Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Мне хочется таким же быть, как все

Мне хочется таким же быть, как все, Теней чужих и слёз чужих не видеть, Плестись в толпе по общей полосе, И не уметь любить – лишь ненавидеть. И хочется до одури и до Крика, разрывающего воздух, Не знать тиранов и пустых шутов, Не рисовать на небе ночью звёзды. И хочется мне вечные века Не бить лучами, темноту гоняя, Не протыкать душою облака, Ища ступеньку первую до рая. Забыть о силе вечной красоты, Быть хитроумным, подлым и бесчестным, Таким сейчас...

Читать дальше...

Ящик Пандоры

Я видел ящик Пандоры – Он был в каждом доме. От него не только не пытались Избавиться, Но наоборот – покупали, Ставили вместо икон, Стирали пыль И устраивали посиделки. И заменял он семью, друзей, И впивался в мозг, И множил идиотов, А ему – верили, Ему – рукоплескали И не видели замены, Бездушному куску Электроники.16.02.2016

Облаков невесомая взвесь

Облаков невесомая взвесь, Словно кто-то пролил в небе сливки, И светлеет задумчивый лес, И щекочутся ветра обрывки. Восхитительно чист и глубок Свет далёкого, доброго солнца, И прозрачного воздуха сок Так легко неожиданно пьётся.16.02.2016

Планы странные

Планы странные Небо Строит, Иссушающим Ветром Вея, Только жить Всё-таки Стоит, И любить Всё-таки Стоит, Умереть Мы всегда Успеем.16.02.2016

Вікно на схід. Завмерле місто. Вулиця.

Вікно на схід. Завмерле місто. Вулиця. Холодна мряка по кутках клубочиться. І пам'ять до плеча тихенько тулиться, І журиться зі мною. Їй так хочеться. Нам обидвом бажалось зовсім іншого, Наприклад, дня, чудового, погожого, Та була ніч й вона не мала більшого, Ніж тінь під ліхтарем. Від перехожого.15.02.2016

Слова, слова і сотні тисяч слів

Слова, слова і сотні тисяч слів,Придумав хто цей винахід даремний?Хіба ж не вистачає почуттів,Що обпіка вогнем в душі буремній? Душа моя подібна скрипалю,Що пісню ніжну грає просто неба,Ти вже дізналась, як тебе люблю,Я знаю вже – того тобі не треба. Шкода, що тій душі немає меж,Твій подих – це усе, що в ній зосталось,В яких сузір’ях ти тепер живеш?Мабуть, у тих, з яких колись спускалась. Душа моя подібна скрипалю,Що пісню ніжну грає просто неба,Ти вже дізналась, як ...

Читать дальше...

Є в осені незрозуміла туга

Є в осені незрозуміла туга, І неважливо, що в календарях, Коли шукаєш голос любий друга, А він морозом стигне на губах. Коли шукаєш в натовпі обличчя, А якщо ні – хоча б тепло очей, Та зустрічаєш тільки потойбіччя У поглядах замучених людей. Коли конають паростки відносин І мрії розтираються у прах, Тоді і настає сутужна осінь, І неважливо, що в календарях.14.02.2016

Іду

Прямих доріг до неба Не буває, Навіщо так придумано – Не знаю. Іду.14.02.2016

Повертайся із мандрів чудесних

Повертайся із мандрів чудесних, Я втомився від черствого світу, Від порожніх людей безсловесних, Що зимою живуть, а не літом. Від холодного дотику віку І від хтивої посмішки долі, Від зашторених наглухо вікон, Від тяжіння земної неволі. Я без пісні втомився твоєї – Світлий сміх то для мене вже пісня, Без того не дійду апогею Й не розсиплюся полум’ям, звісно. І не лишу я сліду земного, І, як більшість, втоплюсь в небокраї, Не...

Читать дальше...

Отмучился серый, истоптанный прах

Отмучился серый, истоптанный прах Февральского снега-страдальца, Полощут деревья в пустых облаках Свои заскорузлые пальцы. И грязно, и сухо, и ветер дрожит Тревожный, но слишком несмелый, И козырь зимы неожиданно бит Погодой, такой ошалелой.13.02.2016