка (автомобілі, човни) мене цікавлять менше, ніж будівлі. Цим я теж відрізняюсь від більшості сталкерів.

— Більша частина вилазок була по закинуткам Київщини і Києва. В інші області виїздив рідко. За межами цих регіонів досліджував лише 3 закинутки у трьох сусідніх областях.

— Як і кожен сталкер, мріяв нелегально полазити по Чорнобильській зоні відчуження. Однак після масових пожеж досліджувати стало нічого, а Прип'ять мені нецікава. Проте в 2020-му здійснилась вилазка в село, яке межує із Чорнобильською зоною.

Багато сталкерів зараз припинили вилазки, хоча є сміливці. Я ж не ризикую, оскільки кожний дослідник закинуток може сприйнятись, як диверсант.

Відео про ноут

Відео про ноут. Як завжди, зняв поспіхом, поспіхом змонтував.
Мабуть захворів відеоблогерством. Нічого було знімати, то виклав.




Було гучно!

Цієї ночі було гучно. Аж скло здригалось. Причому бабахкало багато раз. Давно так не було.
Ну а новина про прорив дамби просто ошелешила. Цікаво, як відреагує світова спільнота?

Ноутбук: новий досвід

Цими днями придбав ноутбук. Кажуть, що такими речами не хизуються, але для мене це знакова подія. До того ж, перший досвід експлуатації (до цього лише один раз користувався ноутом в гостях), перше знайомство з новою Windows 11. Офіційною! Та й тег "комп" в блозі давно присутній. Так що покажу і розповім про обновку. Тим паче, й писати більше нема про що.

Отож, що таке ноутбук? По-суті, це міні-комп'ютер. Здається, навіть процесор такого ж рівня, як і на комп'ютері. Хоча, ні — насправді, ноутбук потужніший і оперативки більше. Але... менше роз'ємів, інтернет лише через wi-fi (бездротовий), менший монітор, менше клавіш, місця для дисководу немає, маніпулятор — тачскрін. Плюс — можливість автономної роботи. Тому незвично юзати. Проте цікаво.

1. Мій перший ноутбук. Що показувати? Розпакування, налаштування, особливості такої комп'ютерної техніки.

Ну і, напевно, потрібно написати навіщо я його купив. Насамперед, для того, щоб можна було працювати при вимкненнях електрики. А ще для мобільності (якщо доведеться кудись переїжджати або подорожувати, чи у разі призову на військову службу на канцелярську посаду (краще мати власний ноут, бо на казенний навряд чи можна сподіватись)).

Прогулявся!

Давно не ходив так далеко, а оце прогулявся. Точніше, сходив, бо "прогулявся" — це з розважальною метою, а я ходив по справам. Тому було хвилююче. Та й сам "вихід в люди" після затвірництва, свого роду, стрес. На вулиці гарно. Навіть деякі квіти ще доцвітають. Хіба шо дуже вітряно і прохолодно після злив, які були напередодні. Людей повно. І чоловіків теж, хоча, в основному, або діти і молодь, або пенсіонери.

Звичайно, були спокуси дістати смартфон і пофоткати, але якось втримався.

Що ще сказати... Після "походу" теж були приводи понервуватись, тому що не люблю копирсатись у налаштуваннях, але автономність того вимагає. Щось дуже тупив (мабуть старію).

Автомобільні історії: "Славута"

Продовження історій вітчизняних автомобілів, які нещодавно показував. Цього разу про "Славуту". Здавалось би, масова модель, яку перестали випускати відносно нещодавно. Однак в процесі підготовки матеріалів дізнався багато нового. Причому стільки, що все навіть не вмістилось (зазвичай буває навпаки — недостатньо інформації).

Не знаю, читаєте мою писанину, чи ні, тому заспойлерю.
Наприклад, для мене було відкриттям, що спочатку "Славута" була седаном.
Не знав, що в перші роки виробництва випускали лише люксову комплектацію.
Здивувався, що на ранніх машинах були великі дзеркала.
Не знав, що перші 4 роки виробництва машини мали шильдики ZAZ-Daewoo.
Відкриттям стало те, що оснащували величезним переліком моторів.
Виявилось, що існувала заводська ралійна модифікація.
[ Читати далі ]

Без підвищення / Мама на прогулянці / Зміни в місті

На роботі не захотіли підвищувати оплату, хоча електроенергія здорожчала майже вдвічі. Мабуть, справи в офісі йдуть не дуже гарно. Бо і платять пізніше, ніж зазвичай. Напевно, попит знижується. Це погано, оскільки трапляються завдання, які вимагають багато часу. Та й не додає натхнення. Й так останнім часом нічого не хотілось, а тепер і поготів.

----
Мама давно не виходила на вулицю. Правда, пів року тому був вихід на двір. І ось нещодавно несподівано прогулялась. В принципі, нічого незвичного, але з минулого року це як незвична подія. Й то, дається з великим трудом, тому що з віком здоров'я не додається, а навпаки.

----
Читав про зміни в місті.Біля залізничної станції замість МАФу поставили капітальний кіоск. Причому так, що ширина тротуару набагато зменшилась. В Фейсбуці піднімали галас, але було схоже на договорняк, коли начебто противники, а фактично нічого не змінюють. Зрозуміло, що попри обурення громадськості новий кіоск, побудований з порушенням правил, не будуть.

Ще одна новина теж пов'язана з хаотичною забудовою. Дитячий майданчик з бюветом перебудують під кіоски. Майданчик для дітей залишать, але потіснять, а ось бювету не буде. Роблять з нашого міста базар-вокзал:(