А спорим...

Нашла на компе. Не знаю кто автор, но цепляет... Я тоже так хочу)))

А давай наперегонки до горки? – предложил он ей, предвкушая победу.
- Неа. – отказалась она – Воспитательница сказала не бегать. Попадет потом.
- Струсила? Сдаешься? – подначил он ее и засмеялся обидно.
- Вот еще. – фыркнула она и рванула с места к горке.
Потом они сидели в группе, наказанные, под присмотром нянечки, смотрели в окно как гуляют другие и дулись друг на друга и на воспитательницу.
- Говорила тебе – попадет. – бурчала она.
- Я бы тебя перегнал обязательно – дулся он – Ты нечестно побежала. Я не приготовился...

- А спорим я быстрей тебя читаю? – предложил он ей.
- Хахаха. – приняла она пари – Вот будут проверять технику чтения и посмотрим. Если я быстрее – будешь мой портфель до дому и до школы таскать всю неделю.
- А если я – отдаешь мне свои яблоки всю неделю! – согласился он.
Потом он пыхтел по дороге с двумя ранцами и бурчал:
- Ну и что! Зато ты не запоминаешь что читаешь и пишешь медленнее. Спорим?...

- А давай поиграем. – предложил он – Как будто бы я рыцарь, а ты как будто бы дама сердца.
- Дурак. – почему-то обиделась она.
- Слабо? – засмеялся он – Слабо смущаться при виде меня? И дураком не обзываться тоже слабо.
- И ничего не слабо. – повелась она – Тогда вот чего. Ты меня тоже дурой не обзываешь и защищаешь.
- Само собой – кивнул он – А ты мне алгебру решаешь. Не рыцарское это дело.
- А ты мне сочинения пишешь. – хихикнула она – Врать и сочинять – как раз рыцарское дело.
А потом он оправдывался в телефон:
- А не надо было себя как дура вести. Тогда никто бы дурой и не назвал. Я, кстати, и извинился сразу...

- Ты сможешь сыграть влюбленного в меня человека? – спросила она
- С трудом. – ехидно ответил он – Я тебя слишком хорошо знаю. А что случилось?
- На вечеринку пригласили. А одной идти не хочется. Будут предлагать всякое.
- Нуу.. Я даже не знаю.- протянул он.
- Слабо? – подначила она.
- И ничего не слабо. – принял он предложение – С тебя пачка сигар, кстати.
- За что? – не поняла она.
- Эскорт нынче дорог. – развел руками он.
А по дороге домой он бурчал:
- Сыграй влюбленного, сыграй влюбленного. А сама по роже лупит ни за что... Влюбленные между прочим целоваться лезут обычно…

- Что это? – спросила она.
- Кольцо. Не очевидно разве? – промямлил он.
- Нибелунгов? Власти? Какая-то новая игра затевается?
- Угу. Давай в мужа и жену поиграем. – выпалил он
- Надо подумать. – кивнула она.
- Слабо? – подначил он.
- И ничего не слабо. – протянула она - А мы не заигрываемся?
- Да разведемся если что. Делов-то. – хмыкнул он.
А потом он оправдывался:
- А откуда мне знать как предложения делаются? Я ж в первый раз предлагаю. Ну хочешь еще раз попробую? Мне не слабо.

- Сыграем в родителей? – предложила она.
- Давай. В моих или в твоих? – согласился он.
- Дурак. В родителей собственного ребенка. Слабо?
- Ого как. – задумался он – Не слабо, конечно, но трудно небось..
- Сдаешься? – огорчилась она
- Не,не. Когда эт я тебе сдавался? Играю, конечно. – решился он.

- Усложняем игру. Ты теперь играешь в бабушку.
- Правда? – не поверила она.
- 3900. – кивнул он – Пацан. Слабо тебе в бабушку сыграть?
- А ты в данном случае во что играешь?
- В мужа бабушки. – засмеялся он – Глупо мне в бабушку играть.
- В де-душ-ку. Как бы ты тут не молодился. – засмеялась она – Или слабо?
- Куда я денусь-то...

Она сидела у его кровати и плакала:
- Сдаешься? Ты сдаешься что ли? Выходишь из игры? Слабо еще поиграть?
- Угу. Похоже что так. – ответил он – Неплохо поиграли, да?
- Ты проиграл раз сдаешься. Понял? Проиграл.
- Спорное утверждение. – улыбнулся он и умер.

 

Жили тоді ми, наче в пеклі...

  • 11.12.11, 17:44
Жили тоді ми, наче в пеклі,
Скрізь злочини, скрізь біль, обман.
Скрізь море сліз, тіла роздерті...
Ми вже забули, що таке мораль.

Яка мораль, коли лиш подих смерті
Веде на полі бою до мети?
Коли лежиш в окопі мерзлім
А трепний запах спалює думки...

Яка мораль, коли ідеш до бою,
Не знаючи причини і мети?
Лиш за наказом обливаєш кров"ю
І чисту совість, й праведні думки...

Яка мораль, коли товариш вірний,
Людина слова, відданий сім"ї,
Залишивши дружину і два сина,
Як жертва, був принесений війні?

Яка мораль у океані крові?
У пеклі серед лютої зими?
Сини на рану батьку сиплють солі...
А брат у брата встромлює штики...

Ми дивимось на вас із піднебесся
І зрозуміти важко нам, за що...
Ми віддали життя... За що померли?
Якщо цей дар для вас ніщо.

За мир страждали, добивались волі,
Ми для нащадків будували світ!
Ви оцінили це? Ви дякуєте долі,
Що не побачили жахливої війни?

Ні... Ви не згадаєте своїх героїв,
Вам легше жити так аби жилось.
Ми розумієм  - зараз ви на волі
І воювати вам не довелось.

Не бачили страждань, не бачили знущання,
Не засинали під страшений рев гармат.
Ви бачили лиш мараво туманне,
Відлуння чули бойових  утрат.

Але благаєм вас, хоч раз на рік згадайте,
Прийдіть до обеліска й квіти покладіть,
На монументі прізвища прогляньте,
А може хтось з нас прадід ваш чи дід.

Сходіть до церкви на травневу панахиду,
Поставте свічку, згадайте тих хто вмер тоді...
І помоліться Богу щиро...
Щоб ваші близькі не побачили війни.

24-25 грудня - Камянець-Хотин-Чернівці!!!!!!

24 грудня
Заселення в Гала-готель
Прибуття вранці в м. Кам’янець-Подільський
 Пішохідна екскурсія центром міста:  Польська та Руська брами, Польська та Вірменська торгові площі,  Вірменські бастіони та дзвіниця, Тріумфальна арка, церква св.Петра та Павла, Домініканський костел XIV – XVII ст., Кафедральний костел (унікальна пам’ятка архітектури - Брама Станіслава Августа, Мадонна на мінареті).
Відвідування  музеїв у Ратуші (експозиція «Середньовічний суд», експозиція «Магдебурзьке право», «Музей грошей»), Картинної галереї, Археологічного музею (на вибір).
Продовження пішохідної екскурсії: Скельний каньйон( до 40 м.), Турецький міст , Старафортеця – музей-заповідник XIII-XYII ст. та Новий замок (башти та підземелля, криниця, Боргова яма, діарама „Битва з турками 1672 р., Вежа Кармалюка). Стрільба з  середньовічної зброї (лук, арбалет).
Ввечері – вільний час та факультативи за бажанням
25 грудня
Автобусна екскурсія до історико-архітектурного заповідника - Хотинської фортеці. Замок-цитадель ХІІІ-ХVI ст. серед споруд України - одна з найбільш вражаючих. Її мури заввишки 30 м. пам’ятають  знамениту Хотинську битву в 1621р. В 1832 р. на території фортеці було збудовано нову церкву св. Олександра Невського. Аз нагоди 370-річчя Хотинської битви було відкрито монумент на честь гетьмана України Петра Сагайдачного.
Переїзд в Чернівці. Екскурсія по столиці Буковини - «Чернівці – маленький Париж». Ми потрапляємо в місто, яке нічим не поступалось Відню і було неоголошеною столицею Європи, місто, де тротуари підмітали букетами троянд і де книжкових крамничок було більше, ніж кав'ярень. Ви прогуляєтесь вуличками О.Кобилянськой, М.Емінеску та Вірменській, які зберегли романтику колишніх часів, відвідаєте 5 площ, побачите міську ратушу, театр, будинок колишнього Збербанку, Католицький костел та Кафедральний собор, Вірменську і П'яну церкву. І звичайно ж, справжня перлина міста - резиденція митрополитів Буковини і Далмації, (вх. квитки оплач. додатково), яка споруджувалась з 1864 по 1882 роки. В цій химерній за своєю красою споруді помітні візерунки української вишивки та буковинського килима, гуцульської писанки, легко прочитуються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність неповторного ансамблю.
Виїзд у Київ

42%, 5 голосів

58%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Проголосуйте! Хочу спробувати... Цікавить ваша думка...

Сьогодні вранці Катя як завжди витратила не менше ніж пів години щоб підняти мене з ліжка. Здається їй це починає набридати. Колись ми вже трохи жили разом, але тоді ще зовсім юні отримавши повну свободу у великому місті ми майже не спали. Дискотеки, хлопці, а потім знову хлопці, і знову дискотеки. Тепер трохи по іншому. Хоча Катька не сильно змінилася – знову хлопці, і знову дискотеки. Проте я вже просто відвикла від такого способу життя. Чотири роки я грала роль цивільної дружини свого цивільного чоловіка і планувала найближчим часом змінити статус «цивільний» на статус «офіційний». Коли тут думати про дискотеки, а тим паче про хлопців.
Перший місяць нашого нового спільного з Катею життя вона тягала мене за собою всюди. А я й «тягалася». Так було легше звикати до нового вибраного мною статусу «самотньої». Але зараз я просто втомилася від цих розваг і останні два тижні намагаюся уникати їх. Моя Катруся поки що про це не підозрює тому що я завжди обираю самі суттєві відмовки (ну принаймні для Каті) – солярій, перукар, пілатес. Ну не побіжить же вона перевіряти.
Отож вранці вона стягнула мене з ліжка в буквальному значення цього слова. Я скрутилася на підлозі в калачик і спробувала знову заснути, повільно стягуючи з ліжка ковдру. Але вже за кілька секунд відчула, що не така моя подруга наївна. Величезні, мокрі і ду-у-уже холодні краплини ритмічно вдарялися в мою відкриту спину. От зараза…
-    Доб-ре! Доб-ре! Д-д-доб-ре! – в квартирі було прохолодно тож у мене починали цокотіти зуби. Певно сьогодні знову морозець хороший. Господи, ну коли мені дадуть виспатися? В таку погоду тільки під ковдрою валятися.
-    Давай збирайся, пий свою каву і біжи давай. Тобі уже Стас дзвонив.
-    Коли це?
-    На годинник подивися! У тебе через п’ятдесят хвилин екзамен. Давай швидко, мені також в ті краї потрібно. Зможемо взяти одне таксі.
Ну знов таксі. Ну як це можна витримати? Майже щодня спати до останнього щоб потім як халепа збиратися і витрачатися на машину.
Але я не почала сперечатися. Катька була права – в мене мало часу. Швидко вставши, я з розгону вскочила в джинсовий комбінезон. Потім згадала про водолазку. Матюкнулася і почала переривати шафу у її пошуках.
-    Що ти робиш? – запитала здивовано Катя.
-    Те що ти мені порадила. Не видно?
-    Ліза! Яке сьогодні число?
-    Катю, яке сьогодні число?
-    Двад-цять п’я-те груд-ня! Двадцять п’яте грудня. А що у нас двадцять п’ятого грудня?
-    Вечірка в костюмах?
-    Ух ти! Сама здогадалася, чи хтось підказав? Де твій костюм?
-    Нема…
-    Як нема?!?!
-    Отак собі просто нема і все. Якщо я зовсім забула про свято, то ти думаєш я згадувала про костюм?
-    Добре… Що будемо робити?
-    А що ми можемо зробити? Відірвати мені голову? Гірше не буде, але й не допоможе. Так, я одягаю комбінезон – мені ще все одно на екзамен потрібно. А зараз по дорозі заскочимо в «Dream town» і вирішимо питання з костюмом. Машину вже замовила?
-    Так! – гукнула вона з ванної, - за десять хвилин буде.
-    А коли ти його викликала?
-    Хвилин п'ятнадцять тому… Блін! Давай побігли!
-    А моя обіцяна кава?
-    По дорозі!

40%, 2 голоси

40%, 2 голоси

20%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Свадьба вашей мечты....

  • 16.11.11, 00:52
Я недавно вышла замуж. Свадьбу мы сыграли не совсем обычную... А как выглядит свадьба вашей мечты? Как вы думаете это дорого обойдется?

0%, 0 голосів

100%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

24-25 грудня - Камянець-Хотин-Чернівці!!!!!! Приймаю заявки.

  • 16.11.11, 00:24
24-25 грудня - Камянець-Хотин-Чернівці!!!!!! Приймаю заявки.
Сторінки:
1
10
11
12
13
14
15
16
17
попередня
наступна