Блог RedDina

Забутий Сластіон – що варто знати про українського архітектора

13.02.21, 07:51
Бандерівці

Спроєктовані Опанасом Сластіоном ще на початку ХХ ст. земські сільські школи — розкидані всією Полтавщиною. Цей український архітектор, а ще живописець, графік, маляр, етнограф і громадський діяч — рівний своїми справами до таких видатних наших митців, як Олена Пчілка, Микола Лисенко, Леся Українка, Дмитро Яворницький. Але якщо про останніх ще можна було почути в часи совєтської окупації, то Сластіона стерли з інформаційного культурного поля України. А його школи, створені в стилі українського модерну, зазнавали руйнацій.

Озираючись на життя Опанаса Сластіона, відразу стає зрозуміло, чому він не мав існувати в свідомості українців у часи совєтів. Олена Пчілка згадувала його так: “Він належить до того дуже невеликого, але тим більше достойного поваги, — числа мистців наших, що з самого початку своєї праці на полі мистецтва виступають яко артисти українські і через увесь час своєї праці зостаються такими”.

Опанас Сластіон народився в Бердянську, але життя провів на Полтавщині, там і залишився посмертно. Під час навчання в Петербурзі (у часи Російської імперії не без того) він разом з Порфирієм Мартиновичем (ілюстратором “Енеїди” Котляревського), мандрував Україною, досліджував селянський побут, малював. Зокрема відвідував і Полтавщину, де зробив кілька портретів кобзарів та записав думи від них. Згодом глибоко почав вивчати українське козацтво, кобзарство.

Упродовж життя Сластіон продовжував багато їздити Україною, збираючи її народне мистецтво в різних формах. Його чисельні знахідки стали важливою частиною сьогоднішнього Миргородського краєзнавчого музею. У Миргороді архітектор майже 30 років вчителював, а також посприяв створенню першої селянської капели бандуристів, спроєктував кілька архітектурних споруд та ініціював зведення пам’ятника Шевченку. Сьогодні шевченківські монументи не рідкість, але для 1914-го, то великий культурний крок.

У період більшовицького перевороту український архітектор рятував художні полотна з садиб відомих сімей. Йому вдалось зберегти сотні експонатів, а пізніше створити Науковий і художньо-промисловий музей — пращур сучасного Миргородського. Роками раніше він підтримав Василя Кричевського (батька відомого українського художника з тотожним ім’ям) у боротьбі щодо створення Полтавського земського будинку — одна з найвидатніших на сьогодні архітектурних пам’яток у місті — у стилі українського модерну.

Повертаючись до земських сільських шкіл Сластіона, їх збереглось дещо більше 50. Створений кілька років тому проєкт Школи Лохвицького земства, опікується їхнім збереженням. У 2018 році 28 шкіл уже отримали статус пам’яток місцевого значення. Ще три приєднались до списку цьогоріч.

Команда “Школи Лохвицького земляцтва” — це полтавці різного статусу і професій, розкидані по різних містах, але яким не байдужа мала батьківщина. Очолює проєкт Ольга Герасим’юк, родом із Пирятина. Її обрали головою Міжнародної громадської організації “Полтавське земляцтво”, що роками займається культурно-просвітницьким розвитком Полтавщини. Свого часу до неї входили артист Олександр Білаш, поет Борис Олійник.

Опанас Сластіон мав насичене та діяльне життя (78 років), яке залишив у 33-му, встигнувши застати насильницьку більшовицьку колективізацію українська селянства. Але своїм життям він здобув собі безсмертя, тимчасово втрачене під впливом довгої окупації совєтів.

Не забувай своє — #ВмикайУкраїнське!

Фото Slastionschools

Тетяна Редько

— #ВимкниРосійське