Профіль

УПА живе !

УПА живе !

Україна, Миколаїв

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Советские мифы про войны

1. Перша світова війна була імперіалістичною, несправедливою, а ІІ Світова – справедливим захистом від агресора.

. В обох випадках відбувався переділ сфер впливу. Просто в СРСР вважали, що коли капіталісти б’ються за ринки, то це ница імперіалістична бійня. А коли тоталітарні держави прикривають свою агресію демагогією про світову революцію та життєвий простір для арійської раси, то це – справедливо. ІІІ Рейх теж вважав свої дії справедливими. До речі, на відміну від більшості європейських країн, ані в СРСР, ані в сучасній Росії не було й немає жодного пам’ятника загиблим у І Світовій, а її закінчення ніяк не відзначається.

2. Для Росії та СРСР обидві світові війни були «віт­­чизняними»

. У будь-якому тлумачному словнику як «вітчизняну» визначають війну на захист батьківщини. Оскільки обидві світові війни були спрямовані на переділ сфер впливу між групами країн, а з боку СРСР та ІІІ Рейху вони супроводжувалися захопленням значних територій, назвати ці війни вітчизняними неможливо.

3. Радянський народ виніс на собі весь тягар ІІ Світової, а союзники так собі, погуляти вийшли

. Це далеко не так. Досить згадати повітряну битву за Британію 1940 року, в якій британці ціною величезних зусиль змогли відбитися від значно потужніших сил Люфтваффе; битву при атолі Мідуей 1942 року, в якій флот США знищив майже всі японські авіаносці, та героїчну висадку союзників у Нормандії 1944 року. До того ж, без ленд-лізу, за умовами якого союзники поставляли вантажівки, літаки й навіть солдатські продуктові пайки, СРСР не зміг би продовжувати війну.

4. Георгій Жуков –геніальний полководець

 З цього приводу сперечаються історики й на Заході, й на пострадянському просторі. Одні вважають, що нездара не зміг би провести стільки                     переможних військових операцій; інші твердять, що перемогами радянська армія завдячувала не талантам маршала, а жахливими людськими втратами, яких за розумного планування кампаній можна було б уникнути. Навіть прихильники Жукова (звісно, неупереджені) погоджуються, що кожен прорив він загачував трупами солдатів, яких вважав гарматним м’ясом.

5. Радянська армія – визволителька Європи від фашизму

. Британський історик Ентоні Бівор (Antony Beevor) підрахував, що під час «визволення Німеччини від фашизму» радянські солдати зґвалтували понад 2 млн німкень – від 10-річних дівчаток до 80-річних бабусь. У Відні зґвалтували близько 100 тис., у Будапешті – 50 тис., на території Польщі – близько 100 тис. Дісталося тоді й українським дівчатам-остарбайтерам, і навіть жінкам-в’язням концтаборів – вони всі підходили під категорію «зрадниць батьківщини». «Визволителі», до того ж, захоплювали «трофеї» – одяг, посуд, антикваріат. Маршал Жуков відправив додому з Німеччини сім вагонів лише одних меблів (зафіксовано

НКВС).

6. Радянські солдати йшли в атаку зі словами «За ­Родіну, за Сталіна!»

. За свідченнями численних учасників подій, в атаку йшли з найбрутальнішою лайкою. В особливо важливих випадках бадьорості воякам додавали зовсім не «наркомівські 100 грамів», а направлені з тилу кулемети «заградотрядов» (спецпідрозділів НКВС, призначених для «установления твёрдой дисциплины» у війську). А бійцям штрафбатів, у які, між іншим, потрапляли не стільки кримінальні злочинці, скільки політично неблагонадійні елементи, кулемети дивилися в спину завжди.

7. Радянські партизани захищали й підтримували населення окупованих територій

 Оскільки керівники радянських партизанських загонів були зазвичай засланими на окуповану територію агентами НКВС, їм було начхати на те, що буде з населенням після того, як партизани здійснять в околицях села диверсію. Часом «народні месники» й самі чинили каральні акції: села Дуброва та Дражно в Білорусі були спалені, а їх мешканці розстріляні, бо не хотіли покидати своїх осель перед приходом німців. Що ж до стосунків із партизанами УПА та польської Армії Крайової, то командири радянських партизанів мали таємний наказ: домовлятися про спів­працю, а потім знищувати командування та забирати у «союзників» зброю.

8. Німецька армія застосовувала тактику випаленої землі

. Інколи – в місцях активності партизанів і коли було що палити. Адже саме цю тактику влітку 1941 вже застосувала Червона армія. Нищилося все, що не можна було евакуювати: забивали худобу, палили на полях збіжжя, підривали будівлі та комунікації. Про населення окупованих територій, якому загрожував голод, звісно, ніхто не думав.

9. З-поміж усіх народів СРСР, окрім росіян, були колаборанти. Генерал Власов і РОА (Русская Освободительная Армия) – прикрий нечисленний виняток

 Навіть якщо відкинути чималу кількість білоемігрантів, виходить чимала цифра – в РОА служило близько 124 тис. осіб. Серед підрозділів-колаборантів – 1-а російська національна бригада СС «Дружина», добровольчий полк СС «Варяг», 30 гренадерська (2 російська) дивізія вафен-СС. Крім того, Росії належить такий сумнівний раритет, як єдина у світовій історії жінка-кат, виконавець смертних вироків. За час своєї діяльності на окупованій російській території Антоніна Макарова власноруч розстріляла близько

10. Радянські аси панували в небі

. Еріх Хартман (Люфтваффе) збив 352 ворожі літаки (а таких, що збивали 60–100 літаків, у німців налічувалися десятки), фінн Ілмарі Юутілайнен та японець Тетцузо Івамото – по 94. Найращий радянський пілот-винищувач, наш земляк Іван Кожедуб мав на своєму рахунку 62 ворожі літаки. Втім, він таки був асом №1 антигітлерівської коаліції.

 

11. СРСР поніс найтяжчі людські втрати в ІІ Світовій війні з-поміж усіх учасників

. Чималі, але дивлячись як рахувати. Неупереджені західні науковці зазвичай рахують відсоток втрат населення стосовно до його кількості станом на 1939 рік. СРСР справді втратив 13,71% людей. Але населення Польщі зменшилося на 14,3–17,2%, Литви – на 13,71 %, Латвії – на 11,38%, Німеччини – на 8,4%. У ці цифри входять не лише військові втрати, але й замордоване мирне населення та жертви Голокосту й «зачисток» НКВС у захоплених Західній Україні, Прибалтиці й Польщі.

Перше джерело  www.ut.net.ua

Смешые русские слова

Москалі дуже часто кепкують з нашої української мови , майже весь російський гумор побудован на цьому ,
може варто спробувати перекласти наші слова на москальску ?
 Невеличкий українсько - москальский словник:

запальничка- восгорателеогонешка,
 метелик – крыломахатець
цветковый,
здійма (ліфт) –канатоезд междуэтажный,
кощій безсмертний –  скелет костлявьій
неумирающий,
 дзеркало -
мордосмотр,
соковитискач -
соковичавучилушка,
 рукоблудник – писюльный развлекун,
медсестра – жопоукольная знахарька,
стілець – поджопник,
коркотяг ( штопор) –
пробковьітягатель,
 краватка – околошейный висяк,
парасоля - роскрыватька,

 порохотяг (пилоскмок) – пылевьітягач, пьілезасосовач
цвинтар – труполежка,
Іван – Ивашка,
Петро –
Петрушка,
сопілка – трубка дутильная,
 коробка передач – шкатулка
перепихов,
хмарочос – туческрёб.

Вони присягали на вірність Україні

Український батальйон у складі Абверу "Нахтігаль"

Еврейская мафия в России в Украине и Мире

Семён Юдкович Могилевич ( он же Сергей Юрьевич Шнайдер, Сэм, Дон Сименон, Палагнюк, Сайман, Суворов; род. 30 июня 1946 года, Киев, УССР) еврей— крупный предприниматель, являющийся гражданином Украины, России, Венгрии и Израиля. Находится в розыске четырёх стран мира. Входит в десятку самых разыскиваемых людей ФБР По предположению большинства правоохранительных органов стран ЕС и США является одним из предводителей еврейской мафии в мире. По данным ФБР возглавлял одну из ветвей солнцевской ОПГ. Считается российскими правоохранительными органами теневым владельцем парфюмерной сети «Арбат Престиж»В середине 1999 года вышла публикация в американском издании USA Today, посвящённая «делу Bank of New York». В статье утверждалось, что отмывание денег происходило через 4 счёта в Bank of New York и один — в банке Republic National Bank, причём все счета были открыты на фирму Benex.[2][3] USA Today, ссылаясь на данные спецслужб, заявила, что основателем фирмы Benex являлся Семён Могилевич

Вплив мови на психіку людини

  

Чи впливає мова спілкування на наше світосприйняття ?

На мою думку безпосередньо , тому що мова це не тількі засіб

спілкування , саме через мову кожна нація висловлює своє бачення світу , те як вона сприймає навколішне середовище.

 Коли людина починає вивчати іноземни мови , то разом з граматикою та

словами вона знайомится з культурою народа який є носієм цієї мови.

 І частково переймає її.

Чому всі окупанти в першу чергу намагалися знишити мову окупованого народу ? ( я кажу тут не тількі про окупантів України , наприклад англичані майже знищили мову ірландців)

Саме тому що мова  - це і є народ , нема мови - немає народу.

Хтось з московських політиків сказав "Россия заканчиваєтся там , где заканчиваєтся русский язик" ,

Ось чому вони так ревно відносяться до мовного питання і при будь якої нагоді виступають за поширення московської мови.

Україна у ІІ Світовій війні

IІ Світова війна розпочалася задовго до вересня 1939 ( як хтось може подумати )

Її визрівання розпачолося підписанням 29 червня 1919 року Версальского мирного договіру , потім у вересні 1938 розчленування Чехословаччини за Мюнхенськими угодам .

 8 жовтня 1938   створено уряд автономної Карпатської України.

15 березня 1939 захоплення профашистською Угорщиною  Карпатської України,  що постала як незалежна держава після розчленування Чехословаччини.

7 квітня Італія напала на албанський порт Дураззо.

8 квітня італійські війська увійшли у столицю Албанії Тірана.

23 серпня у Москві був укладений Пакт Молотова-Ріббентропа. Цій події передувала

Промова Сталіна до Політбюро 19 серпня 1939 року.

 А ось і кульмінація усіх цих подій

Німеччина та Словаччина вчинили напад на Польщу (1 Вересня) — почалася Друга Світова війна.

Від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу. Німеччина та СРСР є фактичними союзниками. (1 вересня 1939 р. - 22 червня 1941 р.)

 Для України дуже важко визначати  рамки початку ІІ Світової війни ,

Адже перші бойові дії, які умовно можна зарахувати до Другої світової, тут почалися не у вересні, а в березні 1939 року. Тоді вояки Карпатської Січі дали бій угорській армії, що наступала на новостворену Карпатоукраїнську дер­жаву. Останні ж постріли українських підпільників відлунали в середині 1950-х років. Можуть заперечити, що ці конфлікти не були безпосередньо пов’язані з війною. Але справа в тому, що в рамках Другої світової в Україні велася не одна, а кілька воєн, ареною для яких були наші землі

Чинником, що визначив місце і роль українців у Другій світовій, стала відсутність у нас власної держави. Україну та українців всі учасники війни розглядали виключно як ресурс (людський, матеріальний, політичний), який можна використати у протистоянні. Як результат — наша земля стала однією з головних арен світового бойовища, наші земляки — вояками практично всіх армій, які пройшли через неї: вже у перші дні війни українці воювали в лавах польського війська, Червоної армії, так званого легіону Сушка в складі німецької армії. В наступні роки до цього переліку додалися нові українські формування в німецькому війську (батальйони «Нахтігаль» та «Роланд», а згодом Ваффен СС дивізія «Галичина»), радянські та польські партизани, і врешті збройні формування українського визвольного руху (Українська повстанська армія, Українська народна революційна армія).

Всі учасники протистояння закликали українців реалізувати патріотичний обов’язок саме в їхніх лавах. Для цього польська влада декларувала готовність іти на поступки в повоєнному вирішенні українського питання (щоправда, лише в рамках відновленої Речі Посполитої); радянська — називала окремі свої фронти українськими, до пантеону героїв віднесла Богдана Хмельницького, іменем якого названо новий військовий орден; німці в останні дні війни пішли на перейменування колиш­ньої дивізії Ваффен СС в «Українську національну армію» і навіть призначили її командиром українця Павла Шандрука. Кожен, хто воював на українських землях, намагався продемонструвати свою «українськість» чи бодай прихильність до українства, особливо в критичній для нього ситуації. І не можна сказати, що це їм абсолютно не вдалося — українські юнаки, які йшли до Червоної армії, як і ті, що вступали до дивізії «Галичина», часто були переконані — вони роблять це, аби захистити свій народ.

"Єдиним збройним формуванням в Україні яке дійсно було українським можна назвати тількі УПА

Протягом 1943—1945 рр. окремі регіони повністю контролювалися українським визвольним рухом. Тут установлювали українську адміністрацію, проводили розподіл сільськогосподарських земель, відкривали школи, заклади культури: визвольний рух перебирав на себе функції держави як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні.

Після початку Радянсько - Німецького збройного конфлікту для мобілізації населення було використанно  термін "Велика Вітчизняна Війна" на зразок війни 1812 року. І цей термін використував Молотов у своєї промові 23 червня 1941 р.

Після закінчення війни вся ця пропаганда мусила зникнути , Сталіну вона було більше не потрібна ( та і небезпечна )

Але все ж таки Сталін дозволив радянському народові гучно відсвяткувати

"Праздник Победы" і навіть висловив вдячність тим, хто допоміг йому перемогти Гітлера і втриматися при владі

1946 р. Радянський Союз удруге відсвяткував День Перемоги, але уже без попередньої загальної ейфорії. Олександр Довженко  записав в своєму щоденнику:

Режим бажав запобігти, щоб подібні дисонантні інтерпретації не створили альтернативну

публічну опінію. Німецько-радянська війна мусіла відійти в забуття, поки у свідомості

населення не закоріниться офіційна версія недавньої історії. Наступного року День Перемоги

був виключений з календаря офіційних свят. Невигідні свідки війни (воєннополонені,

"остарбайтери", "колаборанти" тощо) уже давно були вилучені з радянського суспільства й

вивезені в глибину імперії, а 1947 р. столиця й важливіші міста були очищені від інвалідів,

живих докорів державі.

Відновлення цього дня "Побєди" , прийшло вже після смерті Сталіна . Режимові був потрібен новий ідол , звільнівши на ХХ з'їзді КПСС цей день від "культа особи" його знов почали відзначати , але він ще залишався робочим днем.

Згодом стала появлятися нова література , підручники в школах які сприяли відновленню цьому міфу "Великої Вітчизняної Війни"

Особливого розквіту це набуло за часів Брежнєва , для цього була своя причина :

 "Велика Вітчизняна" відігравала роль цементу який "сплачував" різноманітні народи величезной більшовистськой імперії

Це ідеальний матеріал для створення потужного міфу.

І вони використали це на всі 100 відсотків.

Особливо важливим для більшовицької Росії було необхідно нав'язати цей міф Україні , для того щоб ще міцніше утримати її біля себе.

 В Україні були побудовани численні пам'ятники та меморіальні комплекси присвячені саме для посилення цього міфу "Великої Вітчизняної Війни"

У радянських військових формуваннях воювали воїни з усіх земель радянської імперії.

Усі громадяни СРСР мали одного спільного і нещадного ворога. На цій підставі можна було

створити переконливий потужний міт. Досить було комуністам наголосити на злочинах

німецьких завойовників, створити культ радянських героїв і вибілити власні звірства.

У дусі радянського патріотизму й лояльності супроти московської імперії вже кілька

ґенерацій українських дітей вивчали історію Другої світової війни. Із середини 1960-х років

історію Української РСР зробили "невід'ємною складовою частиною" історії СРСР, яка по

суті нічим не різнилася з історією Росії.

 І саме зараз ці діти повираставши , ставши дорослими з піною у рота доказують про "братерство та єдність " з Росією.

 Після набуття державної незалежності без будь якої революції в Україні у владі залишилися тіж самі люди що були і за часів УССР .

 І замість того щоб викоринити цей міф , який був нам нав'язаний за часів радянської окупації , вони стали використовувати його для отримання прихільності частини виборців якім цей міф є дорогим.

 За часів президента Кучми вийшов історико-меморіальний серіял "Книга пам'яті України",

завдання якого — зібрати імена усіх, "хто поліг в ім'я перемоги"

 Там ми можемо прочитати наступне :

"У величезному масиві документальної і дослідницької літератури як вітчизняної, так і

зарубіжної, включаючи спеціальне дослідження, виконане за дорученням нині чинної

Урядової комісії з цього питання, недвозначно розкрито, що ОУН та її збройні формування

утримувалися і вели боротьбу як найманці фашистської Німеччини проти країн

антигітлерівської коаліції і затаврували себе як колаборанти фашизму"

Але редакція цього видання видала інший варіант книги, з якого вилучено брехливе наклепницьке твердження.

Трагічний урок

Друга світова стала найкривавішою війною в історії людства — затерта, здавалося б, фраза, проте вона актуальна і до сьогодні. Цей конфлікт став найбрутальнішим проявом тотальної війни, коли всі його учасники цинічно відкидали закони і правила ведення бойових дій, фактично не розрізняли у ставленні, хто перед тобою — армія противника чи цивільне населення, коли звичною практикою стали інститут заручництва та принцип «збірної» відповідальності. Друга світова «збагатила» історію такими жахливими «ноу-хау», як концтабори, перетворені на «фабрики смерті», Голокост, масове знищення в’язнів, ліквідація цілих міст та атомне бомбардування. В цьому страшному смертельному поєдинку всі без винятку його учасники вдавалися до дій, що кваліфікуються як військові злочини. І жоден учасник не може претендувати на роль носія абсолютного добра. Тому Друга світова має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна.

Необъявленные войны СССР

Гражданская война в Китае: с 1946 по 1950 год.

Боевые действия в Северной Корее с территории Китая: с июня 1950 года по июль 1953 года.

Боевые действия в Венгрии: 1956 год.

Боевые действия в Лаосе: с января 1960 года по декабрь 1963 года; с августа 1964 года по ноябрь 1968 года; с ноября 1969 года по декабрь 1970 года.

Боевые действия в Алжире: 1962 - 1964 годы.

Карибский кризис: 1962 - 1964

Боевые действия в Чехословакии: 1968 год.

Боевые действия на острове Даманский: март 1969 года.

Боевые действия в районе озера Жаланашколь: август 1969 года.

Боевые действия в Египте (Объединенная Арабская Республика): с октября 1962 года по март 1963 года; июнь 1967 года; 1968 год; с марта 1969 года по июль 1972 года; с октября 1973 года по март 1974 года и с июня 1974 по февраль 1975 года.

Боевые действия в Йеменской Арабской Республике: с октября 1962 года по март 1963 года и с ноября 1967 года по декабрь 1969 года.

Боевые действия во Вьетнаме: с января 1961 года по декабрь 1974 года.

Боевые действия в Сирии: июнь 1967 года; март - июль 1970 года; сентябрь - ноябрь 1972 года; октябрь 1973 года.

Боевые действия в Мозамбике: 1967 - 1969 годы; с ноября 1975 года по ноябрь 1979 года.

Боевые действия в Камбодже: апрель - декабрь 1970 года.

Боевые действия в Бангладеш: 1972 - 1973 годы.

Боевые действия в Анголе: с ноября 1975 года по ноябрь 1979 года.

Боевые действия в Эфиопии: с декабря 1977 года по ноябрь 1979 года.

Боевые действия в Сирии и Ливане: июнь 1982 года.

“Науковий” сатанизм

Як відомо основу комуністичного і соціалістичного руху сформували твори Карла Гейнріха Маркса. Батько і матір його були христьяни ( євреї — вихрести ) , але самі вони походили з родин рабинів. До речі , прізвище Маркс походить від так званих маркоситів — послідовников Маркоса ( в перекладі з давньоєврейської означає “обманщик”) , який ще за часів Мойсея навчав євреїв як краще обманювати й грабувати єгиптян. Саме цей жрець Маркос викрав учення “Луксорського братства” “Як оволодіти народом за допомогою економіки”

Так ось у своєї юності молодий Карл був глибоко віруючою людиною , його переродження відбулося після його знайомства зі своєю майбутьньою дружиною Женні фон Вестфален яка була утягнена в таємне товариство ілюмінатів(товариство ілюмінатів головною метою своєю діяльності ставить захоплення влади в окремо взятій країні ). Карл таємно заручився з нею і прийняв ритуал посвячення сатані.

У цей час Маркс захоплюється сатанинскою літературою і пописує вірши , наприклад :

“Диявол такт мені відбиває,

Він смичок мій направляє” , або “Моя душа , колись віддана Богу , тепер призначена для пекла”

І цей “демоничний геній” не залишав його до кінця життя і судячі з усього навіть заволодів його дітьми. У Маркса були прізвиська “Знищити” і “Мавр” . До найближчого оточення Маркса входили такі люди як М.Гесс, П.Прудон ,Б.Бауер , М.Бакунін якому , до речі ,належать ці строчки “Диявол — перший революціонер і спаситель світу” . Інший сатанист Прудон вигукував “Приди до нас сатано , .... Бог — це безтямність і боягузство !” Зять Маркса кричав -”Війна Богу — у цьому вісь прогрес !” Але Марксу просто вигуків було замало його величезний інтелект шукав силу яка змогла б зруйнувати весь цій світ.

У 1840 — 1845 роках Марксу і його родині було дуже тяжко , вони переслідувалися поліцеєю, були вислани з Парижу існували на подачках . І будучи сам приниженним і зневаженим він знайшов руйнівну силу , яка могла пустити шкереберть весь Божий світ.

Ця сила — пролетарі (пролетар — слово латинське , означає “той хто має лише дітей” )

Усі принципи ілюмінатів ( про яких вже йшлося ), цієї сатанинскої секти, увійшли до “Маніфесту”: знищення законних легітимних урядів, завоювання пролетарямі влади , скасування власності,знищення сім'ї(“Буржуазні розпотякування про сім'ю викликають огиду”),і звичайно ж знищення религії та моралі(“Комунізм відміняє вічні істини,відміняє релігію, моральність”).

У 1846 році Маркс стає членом “Союза комуністів” , заснованого німецькими емігрантами-ілюмінатами. І треба відзначити що у 1849 році цей “Союз” був заборонений баварською владою законом про боротьбу з сатаністами , вони назвали речі своїми іменами. Але на заклик “Маніфеста” відгукнулася не Європа , а Росія.

Закони спадковости



Не лише фізичні,але й духовні прикмети людини є спадковаими. F A Woods

Щоб зрозуміти причини які штовхають націю іти тим чи іншим шляхом , необхідно насамперед знати провідну верству цієї нації , що вона успадкувала від своїх предків . Щоб знайти відповідь на це питання треба знати науку генетику .

Батьком генетики був німецький ченець Г.Мендель . Своїми дослідами на квітах він знайшов перші основні закони спадковости , закон відозмин (варіації ) та закон переваги ( домінації)

Він побачив що схрещенці ( метиси , покручі ) дають несталих , змінливих нащадків , різнорідних , часто цілком не подібних до батьків. Але він такох побачив що у їхніх нащадків властивості повертаються до домінантних властивостей предків і що домішка слабших ( рецесивних) властивостей зникає , вироджується у нащадках.

Професор Т. Морган висунув ( 1910 ) хромосомну теорію спадковости . В хромосомах містяться “гени” - носії властивостей, прикмет дорослої істоти. Кожний рід тварин та рослин має свою сталу кількість пар хромосом , людина має їх 24 пари. Як відомо , тіло живої істоти росте завдяки поділу клітин , і цей процес ( мітозис ) пояснив багато незрозумілого у спадковости.

А саме те , що властивості дорослої істоти ( отже і людини ) закладаються вже в хвилину запліднення батьком матері . Вже в первісній зародковій клитині існують майбутьні властивості ( чесноти і хиби ) дорослої людини.

 

Але крім цього існує також кореляція властивостей , себ то взаємопов'язоність одних властивостей з іншими. Ця взаємопов'язоність властивостей впливає на остаточні наслідки схрещуваня і передачи властивостей від батьків нащадкам. Ось чому діти , хоча і подібни до батьків , ( братів , сестер ) але не цілком тотожні з ними.

Ось два основних закона генетики :

 1)схрещення протилежних ( взагалі , неспоріднених ) властивостей дає нестійких , частинно дуже не подібних до батьків нащадків у нащадків цих схрещенців ( покручів , метісів )

2)зникають , вироджуються слабші властивості , а натомість запановують сильніши ( домінантні )

Іншими словами , спарювання батьківських ( батька і матері ) споріднених властивостей закріплює ті властивості в нащадках , посилює їх. І навпаки , спарювання неспоріднених , а особливо протилежних властивостей призводить до дисгармонії , конфлікту , боротьби між собою тих властивостей , яка не припиняється , аж поки сильніши властивості не запанують , а слабші зникнуть в нащадках.

Щодо спадковости фізичних властивостей , то людина підлягає всім біологичним законам для ссавців. Але у людини є друга частина її Я — частина духовна , людина має душу. І тому повстає питання , чи в генах закладені також і духові властивості ? Чи духовні властивості людини є спадковими ? Чи людина набуває їх під час свого росту ?

Проблеми спадковости у людей вивчає наука євгеника . Батьком євгеники був Ф.Галтон ( 1822 — 1911) Дослідити спадковисть у тварин дуже легко , спаровуючи на вільну руку що хочете і як хочете , і таким чином можна отримати протягом короткого часу багато поколінь і велике число нащадків , але з людиною таке неможливо , і тому дослідники мусили вжити іншого способу — вони досліджували минуле якогось роду .

Так дослідивши декілька родів , вони прийшли до висновку що духові властивості людини є спадковими.

Кажуть , що часто від великих батьків походять недолужні діти , саме це і пояснюють закони генетики. І саме це пояснює що майже всі сучасні цівілізовані нації культурно (духовно) дегенерують. Особливо цей процес впадає у вічі в США.

До ХІХ ст. Еліта європейських націй походила головно з аристократії , шляхти і середнього класу . Ці класи повстали шляхом довготривалої природньої селекції . В конституційних  

монархіях ( як в Англії ) цей процес відіграв величезну , верішальну роль в долі нації ( де сильна індівідуальність завжди могла себе виявити )

Від ХІХ ст до національної еліти починаються вливатися вихідці з простолюддя , почалася демократизація життя , тепер цей процес обернувся в суцільну плебеїзіацію , з усіма фатальними для нації і держави наслідками. Ці наслідки особливо яскраво виявилися у США . Перші колонізатори північної Америки були люди сміливі , шукачи пригод , можна сказати відчайдухи . За ціми першими колоністами прийшли другі — будівничі нового життя. Чимало приїхало ідейних людей. Всі ці люди були далеко понадпересічними. Вони мали творчого духу аж подостатком. І саме вони і збудували США та Канаду. Але далеко піздніше Америку залило море зовсім іншіх емігрантів , це в основному були бідаки , невдахи , пролетаріат .

Але найгірше те що родини з вищої верстви мали в середньому 2 дітей , у той час коли родини з люмпенпролетаріату мали 4 і більше. Це призвело до того , що зараз в США є зголошених 9000000 ( 9 мільйонів ) психічно (розумово , душевно ) хворих.

В Європі 8-10 річний школяр вирішує проблеми які даються в Америці 16-18 річному.

Таким чином в Америці внаслідок заможності широких верств населення і глибоко демократичного усторою до провідної верстви вливається занадто багато не розумних вибранців , але з повним гаманцем.

Матеріальний добробут нації знизив культурний рівень і її провідної верстви. Амеріканська шкільна наука робить наголос на правах громадянина , а не на його обов'язках. Амеріканська виборча система влаштована таким образом що треба назбирати тількі один голос більше законкурента ( пересічно голосує лише половина управнених) . Фактично обирає половина з тої половини , що голосували ( себ то 25 відсотків виборців ) Таким чином меншість керує державою.

Та меншість опинившись при владі , мусить уважати на бажання всіх , бо якщо вона цього не зробить то на наступних виборах її не виберуть.

І якщо виборцям подобається порнографична чи бандитська культура чи література , то уряду несила закрити джерела цієї зарази.

І все це відбулося тількі тому що нащадки уселякіх невдах та інш з другої хвилі емігрантів зайняли місця геніїв ( емігрантів першої хвилі ) США стали нацією пересічностей . І вона не могла не стати , бо мусить мати глибокі корені в рідному духовно і кровно народові . Америка ( так само як і Московія ) народилися недавно , вже в історичні часи , і немали часу наскладати навіть тоненького шару власної культури ( створити власну націю ) Звідси і безплідність творчої наукової і політичної думки . Америка провідник світу ? Технічний може , духовний ніколи !

Сучасні американці вже не мають духовної сили видати Вашингтонів , Джеферсонів , Франклінів , Лінкольнів. Сучасні американці повторюють заповіти тих Великіх Амеріканців як попуги не відчуваючи їхнього духу.

Плебейські смаки , плебейський дух просяк тепер все життя американців.

Духовним провідником світу може бути тількі той народ який творив свою власну кульуру протягом багатьох , довгих тисячоліть.

Одним з таких небагатьох народів є Український.

 

Таку величезну , вирішальлну роль у житті нації грають біологичні чинники

Русские

Назви держав та народів — то не просто звуки, вони мають глибокий зміст, бо несуть у собі певні знання про історію держави, її народу-засновника та його культурну спадщин

 

Русскіє , чи існує така нація ? Згідно граматики слов'янських мов національність , нація відповідає на питання хто ? Тоб то німець , чех , француз, українець .  Адже не існує  такої національності як китайський , чи англійський :)

Існують національності китаєць і відповідно англієць.

До завоювання Казані Мо­сковським князівством етніч­ним субстратом «росіян» були фіно-мадярські племе­на: мещера, мурома, чудь, черемиси та інші. За спосо­бом існування та рівнем роз­витку Геродот називав їх антрофагами (антрос — лю­дина, фагос — пожирач), а літописець Нестор — самоїдами, що, власне, одне й те саме. Та обставина, що північні слов’яни, а також наші предки  част­ково їх окультурили, передали їм слов’янську мову, нав’язали християнську ре­лігію, нічого істотно не змінює — від того у слов’ян вони не переродилися. Ар­гентинці — католики і розмовляють іспанською мовою, але вони не іспанці, так само як бразильці — не порту­гальці.

Ці народи не називали себе росіянами, але нази­валися «рускімі», бо були ко­лонізовані і платили данину нашим предкам ; зго­дом — московитами, бо назву «рускій» (відповідає на за­питання «чий?» і означає приналежність русам) спра­ведливо вважали ганебною. Після завоювання України-Руси і по сьогоднішній день знову почали називати себе «рускімі»  Крім них, значна частина тих, хто назива­ється «рускімі», — представ­ники різних етносів (татари, українці, білоруси, євреї), які порвали зі своїми народами втратили національні корені, прийняли певні правила поведінки, зокре­ма ненависть або зневагу до народів, серед яких живуть, згодні і здатні грабу­вати й руйнувати інші народи та культури. Так, через деякий час після завоювання Казані одна третина «рускіх», як вони самі визнають, мала татарське походження

На думку Михайла Покровського, росіяни є етнічною сумішшю, в якій фінам належить 4/5, а слов'янам —1/5. Пережитки фіно-угорської культури у культурі російській простежуються у таких особливостях, що не зустрічаються серед інших слов'янських народів: жіночі кокошник та сарафан, чоловіча сорочка-косоворотка, лапті (личаки) у національному костюмі,

120px-Karjalan_mummot.jpg120px-Komi_peoples.jpg120px-Erzya_women.jpg120px-Khanty_women_in_Man_Uskve.jpg

Те що нашу назву і нашу історію вкрав Петро Кривавий це вже відомо майже кожному

«Россия — государство не торговое и не земледельческое, а военное, і призвано быть грозою света», — заявляв він відверто.

Незважаючи на те, що після створення імперії мос­калі знову були окультурені українцями та німцями, їхня ментальність мало змінилася. «Да, азиаты мы, С раскосыми и жадными очами!» — щиросердно визнавав О. Блок через два століття після створення імперії та величезного пласту «русской» культури. Справді, вони — азіати, не слов’яни, навіть не індоєвропейці, а близькі родичі бурятам, комі, чукчам, якутам

Лише з 1991 року Б. Єль­цин почав називати «росіяна­ми» тих, хто живе в Росії-Московщині, але то вже по назві держави, так само як громадяни Швейцарії (ет­нічні німці, французи, іта­лійці) — швейцарці

Але чому вони так наполеглево хочуть щоб навіть ми називали їх "рускіє" ( нещодавна заява когось із московських політиків )

Мабуть саме тому , що вони не мають ні власної історії , ні власної мови ( та мова якою вони розмовляють , є спотворена давньоукраїнська ) , і саме тому що ця назва на їхню думку може об'єднати ту саламаху народів що  мешкає зараз у сучасній Московії