Двоє приятелів через негоду під час своєї подорожі змушені були переночувати в будинку у однієї багатої вдови.

 І ось проходить 9 місяців ...

Один з них отримує від адвоката вдови лист і в жаху дзвонить другому:

- Пам'ятаєш, ми під час походу заночували в будинку у вдови? ..

- Пам'ятаю, звичайно ..

- Пам'ятаєш, як ти кілька разів ходив до неї в кімнату, а потім хвалився, як славно ти з нею побавився?

- Ну .. Пам'ятаю ..

- Ти, як виявляється тепер, назвався їй моїм ім'ям?

- А-а-а .. Е-е-е .. Ну да .. а що, у неї народилася дитина?  

- Ні, але можеш мене тепер привітати! .. Вдова померла і заповіла мені все своє майно. Дякую тобі,друже!

В Україні, в цілому, і в Дніпрі, зокрема, з реалізацією соціальних проектів для літніх людей - біда, м'яко кажучи…

Як же цю проблему вирішує міська влада Дніпра (голова МР Філатов Б.А.)

З'ясували. Виявилося, що дуже специфічно:

У січні 2018 року, депутати Дніпровської міської ради голосують "ЗА", і створюють:

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ ВЕТЕРАНІВ ПРАЦІ ТА ГРОМАДЯН похилого віку

« МИЛОСЕРДЯ » Дніпровської МІСЬКОЇ РАДИ

У лютому на профільній комісії призначили директора комунального закладу.

Нею стала: РУВІНСЬКА МАЛЬВІНА МАРКСІВНА

Дізнатися, як справи у новоствореного комунального закладу

нам не вдалося.

Журналіст їде на місце, щоб розібратися в ситуації.

Далі коротка п'єса за адресою:

вулиця Генерала Захарченко, 10.

Журналіст: Доброго дня, я хочу поговорити директором Мальвіною Рувинскою.

Охорона: З якого питання?

Ж: Хочу поговорити про будинок для людей похилого віку. На яких умовах можна помістити літню людину.

О: Ви єврей?

Ж: Ні.

О: А людина за якого ви хочете поговорити - єврей?

Ж: Ні.

О: Тут тільки для євреїв.

Ж: Вибачте, будинок для людей похилого віку став комунальною установою. Чому так?

О: Так, я знаю. Тут тільки для євреїв. Можливо ви зможете домовитися в "Менорі" (єврейський центр - ред.). Їдьте туди.

Ж: Але ...

Охорона йде. Двері журналістові не відкривають.

Отже, питання залишилися відкритими:

Чому в комунальному закладі міста  з 

«не-євреєм" навіть розмовляти не хочуть?

Чому жителю Дніпра треба щось «вирішувати» в Менорі?

Важлива складова - гроші, а саме бюджетні кошти міста виділені комунальному закладу ДЛЯ ВСІХ, але фактично активно використовуються для поліпшення життя лише літніх ЄВРЕЇВ.

Невже це факт геноциду літніх українців в місті, який неофіційно називають Дніпро-(Єврейськ), і хто захистить їх від свавілля МЕНОРИ?

Всі закупки комунального закладу “Милосердя” через Прозорро — ссылка

Всі транзакції комунального закладу “Милосердя” — ссылка

Одного разу лісоруб рубав деpево над pічкою і випадково упустив в неї сокиру. Він заплакав від Гоpя, але тут йому з'явився Господь і запитав:

- Чого ти плачеш?

- Як же мені не плакати, адже я упустивши в pічку сокиру, не зможу більше заpобляти на харчування моєї сім'ї.

Тоді Господь дістав з річки золоту сокиру і запитав:

- Це твоя сокира?

- Ні, це не моя сокира, - відповів лісоруб.

Господь дістав з pічки срібну сокиру і запитав:

- Може, це твоя сокира?

- Ні, і це не моя сокира, - відповідав лісоруб.

Нарешті, Господь дістав з pічки залізну сокиру.

- Так, це моя сокира, - зрадів лісоруб.

- Я бачу, ти чесна людина і дотримуєшся моїх заповідей, - сказав Господь, - візьми ж собі в нагороду всі тpи сокири.

Став лісоруб жити-поживати в достатку, аж тут, на жаль, в pічку впала його дружина. Він знову гіpко заплакав. І знову йому з'явився Господь і пита:

- Чого ти плачеш?

- Як же мені не плакати, адже в pічку впала моя дружина.

Тоді Господь дістав з pічки  Дженіфеp Лопез і спитав:

- Це твоя дружина?

- Так, це моя дружина, - pадісно відповів лісоруб.

Господь pозсеpдився:

- Ти збрехав мені, як же так?

- Річ у тім, о Господи, - відповів лісоруб, - тут трапилось невелике непоpозуміння. Якби я відповів, що це не моя дружина, ти тоді дістав би із pічки Анджеліну Джолі, а я б знову сказав, що вона не моя дружина. Тоді ти дістав би мою дружину, і я б сказав, що ось вона і є моя дружина. Ти б віддав мені всіх тpьох, і що б я став з ними робити? Усіх їх я б не зміг пpогодувати, і ми всі четверо були б дуже нещасні…

Висновок: Чоловіки завжди говорять правду, а якщо і брешуть, то заради загального блага!