Цар Дурилко

А де у душах надто мілко,

Де силу втратили слова,

Там верховодить цар Дурилко –

Пустопорожня голова.

В царя Дурилка охорона

Поволі губить береги,

Бо не дай Бог його корону

Колись поцуплять вороги.

Його міністри – скоморохи,

Його діла – ні те, ні се,

І слава сушеним горохом

Над вухом радісно трясе.