Профиль

rutzit

rutzit

Украина, Каменец-Подольский

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Дні як ночі – невпинні

Дні як ночі – невпинні, Порожні та кволі, Репетиція ніби Невблаганного страшного суду, І вагається мить Й запитання горить: Як побачити сни, Що не снились ніколи-ніколи, Як побачити те, Ким та з ким Я ніколи не буду? Як побачити те, що панує роками? Як побачити те, Що існує в моїй голові І на волю лише Виповзає рядками? 30.03.2016

Доба спливає вередлива

Доба спливає вередлива, Ще трохи – і вона мине, І лине смуток чорнобривий, Володар грішного мене. Він мій й… не мій. Таке буває, Але чомусь мені болить, Тому зову до небокраю Його з собою. Хоч на мить.29.03.2016

Коли дивлюсь я на свої долоні

Коли дивлюсь я на свої долоні, То бачу там не лінії життя, Я бачу мрії, чисті, безборонні, Та щире за ті мрії каяття. Щось стукає всередині тривожно, Мабуть, думки, а, може, просто кров. Кажу собі – «Не можна так, не можна!» І роблю, як не можна, знов і знов.29.03.2016

Ряды, ограды

Ряды, ограды, эпитафии, Дорожки в строгой простоте, Икон дешёвых фотографии На покосившемся кресте. Застыла кошка полудикая – Сбежать бы от чужих шагов, И оплетает ежевикою Остатки старые венков. Многоголосое молчание. И я молчу, как будто жду, И осторожное шуршание Вплетает ветер в лебеду.29.03.2016

Чудові лики – все забути

Чудові лики – все забути, Та де їх взяти – я не знаю, Я сплутав березень та лютий, Тепер за це відповідаю, І хрест несу незграбних почуттів.28.03.2016

Приметы сладкозвучного апреля

Уже не просыпаются во мне Приметы сладкозвучного апреля, И нужные слова окаменели, И не звенят призывно в тишине. Как лепестки отсчитываю дни, И, как когда-то, больше не мечтаю, А за людьми другими наблюдаю, Пока ещё наивные они.28.03.2016

Ми є не перші й не останні

Ми є не перші й не останні, Чому ж так важко зрозуміти: Нема дорослих у коханні, У ньому всі – неначе діти. У ньому всі такі сміливі, Думки – бурхливі й хворобливі, Що буде завтра – неважливо, Аби сьогодні було диво.28.03.2016

Куняє день. Вже спатоньки пора

Куняє день. Вже спатоньки пора І спрагле сонце воду п’є із річки, І вітер в очереті завмира, В росі дзеркальній хиляться порічки. Дивлюсь довкруж. Весняний краєвид. Зелені барви знов милують очі, В душі скресає на хвилинку лід І серце спрагле піснею лоскоче.27.03.2016

Я знаю, в этом городе ты есть

Я знаю, в этом городе ты есть, Хоть прячешься средь лиц, увы, ненужных, Блестит дождей серебряная взвесь Иль взгляд слепит огонь снегов жемчужных. Ты где-то здесь. Смотрю по сторонам. Чужой. Чужая. Все чужие снова. И верить так не хочется глазам, Но город будто кем-то заколдован. И будто кем-то заколдован я, Что всякий раз, тот проезжая город, Ищу твой силуэт, печаль моя, С надеждой на минуты разговора. С надеждой хоть чуть-чуть, издалека...

Читать дальше...

Коли кладе на плечі руки втома

Коли кладе на плечі руки втома, Коли нема бажання та азарту, Коли життя – суцільна аксіома, Доводити комусь і щось – не варто. І, якщо порох є в порохівницях, То хоч танцюй, хоч кланяйся зі сцени, Та розуміння навіть не насниться, А просто скажуть: «Ще один скажений».27.03.2016