ГУЛАГ 2.0

Росію викрили на відновленні системи ГУЛАГу 

У розпорядженні правозахисників з'явився великий відеоархів, який доводить відродження у Російській Федерації каральної системи ГУЛАГу, що існувала за часів СССР. На 40 Гб відеоматеріалу зафіксовано різного роду катування, побої, згвалтування підозрюваних та ув'язнених в Росії. Останнє найбільше практикується катами Федеральної служби безпеки (ФСБ) та Федеральної служби виконання покарань (рос. – ФСІН), які формуються з засуджених кримінальників.

Зондеркоманди ФСБ та ФСІН, за завданнями своїх керівників та кураторів налагодили систему тортур, яку фіксують на відеореєстратори для звіту начальству. Завдання цієї нелюдської системи досить широкі, наприклад:

 Згвалтування ув'язнених під загрозою переведення до найнижчої «касти» тюремників, щоб таким чином змусити їх до співпраці;

Вибиття за допомогою тортур показань з підозрюваних, які можуть дати свідчення проти впливових опозиціонерів, чиновників, бізнесменів, або просто катування з метою отримання коштів від жертви;

Відпрацювання так званого «замовлення з волі», коли за плату конкурентів людину гвалтують під відеозапис, яким потім звітують про виконану «роботу».

За словами правозахисників, бували випадки коли через технічні несправності невдавалося записати тортури, у такому випадку катування повторювалися знову. Сайт правохасників який опублікував ці матеріали на вимогу ФСБ та ФСІН, з липня цього року, уже заблоковано на території РФ.

Всі ці факти вкотре довдять, що сучасна Російська Федерація, що веде відкриту війну проти України, окуповує українські, молдавські, грузинські суверенні території, бомбардує цивільне населення Сирії, та намагається підірвати єдність демократичного світу є антилюдською «імперією зла», яка має бути зруйнованою

Тому вкотре можемо подякувати Українській Армії , яка восьмий рік поспіль захищає нас від жахів «русского міра».

За матеріалами: gulagu.net

Dmytro Zhmailo – #ВимкниРосійське


Бій УПА під Уневом. Спогади

Це був один з найбільших боїв УПА, який відбувся у лісах під Уневом на Львівщині в останні дні вересня. Тоді повстанський курінь «Верховинці» командира «Яструба» («Лютого»), колишнього старшого лейтенанта радянської армії Дмитра Карпенка, потрапив в оточення двох батальйонів НКВС за підтримки важкої артилерії та авіації.

Напередодні курінь у складі п’яти сотень (зокрема «Сіроманці», «Бурлаки», «Полтавці») перейшов у ліси поблизу Унева і затаборував недалеко від монастиря отців Василіян. Дізнавшись про місце розташування повстанців до Унева було направлено 18 бригаду внутрішніх військ НКВС.

Протягом доби, 29 вересня, з 9 до 23 год повстанці зуміли відбити 23 більшовицькі атаки та здійснити успішний прорив з оточення. Крім того, було підбито два радянських танки, один з яких особисто підбив «Яструб».

Безпосереднім свідком Унівського бою була Лукія Лесіцька (1932-2015). «Той бій був тридцятого вересня сорок четвертого року, тут кружляла сотня Карпенка, то було велике бандерівське об’єднання, але фронт вже був в Бродах. І вони (партизани, – авт.) колосили тут, шоб пробратись заграницю в Чехословакію туда, але їм то не вдавалося. Бо москалі вже взяли німця в кліщі. 

[…] Я ше до дверей не дійшла, а коло корчми вже кулемет стоїть, стоять в шкіряних куртках три чи чотири начальники, я потом їх пізнала, там потім один з них робив в міліції, другий робив в банку, я вже була на роботі і я ше мусіла з ними стикатись. […] А там вже бандерівці окопалися на горі, де той хрест там стоїть зараз, якраз там стояло два кулемети. Ті люди, вони просто пожертвували своїм життям, щоб привернути вогонь на себе, а ті шоб відступали. А ті рішили їх просто обкружити зі всіх сторін, і почали там гамселити зі села, одного кулеметника вбили раніше, той шо справа був, а той один лишився. А він був високий блондин, мав кучеряве волосся, бо вони тут ходили, ми їх знали. 

[…] Дивлюсь через вікно, а там їх маса йде, несуть тії макогони, а то до гармат такі набої, одні несуть платформу з гарматкою на плечах, гранатами обвішені і тіїво фінки – автомати такі з дисками, і вони лізуть і лізуть під гору як жуки. А я стояла в вікні і дивилася, і мені то всьо було видно... І вже як вони долізли туда під гору вже кулемет заглох, видно шо його поранили, а ті вже рачки перестали лізти, зірвалися на ноги і там де був той кулмет вони почали шось товкти. Чи вони добивали того кулеметинка… Вони там скакали кругом як чорти. А тамті (партизани, – авт.) вже пішли в ліс далі, а ті за ними, почали стріляти, підтягнули свою техніку. Вони стріляли так навмання по лісу, бо ліс був як стерня посічений снарядами. Ті старі дерева були, столітні дуби, буки […] 

Партизани попали в обкруження, то протягнулося до ночі, і вони якось вирвалися з того окруження. А на другий день рано, ми пасли худобу там на тій горі і відразу летимо на те місце, а того небожчика (кулеметника, – авт.) вже хтось спрєтав вночі. А на тім місці я вперше в житті зобачила таку велику калюжу людської крові…».

Аудіо можна послухати тут https://soundcloud.com/lokalna_istoriya/hepqlhzkq0zn

Матеріал з ФБ Локальна історія 


Пеніцилін

28-го вересня 1928 року шотландський вчений Александер Флемінг (Alexander Fleming) провів експеримент, який привів до винайдення пеніциліну 

Вперше повідомлення про те, що грибки року Пеніциллум (лат. Penicillium) мають антибактеріальну дію почали з'являтися ще у кінці XIX століття, але тогочасним науковцям не було зрозуміло як саме це відбувається. 3-го вересня 1928 року Флемінг помітив, як цей грибок вбиває мікробіологічну культуру золотистого стафілококу (лат. Staphylococcus aureus). 

28-го вересня науковець відтворив свої спостереження під час експерименту. Наступного року було оприлюднене його дослідження, у якому антибактеріальну субстанцію було названо пеніцилін.

ФБ Всесвіт


"Дюна" очима художника Марка Сімонетті

"Месія Дюни"

Чані в пустелі. "Месія Дюни"

Муаддіб на Арракіні.  "Месія Дюни" 

Імператор та навігатор.  "Месія Дюни"

Храм Алії.  "Месія Дюни"

Останки в пустелі.  "Месія Дюни"

До Пола Атріда,  Імператора Світу.  "Месія Дюни"

"Єретики Дюни"

"Діти Дюни"

"Месія Дюни"

"Дюна"

"Бог-Імператор Дюни"

https://art.marcsimonetti.com/dune-by-frank-herbert

Про війну

Фейсбук нагадав. Артефакт з 2014-го. Сім років тому росіяни хотіли весь наш південь і схід зробити суцільною пожежею. Слава всім, хто не дав їм тішитись наслідками катастрофи - у Одесі, Миколаєві, Херсоні, Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Маріуполі. Відтоді кожен політик чи обиватель, який каже "не всьо так однозначно", "гражданская война", "ето політіка, а я за мір", "зачєм всьо українізіровать" - або ідіот, який не здатний аналізувати елементарні речі, або ворог.

ФБ Вахтанга Кіпіані


Как палятся пропагандисты ЛДНР

Прилетевший в Старобешево 24 августа 2014 "Ураган"  называют "украинским снарядом". Однако в тот момент в Старобешево находились ВСУ. И огонь по ним вели "ихтамнеты". Старобешево было захвачено россиянами только 30 августа. 

Эти дебилы еще и сохранили этот российский "Ураган". То есть поставили памятник своим же преступлениям, да ещё и заботливо его ПОБЕЛИЛИ. 

Это правильно. Пусть стоит и напоминает о том, как Россия "защищала жителей Донбасса"

ФБ Дениса Казанского

Як у Львові вчинили замах на президента

5 вересня 1924-го, Українська Військова Організація (УВО) вчинила замах на Станіслава Войцеховського, президента Польщі, яка незаконно загарбала Галичину. Але саморобна бомба не вибухнула, й Войцеховський не розділив долі свого попередника – першого президента ІІ Речі Посполитої Ґабріеля Нарутовича, застреленого 16 грудня 1922 року у Варшаві польським націоналістом, знаним митцем Еліґіушем Нєвядомським (1869–1923).

Станіслав ВойцеховськийСтаніслав Войцеховський

[ Читати далі ]

https://photo-lviv.in.ua/yak-u-lvovi-vchynyly-zamah-na-prezydenta/

Ольга Басараб. Історія однієї постаті

Ольга Басараб народилася 1 вересня 1889 р. в селі Підгороддя на Рогатинщині в родині відомого громадського діяча о. Михайла Левицького і Савини з дому Стрільбицької. Ольга мала старшу сестру Іванну та молодшого брата Северина, згодом першого Начального Пластуна. Навчалася в приватному пансіоні для дівчат у Вайсвассері, ліцеї Українського інституту для дівчат у Перемишлі та однорічних курсах у Віденській торговій академії. З 1910 р. працювала в страховому товаристві «Дністер» та Земельному іпотечному банку. Ще до початку Першої світової війни Ольга Басараб долучилися до організації жіночої чоти легіону Українських січових стрільців.

[ Читати далі ]