Британка знайшла на горищі листування про Голодомор

Нещодавно до Музею Голодомору була передана рідкісна знахідка - підшивка листів британського інженера Джері Бермана. На початку 1930-х він влаштувався на роботу в Станицю Луганську, звідки вів активне листування з родичами та друзями, описуючи навколишню дійсність — Голодомор 1932-1933 років.

Про це Укрінформу повідомили у пресслужбі музею.

“Розпочавши форсовану індустріалізацію в 1928 році, СРСР закуповував техніку за кордоном та активно запрошував іноземних спеціалістів, які вміли працювати з нею. Так у 1930-му з ПАР до УСРР потрапив Джері Берман - інженер містобудування та залізничного сполучення. У 1932-1933 роках він побував у Москві, Луганську та Харкові, але більшість часу провів у Станиці Луганській. Навколишню дійсність він описував у листах до братів, сестри та друга у ПАР, США та Великій Британії”, - ідеться в пресрелізі.

Британка знайшла на горищі листування про Голодомор / Фото: holodomormuseum.org.ua

Зазначається, що найбільше уваги у своїх листах Джері приділяє жалюгідному становищу робітників: картковій системі забезпечення продуктами, несправедливості у їхньому розподілі і постійній нестачі карток, дороговизні продуктів та мізерності зарплат, що змушувало родини робітників голодувати. При цьому становище іноземних спеціалістів прирівнювалося до партійної номенклатури й було значно кращим - для них діяли власна система магазинів, закриті їдальні тощо. У листах Джері не лише описує побут 1930-х, а й дає власну етичну оцінку злочинним діям СРСР.

Зокрема, він писав: “Небажано носити з собою хліб у кількості понад одноденний раціон. Ціла буханка хліба, яку ви можете отримати, можливо, на кілька днів, спричинить таку подію, що всі перехожі зупинятимуться і дивитимуться на вас. Це чорний хліб. Я можу сміливо сказати, що моє життя опинилося б у великій небезпеці, якби я був помічений у володінні лише однією скибочкою білого хліба. Такого тут не бачили з 1928 року. Тут, де вирощують пшеницю!”

Також він зазначав: “З кожним місяцем стає все гірше і гірше, тому цього місяця я отримую картки на 4 робітників, тобто, наприклад, одну картку треба розділити між 4 працівниками та їхніми сім’ями, тобто кожен отримує "нічого"!! Тут ми всі працюємо тільки за хліб. Нічого іншого ми не отримуємо, крім кількох рублів”.

Як повідомляють у Музею Голодомору, підшивка з листами Джері Бермана була знайдена на горищі британкою Алісон Маршал, дідусь якої - Мейєр Фортес - був другом і одним із адресатів інженера. На початку 2021 року вона особисто передала цю унікальну знахідку до Музею Голодомору. Ці листи є унікальним свідченням та важливим джерелом інформації про 1930-ті в Україні, та безпосередньо про умови життя робітників під час Голодомору.

Вже дуже скоро у відвідувачів музею буде можливість побачити ці листи у Залі Пам’яті, яку буде відкрито на початку вересня.

www.ukrinform.ua/rubric-society/3306020-britanka-znajsla-na-gorisi-listuvanna-pro-golodomor.html

Я пам'ятаю

Я пам'ятаю як на очах були сльози від книги "АД 242", а після "Іловайського щоденника" Зіненка плакала.  Я пам'ятаю шок,  коли перший раз побачила фото "дебальцівських фантомасів", де у українців були зрізані обличчя,  їх в мережу виклали вбивці,  банда росіянина Мільчакова.  Нема прощення і розуміння такому


Аполлонівський палеовулкан

Аполлонівський палеовулкан-природна пам'ятка України. Цей вулкан згас ще 3 мільярди (3.000.000.000) років тому - у часи, коли найвищою формою життя на Землі були бактерії.
Знаходиться біля села Аполлонівка Солонянського району, в 30 кілометрах від Дніпра

З ФБ Україна Інкогніта


Homo Longi. Знайдено нового предка людини

"ЛЮДИНА-ДРАКОН": ЗНАЙДЕНИЙ 88 РОКІВ ТОМУ ЧЕРЕП МОЖЕ НАЛЕЖАТИ НЕВІДОМОМУ ВИДУ ЛЮДИНИ


Джерело www.5.ua/dv/life/248152

Учені у Китаї виявили череп, який може належати невідомому науці виду людини. За їх словами, мова йде про нашого найближчого еволюційного родича серед відомих видів прадавньої людини (неандертальців та Homo erectus).

Фахівці знайшли череп у Харбіні (Китай) у 1933 році, але знову повернулися до його дослідження лише нещодавно. Знахідку назвали Homo longi від китайського long – дракон. Цей вид населяв Східну Азію як мінімум 146 тис років тому. Про це повідомляє "Дивогляд" із посиланням на The Innovation.

"Це одна з найважливіших скам'янілостей, виявлених за останній мільйон років", – розповів один із дослідників і провідний британський експерт з еволюції людини Кріс Стрінгер.

За його словами, мова йде про "окремий вид, який ще не став Homo sapiens (нашим видом), але належав до окремої гілки", яка розвивалася сотні тисяч років і потім вимерла. На думку фахівців, ця знахідка може суттєво вплинути на історію еволюції людини. Є версія, Homo longi тісніше пов'язаний з Homo sapiens, ніж неандертальці.



Цікаво, що череп, знайдений у Харбіні є найбільшим серед коли-небудь знайдених черепів архаїчних людей. У ньому було достатньо місця для розміщення мозку, розмір якого аналогічний мозку сучасних людей.


"Скам'янілість добре збереглася. Є багато деталей, які мають вирішальне значення для розуміння еволюції роду Homo та походження Homo sapiens", – стверджує професор палеонтології Хебейського університету Цян Цзи.

Людина дракона характеризується великими та майже квадратними очницями, товстими надбрівними дугами, широким ротом і величезними зубами.

"Череп являє собою мозаїчну комбінацію примітивних та більш сучасних рис, що відрізняє його від інших, вже відомих видів Homo", – зазначив експерт.

Дослідники припускають, що цей череп належав чоловіку міцної статури. Важко сказати, який спосіб життя був йому властивий, бо череп забрали з місця, де його знайшли.


До речі, авторство знахідки належать звичайному робітнику, який у 1933 році будував міст через річку Сунгарі у Харбіні. Тоді місто окупувала Японія.

Робітник припустив, що знайшов культурну цінність, а тому таємно вивіз її додому, щоб череп не вилучили окупанти. Він сховав його на дні колодязя, де той лежав протягом 80 років.

Сім'я чоловіка дізналася про череп лише перед смертю робітника, після чого знахідку отримали науковці. Наразі останні сперечаються, до якого виду належить цей череп – до Homo sapiens, неандертальців, так званих денисівських людей чи це "щось зовсім інше".

Лія Кебеде

Лія Кебеде в фотосесії Тіціано Маґні для журналу Marie Claire France (жовтень 2014)


У Києві відкрили пам'ятник Василю Вишиваному

  

У Києві в День вишиванки 20 травня відкрили пам'ятник австрійському ерцгерцогу Василю Вишиваному.

Про це повідомив історик Андрій Ковальов, який був ведучим церемонії відкриття.

Василь Вишиваний - це друге ім'я австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга, який вивчив українську мову, взяв собі українське ім'я та робив військову кар'єру в українському війську в роки Української революції.

У 1921 році опинився в еміграції та продовжив життя у Австрії. У 1947 році його було затримано в радянській зоні окупації, вивезли до Києва, де він помер в Лук'янівській в'язниці. Пам'ятник відкрили неподалік - у сквері на вулиці Юрія Іллєнка.



У церемонії відкриття взяли участь кілька народних депутатів, зокрема Соломія Бобровська і Сергій Рудик.

Над погруддям працювали скульптори Михайло Горловий та Олександр Фурман. Архітектурне рішення - творчої майстерні "Архітектон".

https://lb.ua/culture/2021/05/20/485148_kiievi_vidkrili_pamyatnik.html

Таємний університет

Через репресії польської влади у 1920-их українці здобували вищу освіту у Таємному університеті, що діяв на приватних квартирах та у підвалах Собору Юра.



На фото: виклади проф. Чайківського на математично-філософському відділі, 15 березня 1923 року.

У липні 1921-ого у Львові заснували нелегальну вищу школу для українців.

Це було відповіддю на освітні репресії поляків: після 1919-ого вісім українських кафедр в університеті у Львові ліквідували, усіх 14 професорів-українців звільнили, а сам заклад перейменували з ім. Франца І на Яна Казимира. Згідно наказу ректорів Університету та Політехніки на навчання приймали лише тих громадян Польщі, хто пройшов військову службу в армії, також відвели лише близько 10% місць для іноземців, що в сукупності зводило до нуля можливість навчання українцям.

Впродовж трьох років українські товариства, такі як НТШ, намагались провадити курси вищої освіти для молоді, які регулярно забороняла польська влада. На них виокремились три напрями освіти: філософський, правничий та медичний. У 1921-ому було вирішено реорганізувати їх у навчальний заклад, який у липні оголосили Львівським таємним українським університетом.

Він діяв нелегально, однак польська влада з першого дня знала про існування цього університету і одразу ж застосувала репресії - обшуки та арешти студентів та викладачів. Слово “таємний” у назві мало свідчити про складну ситуацію у польсько-українських відносинах і відсутність легального закладу.

В університет у перший рік записалося 1258 студентів. За чотири роки існування закладу щороку набирали близько 1000 студентів. Викладали 65 професорів. Заняття проводили в підвалах Собору Юра, на приватних квартирах студентів та викладачів, приміщеннях НТШ, “Просвіти”, Національного музею, Народного дому.

Згодом факультетів стало п'ять - додали також технічний та факультет мистецтва. Навчання на філософському та правничому відділах мало тривати чотири роки, медики та техніки мали вчитись два роки, а далі через відсутність лабораторій, устаткування, анатомічних музеїв тощо продовжувати освіту у Празі, Відні чи Гданську.

Ректором Таємного університету став професор Василь Щурат, який одночасно завідував кафедрою української літератури. Однак того ж року його заарештувала польська влада. Наступни ректором був обраний професор медицини Мар’ян Панчишин, а згодом професор Євген Давидяк.

У Таємному університеті викладали майже всі українські вчені та фахівці, що мешкали тоді у Львові. Натомість усім польським університетам був оголошений бойкот.

Варто зазначити, що нацменшини за рішенням Версальського договору 1919-ого і за рішенням Ради послів 1923-ого мали отримати власний університет. Але польська влада категорично заперечувала, щоби цей університет розташовувався у Львові. Поляки не лише не дотримали обіцянки відкрити до 1924-ого заклад вищої освіти для українців, а з часом лише посилювала репресії проти студентів та викладачів Таємного університету, що призвело до припинення його діяльності у 1925-ому.

Чотири роки Таємний університет діяв у важких умовах - напівпідпілля, цькування, голоду та відсутності платні. На його діяльність гроші жертвувала українська громадськість, зокрема із діаспори, підтримував митрополит Андрей Шептицький. Випускники Таємного університету згодом стали опорою націоналістичного руху ОУН у 1930-40-их роках.

Дипломи Університету визнавали у Німеччині та Чехословаччині.

https://galinfo.com.ua/news/taiemnyy_universytet_u_lvovi_ukraintsi_zdobuvaly_vyshchu_osvitu_u_pidvalah_soboru_yura_292654.html