Петрова риболовля.

  Петро рубав лучину для розпалювання вогнища в печі, а в думках був біля далекого лісового озера. Вчора його кум сказав, що там клюють оттакенні карасі, і ця звістка не давала Петру спокою. Хотілося швидше взяти вудлища і вирушити з кумом на риболовлю. Тим паче, що він вже з ним домовився.

   На заваді була лише одна дрібничка – узгодити цю справу зі своєю дружиною. Звичайно, він міг пити і без її дозволу, але свою дружину Галю Петро, не зважаючи на довгі роки взаємного життя,  продовжував кохати палко, тому не хотів її ображати своїми необдуманими діями.

  З самого рання не було більш працьовитої людини, ніж Петро. Хід був простий –  заслужити в Галі доброзичливого відношення і на цьому тлі отримати дозвіл залишити до вечора діла по господарству і вирушити з кумом на далеке озеро.

– Галю, а Галю, я вже майже все на сьогодні по господарству зробив. Можна я з кумом сходжу на риболовлю?

  Галя була кмітливою жінкою і помітила  старання чоловіка, тому була готова до подібного запитання.

– А ти води в діжку наносив, щоби ввечері полити грядки теплою водою?

  Галя дивилась як Петро бігцем носить воду і посміхалася.

– Галю, а Галю, я води вже наносив. То можна я вже піду?

– Ну, якщо ти вже викидав перегній з курятника, то йди.

  Здавалося, що в курятнику працюють декілька чоловік, з такою швидкістю звідтіля вилітав перегній.  

  Кум на Петра вже чекав, і вони, щось жваво і весело обговорюючи, попрямували сільською дорогою на край села.

  Галя дивилася їм вслід і щиро посміхалася. Як мало потрібно чоловікам для щастя. Дай їм якусь забаву і вони, як малі діти,  забудуть про все на світі.