Важные заметки

Последние статьи

Свежие фотографии

Україні загрожує війна з Росією?

Ділюся свіжою інфою від аналітиків про те, що Російською владою готується суспільна думка щодо силового сценарію захоплення України, на зразок торішніх дій з Грузією.

Такі висновки випливають з нещодавніх заяв Мєдвєдєва та Дугіна щодо можливості збройного конфлікту Росії та України.

Не знаю, чи відповідає дійсності така аналітика, але мені на очі попалося таке звернення громадянина Росії:

"дивчинам и парубкам
2009-08-11 06:25 pm UTC
хотел бы обратиться к украинцам, читающим этот пост.
ребята, многие россияне болели за вас когда у вас был майдан, многие представители российской интиллегенции, журналистского сообщества, политического спектра и простых россиян - болели за вас. хохотали над ужимками и прыжками обосравшихся имперастов и властьпредержащих обосравшихся на ваших выборах, так что на весь мир воняло. радовались тому, что братский народ хочет жить свободно, строит реальную демократию.
забейте болт, на путинских говнюков и прохановидных чудиков, визжащих "украина, отдай крым". и знайте, что в России - достаточно людей, слушающих ВВ, Океан эльзы, Ля-манш, любящих готические улочки львова, тихий бриз крымских курортов, свободный воздух Киева.
вегда помните, что имперасты и русские-две большие разницы.

мы - нормальные Россияне, любим вас, болеем за вас(очень хочеться, что бы у вас получилось то, чего не вышло у нас) и всегда рады приехать к вам и принять вас у себя.

знайте, что нас таких много и будьте пожалуйста счастливы!

я тебе кохаю, незалежная!!!:)

http://oleg-kozyrev.livejournal.com/2237924.html?thread=23208932#t23208932", яке взято звідси.

Може, політики там до чогось воєнного і готуються у верхах, але простий народ цього не хоче. Народ хоче миру, добробуту і злагоди з сусідами. Отого затяганого вже "добросусідського ставлення". Не побоюся того сказати - з обох сторін - Росії і України.

free counters

69%, 20 голосов

31%, 9 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про комендантську годину

В Україні планується введення комендантської години для підлітків, на зразок тої, що вже деякий час діє в Житомирі. 

Під час дії комендантської години обмежується перебування дітей і підлітків до 14 років у суспільних місцях - у розважальних установах, комп'ютерних клубах, на вулицях без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють після 22 години, та підлітків від 14 до 16 років - після 23.

Правозахисники вважають таке запровадження порушенням прав людини, оскільки таким обмеженням порушується право людини на свободу пересування...

Неповнолітніх, які порушили комендантську годину, будуть доправляти до райвідділу, викликати батьків і складати протокол. Дітей передають батькам під розписку.

Комендантські години для підлітків діють у багатьох країнах. Головна їх мета - забрати дітей із вулиці і зробити їхнє життя безпечнішим.

Плюси цього заходу: скорочення злочинності серед підлітків на третину та збільшення надходжень до бюджету завдяки сплаченим штрафам.

Мінус: без належного контролю за виконанням цього нововведення, цей захід може виявитися лише формальністю.

Як Ви ставитесь до можливості такого нововведення по всій Україні?

58%, 32 голоса

35%, 19 голосов

7%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Що заважає Тимошенко ефективно працювати зараз?

...по аналогії з поганим танцюристом.

(навіяно цитатою Тимошенко: "Я можу точно сказати, що цю президентську кампанію ми виграємо. Але після того, як виграємо, нам ніхто – мені особисто – ніхто більше не заважатиме, ніхто більше не псуватиме темп роботи, динаміку роботи, результати роботи. І я спробую втілити мрії українців в життя" - з інтервю УНІАН)...

12%, 5 голосов

7%, 3 голоса

2%, 1 голос

79%, 34 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Вона працює?

А вони - блокують, заважають, зраджують, обіцяють, руйнують… (може, й ще щось, але мені поки що зустрічались лише такі варіанти)…
Біг-борди з такими написами з'явились днями по всій Україні...
Невідомо, хто така та таємнича "ВОНА", бо до цього слова можна віднести усіх жінок України (на відміну від ледачих чоловіків))...
Але претендент сам знайшовся...
"Це не виборча реклама – це соціальна реклама, яку я маю право давати за будь-яких обставин. Говорячи про соціальний характер реклами, я маю на увазі, що вона спрямована на підтримку духу людей", - заявила Тимошенко.
Та є кілька "але": соцреклама дається безкоштовно, а за цю заплатила політсила Прем'єрки… Крім того, для мене незрозуміло, яку соціальну функцію ця реклама виконує… В мене вона викликає лише роздратування і недобрі думки у бік того, як «ВОНА ПРАЦЮЄ»…
Тому що:
Вона блокувала – тобто її політ сила, будучи опозицією, та й не опозицією, теж блокувала діяльність ВР, Кабміну, коли ця діяльність була невигідна ЮВТ особисто або союзним їй олігархам…
Вона заважала – працювати владі, будучи опозицією...
Вона зраджувала – Ющенка, союзництвом з Януковичем...
Вона обіцяла – «Український прорив», повернення вкладів Ощадбанку...
Вона руйнує – все, до чого торкається...
І, нарешті, - вона працює, але в яку сторону і якими методами: стягненням наперед податків, щоб наповнити бюджет, і все одно - невиконання бюджету, зростання внутрішнього боргу, скорочення (майже вдвічі) виплат зарплати держслужбовцям на фоні галопуючої інфляції...

Висновок: насправді, вона таким чином лише скидає з себе відповідальність - мовляв, мені заважають працювати... Але сама суть влади в тому й полягає, щоб працювати. Працювати на благо країни, всупереч усім і уся... А не тупо піаритись, ховаючи це за маску соцреклами.

А поки що виходить так:
"Вони балакають, вона - бреше",
"Вони блокують, вона - заганяє країну в борги",
"Вони зраджують, вона - переховує злочинців",
"Вони руйнують, вона - краде"...

55%, 21 голос

16%, 6 голосов

8%, 3 голоса

21%, 8 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Експерти про наслідки візиту Кирила

Одним із важливих позитивних наслідків візиту Патріарха Московського і всієї Русі КИРИЛА став початок діалогу між Українською православною церквою Московського патріархату та Українською православною церквою Київського патріархату.

Як передає кореспондент УНІАН, таку думку на прес-конференції висловив директор Інституту Горшеніна Кость БОНДАРЕНКО, відповідаючи на запитання журналістів щодо позитивних наслідків для України візиту Предстоятеля РПЦ.після візиту патріарха КИРИЛА “пожвавішали переговори між представниками вищого духовенства” УПЦ МП і УПЦ КП. “Це вже позитивний момент. Принаймні почався діалог. Якщо ще рік тому він був узагалі неможливим, то сьогодні він розпочався”, - сказав експерт.

При цьому він звернув увагу, що діалог розпочався без посередництва будь-яких політичних сил. Церковні ієрархи, зазначив К.БОНДАРЕНКО, нарешті вирішили, що вони і самі між собою можуть якимось чином порозумітися. “Умовно кажучи, вулиця Мазепи і вулиця Пушкінська знайшли, яким чином можна розпочати активний діалог”, - додав він.

Відповідаючи на запитання щодо оцінки дій Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА під час візиту, К.БОНДАРЕНКО зауважив, що він продемонстрував себе сильним політиком, який має значний вплив на суспільство. На думку експерта, своїми вчинками патріарх ФІЛАРЕТ змусив вище духовенство РПЦ поважати його.

Крім того, вважає К.БОНДАРЕНКО, найближчим часом Предстоятель УПЦ КП спробує відігравати не просто помітну, а й важливу роль у процесах православної церкви в нашій державі. “Тим більше сьогодні з’явилася дуже велика кількість тих священнослужителів, ієрархів, при чому в усіх трьох православних церквах України, які говорять про необхідність створення єдиної Київської церкви. Не просто Української православної церкви, а саме Київської внаслідок об’єднання кількох церков”, - підкреслив експерт.

Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ, зі свого боку, зауважив, що “жодного позитиву для об’єднання України” у візиті патріарха КИРИЛА він не бачить. Разом з тим, позитив, і достатньо вагомий, на його думку, полягає в іншому. “Ми нарешті побачили обличчя православної російської церкви. Ми побачили, що сучасний вищий священик російської православної церкви – це типовий споживач сучасної культури і сучасної цивілізації. Він добре вдягнений, має добрий годинник і їздить на мотоциклі”, - сказав О.ГОЛОБУЦЬКИЙ.

З УНІАН.

Годинник Патріарха Кирила як чинник української помісної церкви

Стаття з УНІАН, друкується зі скороченнями, для роздумів.

Кирил розвінчує культ споживацтва в найрізноманітніших його проявах, поглядаючи на годинник за 30000 євро... Чи не краще нам жити за різними годинниками?..

Ось вона, колосальна вага деталі! У політиці, у справах церковних та справах світських. А разом – у житті земному загалом.

Скільки зусиль було вкладено в підготовку візиту Патріарха Кирила до України! Готувалися церковники, працювала потужна російська пропагандистська машина, суєтилися політики по обидва боки кордону, посильний внесок робили олігархи різного масштабу.

І ось достатньо було Його Святійшеству задерти рукав, аби глянути на годинник... За коротку мить фотокамера встигла зафіксувати сам годинник. І колосальні зусилля виявилися значною мірою перекресленими. Завдяки Інтернету за лічені хвилини мільйони людей відкрили для себе, що Його Святійшество носить годинник фірми Breguet вартістю приблизно в 30 тисяч євро.

Філіппіки “безудержному потреблению”

Звісно, на перший погляд, нічого грішного в цьому немає. Зрештою, Патріарх Кирил не є найбіднішою людиною в Росії, і ніде, ніякими церковними канонами не заборонено священнослужителеві користуватися супердорогим годинником. Питання, зрозуміло, в іншому.

Звісно, ідеться про віру. Віру в Бога. А також віру, точніше – довіру до того, хто покликаний зміцнювати цю віру в людях, нести слово Боже до них. Вона або є, або її нема.

Коли Його Святійшество виходить до тисяч людей, які стоять під пекучим липневим сонцем на вулицях у столиці, а ще мільйони чекають перед телевізорами, і з болем у голосі починає говорити про загрозу “безудержного потребления”, а потім ці ж люди бачать на його руці годинник за три десятки тисяч євро, довіру до духовної особи це аж ніяк не зміцнює.

Треба визнати, якби навіть Патріарх Кирил, ніколи й словом не обмовився про загрозу цього самого “безудержного потребления”, то й у цьому разі недешевий годинник легендарної швейцарської фірми, м’яко кажучи, погано в’яжеться з образом пастиря людських душ, для якого Духовне має бути апріорі вищим за всі блага цього світу, іншими словами – за Матеріальне.

Однак Його Святійшество, крім усього, багато й охоче розвінчує сучасний культ споживацтва в найрізноманітніших його проявах.

Його проникливий погляд звертається до всіх, хто дивиться прямий ефір за участю Патріарха на найрейтинговішому українському телеканалі – “Інтер”, а голос возноситься проти “потребления”: “Процессу потребления нет предела. Можно купить один самолёт, другой, третий. Но что это значит по отношению к обществу? Земля не способна выдержать такой проект. А значит, поддерживать его – грех. Бог просто не дал нам таких ресурсов. Потому очень важно научиться христианской аскезе – победе над своими страстями, инстинктами».

«Если все общество встанет на путь безудержного потребления, то Земля наша этого не выдержит. Уже доказано, что если средний уровень потребления всего мира будет таким, как сейчас в Соединенных Штатах, то оставшихся ресурсов хватит на 4045 лет», – попереджає він телеглядачів.

Печаль Патріарха викликає, зокрема, й те, що “ безудержный потребительский инстинкт, овладевающий сегодня все большим числом людей, на самом деле лишает их обычной радости от приобретения каких-то вещей. Возникает аномальная ситуация, когда человек, поддаваясь рекламе, моде, начинает гнаться за последними моделями мобильных телефонов и автомобилей”.

Предстоятель РПЦ дуже тонко відчуває страждання людей від цього: «У человека возникают совершенно другие уровни удовлетворения. Например, он получает удовлетворение от того, какое место в списке журнала Forbes он занимает, и переживает как личную трагедию, если по этому списку он опускается вниз».

Навіть у нинішній економічній кризі Патріарх бачить певний позитив. На його думку, криза може стати «встряской», в которой сегодня нуждается западноевропейская цивилизация, весь благополучный западный мир”. «Кризис может в этом смысле научить людей сдержанности, научить рачительно относиться к своим финансовым возможностям. Но самое главное – он учит христианской аскезе, умению управлять своими инстинктами и страстями».

А ось на зустрічі зі студентами українських духовних навчальних закладів він спрямовує своє гнівне слово проти сучасних супермаркетів та торговельно-розважальних центрів: “Супермаркет, где можно отдохнуть, поесть, покататься на коньках, – вот храмы XXI века. Храмы-развлекаловки, которых в Москве больше остальных общественных заведений. Поэтому напрасно некоторые думают, что люди пойдут в настоящие храмы в массовом порядке”. “Деньги стали символом благополучия и гарантией свободы, власти. Но это иллюзия, возникшая на волне расцвета общества потребления”, – продовжив він.

А ось на кіностудії Довженка, зустрічаючись з інтелігенцією, він знову повертається до наболілої теми. Як зауважило одне з Інтернет-видань, “тогда Святейший был еще беспощаднее к идеологии безудержного потребления”. “Как-то я спросил одного очень богатого человека: «А вы испытываете удовольствие от новой вещи?» Он улыбнулся: «Только в тот момент, когда подписываю чек». Безудержное потребление снимает радость обладания новой вещью. У человека, заболевшего этой страстью, теперь другие способы удовлетворения, например, место в списке журнала «Форбс». Я понимаю, что у каждого свои игрушки, но некоторые из них опасны. Бог не дал нам ресурсов, чтобы всем жить так. А колоссальные диспропорции в потреблении – грех”.

Переконливо? Переконливо, кажуть собі люди, ті самі мільйони людей в Україні, які слухали Пастиря в телеефірі, ті люди, які “інтелігенція на кіностудії Довженка”, які “студенти духовних закладів” та багато інших. Але тут же їхній погляд падає на годинник за 30 тисяч євро. І вони запитують себе: даруйте, а хіба це не та сама “игрушка” (пам’ятаєте, “последние модели мобильных телефонов, автомобилей” і так далі?), про які Патріарх же казав “некоторые из них опасны”? А оскільки такої “игрушки” у мене немає, чи не формує мій духовний Пастир ті самі “колоссальные диспропорции”, які сам же називає “грехом”?

«Личный пример – это то, без чего священник не может нести служение»

Так і виникає безліч запитань, які руйнують довіру до Пастиря. Він же бо сам неодноразово казав про те, наскільки важливо священнослужителю особистим життям навчати людей віри, зміцнювати Віру.

«Личный пример – это то, без чего священник не может нести служение», – подчеркнул патриарх. Как отметил он, в наше время, когда люди перестали верить словам, жизнь священника – постоянная проповедь делом».

Ну і яка ж тут “проповедь делом” виходить із життя Патіраха Кирила, запитує себе вірянин? І це вже не кажучи про ті каверзні питання не так філософського плану, які доводиться відганяти від себе: “А коли я опускаю свої десять (двадцять чи сто) гривень у скриньку “на будівництво храму” чи купую свічку, щоб поставити її з молитвою за здравіє Патріарха, куди йдуть ці кошти? Таки на храм чи…”

Можливо, ви запитаєте автора: а при чому тут створення української помісної церкви?

Для багатьох людей, переконаний, таки “при чому”. Нехай для різних людей – по-своєму.

Везіння та щастя духовних поводирів у всьому світі полягає в тому, що багато людей ідуть за ними (буде це церковне життя чи партійне будівництво) – бо просто вірять їм. Вірять не аргументам, не цифрам чи фактам, а, так би мовити, “взагалі”. Тому, що вони здаються їм красивими, духовними, енергійними (політтехнологи, яким доводиться мати справу з вождями та масами, як відомо, називають це харизмою).

Але в цьому ж і біда духовних поводирів. Коли якась деталь, якась дрібничка, щось нібито другорядне й неістотне похитне цю віру, людей можуть перестати переконувати і цифри, і факти, і вчинки. І тоді той, кому досі вірили на слово, хоч кинеться зі скелі в прірву, та людям стоятиме перед очима той самий годинник, і скажуть: не вірю… Іншими словами, коли Його Святійшество каже, що помісна церква в Україні таки є і не треба сушити собі цим голову, то можливо, над цим варто все-таки подумати, запитують ці люди себе...

Патріарх Кирил, до нас, як у свою вотчину їхав. Звик, що в Росії під час візиту до провінції ніхто б ніколи не наважився сфотографувати того годинника, не кажучи вже про те, щоб усім ці фото показати. Тож і до нас із тією самою впевненістю їхав. Мовляв, хто посміє. Ось якби намірився їхати до Європи чи Штатів, заховав би того годинника подалі. На час поїздки, звісно. То, виходить, ми таки для нього таки вотчина?


Глава РПЦ Патріарх Кирил

Олександр Калініченко, УНІАН

Запрошую висловити свій погляд...

у новоствореному співтоваристві "Мій погляд". Тут будуть друкуватися авторські креативні погляди на світ – різні аспекти життя суспільства, стосунки між людьми, пропозиції вирішення повсякденних та глобальних проблем. До співтовариства також можна передруковувати матеріали, якщо автор посту поділяє думку передрукованого матеріалу.

Бабочка в коконе или СТОП НЕГАТИВ (продолжение)…

Ты можешь продолжить цепочку неприятностей, делая неприятные вещи и говоря гадости взамен полученным. Но подумай – а получишь ли ты от этого удовольствие?
Возможно и получишь – удовольствие от слива негатива на других или мести… ненадолго. Потом на место удовольствия придет пустота. Которую надо будет чем то заполнить.
А ты уже привыкнешь к гадости и думать начнешь отрицательными категориями…
И никуда от этого не денешься…
Негатив притягивает негатив, вопреки мнению, что противоположности притягиваются…
С эмоциями и мыслями это не так…
Ты всегда получаешь равноценное своим мыслям и действиям.
Дело в том, что не все отчетливо понимают свои желания и последствия исполнения своих желаний…
Да, тяжело прекратить на себе отрицательные действия. Тяжело продолжать думать и жить позитивно, когда вокруг постоянно поступает негатив…
А ты попробуй хоть раз.
И увидишь реальный результат… и уже не захочешь сходить с позитивной дороги в джунгли, где царит негатив… Или, по крайней мере, перестанешь многого бояться… Перестанешь бояться набивать шишки и извлекать из них позитив для себя… Перестанешь бояться жить… жить не бесцельно… А это – главное.

Бабочка в коконе или СТОП НЕГАТИВ…

Мысли вслух о тяжелых жизненных ситуациях и что из них можно извлечь позитивного…
Не про политику.

Что чувствует бабочка, которая еще не вышла из кокона? Я думаю, ей там не очень уютно, но она занята тем, что развивается… Собирает силы для скорого выхода в большой мир… Чтоб там во всей красе показать себя и для чего то пригодиться…

Если ты сталкиваешься с неприятностями на своем пути и тебе кажется, что жизнь больше не имеет смысла, потому что ты не можешь их сразу решить – не ломайся. Закройся в свой кокон. Остановись и подумай, как эту ситуацию обратить в свою пользу. Собирай по крупицам опыт и знания, чтоб в определенный момент использовать их по назначению… Потому что знаний не может быть много, как и опыта… Скорее, в некоторых ситуациях ты понимаешь, что катастрофически не можешь адекватно действовать, потому что тебе не хватает одного из двух… или обоих сразу…

Ты можешь даже не понимать, зачем тебе сейчас какие то данные или сложившаяся ситуация… но проходит немного времени, и ты поймешь, что тебе именно случившееся помогло что то решить... И чего то достичь.

Вывод: не надо бояться и расстраиваться из-за происходящих сейчас с тобой неприятных или тяжелых ситуаций. Потому что именно они направляют твое развитие, делают твой характер, твои мысли и вообще – тебя в будущем. И тебе решать, в какую сторону будет это развитие - прогрессивную или деструктивную. Ты можешь стать той неповторимой личностью, которая может изменить мир к лучшему. Мир одного человека или многих, но уже это сделает мир вообще лучше. А можешь гнить, ныть и гадить, но тогда задай себе вопрос – к чему это тебя приведет?

Продолжение следует…

Мрію про тебе…

Не можу діждатися зустрічі з тобою…
Люблю тебе…
Твої м'язи - міцні гори...
Твоє тіло - широке степ...
Твій запах – такий солодкий і терпкий водночас, створений поєднанням духмяних трав і екзотичних дерев…
Люблю тебе усього і всупереч всьому...
Те неповторне небо, що над тобою – бездонно-синє, а вночі – таке близьке, в розсипах діамантів зірок… А дивлячись довго, в серпневу ніч, можна загадати бажання на численні падаючі зірки…
Те море, що ти даруєш – найрідніше, найчистіше і найдорожче… Вода в ньому така прозора і чиста, що забуваєш про все, занурюючись… А потім пливеш, невагомо, не зважаючи на оточення, забувши про все на світі… Існуєш лише ти і вода, і більше нікого на світі…
Ті незабутні дні, що ти даруєш, зігрівають душу у тяжкі хвилини… І тоді знову хочеться опинитися наодинці з тобою, там – влітку, в ті незабутні дні…
Я люблю тебе, Крим!
І не проміняю на жодні інші варіанти…

P.S. Коли вже та відпустка?