Перший, кого побачила Тамара після виходу із коми, був незнайомий їй чоловік і двоє чиїхось діточок з ним. – Мамо, мамо! Ти прокинулася? Ми за тобою скучили. – Я так радий, кохана, що ти одужуєш. Наші діточки зачекалися на твоє повернення до життя. Тамара нічого не могла зрозуміти. Вона вперше бачила цих людей. – Лікарю, хто ці люди?. Мабуть мене з кимось переплутали. Мабуть в тому автобусі була жінка, дуже схожа на мене. – Прошу всіх зберігати спокій...

Читати далі...

В одному мальовничому краї під синім чистим небом жили собі звичайні люди. Життя їх було розміреним і спокійним. Все в їх краї було звичайним, окрім дивовижного неба. Люди були впевнені, що небо у них не просте, що воно піклується про них. А як же інакше, якщо щоранку на небі сходило лагідне сонце і дарувало тепло їм та їхнім полям. Також, коли було потрібно, на небі збиралися дощові хмари, і благодатний дощ поливав їхні поля. Але в один сумний день їхнє...

Читати далі...

Четверо вершників промчали польовою дорогою і зникли за хмарою піднятого пилу. Всі вони були у військовій формі, а в руках кожного на довгому древку був смолоскип. Їх військова форма була без будь яких розпізнавальних нашивок. Єдиною її особливістю був піксельний малюнок. Та ще древко кожного смолоскипу було пофарбоване у жовто-блакитний колір. Через деякий час на важливому об’єкті ворога спалахне потужна пожежа. І такі пожежі спалахували на території ворога майже щодня....

Читати далі...

У сім’ї Проценків склалася традиція зустрічати Новий рік виключно на дачі. Тиша засніженого лісу. біла ковдра іскристого снігу і неймовірно свіже морозне повітря давали змогу позабути про гомінке місто і насолоджуватись справжньою зимовою казкою. Особливо подобалося в такі дні гратися на снігу їх маленькій донечці Катрусі. Часто Новий рік Проценки зустрічали зі своїми друзями, Але цього разу обставини склалися так, що Новий рік Петро зі своєю дружиною Марічкою...

Читати далі...

Ця історія бере початок з тих часів, коли соцмережі сприймалися як частинка реального життя. Коли обмінятися номерами телефонів було звичною справою. А так звані блоговки, коли користувачі блогів влаштовували досить часті групові зустрічі десь в затишному місці, не виглядали чимось дивним. На одному порталі, де всі блогери знали одне одного ледь не в обличчя (а часто і так), вів свій скромний блог один хлопець під ніком Чарівник. Цей нік він взяв собі не з самого початку,...

Читати далі...

Яскраве сонце щедро ділилося своїм теплом, залишаючи приємні відчуття по всьому тілу. А позаду плескалося хвилями таке жадане море. Омріяне в думках, чаруюче ласкою своїх хвиль, даруюче надію на нові побачення зі своїми синіми просторами. Вона лежала на теплому піску і ніжилась в променях сонця. Її мрія збулась, але на душі залишався ледь помітний сум. Пам’ять знову і знову переносила її в ті дні, коли їй було приємно навіть від простого спілкування з ним. І вона була ...

Читати далі...

Поки Микола розмовляв з русалкою Марійкою на березі річки, йому прийшла в голову авантюрна ідея. – Марійко, а давай сходимо до моєї бабусі в гості. – Ти жартуєш? Хочеш, щоб вона отримала інфаркт? – За неї не хвилюйся. Вона все про тебе знає. – Та якось боязко мені. Втім, якщо ти будеш поруч, то я згодна. На порозі ганку на них вже чекала Миколина бабуся. – Проходьте, молодята, я для вас смачненьких пиріжків напекла. – Доброго дня, бабусю. У мене таке...

Читати далі...

Життя давно закинуло Миколу з рідного села у далеке місто. Але серце його назавжди залишилося в тих мальовничих місцях. І він щороку приїздив в село до своєї старенької бабусі. А вона й була рада такому гостю. Навіть її маленька хатинка ніби прокидалася від сну. Улюбленим заняттям Миколи була риболовля. Тому не дивно, що ще сонце не зійде, а він вже сидить з вудочкою біля вкритої туманом річки. Одного разу, коли сходило сонце і вранішній туман...

Читати далі...

Так, народ юашки, відірвалися на хвилинку від своїх справ і швиденько побігли поздоровляти мене з Днем народження))).