Маєток Харитоненків і Тарновських у Качанівці - єдиний в Україні, який уцілів у комплексі, попри війни та революції. Палац розташований за 170 кілометрів від Києва на романтичному схилі, який із двох боків омивають мальовничі ставки і перебудований на замовлення родини меценатів Тарновських.

Одним з найбільш загадкових місць України в Житомирській області є геологічний заказник місцевого значення «Камінне село». Широко вживається і інший варіант назви «Кам'яне село», його називають "український стоунхендж". 

Бахчисарайський Ханський Палац протягом двох із половиною століть (з 1532 до 1783 р.) був центром політичного, духовного й культурного життя держави кримських татар. Будувався як родова резиденція династії Ґераїв (правителів Кримського ханату), є найважливішою історичною пам'яткою цієї доби та єдиним у світі зразком кримськотатарської палацової архітектури й унікальним для Європи (поруч із палацами Альгамбра в Іспанії та Топ-Капи в Європейській Туреччині); є цілісним архітектурним комплексом близькосхідного цивілізаційного кола.

Зараз він є національною святинею кримськотатарського народу та посідає видатне місце й у світовій літературній традиції. Бахчисарайський Палац є в процедурі внесення до Списку Всесвітньої Спадщини UNESCO.
Той вигляд, що його Хансарай має нині, у своїх головних рисах склався в ХVІІІ ст., коли орнаментальне і будівельне мистецтво Кримського ханату досягло висот досконалості. 

Літній час найбільш улюблений та приємний для активного відпочинку. Куди поїхати відпочивати у вихідні на честь святкування великого свята для нашої країни - Дня незалежності визначилось нами ще заздалегідь. Є на Україні шматок раю на землі- Свидовецьке озеро. Краса його просто вражаюча- в підніжжі гори Котел, трохи сховане за горою (якщо йти по Свидовецькому хребту з Драгобрата), розмістилось озеро Свидовець. 

Вода в ньому смарагдового кольору навіть влітку достатньо холодна. Саме озеро глибоке, але навіть з гори видно наскільки чиста в ньому вода. Дно озера вкрите гострим камінням з густим шаром мулу, який потрапляє в озеро внаслідок танення льодовика, який його живить. Цього року через досить спекотне літо льодовик розтанув зовсім, а в попередні роки його можна було тут спостерігати і в вересні. 
Наша компанія добиралась на Закарпаття до смт. Ясеня хто чим міг: потягом, автобусом та власним авто. 

Наближаються  свята, а з ними і такі довгоочікувані дні відпочинку. Нарешті можна буде відволіктись від рутинного робочого ритму зустрічами з друзями та подорожами. Мабуть осінній час найбільше підходить для подорожей по святих місцях. Одним з таких місць є Унівський монастир, який знаходиться серед прекрасного прикарпатського ландшафту: гористої місцевості та родючих полів. Писемних свідчень про точну дату заснування монастиря, ще не знайдено однак в архівних документах поч. XIV ст. Унів зазначається як відомий духовний центр Галичини. 

Унівським монастирем опікувалися різні княжі роди Гедиміновичів, Лагодовських... Серед писемних джерел існують відомості про те, що у 1549 р. монастир був спалений татарами. Давній переказ розповідає, як Олександр Ванько Лагодовський (хворів на хворобу ніг), побачив у сні Богородицю, яка порадила йому шукати неподалік у лісі цілюще джерело. За чудесне зцілення шляхтич відродив знищену обитель. В XVI ст розпочалося будівництво мурованої оборонної церкви над джерелом, а згодом - чотирьох наріжних веж та мурів. Зберігся надгробок Лагодовського - один із кращих зразків західноукраїнської скульптури епохи Ренесансу (оригінал зберігається в Олеському замку).

     Якось довелося по справах мирських побувати в Києві. Змалечку найбільшою нагородою за закінчений навчальний рік на  "відмінно" по всіх предметах, була омріяна подорож до Києва. І мрія таки здійснилася-  стольний град Київ засвітив своїми золотоверхими соборами перед нашими з татом очима. Часи ще були "совєцькі",  а ми живемо в глибинці України, тобто в українській Україні- на заході. Вражень на мою дитячу голову вистачило сповна. 

       І ось що вбило мене цього разу.  Справи якось вирішились дуже швидко, квиток попередньо придбано, а часу до потяга ще 6 годин. На вокзалі через турбюро "Н" придбала двогодинну екскурсію Києвом. В дорозі гід нам ввічливо російською пояснив, що це економ-версія екскурсії, тому зупинятись ми ніде не будемо, а розповідь про визначні місця буде тривати протягом руху автівки.  Година часу в заторах, декілька скуйовджено- пошматованих історичних розповідей - ось і  все. На завершення нашої екскурсії ми потрапили на територію Софії Київської. Часу на огляд святині- 35 хв (з загального 2-нного), вхідний квиток- 50 грн ( +до 200 грн які оплачено турагенції).

 В процесі розповіді виявляється, що наша святиня належить російському патріархату!?  Подивились трохи по території, рушили до авта.  Там спитала в екскурсовода (звичайно рідною українською мовою, я ж не в чужій столиці!) чому  стільки часу виділено лиш на один об"єкт який не є українським, а решту ми просто проминули.  Відповідь була наступною: " А ти что бандеровка из запада, нармальна  как все, спрасіть не можешь?" Відповідати на грубість грубістю було миттєвим спалахом емоцій, але опановуючи кревну злість прозвучала відповідь: "Бандера образ збірний, з тих всіх полеглих за волю і честь свого народу. Якщо він для вас найзліший ворог, то я тільки пришатимусь тим, що я бандерівка" .  Як колись говорили старші люди "Золотом писали ла...ном запечатали". В автівці ще були двоє путніх з заходу, але їх російську вимову видавав сильний западенський акцент, навіть між собою вони розмовляли чужою мовою.  Враження від екскурсії залишились препаскудні, а ще гірше пече те, що в столиці своєї ж держави я змушена розмовляти чужинською мовою, щоб бути "как нармальная".  То Київ столиця України , чи просто її "абщак"?!

До Олеського замку лише 6 км, польовою дорогою; в селі є ще Підгорецький пивзавод, збудований в середині XVIII ст. графом Вацлавом Жевуським, поряд хутір Гута ( колись видобували руду і виплавляли залізо) та Василіанський монастир в Пліснеську (за 1,5 км від дороги). В селі збереглись фортифікаційні вали давньоруського міста, укріплення якого складалися з семи рядів валів, які остаточно сформувалися в ХІІ-ХІІІ ст.