Чи змінились часи.Чи це сон.Чи це яв.Чи негадане трапилосьчудо:У цієї зимихтось білила покрав,і накидав довколабруду.Певне й посмішкунамалював на лиці,бо вдалася ця витівкагруба,І по чорних лісахнарікають зайці,що даремно мінялишуби.[Приєднана картинка]

Той хутір звався "Непролазний",хоча, звичайно, не для нас,Там ліс зелені шкірив яснаі спочивав у стріхах час.Тікала стежка по-під плотом.Ніс тишу день на барані.Тягнуло сирістю з болота,яке темніло вдалині.Десь у містах цвіли печалі,учинків падали плоди,а ми, захоплені, стояли,і не хотілось нам туди,якісь дрібні чіпати теми,невдах отримувать клеймо...Хай світ спішить... А ми - окремоще трохи тут постоїмо.[Приєднана картинка]

Звір дивовижний «босоніг»варення любить і цукерки,малюнки в благодаті книг,язик показувать люстерку,В яру рубати бур’яни.Дружити з псами та луною.У ньому стільки ще весни,що осінь ходить стороною.Він музикант і мандрівникбез злих учинків за плечима.Звір дивовижний «босоніг»із щиросердними очима.[Приєднана картинка]

У туманів - біляві коси.У туманів - волога суть.В них під ранок приходять лосіі на рогах казки несуть.Тишу боязко рвуть губамипід хитання сохатих веж.Пахне осінню та грибами.І казками, звичайно, теж.[Приєднана картинка]

Живеш неначе у пустині,де все спинилось, навіть час.Довкола стіни, стіни, стіниіз матюкливістю образ.У крісла всілись ліцедії,жерці фантастики і зваб,І кожен каже що месія,хоч у душі звичайний раб.[Приєднана картинка]

Майже ніч. Майже сон. Майже снігрозпустив по-під хмарами крила.На дахи час потомлений лігі фантазій напнулись вітрила.На покинутих контурах клумб,де й посохлої квітки немає,песенятко - самотній Колумб,щось уперто і довго шукає.[Приєднана картинка]

Приходить ніч, танцює древні танці.У небі усміх місячний воскрес.Душі, якій давно за вісімнадцять,Великих не чекається чудес.Усе віджите вже за видноколом,Хоч наче ще на відстані руки,Та ходить сон небачений на волі,І розкидає жменями зірки.***І сниться знову нескінченне літо,Яскраве поле, ліс у далині.Я тихо йду. Мені кивають квіти,І грає щастя на одній струні.Душа не пам’ятає про негоди,Про існування клопотів та меж,Бо я слухач безсмертної природи,І начебто безсмертний з нею теж.[Приєднана...

Читати далі...

У мене світу- Хоч на двох, І серце б’є на двох Гаряче, Й від того десь Сміється Бог, А насміявшись – Тихо плаче.[Приєднана картинка]

були ночі нестерпно-синіми були ранки нестерпно-дикими я твого доторкався імені і листів лікувався ліками телефони дзвонили тишею стукотіли про час годинники не ставала реальність іншою не знімала свого ошийника я збирався в обійми вирію та не вірив в богів і янголів були ночі нестерпно-синіми і писали мій розум набіло[Приєднана картинка]

Стирається місяць, Міняються фази, Видзвонюють зорі Благенький мотив, Ще трохи – І більше не буде образи, Залишиться тільки один Позитив. Він змиє все денне, Він змиє буремне, Він змиє печалі Лісів і полів, Залишиться тільки одне, Незбагненне, І зватися буде Безоднею снів.[Приєднана картинка]