Прийшов Спас – бери рукавиці про запас!

До найбільших серед дванадцяти річних празників християнського календарного циклу належить Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім після Різдва та Великодня святом, хоча за церковним календарем є три Спаси.

За Біблією в цей день Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на маківку гори. Посеред ночі довкола нараз спалахнуло дивовижне світло: їхній Учитель у блаженному сяйві здіймався на небеса. Усі почули голос Всевишнього, який возвістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало присутніх у надприродній місії Христа — об’єднанні земних і небесних начал. Звідси і назва свята — Преображення Господнє.

Однак у народі празник Спаса мав і світське значення, пов’язане зі святом врожаю. Це дає підставу вважати, що його первісне коріння сягає дохристиянських вірувань. Адже майже в усіх давніх народів існували урочисті свята врожаю. Красномовним свідченням того, що Спас символізував свято врожаю, яке згодом використало в своїй обрядовості християнство, є звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо.

У деяких регіонах України від цього часу бували приморозки, тому й говорили: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!».

Селяни до Спаса намагалися зібрати всі зернові. Знахарки востаннє заготовляли лікарські трави. «Діва Марія, – казали з цього приводу, – це зілля сіяла, а Спас поливав – нам на поміч давав». Гуцули остерігалися запалювати й виносити на вулицю вогонь, а закарпатці – навіть позичати його.

Кожне сільце має своє слівце

Прийшов Спас – бери рукавиці про запас.
Спас – усьому час.
До Спаса та й рукавиці до паса.
Прийшов Спас – пішло літо від нас.
Перший Спас час припас, Петро і Павел – два прибавив, Ілля-пророк – три приволок.