Свято Колодія
- 07.03.16, 21:22
- Звичаї України
З 7 березня українці святкують Колодія
Свято Колодія відзначається на останньому тижні перед Великоднім постом. Його ще називають Колодки, Масниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення.
У цього свята насправді мало спільного з "Масляною", якої в козацькій України не було.
В Україні в цей час традиційно готують вареники з сиром та сметаною, а не млинці.
Взагалі Колодія - то жіноче свято. На цьому тижні жінкам дозволялося практично все. Наприклад, у понеділок жінки навіть могли зустрітися у шинку. Непомітно одна з них клала на стіл сповите полінце й тоді всі враз викрикували: «Народилась Колодка (чи Колодій) народилась! Колодка народилась!». Бралися всі за руки й жвавими рухами, з веселими викриками-вигуками та відповідними піснями, співаних нині на хрестинах, на зразок «А вже наше дитя народилось, а вже дитя на світ Божий та й з’явилось», – тричі обходили навколо стола, примовляючи: «Колодка народилась!». Потім, у вівторок, колодка хрестилася, у середу їй справляли похрестини, у четвер вона помирала, у п’ятницю її ховали, а в суботу поминали, тужили і плакали за нею».
Оскільки цього тижня збігав останній термін, коли перед постом ще можна влаштовувати весілля, свято Колодія мало особливий зміст. У ці дні "карали" батьків, котрі за рік не оженили своїх дітей. До ноги кріпили дерев'яну "колодку", відкупитися від якої можна було лише подарунком, тобто могоричем. У далеких районах та селах колодку чіпляли і парубкам.
Не зважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України аж до 30-х років XX ст.
Це свято - було суто українським звичаєм і йому немає аналогів у інших народів.
Свято Колодія відзначається на останньому тижні перед Великоднім постом. Його ще називають Колодки, Масниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення.
У цього свята насправді мало спільного з "Масляною", якої в козацькій України не було.
В Україні в цей час традиційно готують вареники з сиром та сметаною, а не млинці.
Взагалі Колодія - то жіноче свято. На цьому тижні жінкам дозволялося практично все. Наприклад, у понеділок жінки навіть могли зустрітися у шинку. Непомітно одна з них клала на стіл сповите полінце й тоді всі враз викрикували: «Народилась Колодка (чи Колодій) народилась! Колодка народилась!». Бралися всі за руки й жвавими рухами, з веселими викриками-вигуками та відповідними піснями, співаних нині на хрестинах, на зразок «А вже наше дитя народилось, а вже дитя на світ Божий та й з’явилось», – тричі обходили навколо стола, примовляючи: «Колодка народилась!». Потім, у вівторок, колодка хрестилася, у середу їй справляли похрестини, у четвер вона помирала, у п’ятницю її ховали, а в суботу поминали, тужили і плакали за нею».
Оскільки цього тижня збігав останній термін, коли перед постом ще можна влаштовувати весілля, свято Колодія мало особливий зміст. У ці дні "карали" батьків, котрі за рік не оженили своїх дітей. До ноги кріпили дерев'яну "колодку", відкупитися від якої можна було лише подарунком, тобто могоричем. У далеких районах та селах колодку чіпляли і парубкам.
Не зважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України аж до 30-х років XX ст.
Це свято - було суто українським звичаєм і йому немає аналогів у інших народів.
