Сьогодні йшли зі мною двоє, Куняли в пазусі літа, Із неба чорною дірою На нас дивилась пустота. Не вороги і не герої, Не привиди моїх хотінь, Зі мною йшли сьогодні двоє: Моя душа і просто тінь.[Приєднана картинка]

Чи воно було колись, те літо? Може й так, а може й зовсім ні. Та свіча, яку не погасити, Місяцем блукає у вікні. Без чудес. Немає в світі чуда. Тільки думи, та й вони не ті, Та зима, яку не оминути, Що свічу несе у пустоті.[Приєднана картинка]

Не прокидайся. Тиша тиш У вікна дивиться і мліє. Мовчить потомлена завія, І все мовчить Для тебе лиш. За снігом сніг, А там – сади, За небом – Небо тридев’яте, Все налаштоване Мовчати І сон твій чистий Берегти.[Приєднана картинка]

Ніч читає Псалтир, Сяє місяць химерний, На березі заснув Зачарований крук, І виходить на двір Престарий Юленшерна, Та ховає в тепло Відпрацьованість рук. Над горою вітри Колихають заграву, Там життя молоде, Веселяться міста, І в далекі краї Неполохана слава На корогвах несе Золотого хреста. І новим королям Ще чомусь невідомо, Що не зможе ніхто Вікувать молодим. Позіхає старий, Топче сніг і солому, І покручена тінь Пританцьовує ...

Читати далі...

чи то є ти чи то є просто вітер і чим його привабило сюди до тебе серце тягнеться радіти крізь ночі неподолані льоди і… тишина в душі немає крику у ній щось непримітне залягло прийшла зима здається що навіки і шибкою вистуджує чоло[Приєднана картинка]

Це ж день, це ж день! Чого іще хотіти? Бажань навіщо кликати примар? У цьому зворохобленому світі Вставати зранку – немаленький дар. І неважливо – заметіль чи тиша, Чи ясно, чи то дощ стоїть навскіс, Хто на ногах, той значно щасливіший За того, хто у ліжко міцно вріс. Мал. Чаріна Анна[Приєднана картинка]

То був не я, то ніч була лукава, Незвичного хотілося душі, Душа шукала в дрімки переправу, А сни її несли у комиші. І звідтіля ніяк не йшлося, ніби Її піймав на чари водяник, І місяць в річці мовчки вудив рибу, І хмарний янгол зорі в небі пік.[Приєднана картинка]

Пора, пора душі зробити свято, Без приключок і зайвих заморок, Пора піти за снами полювати Туди, де кожен сам собі панок. Куди не потикаються безчинства, Де все таке знайоме і своє, Світловолосе бігає дитинство, І пряника солодкого жує.[Приєднана картинка]

Не засмучуйся, доволі Спліном тішить несвяте, Білий вітер в чорнім полі Осінь мітлами мете, І дощити вже не модно, Тихо рипнувши дверми Сходить сонце прохолодне Кучерявої зими.[Приєднана картинка]

А де у душах надто мілко, Де силу втратили слова, Там верховодить цар Дурилко – Пустопорожня голова. В царя Дурилка охорона Поволі губить береги, Бо не дай Бог його корону Колись поцуплять вороги. Його міністри – скоморохи, Його діла – ні те, ні се, І слава сушеним горохом Над вухом радісно трясе.[Приєднана картинка]