Хай добро Вам сіється!

для сайта | разделители | линии и разделители для сайта



 Кучер Богдан (народився 11.06.1957р. в с. Діброва Рогатинського р-ну, Івано-Франківської області) – український радіотележурналіст, заслужений журналіст України співак, автор і виконавець власних пісень.

0_46b6e_2783b12d_S.gif0_46b6e_2783b12d_S.gif0_46b6e_2783b12d_S.gif


Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім.І.Франка. Співав у популярному ансамблі «Ватра» разом з О.Білозір та І.Білозором. Займався у театральних колективах м.Львова та м.Овруча. З 1986р. працює в Івано-Франківській облдержтелерадіокомпанії. В особі Б.Кучера вдало поєднано здібності поета, співака і композитора.


0_46b6e_2783b12d_S.gif0_46b6e_2783b12d_S.gif0_46b6e_2783b12d_S.gif
Пісні почав писати з ранньої юності. Автор і виконавець понад 100 пісень. Його пісні співають народні артисти України – В.Зінкевич, М. Кривень, І. Попович, І. Бобул, заслужені артисти України – С.Гіга, Я.Крайник. М.Попелюк, Л.Качала, дуети – «Писанка», «Лебеді кохання», «Скриня», «Ярославна»; гурти – «Соколи», «Дзвони», а також О.Семчук та ін. Автор пісенника власних творів «У небесах моя любов».

КУЧЕР БОГДАН - ПОЕТ, СПІВАК, КОМПОЗИТОР, ЗАСЛУЖЕНИЙ ЖУРНАЛІСТ УКРАЇНИ








Як на ті чорнобривці погляну

разделители горизонтальныеразделители горизонтальныеразделители горизонтальные

Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар – керамік, третій різьбяр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби.




Трапилось так, що село, де жили хлопці, на якийсь час попало в поле дій безкінечних війн, які вели між собою люди. Село намагалось жити своїм повсякденним чином, але одного дня ввірвався ворожий загін, до грабежу-розбою взялися. Цупили все, що їм подобалось. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів. Як не благали, як не відкуплялись – ніщо не допомогло: повезли хлопців у чужу землю.


Тяжко тужили батьки, а від синочків, ані чутки, ані звістки.


Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина іти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли.


Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідо сказав їй: "Це, мабуть твої брати були! Вони всі троє однаковісінькі, та такі ж гарнесенькі. Хан їх і голодом морив, і бив, наказуючи працювати. А вони одне у відповідь:


– Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Але тільки вдома ми можемо робити такі речі, як ви бачите.

Бо стільки тих виробів привезли з ними. Хан наказав їх бити, поки не згодяться працювати. Забили їх до смерті”…

– Дідуню! А де вони поховані?

– А їх ніхто не ховав. Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють.

– Покажіть, де це! благаю Вас!



Позбирала в торбинку кісточки братів, бо вже мало що й лишилося. Схудла, змарніла, але дійшла додому. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину. Поплакали над долею хлопців-чорнобривців, та й розійшлися додому. А батьки поховали в садку останки своїх синів.


За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зачудувалася: на могилці братів розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: "Чорнобривці!” Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.











Легенда ось звідси

Картинки зібрані з інету


разделители горизонтальные

Незвичайні ромашки


Трав'яниста рослина сімейства астрових родом з Південної Африки й тропіків Азії. Історія гербери від дикої африканської рослини до одного із самих улюблених і квітів, що купуються у всім світі, розтяглася на півтора сторіччя. Уперше рослина гербера було відкрито для європейських аматорів квітів в 1717 року голландським ботаніком Яном Гроновиусом, своє ім'я гербера одержала через двадцять років на честь німецького лікаря Гербера, але до кінця дев'ятнадцятого століття в Європі ця квітка популярністю не користувався. Так тривало доти, поки на одну з різновидів гербер у провінції Трансвааль (Південна Африка) не звернув увагу шотландець Роберт Джемсон.Гербера Джемсона (G. Gamesonii) і гербера зеленолистная (G. Viridifolia)стали вихідними видами всіх існуючих нині квітів гербер. Стараннями селекціонерів із цих двох сортів отримані численні різновиди гербер гібридних із простими й махровими квітами величиною від 5 до 12 см у діаметрі; білих, жовтих, жовтогарячих, рожевого, різних відтінків червоного цвіту.


Гербера – багаторічна трав'яниста рослина із прикореневими листками і квітками, що нагадують велику ромашку. Найбільш широко поширена в культурігербера Джемсона (Gerbera Jamesonii), та її численні сорти і садові форми рослини. Основний час цвітіння – з ранньої весни до кінця осені, але іноді їх продають квітучими навіть взимку. Її вирощують в основному як квіти на зріз дляфлористики. Деякі різновиди досягають 60 см, але компактні не перевищують у висоту 25-30 см і більше підходять для домівки.
















































Прийшов Спас – бери рукавиці про запас!

  • 18.08.12, 23:40
До найбільших серед дванадцяти річних празників християнського календарного циклу належить Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім після Різдва та Великодня святом, хоча за церковним календарем є три Спаси.

 

За Біблією в цей день Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на маківку гори. Посеред ночі довкола нараз спалахнуло дивовижне світло: їхній Учитель у блаженному сяйві здіймався на небеса. Усі почули голос Всевишнього, який возвістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало присутніх у надприродній місії Христа — об’єднанні земних і небесних начал. Звідси і назва свята — Преображення Господнє.


Однак у народі празник Спаса мав і світське значення, пов’язане зі святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісне коріння сягає дохристиянських вірувань. Адже майже в усіх давніх народів існували урочисті свята врожаю. Красномовним свідченням того, що Спас символізував свято врожаю, яке згодом використало в своїй обрядовості християнство, є звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо.

foto14


У деяких регіонах України від цього часу бували приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!».

Селяни до Спаса намагалися зібрати всі зернові. Знахарки востаннє заготовляли лікарські трави. «Діва Марія, – казали з цього приводу, – це зілля сіяла, а Спас поливав – нам на поміч давав». Гуцули остерігалися запалювати й виносити на вулицю вогонь, а закарпатці – навіть позичати його.

Кожне сільце має своє слівце

Прийшов Спас – бери рукавиці про запас.
Спас – усьому час.
До Спаса та й рукавиці до паса.
Прийшов Спас – пішло літо від нас.
Перший Спас час припас, Петро і Павел – два прибавив, Ілля-пророк – три приволок.



Вітаю Вас зі святом і бажаю міцного здоров'я та незламної віри! 

Зі святом Маковея!

  
                             





14 серпня християни відзначають Перший Спас. В народі є безліч назв цього свята: Маковея, Медовий Спас, Спас на воді, Спасівка, Маковій, Лакомка, Медовий свято, Бджолине свято.



   З Маковія починається Успенський піст - Спасівка, який триває два тижні. Цей піст вважається продовженням Великого посту, під час якого святі упросили Бога зробити перерву.



   Під час Успенського посту прийнято пекти пісне печиво - яке ламали на дрібні шматочки і заливали зверху густим медом, приправленим товченим маком. Так само в цей день прийнято пекти маковики. За традицією в цей день освячували воду в водоймах, і кожен, хто вмиється такою водою, назавжди виліковувався від хвороб.

   В Успенський Піст прийнято вживати багато овочів, фруктів і ягід, які як раз до цього часу достигають в достатку.


   У народі Маковія ще називали святом квітів. А ще з цього дня на південь починали відлітати птахи.


   В цей день, 14 серпня, беруть квіти: волошки, чорнобривці, чебрець, календулу та інші різні трави, роблять з них букетики - маковійчики, в які обов'язково вплітають головки маку. Так само прийнято було додавати до цього букету невеликий соняшник. Кожна квітка в цьому букеті мав своє магічне значення. Соняшник, наприклад, символізує сонце, без якого неможливе життя на землі.


   Вважалося, що якщо на Маковея не освятити квіти в Церкві, то весь рік не буде процвітати господарство.


   У давнину освячений мак навесні розсіювали по городу, засушені квіти вплітали у волосся, щоб не випадали. Сьогодні на це свято печуть пироги з маком, варять вареники з маком і медом, тому в Церкві ще освячують мед нового збору.


   Вважалося, що з цього дня бджоли перестають виробляти мед і пасічники повинні прибрати стільники, інакше сусідні бджоли витягнуть весь мед.

У Церкві за традицією згадують сімох братів-мучеників Маковеїв та Соломію - їхню маму. Вони загинули за християнську віру.

   
    Слідом за Медовим Спасом слідують Яблучний і Горіховий Спас.


       

Понад горами лине пiсня ця про чудовий край!

Анимация
Край, мій рідний край

Там, де гори, полонини, 
Де стрімкі потоки річок, 
Де смерічок ген розмай, 
Ллється пісня на просторі. 
Вільна, сильна, наче море, 
Про мій милий рідний край. 

І у синю даль 
Понад горами лине пісня ця! 
Про чудовий край, 
Чарівний край Черемоша й Прута! 
Край, мій рідний край, 
Пісенний край завзяття і труда. 
Ти-моя любов, ти рідна матінко-моя земля! 

Приїжджайте в Прикарпаття! 
Приїжджайте, люди добрі! 
Завжди будем раді вам! 
Хлібом-сіллю вас зустрінуть, 
Файну пісню заспівають, 
В шану нашим світлим дням. 

І у синю даль 
Понад горами лине пісня ця! 
Про чудовий край, 
Чарівний край Черемоша й Прута! 
Край, мій рідний край, 
Пісенний край завзяття і труда. 
Ти-моя любов, ти рідна матінко-моя земля!
Анимация  Пропоную заглянути до найчарівнішого куточка нашої держави до синіх Карпат.
 
Викладаю фото незвичайної краси з люб"язності автора ratayvlad.

























разделители

Мелодія вітру

Сині дзвіночки та дзвони

Це було давно. Один побожний єпископ ішов у свято Благовіщення Пречистої Діви Марії лісовою галявиною. Був гарний, тихий вечір. Було так, неначе б земля затримала подих та з захватом прислухувалася до неба, на якому купка хмаринок - схожих на овечок, плила повз вечірнє сонце. Мир і ласка Божа спливали з неба на землю. Побожний єпископ роздумував над вічною красою, з якої походить усе чисте й величне. І свята туга наповнила його серце. Він склав руки, підніс очі до неба й молився:

— Хвала та слава Тобі, Господи! Слава та Хвала Тобі в Твоїй людськості. З неї віддзеркалюється блиск Твого божества. Слава та хвала Тобі в Твоїй Пресвятій Матері. Вона носила Тебе на руках і до серця пригортала, голубила Тебе та співала Тобі. З її уст навчився Ти, Предвічне Слово, слів часу. Завдяки Твоїй Матері, став Ти нашим братом, а завдяки Тобі, стала вона Матір'ю нашою.

О Царице Неба, Мати Творця, вся краса світу нехай припаде до Твоїх ніг, всю красу тієї години нехай покладуть Тобі на голову, немов вінок молодих троянд. Така година мусила бути тоді, коли архангел зійшов до Тебе та привітав Тебе благою звісткою. Радуйся, Маріє, радуйся, велична Пані, в співі всіх пташок! Радуйся в пливі всіх вод землі, в журкоті лісового струмочка, у грі хмар, в листі й у траві. Радуйся в гудінні бджілок, в полеті метеликів, в усіх квітах, що тут ростуть і розхиляються та за вітром рухаються! Ах, щоб було щось, що людям по всі дні нагадувало б, щоб думали про Тебе та Тебе вітали, як вітав Тебе архангел господній у цей Твій день. Дай мені знак, о Пречиста, маленький знак, щоб я приніс таке людям...

Він спинився й, зачарований, споглядав на ліс. Туди йшла Пречиста Діва під зеленим верховіттям буків і виходила на галявину. З похиленим лицем проходила вона, а її пальці торкалися легесенько квітів, що горнулися до неї. Перед нею й по її боках ішли ангели. Тоді почув єпископ ніжне дзвеніння, що неслося галявиною. Воно плило з квітів, до яких торкалися Марія й Ангели. Єпископ підійшов до квіток та приглядався до них. Це були сині дзвіночки.

— Це знак для мене, — подумав він і зірвав один та взяв з собою до міста.

У місті пішов він до коваля-литейника, що кував різні предмети з металу, і поручив йому вилити таку квітку, але сто разів більшу, зі срібла. Із Божим благословенням вдалося вилити з срібла таку квітку, так появився перший дзвін.

Єпископ велів дзвонити ним перед кожною Службою Божою. А також велів дзвонити вечором, коли йому Пречиста Діва об'явилася в свято Благовіщення. Коли вірники приходили до нього та допитувалися, що має означати вечірнє дзвоніння, то він пояснив їм, що дзвін дає знак, що треба помолитися «Богородице Діво».

Незабаром прийшли до єпископа діти та просили в нього, щоб він велів дзвонити й ранком, щоб вони, як тільки прокинуться, думали про Марію. І знову через деякий час прийшли до нього робітники, селяни й матері та просили в нього, щоб він велів дзвонити й у південь, бо вони не можуть ні обідати, ні спочивати не привітавши Матінки Божої.

Помалу всі церкви отримали дзвони, й ті дзвони дзвонили рано, в полуднє й вечір ангельське вітання Марії скрізь по католицьких церквах. Дзвонять маленькі дзвіночки, мов дитячими голосочками, дзвонять і великі дзвони могутніми голосами.

І мільйони віруючих чують їх і кидають тоді всі свої думки, бажання та працю, складають руки до молитви та моляться до Марії, Пречистої Діви, що принесла нам спасіння.

 

Легенда ось звідси