Галопом по Европам

  • 05.04.17, 09:00
...с какого-то времени, даже не могу вспомнить с какого, в моей биографии начал фигурировать Львов - в том или ином виде. Еще в совсем сопливом в детстве, когда в моей секции плавания и школе каникулы наконец совпали и бешеному упырю ребенку удалось вырваться на свободу, в составе туристического кружка я рванул на Запад, в горы. Горы оказались Карпатами, а промежуточная станция в пути случилась во Львове. Битый час я очарованно бродил по зимним вокзальным окрестностям, удивлялся древней брусчатке, гонял вездесущих голубей и глазел на немногочисленные (они в районе вокзала все такие - немногочисленные), но такие эффектные старинные особнячки...

Уже гораздо после случилось много всего захватывающего, странного, страшного (чего стоит один спуск на старых беговых лыжах с мягкими креплениями по настоящей сложной горнолыжной трассе. "Кто дебил? Я дебил!"), но дело было сделано - я очаровался.

Затем я зачастил туда на экскурсии с друзьями, но более с подругами. Позже случилась одна настоящая любовь, которая будучи журналисткой и политическим обозревателем, устроила настоящий львовский праздник с блекджеком и шлюхами с экскурсиями и рассказами. Затем - другая, тоже не менее настоящая - и Львов открылся с другой стороны богемно-художническо-музыкантский. Квартирники, сейшны и просто ночные разговоры на старинных кухнях с высоченными потолками "за жизнь" с умными и интересными людьми длились без конца. Дошло до того, что на выходные я ездил во Львов как к себе домой.

Но, как сказал бы настоящий философ и мастер Дзен, женщины и годы уходят, а города остаются. Темпора, панове, мутантур, эт нос, как это ни печально, мутамур ин иллис. В итоге, спустя уже второй десяток лет, раз, а то и два в год, я выбираюсь пошариться по старому Городу. Выпить "кави з вогником" и абсента на правах почти аборигена в "Під Синьою пляшкою", побродить по Шевченковому гаю, зайти в "Арсенал" - поглазеть на стреляюще-режуще-колющее мальчиковые штуки, полюбоваться на симпатичных чернокосых-черноглазых львовянок в их, так сказать, естественной среде обитания...
В общем, я могу работать гидом в одном, отдельно взятом городе.

Однажды, в какой-то из этих монгольских набегов на ничего не подозревающий город, нас целенаправленно занесло на ратушу. Было объявлено, что будем зырить на некую "белую лошадь". Признаться, я был здорово заинтригован - что это за лошадь, живущая в мэрии? До эпохи ПечальнойГоворящейЛошади было еще далеко...
Но мы лихо вскарабкались на самую макушку башни и мне было гордо указано смотреть вниз и наслаждаться. Эффект от зрелища был немного неожиданным.

Лошадь присутствовала. Она была нарисована на плоской крыше дома и играла веселенькими красками. Но таинственные художники то ли в целях сохранности рисунка, то ли дождь случился ночью, прикрыли бОльшую часть картины замурзанным полиэтиленом. Впечатление получилось несколько двояким. Все настроились расстроиться.

Но тут во мне, не иначе под влиянием Города (да и амурную браваду тоже исключать не следует), проснулся художник и решительно заявил, что фото Белой Лошади будет у всех участников зрелища. И даже лучше, нежели в натуре. В общем - смотрим движущиеся картинки.


Вітаю всіх зі святом 23 лютого!

Вітаю всіх!

Сьогодні одна з найбільш значущих дат в сучасній історії людства.
У цей день відбулася подія, передвістя революцію в багатьох сферах діяльності людини.
Безсумнівно, кожен з нас регулярно відчуває на собі і використовує результати, досягнуті в результаті цього звершення!

У цей день, 23 лютого 1893 року Рудольф Дизель отримав патент на свій винахід.

Региолект и куннилингва

По мотивам http://blog.i.ua/user/4056705/1996678/

Говорят, что коллеги из донецкого университета (или что там от него осталось) планируют начать изучение донецкого региолекта с последующим изданием словаря оного. Движимый исключительно цеховой толерантностью, хочу помочь куннилингвистам из Донецка и очертить контуры будущих исследований, дабы отсечь тонны ненужного филологического хлама.

Итак, начнем с самого понятия "Региолект". Это очень правильный термин, который означает промежуточную стадию языка где-то между эндемичным диалектом и литературным языком с формализованными словарными нормами. Лингвистическое междуножье, так сказать. Филологи всегда обладали повышенной степенью эмпатии, поэтому ученые (простихоспади за термин) подсознательно экстраполировали текущее квантовое состояние дел в республике на её же язык - вокруг пиздец. Заметьте, что даже днровские исследователи отказывают своему скотомогильнику в праве на литературный язык - ну какой, блять, литературный язык в краю мотороллы и его вдовы Гиви?

В первую очередь, как мне кажется, филолохам из донецкого университета нужно всесторонне изучить семантическую конверсию и её обширнейший пласт коннотатов. Это когда лексема приобретает совершенно отличный от изначального акта номинации смысл. Например, в мире людей глагол "гнать" обозначает "кого-что заставлять двигаться, перемещаться куда-либо ". В новороссийских вольерах этот глагол обозначает "нести несусветную хуйню".

Фактически, семантическая конверсия - это дифференциальный признак, который низводит русский язык до донбасского региолекта. Ведь по форме выражения донецкий кокни остается русским языком: морфология, синтаксис, порядок слов всё те же. АЄОА - всё зависит от агрегатного состояния субъекта языка. Если носитель нахуярен в хламину, то синтаксис редуцируется, морфемы плывут и теряют былую четкость. Если носитель под барбитуратами, то морфология и синтаксис схлопываются в уникальную лексическую сингулярность. Автор сиих строк наблюдал как-то хрестоматийный случай языковой редукции у гордого пролетария из донбасса на день металлурга: "Я ебешь блять мы наебенились".

На самом деле, весь этимологический дискурс можно упростить, если вплотную заняться фенягенезисом. Я вообще предлагаю кафедру исследования региолекта перенести в мужскую зону строгого режима - там будущие авторы словаря прикоснутся к диахронистическим истокам днровского языка.

Также не стоит забывать про эндемичный пласт лексики: мерзавка, дядя трэм, на мансах, парафинить(ся), etc.

А начать будущий учебник надо с гордых строк о том, что днровский региолект - это единственный язык в славянской группе языков, у которого есть артикли: тю, шо, бля, блять. Особняком стоит артикль абсолютной уверенности, выраженный инфинитивом "ебать".

Классическая школа изучения днровского региолекта предполагает стимулирующий эффект от водки "рутченковская", made in za uglom. Посему, ящетаю, министерство новообразования днр должно вынести вопрос на совмин о выведении водки этой марки из-под перечня подакцизных товаров. Как-никак, она помогает запивать гранитные крошки науки...

Ярослав Матюшин

Аляска №2



Росія продає Курильські острови.

Відчули смак цієї фрази? Повторіть ще. І ще. Аж допоки не насолодитеся. Бо це – сталося.

За всіма внутрішніми баталіями від «Шатуна» до «Привата», пересічні українці навіть не помітили дві неймовірно важливі новини, які протягом найближчого часу матимуть безперечні наслідки.

Перша – Федеральна служба безопасності Росії зняла режим прикордонної зони з низки територій Сахалінської області РФ, у тому числі – трьох з чотирьох островів, на які претендує Японія. Прикордонного режиму позбавлені острови Монерон, Тюленій, Кунашир, Ітуруп, Парамушир і Шикотан. Режиму позбавлені місто Курильськ, територія аеродрому Ітуруп, місто Сєвєро-Курільськ, селище Южно-Курильськ і територія аеродрому поруч.

Навіщо Москва пішла на такий крок? Ну звісно, задля туристичної привабливості островів (привабливих, вочевидь, лише для японців) та аби подбати про зручність проживання людей (ах-ах-ах!). Сталася подія 8 грудня, як раз коли в нас з Новінського недоторканість знімали.

Новина два. Під час візиту в Японію президент Росії В. Путін і прем'єр Японії С. Абе вирішили розпочати підготовку до «спільної господарської діяльності на Курильських островах». Далі цитую: «планується що Росія і Японія на основі взаємовигідного співробітництва будуть розвивати там проекти в області рибальства, туризму та медицини».

В тому, що Японія там почне розвивати проекти туризму (японського, звісно), рибальства та медицини (аби туристам і рибалкам не приведи Боже, не довелося звертатися до російських амбулансів) – я не сумніваюся. А що там здатна розвивати Росія, яка і так останнім часом ріже розходи на все, аж до свята святих – оборонки, відповість мені хтось?

Історія з Курилами тягнеться від закінчення Другої Світової війни, але добряче загострилася вона як раз за недорозвинутого пуйлизму. Саме російське керівництво здійняло неслабий міжнародний скандал коли на Курильські острови злітав тодішній вто президента Росії Дмітрій Медведєв, чим викликав у нащадків самураїв бажання повторити Росії 1905 рік, і чого не робив жоден керівник покійного нині СССР. Тоді вояж на Курили вочевидь демонстрував – чхати хотіли в Кремлі на всі невдоволення Японії.

І заради чого все це? Аби тепер Путін заявляв: «на наш взгляд, нужно прекратить «исторический пинг-понг» по этим территориям. Нужно, в конце концов, как-то понять, что фундаментальные интересы и Японии, и России требуют окончательного, долгосрочного урегулирования»? І все.

Звісно ні.

Найбільш цікавим для росіян була інша частина заходу – економічна. Під час зустрічі було підписано 68 документів, що забезпечують з боку Японії інвестиції обсягом у два з половиною мільярди доларів. «Мы подписали создание совместного фонда с «Джейбик», это японский Банк международного развития, в размере одного миллиарда долларов, и этот фонд позволит привлечь до десяти миллиардов долларов японских инвестиций в Россию за счет того, что с этим фондом будут инвестировать японские компании и банки», - сказав генеральный директор Російского фонду прямих інвестицій Кирилл Дмітрієв.

Простіше кажучи. На нечувані поступки перед японцями у питанні островів Москва пішла за бабло. За бакси. За капусту. В умовах коли цього року стався перший дефолт російського регіону (Новгородської області), коли уряд РФ не може звести бюджет на наступний рік, бо не знає кого обрізати на гроші, а зняття санкції не передбачається, доводиться іти на нестандартні методи.

Грошей у Москви нема, а острови – є. Так само, як у Греції. Все просто.

Умилила ще одна цитата Пуйла: «нельзя зацикливаться на одном только прошлом, а надо начертать образ будущего этих четырех северных островов, где японцы и россияне существуют, где они могут создавать отношения, и побеждают все».

Який, нафіг, перемагають всі? Відколи це японці співіснували на рівних з гайджинами-росіянами? Та від роду-віку укладаючи угоди, японці думали про свій профіт, а не про інтереси іншої сторони. Японія – не Європа з її толерантно-соціалістичними забобонами, Японія – це Азія. Так вдягнена у Версаче й така що виробляє суперсучасну електроніку, але – Азія.

Отримавши вже зараз можливість будувати свої об'єкти і селитися на Курильських островах, вони обов'язково їх забудують і заселять – благо російське населення островів перешкодою не стане. А потім заявлять права ще й на землю під своїми об'єктами. І мати справу тоді Росії доведеться не з Україною зразка 2014 р. І не з сучасною Сирією. А з «Силами самооборони Японії», і не тільки.

15 грудня, під час розмови з секретарем Радбезу РФ Ніколаєв Патрушевим представник Японії визнав, що в разі передачі Японії двох Курильських островів, як це прописано у Спільній декларації від 1956 р. на цих островах може бути розміщена американська військова база.

А вже наступного дня президент Путін заговорив про припинення «історичного пінг-понгу». Загроза появи на Курилах Дядька Сема його не зупинила.

Ну… грошей треба Пуйлу.

Коротше. Очевидно, що 16 грудня за всіма гарненькими фразами російських ЗМІ, відбувся продаж Курильських островів Японії. Наразі – оформлений як оренда. Коли Москва захоче грошей ще – процес піде далі. І ще далі.

На місці Німеччини, я почав би якісь подібні переговори про статус російського Кьонігсбергу і Східної Пруссії. Зараз почав би. Поки шведи, датчани або поляки не підметушилися.

А Крим нам взагалі повернуть за сало.

Дмитро Калинчук

Ланселот

Олег Ладыженский

– Ланселот, не убивай дракона –
Бесполезно.
Говорят, его хребет откован
Из железа,
Говорят, он вспоен жутким зельем –
Жидкой сталью,
Хоть ты вбей его на локоть в землю –
Прорастает…

– Колосится гордым беззаконьем,
Злыми снами?
Оживает вновь и вновь драконом? –
Да, я знаю.
Но и я, хоть брось меня в могилу,
Кинь в болото –
Прорасту из плесени и гнили
Ланселотом…

Пост исключительно для актеров. Пластика.

  • 19.12.16, 11:39
Отличный мини-этюд: работа с невидимым предметом. Для зрителей визуализирован шариком :)

https://media.giphy.com/media/3o6ZtiIU3Q7hCr7lhm/giphy.gif

Grammar nazi marschieren

  • 13.12.16, 00:07
Читаючи головну сторінку, натикаєшся на справжні перли новин. Розенталь і Голоскевич, обнявшись, плачуть десь у кутку. Складачі Академічного словника української мови ревуть та стогнуть. Їх російські колеги мовчки пьють.

Неперевершені Мовознавці та Провідні Лінгвісти з сайту znaj.ua

   

Друга спроба, зі статтею на сайті вони наполегливо працюють, ще трохи й вийде


Але то все марно...



UPD: Редактор помітив непорядок, дав ляща, кому треба та виправив. З третьої спроби, нарешті, вдалося написати слово правильно.