Далеко-далеко, за краєм Землі, Де ранки ростуть цікаві, Де тіні вітрил підніма кораблі, І враження є яскраві, Де небо народжує сонячний диск, Та інші космічні творіння, Де вчинками рухає зовсім не зиск – Звичайне людське розуміння. Там хочеться жити, там зовсім не зле, Немає постійного бігу, Там солодко, тепло, чудово, але… Ніколи не бачили снігу.[Приєднана картинка]

Стою один В обіймах сьогодення, Стою, не йду – Усе довкруж іде, І кожен вірш Неначе одкровення, І мовчки небо тішиться Святе.[Приєднана картинка]

Кажуть, буде весна, Кажуть, що незабаром, Заховає сніги До майбутніх часів, В синє поле небес Вийдуть пастися хмари, Заголосять птахи У мовчанні лісів. Кажуть, все зацвіте, Не одразу, потроху, Перших райдуг розквітнуть Крихкі вітражі… Кажуть, буде весна – Незамінна епоха Для замерзлої взимку Живої душі.[Приєднана картинка]

Із того сну, в якому є надія, Із тих думок, яких не знає яв, Я виганяв учора лиходія, Який мене підступно обікрав. А він не хтів, а він ішов поволі, Дивився гордовито, мов нарцис, І звався лиходій незвично – Доля, І теревенів щось собі під ніс. [Приєднана картинка]

Я відправляю пошту голубину, Накручую на лапку папірець, Якійсь сновида йде до магазину, Пожований та синій, наче мрець. Йому аби омріяна чекушка, А там летить нехай до пекла світ, І день оцей, і жінка-попелюшка, І нею приготовлений обід. Нехай усе у тому тоне вирі, Як у душі немає висоти… А я тримаю голуба і вірю, Що Бог читає всі мої листи. [Приєднана картинка]

Сьогодні буде не до снігу, І не до вуличної ласки, Я помандрую в давню книгу, В якій ніхто не носить маски, В якій реальне нереальне, В якій омріяне – здійсненне, І не виношують брутальне, І не примножують буденне.[Приєднана картинка]

Я снігу взяв маленьку грудку, Блукали хмари кочові, Бадьорий півень грав побудку У ще зачиненім хліві. На сході бавилось червоне, Гуляв слабенький морозець, Якась замріяна ворона Молилась на черствий хлібець. В думках ішли до немовляти Непосидючі мудреці, А я продовжував стояти, І грудка танула в руці.[Приєднана картинка]

Життя потроху змінювало моди, Безсмертний час від стомленості млів, Дивилися з минулого народи Зіницями пожовклих черепів, Старе рипіло колесо сансари (комусь не пощастить – ото печаль…) Сліпців духовних бігали отари, Через святих Господь читав мораль, З натхненням розкидалося каміння, Весна сади топила у красі, І знов у двері стукало Спасіння, Та надто тихо – чули не усі…[Приєднана картинка]

Ідуть роки – затяті людолови, Старіє світ і молиться богам, Та сподіваюсь, все у Вас чудово, І сонце добре й досі світить Вам, Що небо Вам сміється яснооке, Життя та сни негоди обмина, Й на те, що Ваша тінь не одинока І з нею завжди поруч ще одна. [Приєднана картинка]

Долю читаю, Гортаю листки, Вірую в небо І вірю в думки, В сонце і місяць, У зливи, сніги, Вірю в спокуту, У користь жаги. Вірю у душі (які вже там є), Вірю у серце Велике твоє, Вірю у радість І правду гірку… Віру розділиш зі мною Таку?[Приєднана картинка]