Не плач, мій любий, тата не вернеш,
Клянусь лиш Богом, кожна ця сльозина
Впаде прокляттям, полум`ям пожеж
На тих, хто залишив без тата сина...

Хоч знаю, як болить - утри печаль,
Як ти - біди, хай кат смоли нап`ється...
Розбитий вдрузки юних душ кришталь
В ворожу плоть осколками віп`ється...

Як гірко, милий, тамувати щем,
Сирітські сльози скрутно витирати...
Серця малі, подряпані ущент,
Як важко мамі словом бинтувати...

І де ту силу зможу віднайти,
Щоб вам полегшити тягар важкої втрати...
Сама осиротіла, й зараз ти
Опорою для мене мусиш стати...

Не плач, мій хлопчику, у вас лишилась я,
За вашим татом вся Вкраїна плаче!
Така вже доля і моя, й твоя,
Та ти не плач, маленький мій козаче!

Вікторія Бричкова